Постанова

від 02.10.2019 по справі 291/426/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 291/426/17

провадження № 61-32794 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок ,

відповідачі : ОСОБА_1 , Чорнорудецьке фермерське господарство Поділля Ружинського районну Житомирської області, Ружинська районна державна адміністрація Житомирської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року у складі судді Руденко З. Б. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок (далі - ПСП Агрофірма Світанок ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Чорнорудецького фермерського господарства Поділля Ружинського району Житомирської області (далі - ЧФГ Поділля ), Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання договору оренди землі недійсним, визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовна заява мотивована тим, що 01лютого 2017 року між ПСП Агрофірма Світанок та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав підприємству у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,7648 га, строком на 10 років, яка розташована на території Чорнорудецької сільської ради Ружинського району Житомирської області, що належить останній на праві власності. Спірна земельна ділянка була передана по акту прийому-передачі від 01 лютого 2017 року, а підприємство сплатило ОСОБА_1 орендну плату, згідно з договором оренди землі.

16 березня 2017 року підприємству стало відомо, що 20 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років та 21 лютого 2017 року проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважав, що цей договір спрямований на незаконне заволодіння спірною земельною ділянкою, порушує публічний порядок і є нікчемним, так як укладений під час дії іншого договору оренди.

З урахуванням викладеного ПСП Агрофірма Світанок просило суд визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля , визнати незаконною та скасувати проведену 21 лютого 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку, загальною площею 1,7648 га, кадастровий 1825286800:01:000:0090, номер запису про інше речове право 19212185, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34046181 від 27 лютого 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року у задоволенні позову ПСП Агрофірма Світанок відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПСП Агрофірма Світанок не набуло права оренди зазначеної в договорі від 01 лютого 2017 року земельної ділянки, оскільки у силу вимог статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації, а такої реєстрації договору оренди землі, укладеного 01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , проведено не було. Відтак, договір оренди цієї самої земельної ділянки від 20 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля , на підставі якого за останнім було зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки, не порушує прав позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 рокуапеляційна скарга ПСП Агрофірма Світанок відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що договір оренди землі, укладений 01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , не набув чинності, оскільки не було проведено його державної реєстрації, що свідчить про те, що позивач не набув права орендаря за цим договором, тому відсутні підстави вважати порушеними його права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПСП Агрофірма Світанок просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № № 291/426/17 з Ружинського районного суду Житомирської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , де передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Судами не було враховано, що права та інтереси є різними категоріями права, які не збігаються між собою, мають істотні відмінності, а тому відсутність зареєстрованого права оренди земельної ділянки не означає відсутність інтересу позивача, який підлягає захисту шляхом задоволення позову. Досягнення згоди з усіх істотних умов по договору оренди землі від 01 лютого 2017 року мало наслідком те, що інтерес ПСП Агрофірма Світанок в орендному використанні земельної ділянки виник раніше, ніж право оренди або інтерес щодо цієї ділянки у ЧФГ Поділля .

При цьому дії відповідачів між собою, у тому числі підписання оспорюваного договору оренди від 20 лютого 2017 року, державна реєстрація права оренди ЧФГ Поділля на цю земельну ділянку, не є підставою для припинення такого інтересу ПСП Агрофірма Світанок .

Відтак, інтерес ПСП Агрофірма Світанок не припинився і підлягає правовому захисту. Позивач вважав, що договір оренди від 20 лютого 2017 року суперечить принципам свободи договору, розумності, справедливості, звичаям ділового обороту, у зв`язку з чим на підставі статей 6, 203, 215, 627 ЦК України підлягає визнанню недійсним. Судами не було застосовано статтю 15 Закону України Про оренду землі та не враховано, що оспорюваний договір оренди від 20 лютого 2017 року не містить таких передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі істотних умов, як орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Також посилалося на Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), відповідно до якого поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України 2004 року та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України.

Доводи особи, яка подала заперечення

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, представник ПСП Агрофірма Світанок визнав, що спірна земельна ділянка фактично не передавалася в користування ПСП Агрофірма Світанок , орендна плата їй не сплачувалася. ОСОБА_1 не укладала та не підписувала договору оренди землі з позивачем і не вступала з ним у будь-які інші договірні відносини, а підпис, що стоїть на наданому суду для огляду договорі оренди землі, виконаний не нею.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 лютого 2017 року між ПСП Агрофірма Світанок та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав підприємству у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,7648 га, строком на 10 років, яка розташована на території Чорнорудецької сільської ради Ружинського району Житомирської області, що належить останній на праві власності (а.с. 10-13).

Спірна земельна ділянка була передана по акту прийому-передачі від 01 лютого 2017 року (а.с. 14).

20 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля було укладено інший договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років та 21 лютого 2017 року проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (а.с. 89-90).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПСП Агрофірма Світанок підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує на його зобов`язання.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам роз`яснено, що до державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК України. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов`язання , яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК України), а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві.

Відповідно до пунктів а , д частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (стаття 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України Про оренду землі ).

Встановивши, що 01лютого 2017 року між ПСП Агрофірма Світанок та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, суди зазначених вимог закону не врахували, не звернули увагу на доводи позивача про те, що вказаний договір оренди землі містить всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України Про оренду землі , а проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, у тому числі згідно з положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , є обов`язком власника земельної ділянки - ОСОБА_1 та дійшли передчасного висновку про те, що позивач не набув прав орендаря, оскільки своє волевиявлення на укладення договору учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Непроведення державної реєстрації укладеного між позивачем і ОСОБА_1 права оренди землі само по собі не свідчить про те, що договір не укладено, як і про те, що позивач не має право оспорити договір, укладений через кілька днів ОСОБА_1 з іншим орендарем, що може свідчити про недобросовісність дій орендаря, так як заборонено вчиняти суперечливі дії.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

В абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України 2004 року та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таким чином, суди у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214, 315 ЦПК України 2004 року не врахували, що інтерес ПСП Агрофірма Світанок у використанні на праві оренди спірної земельної ділянки виник раніше, ніж право та інтерес щодо цієї земельної ділянки у ЧФГ Поділля , а, відтак, позивач має право на позов. Ураховуючи те, що договір оренди землі ПСП Агрофірма Світанок та ОСОБА_1 було укладено 01 лютого 2017 року , а новий договір оренди землі укладено ОСОБА_1 20 лютого 2017 року, суди по суті доводи позивача не перевірили, спір не вирішили.

При цьому, суди послалися на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах: від 25 грудня 2013 року № 6-78 цс 13, від 21 січня 2015 року № 6-215 цс 14, від 04 лютого 2015 року № 6-233 цс 14, проте не звернули уваги, що вона стосується інших фактичних обставин та підстав позову, а саме: при вирішенні питання про визнання договору оренди недійсним за позовом орендодавця суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Посилання судів на вказані правові позиції є взаємосуперечливим висновком судів, так як цими судовими рішеннями Верховним Судом України підтверджено право позивача на позов, а у цій справі, яка переглядається, суди якраз і зазначили, що позивач не має права на позов, так як його права не порушені.

При цьому доводи заперечення на касаційну скаргу про те, що ОСОБА_1 договір оренди землі від 01 лютого 2017 року з ПСП Агрофірма Світанок не підписувала є безпідставними, так як згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а із зустрічним позовом про недійсність вищевказаного договору оренди землі ОСОБА_1 не зверталась .

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановити ці обставини, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справина новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок задовольнити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець