Рішення

від 10.10.2019 по справі 636/3403/19

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636 / 3403 / 19

№ 2 / 636 / 1714 / 2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі :

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування арешту,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання за ним права власності на будинок АДРЕСА_1 , та земельні ділянки кадастровий номер 6325455600:00:003:0033, кадастровий номер 6325455600:00:003:0034, та усунити перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом скасування арешту.

В обґрунтування позову вказав, що вони з відповідачем домовилися про продаж житлового будину АДРЕСА_1 , та земельних ділянок кадастровий номер 6325455600:00:003:0033, кадастровий номер 6325455600:00:003:0034, розташованих за цієюж адресою, та 25.01.2019 року сплатив повну вартість будинку та земельних ділянок у розмірі 75000,00 грн., отримавши від відповідача розписку з зобовязаням оформити необхідні документи шляхом нотаріального посвідчення вказаного договору.

Однак, до теперішнього часу вимоги закону не виконані, відповідач під будь-яким приводом уникає від нотаріального посвідчення договору, що суттєво порушує права позивача як власника та перешкоджає у реєстрації його права власності, у звязку з чим він вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Також, при підготовці до посвідчення правочину з`ясувалося, що на нерухоме майно відповідача був накладений арешт в порядку забезпечення позову по цивільній справі № 2036/2-з-13/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, але дана справа була залишена без розгляду про що свідчить ухвала суду від 21.01.2013 року, а арешт так і не було скасовано.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити (а.с.20).

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, з позовними вимогами згоден (а.с. 23).

Якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ч. 3ст. 211 ЦПК України, та враховуючи визнання позову відповідачами ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та представлені докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, як такий, що знайшов своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Згідно договорів купівлі-продажу від 26.02.2010 р. посвідчених нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Сіухіним І.І., реєстрові № № 435, 436, ОСОБА_2 належить будинок та земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

За усним договором купівлі-продажу від 25.01.2019 року, ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 будинок та земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 75000,00 грн., таким чином, кожен з них виконав свої обовязки відповідно до ст.655 ЦК України, що підтверджується розпискою (а.с. 21).

Як вбачається зі ст. 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає у власність майно другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно і сплачує за нього певну грошову суму. Згідно п. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зіст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Отже, є підстави для визнання дійсним даного договору купівлі-продажу, оскільки в ньому було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов даного договору, а саме, предмету договору та його ціни.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.08.2019 р. на будинок АДРЕСА_1 накладено арешт згідно ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 03.02.2011 р. по справі № 2036/2-з-13/11. Також судом встановлено, що в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, яка залишена без розгляду, ухвала набрала законної сили, але арешт з невідомих причин скасовано не було.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачена непорушність права власності, отже ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України , передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що позивачем правомірно набуто будинок та наявність арешту та заборона розпоряджатися належним йому майном порушує його права, які гарантовані Конституцією України.

Статтею 386 ЦК України закріплено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності (principle of proportionality) - справедливої рівноваги (балансу) (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар (individual and excessive burden).

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що в цій частині позовная заява також підлягає задоволенню.

Керуючись: ст. ст. 10 , 11 , 200 , 211 , 258 , 259 , 263-265 , 268 , 272 , 273 ЦПК України , суд, -

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування арешту - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок: площею 0,1500 га кадастровий номер 6325455600:00:003:0033; площею 0,0417 га кадастровий номер 6325455600:00:003:0034, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок та земельні ділянки: площею 0,1500 га кадастровий номер 6325455600:00:003:0033; площею 0,0417 га кадастровий номер 6325455600:00:003:0034, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Усунути перешкоди в користуванні майном та скасувати арешт будинку АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03.02.2011 р. по справі № 2036/2-з-13/11, реєстраційний номер обтяження 10825751.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -