Рішення

від 01.10.2019 по справі 905/1015/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2019 Справа № 905/1015/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Бутовій Є.В., в судовому засіданні розглядається справа

за позовом Приватного підприємства Рівне-Правобезпека , м. Рівне,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський шифер , м. Краматорськ Донецької області,

про стягнення 133 000, 00 грн. - основного боргу, 11 970,00 грн. - штрафу за несплату основного боргу протягом трьох років, всього 144 970,00 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський шифер , м. Краматорськ Донецької області,

до Приватного підприємства Рівне-Правобезпека , м. Рівне,

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 417 374, 89 грн.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: не з`явився;

від відповідача за первісним позовом: Свиридова М.М. - адвокат за ордером ХВ № 2280040 від 25.06.2019р.

Суть справи:

Позивач, Приватне підприємство Рівне-Правобезпека , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський шифер про стягнення 133 000, 00 грн. основного боргу та 11 970,00 грн. штрафу за несплату основного боргу протягом трьох років, що разом складає 144 970,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається невиконання відповідачем зобов`язань за Договором №30/2013 про надання охоронних послуг від 01.07.2013 року.

Ухвалою суду від 10 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

26 червня 2019 року від відповідача надійшла зустрічна позовна заява від 25 червня 2019 року до Приватного підприємства Рівне-Правобезпека про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 417 374, 89 грн.

Зустрічну позовну заяву мотивовано неналежним виконанням позивачем зобов`язань за п. 2.9. спірного Договору, внаслідок чого відповідачем зафіксовано зникнення значної кількості основних засобів, розхідних матеріалів тощо на загальну суму 417 374, 89 грн.

Ухвалою суду від 1 липня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

1 липня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 27 червня 2019 року, згідно з яким відповідач частково погоджується з позовними вимогами в частині стягнення 133 000, 00 грн., але заперечує проти стягнення штрафу за несплату основного боргу в розмірі 11 970, 00 грн. з підстав пропуску позивачем строку позовної давності на пред`явлення таких вимог.

Також позивач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 13 500, 00 грн., виходячи з відсутності належних доказів сплати позивачем такої суми. Стосовно наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 808 від 30 березня 2019 року на суму у розмірі 6 000, 00 грн. відповідач зазначає, що зазначені витрати не є витратами на правничу допомогу з огляду на те, що були сплачені на користь фізичної особи-підприємця Твердого М.К. Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині штрафних санкцій та судових витрат.

17 липня 2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 12 липня 2019 року, згідно з якою останній заперечує проти позиції, викладеної відповідачем у відзиві на позовну заяву. Позивач вважає, що штрафні санкції було нараховано у відповідності до закону, а саме ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому нарахування є правомірним. Виходячи з позиції позивача, єдиною підставою виключення застосування позовної давності є невизнання правової вимоги правомірною та невиконання самого по собі грошового зобов`язання. Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 4 червня 2019 року по справі № 916/190/18.

17 липня 2019 року від позивача до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від 12 липня 2019 року, за змістом якого позивач просить суд закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору. Така позиція мотивована відсутністю належних доказів недобросовісного виконання позивачем своїх зобов`язань, що є підставою для закриття провадження.

9 вересня 2019 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній зазначає, що позивачем не надано доказів наявності основної заборгованості за спірним Договором. За позицією відповідача акт звірки, долучений до матеріалів справи, не є належним доказом наявної заборгованості у випадку відсутності первинної документації, яка підтверджує цю заборгованість. Отже, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 9 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 1 жовтня 2019 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та позивачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.202 ГПК України без явки позивача за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

1 липня 2013 року між Приватним підприємством Рівне-Правобезпека (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Краматорський шифер (далі - Замовник) укладений Договір про надання охоронних послуг за № 30/2013 (далі -Договір), за змістом п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання по забезпеченню охорони майна Виконавця (далі - Об`єкт охорони) та наданню послуг методично-консультаційного характеру з питань фізичної охорони вказаного об`єкту.

Відповідно до п. 2.1. Договору Виконавець зобов`язаний організувати та забезпечити охорону ТМЦ Замовника, прийнятих під охорону від розкрадання та не допускати проникнення сторонніх осіб на Об`єкт охорони.

П. 2.9. Договору передбачено, що Виконавець несе матеріальну відповідальність за прямі збитки, отримані внаслідок порушення режиму охорони Об`єкту, за наявності таких обставин:

- факти крадіжки, грабежу, знищення або пошкодження майна Замовника сторонніми особами, які проникли на Об`єкт, що охороняється;

- факти крадіжки або грабежу майна Замовника особами, працюючими на Об`єкті за трудовими або цивільно-правовими договорами, укладеними з Замовником;

- факти крадіжки або грабежу майна Замовника іншими особами, що перебували на Об`єкті.

При цьому усі зазначені вище факти встановлюються органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури або судом. Відшкодування Замовнику збитків здійснюється після надання Замовником Виконавцю копії постанови органів дізнання або слідства про порушення відповідної кримінальної справи, або копії вироку суду, що встановив факт скоєння злочину. Вказане відшкодування проводиться Виконавцем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання копії зазначеного документу. Розмір збитків підтверджується відповідними документами та розрахунками вартості викрадених або пошкоджених цінностей.

Порядок розрахунків регламентовано Розділом 4 Договору.

Відтак, за змістом п.п. 4.1.-4.2. Договору усі розрахунки проводяться у національній грошовій одиниці України в безготівковому порядку до 5 числа місяця наступного за звітним, виключно на підставі відповідного рахунку, отриманого Замовником від Виконавця. За виконання послуг Замовник зобов`язується щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітнім, виключно на підставі відповідного рахунку, отриманого Замовником від Виконавця, сплачувати Виконавцю суму у розмірі 39 000, 00 грн. (з урахуванням Додаткової Угоди № 3 від 15.09.2015р. до Договору) разом з ПДВ.

Згідно з п. 4.5. Договору надання послуг з охорони щомісячно підтверджується актом виконаних робіт, який підписується останнім числом місяця уповноваженими особами Виконавця і Замовника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але його строк дії може бути подовжено шляхом укладення відповідних додаткових угод. (п. 8.1. Договору з урахуванням Додаткової Угоди № 3 від 15.09.2015р.)

Договір та Додаткові Угоди до нього складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач, починаючи з 1 січня 2016 року, перестав здійснювати у повному обсязі розрахунки за спірним Договором, посилаючись на обмежену неплатоспроможність.

Як наслідок 3 жовтня 2016 року між контрагентами складено Акт зняття об`єкту з під охорони, згідно якого вбачається, що Приватне підприємство Рівне-Правобезпека згідно листа про № 6 від 26 вересня 2016 року Про заборгованість перед ПП Рівне-Правобезпека (у розмірі 133 000, 00 грн.) з 17 години 3 жовтня 2016 року знімає охорону з Об`єкта. Крім того, в акті зазначено про відсутність претензій з боку Замовника до якості виконаних Виконавцем робіт.

В матеріалах справи наявний Гарантійний лист, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю Краматорський Шифер гарантує здійснити оплату в повному обсязі в розмірі 133 000, 00 грн. за послуги охорони до 1 листопада 2016 року.

Також між сторонами у справі укладено Акт звірки взаєморозрахунків за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року, згідно з яким погоджено наявну заборгованість у відповідача перед позивачем у розмірі 133 000, 00 грн.

Надавши правову кваліфікацію відносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони пов`язані із наданням послуг. За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Таке імперативне врегулювання договірних відносин усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов`язковими, гарантують право учасникам договірних відносин бути впевненими в тому, що кожна зі сторін має виконувати умови договору належним чином, а цивільні права, що ґрунтуються на його умовах, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них.

Виходячи з правової позиції відповідача, останній заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що акт звірки розрахунків не є належним доказом наявності заборгованості та обґрунтовує це постановою Касаційного господарського суду від 5 березня 2019 року по справі № 910/1389/18, відповідно до якої акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Але, суд вважає за необхідне зазначити, що акт звірки взаєморозрахунків не є єдиним доказом наявної заборгованості відповідача. Як вже було зазначено вище, відповідачем було надано позивачеві гарантійний лист, згідно з яким відповідач гарантував оплату за послуги, надані за спірним Договором, саме в сумі у розмірі 133 000, 00 грн., яка також була погоджена між сторонами в акті взаємних розрахунків.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач лише частково заперечував проти задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення штрафних санкцій. Стосовно основної заборгованості відповідач жодним чином не заперечував.

Заперечення стосовно наявної заборгованості надійшли до суду пізніше, а саме 9 вересня 2019 року, при цьому відповідач за первісним позовом не обґрунтував зміну власної позиції у справі. Послідовні дії відповідача щодо підписання акту зняття об`єкту з під охорони, в якому зазначено про боргові зобов`язання відповідача, акт звірки взаєморозрахунків, гарантійний лист та відзив на позовну заяву не можуть бути залишені судом без уваги.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином здійснював свої зобов`язання за договором, оплату послуг за спірним Договором не виконав, у зв`язку з чим позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача заборгованість за послуги, надані в межах договору.

Після перевірки судом наданих до матеріалів справи доказів, суд зазначає, що позивач вірно визначив суму заборгованості у розмірі 133 000, 00 грн., підтвердивши невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати зазначеної суми належними доказами, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості правомірними.

Крім основної заборгованості позивач просив суд стягнути штраф у розмірі 11 970, 00 грн. в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді 3 відсотків річних.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати спеціальну позовну давність до щодо стягнення штрафу за Договором. Нормативно позиція відповідача мотивована ст. 258 Цивільного кодексу України, за якою до вимог про стягнення неустойки застосовується скорочена позовна давність у строк в один рік.

Проте, під час вирішення питання про правову природу вимоги позивача в частині стягнення 11 970,00 грн., суд зазначає, що вимоги позивача заявлені в межах ст. 625 ЦК України. При цьому сплата трьох процентів річних за своєю правовою природою не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, суд не погоджується з позицією відповідача щодо застосування спеціального строку позовної давності на штраф, нарахований позивачем, та вважає, що у даному випадку застосуванню підлягає стаття 257 Цивільного кодексу України, тобто загальна позовна давність тривалістю три роки.

Але, виходячи з того, що відповідач просив суд застосувати позовну давність до нарахування трьох процентів річних, суд дослідив розрахунок позивача на предмет відповідності його позовній давності, визначеній Законом.

За змістом ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання. В позивної заяві позивач визначив строк, за який стягуються 3 % річних та він становить з 1.10.2016 року три роки, тобто по 30.09.2019 року, в загальному строку. Проте позов поданий 30.05.2019 року (згідно зі штемпелем поштового відділення на конверті, в якому позовну заяву було скеровано до суду), таким чином строк за яким стягується пеня складає з 1.10.2016 року по 29.05.2019 року, в межах строків зобов`язань за кожний місяці окремо.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивач невірно визначив строки нарахування процентів на зобов`язання в частині стягнення санкцій за вересень 2016 року, оскільки виходячи з пункту 4.1. Договору встановлено зобов`язання відповідача розрахуватися з позивачем до 5 числа місяця, наступного за звітним. Таким чином, три проценти річних за прострочення виконання зобов`язання відповідача за вересень 2016 року необхідно нараховувати з 6 жовтня 2016 року.

Перерахувавши нарахування трьох процентів річних, суд вважає за доцільне позовні вимоги в частині стягнення штрафу задовольнити частково та стягнути з відповідача штраф в сумі 11 154, 26 грн.

26 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Краматорський шифер звернулось до суду з зустрічним позовом до Приватного підприємства Рівне-небезпека про стягнення 417 374, 89 грн. матеріальної шкоди.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано зникненням значної кількості майна на загальну суму 417 374, 89 грн. у період з 1 липня 2013 року по 3 жовтня 2016 року внаслідок неналежного виконання відповідача за зустрічним позовом зобов`язань за спірним Договором, внаслідок чого позивач вимушений звернутися до суду з метою захисту своїх порушених прав в порядку ст. 147 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Ст. 193 Господарського кодексу України встановлює зобов`язання суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин належно виконувати господарські зобов`язання у відповідності до закону та умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій.

