Рішення

від 07.10.2019 по справі 910/10113/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2019Справа № 910/10113/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного підприємства "КОЛОС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАДА-ГРАНД"

про стягнення 14 566,87 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "КОЛОС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАДА-ГРАНД" про стягнення основного боргу у сумі 11292,64 грн. та санкцій у сумі 3274,23 грн., що разом складає 14566,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 295КВ2-135 СО від 15.06.2015 в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку із чим заборгованість відповідача становить 11292,64 грн. внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував 144,81 грн - 3% річних, 1704,03 грн - пені, 1129,26 грн - штрафу, 296,13 грн - інфляційних збитків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/10113/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) .

29.08.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.09.2019 продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позов до 13.09.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.09.2019 виправив допущену описку в пункті 1 резолютивної частини ухвали.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.10.2019 на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України залишив позов Приватного підприємства "КОЛОС" без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали, а саме для надання розрахунку пені, 3%річних та штрафу.

03.10.2019 на електронну пошту суду від позивача на виконання вимоги ухвали суду від 02.10.2019 надійшов розрахунок.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.10.2019 продовжено розгляд справи № 910/10113/19.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України та відзиву на позов не подав.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 27.09.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача та на адресу вказану у позові.

Судом враховано, що відповідач подав клопотання про продовження строку на подання відзиву. Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.09.2019 продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позов до 13.09.2019. В частині клопотання, щодо необхідності зобов`язати позивача направити позов відповідачу суд відмовив у задоволенні клопотання у цій частині оскільки в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують направлення позивачем позовної заяви з додатками відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно із ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1. ч.1 ст.42 ГПК України відповідач не обмежений у своєму праві звертатись до суду для ознайомлення з матеріалами справи та робити з них витяги, копії.

Однак, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2015 між Приватним підприємством "КОЛОС" Державним підприємством "Київське лісове господарство" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМАДА-ГРАНД" (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 295КВ2-135 СО (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати м`ясо свинини, (надалі - товар), за асортиментом та цінами згідно накладних, які є невід`ємними частинами цього договору, на умовах, визначених цим договором.

Найменування товару, що постачається за даним договором визначається в замовленнях за бажанням покупця з урахуванням його можливостей щодо реалізації або в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Сума даного договору визначається із суми всіх сум поставок згідно накладних (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, покупець розраховується за товар, що постачається за даним договором, в безготівковому порядку або іншим чином, що незаборонений законодавством, протягом 2 (два) календарних дні з моменту отримання товару.

За змістом пункту 2.4. договору всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника, або іншим чином, що незаборонений законодавством. Датами здійснення оплати покупцем за цим договором є дні фактичного зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Покупець зобов`язаний у платіжних документах вказувати, що оплата здійснюється за м`ясо свинини та на підставі даного договору.

Згідно з п. 7.1. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню, що обчислюється від вартості несвоєчасно оплачених товарів за кожен день простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У пункті 7.2. договору сторони передбачили, що у випадку, коли прострочення оплати перевищує 20 календарних днів, покупець додатково до санкцій, передбачених п. 7.1. зобов`язаний сплатити на користь постачальника штрафну неустойку у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Сторони погодили, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Договір діє до кінця поточного року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього договору (п. 8.1., 8.2. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11292,64 грн, що підтверджується видатковими накладними №1941 від 17.01.2019 на суму 3150,00 грн, №4566 від 04.02.2019 на суму 8142,64 грн та товарно-транспортними накладними №КК-0001941 від 17.01.2019, №КК-0004566 від 04.02.2019.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплати за поставлений позивачем товар не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 11292,64 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у сумі 1704,03 грн, штраф у сумі 1129,26 грн, 3% річних у розмірі 144,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 296,13 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №1941 від 17.01.2019 та №4566 від 04.02.2019 позивач поставив відповідачу товару на суму 11292,64 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В пункті 2.3. договору сторони погодили, що оплата здійснюється протягом двох календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 264 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на встановлені договором строки оплати та враховуючи положення ст. 264 ЦК України, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар згідно з видатковою накладною №1941 від 17.01.2019 в строк до 21.01.2019 та за видатковою накладною №4566 від 04.02.2019 в строк до 06.02.2019.

Отже, погоджений сторонами строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 11292,64 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 11292,64 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у сумі 1704,03 грн, штраф у сумі 1129,26 грн, 3% річних у розмірі 144,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 296,13 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 7.1. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню, що обчислюється від вартості несвоєчасно оплачених товарів за кожен день простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 7.2. договору сторони передбачили, що у випадку, коли прострочення оплати перевищує 20 календарних днів, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача штрафну неустойку у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 20 календарних днів, суд вважає обґрунтованим нарахування відповідачем штрафу на підставі п. 7.2 договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснюється з березня по травень 2019 року.

Розрахунок інфляційних втрат у сумі 296,13 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Згідно з розрахунком позовних вимог, позивач здійснює нарахування пені та 3% річних на заборгованість за видатковою накладною №1941 від 17.01.2019 - з 20.01.2019 по 07.07.2019 та за видатковою накладною №4566 від 04.02.2019 - з 07.02.2019 по 07.07.2019.

Оскільки як встановлено судом, оплата за видатковою накладною №1941 від 17.01.2019 здійснюється у строк до 21.01.2019, то правильним періодом нарахування пені та 3% річних на заборгованість за видатковою накладною №1941 від 17.01.2019 є період з 22.01.2019 по 07.07.2019.

З огляду на встановлені договором строки оплати та враховуючи положення ст. 264 ЦК України, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар згідно з видатковою накладною №1941 від 17.01.2019 в строк до 21.01.2019 та за видатковою накладною №4566 від 04.02.2019 в строк до 06.02.2019.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що сума пені є більшою ніж заявлено позивачем до стягнення, проте, оскільки суд відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1704,03 грн пені.

Розрахунок штрафу у сумі 1129,26 грн є арифметично правильним, а тому вимоги у цій частині суд також задовольняє.

Перевіривши розрахунок 3% річних з урахуванням правильних періодів нарахування судом встановлено, що 3% річних встановлять 144,30 грн, а тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами не спростовано неналежного виконання договору поставки № 295КВ2-135 СО від 15.06.2015 та факту наявності заборгованості за вказаним договором.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства "КОЛОС" частково.

Щодо судових витрат на правову допомогу у сумі 2500,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до частини 3 статті ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано: ордер серії ЧЦ№30217 на надання правової допомоги від 24.07.2019 виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 08.07.2019; акт здачі приймання виконаних робіт від 10.07.2019, платіжне доручення №2255 від 10.07.2019 про сплату витрат на правову допомогу на загальну суму 2500,00 грн.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши надані позивачем докази, з огляду на викладені вище приписи Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/10113/19.

Відповідачами клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано.

З урахуванням викладеного вище, понесені позивачем витрати на правову допомогу відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАДА-ГРАНД" (04070, м. Київ, вулиця Братська, будинок 8, офіс 302; ідентифікаційний код 38092276) на користь Приватного підприємства "КОЛОС" (58002, м. Чернівці, площа Театральна, будинок 6; ідентифікаційний код 14257808) заборгованість у сумі 11292,64 грн, пеню у сумі 1704,03 грн, штраф у сумі 1129,26 грн, інфляційні втрати у сумі 296,13 грн. 3% річних у сумі 144,30 грн, судовий збір у сумі 1920,93 грн та витрати на правничу допомогу по справі 2498,20 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 11.10.2019.

Суддя О.В. Гулевець