Рішення

від 03.10.2019 по справі 638/17032/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17032/18 Провадження № 2/638/2051/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря Голуб Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Пепрспектива про визнання позивача звільненим із посади директора ТОВ Перспектива ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із названою заявою, якою просила визнати ОСОБА_1 звільненою з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива на підставі статті 38 КЗпП України з дня набрання рішенням суду законної сили та стягнути із відповідача с плачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що ОСОБА_1 , була призначена на посаду директора ТОВ Перспектива протоколом загальних зборів учасників товариства № 09/08 від 25 квітня 2008 р. 02 червня 2008 р. був виданий Наказ № ОК-30/2008 по підприємству, згідно з яким заступила на посаду директора ТОВ Перспектива з моменту підписання цього наказу. У період з 2015 року та станом на дату подання цієї позовної заяви (майже 4 роки) підприємство ТОВ Перспектива жодної господарської діяльності не здійснює. В порушення п. 7.6. Статуту ТОВ Перспектива загальні збори учасників товариства з 2015 року жодного разу не проводилися (згідно зі Статутом загальні збори мають проводитись не рідше одного разу на рік).

Як стало відомо позивачу, деякі учасники товариства виїхали на постійне місце проживання за межі території України, а деякі не вбачають необхідності у подальшій участі в господарській діяльності ТОВ Перспектива .

З моменту призначення на посаду директора товариства - позивач виконувала свої обов`язки: регулярно та в належному обсязі подавала податкову та бухгалтерську звітність, оплачувала послуги бухгалтера. Станом на дату подання цієї позовної заяви ТОВ Перспектива не має податкового боргу, вся необхідна податкова звітність подана своєчасно та в повному обсязі.

Враховуючи той факт, що учасники ТОВ Перспектива самоусунулися від управління підприємством, як стверджує позивач, вона фактично позбавлена права на працю - не має можливості працевлаштуватися на нове місце роботи.

Згідно з п. 7.8. Статуту в товаристві створюється виконавчий орган - Дирекція. Дирекцію очолює директор.

Відповідно до пп. в п. 7.2 Статуту ТОВ Перспектива до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься обрання та звільнення членів виконавчого органу та ревізійної комісії. Згідно з абзацом 2 п. 7.2. Статуту рішення щодо питань зазначених в пп. а , б , в , н приймаються виключно за згоди всіх учасників товариства.

Таким чином, згідно Статуту товариства звільнення директора може бути здійснене виключно за згоди всіх учасників товариства.

Приймаючи до уваги наведене, 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ Перспектива було надіслано цінним листом з описом вкладення заяву про звільнення за власним бажанням з 06 листопада 2018 р. у порядку ст. 38 КЗпП України.?

Крім того, 22.10.2018 р. мною було надіслано цінними листами з описами вкладення всім учасникам ТОВ Перспектива копії наведеної заяви про звільнення; та запрошення на загальні збори учасників ТОВ Перспектива .

Таким чином, мною відповідно до п. 7.6. Статуту товариства були скликані позачергові загальні збори учасників ТОВ Перспектива , на які було винесене питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства.

Позивач зазначає, що з 6 листів, що були направлені учасникам товариства, лише один з учасників отримав лист, інші 5 листів повернулись відправнику за закінченням терміну зберігання.

Позачергові загальні збори учасників ТОВ Перспектива , що були призначені на 05.11.2018 р. не відбулись, оскільки жоден з учасників товариства не з`явився на загальні збори. Щодо наведеного позивачем було складено відповідний протокол про неявку учасників ТОВ Перспектива на позачергові загальні збори від 05.11.2018 р.

Таким чином, рішення про звільнення позивача з посади директора ТОВ Перспектива позачерговими загальними зборами не прийнято, а питання про моє звільнення з посади до теперішнього часу не вирішено.

Протягом тривалого часу намагалася звернутися до учасників товариства щодо вирішення питання щодо мого звільнення з посади директора, однак це не дало жодних результатів. Позивач стверджує, що бездіяльність підприємства перешкоджає у здійсненні нею права на працю, зокрема право на звільнення за власним бажанням.

У судове засідання сторони не з`явились, позивачем до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. Судові повістки, направлені на адресу позивача, повернуті до суду із відмітками про закінчення терміну зберігання та у зв`язку із вибуттям адресата.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ПЕРСПЕКТИВА знаходиться за адресою м. Харків, вул. О.Яроша, 18-а, підприємство не перебуває в процесі припинення. Керівником є ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, суд вважає позивача таким, що повідомлений про час, дату та місце судового засідання у встановленому порядку.