За змістом ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків включається у тому числі вартість втраченого майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Як вже було зазначено вище, п. 2.9. спірного Договору встановлює належну процедуру притягнення виконавця до матеріальної відповідальності за прямі збитки, отриманої внаслідок порушення режиму охорони Об`єкту, за наявності таких обставин:

- факти крадіжки, грабежу, знищення або пошкодження майна Замовника сторонніми особами, які проникли на Об`єкт, що охороняється;

- факти крадіжки або грабежу майна Замовника особами, працюючими на Об`єкті за трудовими або цивільно-правовими договорами, укладеними з Замовником;

- факти крадіжки або грабежу майна Замовника іншими особами, що перебували на Об`єкті.

При цьому усі зазначені вище факти встановлюються органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури або судом. Відшкодування Замовнику збитків здійснюється після надання Замовником Виконавцю копії постанови органів дізнання або слідства про порушення відповідної кримінальної справи, або копії вироку суду, що встановив факт скоєння злочину. Вказане відшкодування проводиться Виконавцем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання копії зазначеного документу. Розмір збитків підтверджується відповідними документами та розрахунками вартості викрадених або пошкоджених цінностей.

На підтвердження понесення позивачем за зустрічним позовом матеріальних збитків останнім долучено до матеріалів справи Акт про нестачу від 1 листопада 2016 року (далі - Акт), складений та підписаний директором ТОВ Краматорський шифер ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представником за дорученням та менеджером ТОВ Краматорський шифер відповідно.

Актом встановлено недостачу на суму у розмірі 417 374, 89 грн.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти зустрічних позовних вимог, виходячи з того, що Акт не є безумовним доказом протиправної недостачі майна внаслідок недобросовісного виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за Договором. Крім того, відповідач звертає увагу суду та позивача, що 3 жовтня 2016 року між сторонами було укладено Акт про зняття Об`єкту з охорони, згідно з яким позивач до відповідача не має претензій щодо виконання останнім своїх зобов`язань за Договором. Таким чином, відповідач за зустрічним позовом вважає недоведеними зустрічні позовні вимоги з підстав відсутності будь-яких належних доказів, які б доводили позицію позивача за зустрічним позовом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 73 ГПК України)

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює зобов`язання сторін доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сторонами у договорі погоджено конкретний перелік документів, що свідчили б про несення Замовником збитків внаслідок неналежного виконання Виконавцем своїх зобов`язань, а саме: копія постанови органів дізнання або слідства про порушення відповідної кримінальної справи, або копія вироку суду, що встановив факт скоєння злочину. В ході содового розгляду, позивач за зустрічним позовом не підтвердив фактів скоєння злочину та зазначив, що він не звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами.

Крім того, Акт було складено лише у присутності представників Замовника без запрошення представників Виконавця та через місяць від дня, коли зобов`язання сторін за Договором було припинено.

Надавши оцінку доказам, наданим сторонами в межах зустрічного позову, дослідивши позицію сторін, суд погоджується з позицією відповідача за зустрічним позовом та зазначає, що позивачем не доведено виникнення збитків саме з вини відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

До матеріалів справи позивачем надано копію Договору про надання юридичних (адвокатських послуг) від 15 травня 2019 року, укладеного між Приватним підприємством Рівне-Правобезпека (далі - Клієнт) та адвокатом Твердим Миколою Кузьмовичем (далі - Виконавець), за змістом якого Виконавець зобов`язується надати Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади та представляти його інтереси в судах України.

П. 1.2. цього Договору встановлено зобов`язання Клієнта сплатити Виконавцю надані йому юридичні послуги в порядку та в строк, передбачений Договором або Додатком до нього.

Оплата вартості наданих послуг здійснюється Клієнтом у формі гонорару, при встановленні якого враховуються складність справи, кваліфікація і досвід Виконавця, фінансовий стан Замовника та інші обставини. Гонорар повинен бути розумним та враховувати витрачений Виконавцем час.

