Рішення

від 11.10.2019 по справі 909/839/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/839/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014,

до відповідача: Управління соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації, вул. Винниченка, 34, м. Тлумач, Івано-Франківська область,78100,

про стягнення боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 36 861 грн 71 к.

установив: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 36 861 грн 71 к.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач не відшкодував вартість телекомунікаційних послуг, що надавались пільговим категоріям населення за період з січня 2019 року по червень 2019 року (включно) на пільговій основі. Позов обґрунтовано ст. ст. 11, 318, 525, 526, 601 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 5, 12, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 48, 91 Бюджетного кодексу України та ст. 63 Закону України "Про телекомунікації".

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 12.03.2019 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 12.08.19, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. № 16686/19 від 23.08.19 та вх. № 16435/19 від 20.08.19). Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

Відповідач теж належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 12.08.19, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. № 16587/19 від 22.08.19). Відзив на позов не подав.

Станом на момент винесення рішення відповідачем не подано суду відзиву та будь-яких інших доказів.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи викладене вище та керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Позивач - ПАТ "Укртелеком", основною діяльністю якого є діяльність у сфері проводового електрозв`язку, в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій та на підставі публічного договору надає споживачам послуги зв`язку.

У період з січня по червень 2019 року позивач надав послуги зв`язку споживачам, які проживають на території Тлумацького району та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян, на загальну суму 36 861 грн 71 к., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у січні - червні 2019 року за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 535 від 04.10.2007.

Зазначені розрахунки, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв`язку надсилались відповідачу для проведення звірки розрахунків та відшкодування наданих пільг з місцевого бюджету. Факт їх отримання представниками відповідача підтверджують відповідні відмітки на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (наявні в матеріалах справи).

Однак, кошти за надані послуги відповідачем не оплачені. у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 36 861 грн 71 к., що стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими враховуючи наступне.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина та основи соціального захисту у відповідності до п. п. 1, 6 ст. 92 Конституції України визначаються виключно законами України.

В ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" конкретизовано ст. 92 Конституції України та зазначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати послуг зв`язку та критерії їх надання.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку.

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 постанови Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

За змістом ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

В п. п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать видатки на державні програми соціального захисту, зокрема, пільги окремим категоріям громадян.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.

Відповідно до п. п. 1 п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Відповідно до п. 3 Порядку (в редакції станом на січень 2018 року) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Отже, саме до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Тлумацького району Івано-Франківської області державної політики у сфері соціального захисту населення, а тому він - як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із Законів України. Наведене спростовує твердження відповідача щодо обов`язковості укладення відповідних договорів і відсутності правовідносин між сторонами.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України (далі - ГК України) держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в частині компенсації наданих пільг зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" та інших законодавчих актів.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" зобов`язане дотримуватися положень законодавства про соціальний захист, здійснюючи при цьому підприємницьку діяльність з надання послуг зв`язку, які мають оплатний характер. Покладення на ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" витрат, пов`язаних з наданням послуг пільговим верствам населення, без їх відшкодування відповідним органом суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - в даному випадку відповідач в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що в Державному бюджеті України на відповідний рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного бюджетного законодавства, а із закону, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як визначено в ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, наявність у відповідача обов`язку з відшкодування витрат за надані пільговим категоріям громадян послуги не залежить від строків або обсягів бюджетних асигнувань, які є лише засобом реалізації державних програм.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з січня 2019 року по червень 2019 року, а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2019 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 16.05.18 у справі № 906/803/17 та від 22.05.18 у справі № 904/7918/17.

Матеріалами справи підтверджено існування у відповідача боргу перед позивачем по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 36 861 грн 71 коп. та відсутність оплати останнього з боку відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Судовий збір у відповідності до ст.129 ГПК України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 42, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії до Управління соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації про стягнення боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 36 861 грн 71 к. - задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації (вул. Винниченка, 34, м. Тлумач, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 03193347) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії (вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014; код ЄДРПОУ 21560766) - 36 861 грн 71 к. (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят одну гривню сімдесят одна копійка) - боргу по компенсації видатків по відшкодуванню витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги та 1921 грн 00 коп. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.