Відзив на позовну заяву не подавався.

Згідно вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із викладеним, суд 03.10.2019 року протокольною ухвалою постановив розглядати справу в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у зв`язку із наступним.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України продекларовано право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Принцип свободи трудового договору закріплено також і в низці міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у зв`язку з чим вказані міжнародні договори, в розумінні статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції про примусову чи обов`язкову працю компетентна влада не повинна ні примушувати, ні дозволяти примушувати до примусової чи обов`язкової праці на користь приватних осіб, компаній або товариств.

Частиною 1 статті 23 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право на працю та, зокрема, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці.

Частиною 1 статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права закріплено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі С. проти Бельгії (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16 грудня 1992 року у справі Нємець проти Німеччини (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (див. рішення у справах Сідабрас та Джяутас проти Литви .

Отже, принцип свободи праці знаходить своє об`єктивування в можливості найманого працівника самостійно визначати вектор розвитку своїх професійних здібностей та навичок, найманий працівник наділений виключною можливістю обирати конкретні форми застосування своєї продуктивної діяльності.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , була призначена на посаду

директора ТОВ Перспектива протоколом загальних зборів учасників товариства № 09/08 від 25 квітня 2008 р. 02 червня 2008 р. був виданий Наказ № ОК-30/2008 по підприємству, згідно з яким я заступила на посаду директора ТОВ Перспектива з моменту підписання цього наказу.

Згідно п.7.8 Статуту в товаристві створюється виконавчий орган - Дирекція. Дирекцію очолює директор.

Використання примусової праці забороняється.

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору суди повинні з`ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Позивачем 22 жовтня 2018 року подано заяву про звільнення з посади директора ТОВ Перспектива та лист на ім`я засновників про скликання зборів учасників товариства, які направлені засобом поштового зв`язку (а.с. 26-42).

Так, статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Відповідно до ч.1 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Як передбачено ст. 58 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

При цьому, згідно зі ст. 62 Закону України Про господарські товариства у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень законодавства, питання про призначення або припинення повноважень директора, як виконавчого органу товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства, що знайшло відображення у пп. в п. 7.2 Статуту ТОВ Перспектива , згідно якої до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься обрання та звільнення членів виконавчого органу та ревізійної комісії. Згідно з абзацом 2 п. 7.2. Статуту рішення щодо питань зазначених в пп. а , б , в , н приймаються виключно за згоди всіх учасників товариства.

Таким чином, згідно Статуту товариства звільнення директора може бути здійснене виключно за згоди всіх учасників товариства.

Таким чином, позивачем відповідно до п. 7.6. Статуту товариства були скликані позачергові загальні збори учасників ТОВ Перспектива , на які було винесене питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства.

Позачергові загальні збори учасників ТОВ Перспектива , що були призначені на 05.11.2018 р. не відбулись, оскільки жоден з учасників товариства не з`явився на загальні збори. Щодо наведеного директором ТОВ Перспектива було складено відповідний протокол про неявку учасників ТОВ Перспектива на позачергові загальні збори від 05.11.2018 р.

Таким чином, рішення про звільнення позивача з посади директора ТОВ Перспектива позачерговими загальними зборами не прийнято, а питання - до теперішнього часу не вирішено.

Таким чином, оскільки судом встановлені факти з якими закон пов`язує припинення трудових відносин, зокрема це - заява працівника про розірвання трудового договору за власним бажанням, подальша робота працівника у роботодавця протягом двох тижнів з дня подачі заяви про звільнення за власним бажанням, фактичне самоусунення учасників товариства - відповідача від керівництва юридичною особою, суд приходить до висновку, що трудові відносини позивача з відповідачем є припиненими, а трудовий договір є розірвано з підстав встановлених ст.38 КЗпП України. Отже, позовні вимоги слід задовольнити.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10-13 ,81, 89,259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 38 КЗпП України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Пепрспектива про визнання позивача звільненим із посади директора ТОВ Перспектива .

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Пісочинським ВМ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області 24 червня 2006 р.) звільненою з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива (ЄДРПОУ - 25189042, місцезнаходження: 61180, м. Харків, вул. Отакара АДРЕСА_1 буд АДРЕСА_2 ) на підставі статті 38 КЗпП України з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива (ЄДРПОУ - 25189042, місцезнаходження м. Харків, вул. О.Яроша, 18-а) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заява повинна бути складена відповідно до вимог стст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий суддя О.В. Шишкін