Договір складено, підписано та скріплено печатками сторін за Договором без заперечень.

15 травня 2019 року між сторонами укладено Додаткову Угоду № 1 до цього Договору, якою визначено механізм визначення та оплати вартості адвокатських послуг.

Зокрема, п. 1.3. Угоди встановлено, що Адвокат надає обґрунтування кількості витраченого часу на виконання доручення Клієнта.

Відповідно до п. 1.4. Угоди на момент подання позову Клієнт сплачує Адвокату вартість його адвокатських послуг, що вже фактично надані, а також - вартість послуг, які Адвокат безумовно має надати.

Факт надання адвокатських послуг та прийняття їх Клієнтом підтверджується Актом надання адвокатських послуг. (п. 1.5. Угоди)

Згідно з п. 1.8. Угоди Адвокат інформує Клієнта, що свою адвокатську діяльність він здійснює як фізична-особа підприємець.

Угоду складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

В матеріалах справи наявний розрахунок вартості адвокатських послуг, згідно з яким вартість виконаних та мінімально необхідних дій складає 13 500, 00 грн.

27 травня 2019 року між Клієнтом та Виконавцем укладено Акт передачі-прийняття наданих адвокатських послуг, згідно з яким Виконавець передав, а Клієнт прийняв послуги загальною сумою 13 500, 00 грн. Акт складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

Факт сплати витрат на правничу допомогу підтверджується наявним в матеріалах справи Платіжним дорученням № 808 від 30 травня 2019 року, згідно з яким на користь твердого ОСОБА_4 сплачено грошову суму у розмірі 6 000, 00 грн. за адвокатські послуги згідно Договору.

Відповідач заперечує проти заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, мотивуючи це відсутністю належних доказів сплати таких витрат на суму у розмірі 13 500, 00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що оплата за зазначеним вище платіжним дорученням на суму 6 000, 00 грн. здійснена на користь фізичної особи-підприємця Твердого М. ОСОБА_5 ., у той час як оплата правничої допомоги має здійснюватися на користь адвоката, який представляв інтереси позивача по даній справі.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, між якими ці витрати підлягають розподілу разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

Ст. 129 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що розмір судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи, встановлюється судом на підставі відповідних доказів.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така позиція суду збігається із позицією, викладеною у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі № 906/194/16.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача стосовно отримання коштів у розмірі 6 000, 00 грн. неналежною особою з огляду на те, діюче законодавство на обмежує адвокатів мати статус фізичної особи-підприємця, при цьому таке поєднання впливає лише на податкові зобов`язання адвоката.

Таким чином, суд вважає платіжне доручення № 808 належним доказом сплати коштів на правничу допомогу.

Разом з тим, суд частково погоджується з відповідачем стосовно відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів оплати правничої допомоги саме у розмірі 13 500, 00 грн. Натомість в матеріалах справи наявні докази часткової сплати позивачем коштів за правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн. Таким чином, судом встановлено суму судових витрат, понесених позивачем, у розмірі 6 000, 00 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пропорційно задоволених позовних вимог. Судові витрати за зустрічними позовними вимогами залишаються за відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Рівне-Правобезпека до Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський шифер про стягнення 133 000, 00 грн. основного боргу та 11 970,00 грн. штрафу за несплату основного боргу протягом трьох років, що разом складає 144 970,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський шифер (84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Привокзальна, будинок 2А, код ЄДРПОУ 32879254) на користь Приватного підприємства Рівне-Правобезпека (33027, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Буковинська, будинок 4, квартира 55, код ЄДРПОУ 34254639) суму основного боргу у розмірі 133 000, 00 грн., штраф за несплату основного боргу у розмірі 11 154, 26 грн., судовий збір у розмірі 2 161, 03 грн., судові витрати у розмірі 5 964, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський шифер до Приватного підприємства Рівне-Правобезпека про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 417 374, 89 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.

Суддя П.В. Демідова

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2019р.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua