Рішення
від 01.10.2019 по справі 910/10019/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2019Справа № 910/10019/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Шнайдер К.Б., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "Київбудреконструкція"

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 754 095,40 грн.

за участю представників:

від позивача: Гелхвіідзе Д.Р.

від відповідача: Радіонова О.В

від третьої особи: Савченко А.Р

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "Київбудреконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії про стягнення заборгованості у сумі 643370,87 грн., інфляційних нарахувань у сумі 54186,61 грн., 3% річних у сумі 48348,56 грн. та пені у сумі 8189,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 551-948-15 від 30.07.2012 в частині своєчасної сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 позовну заяву Комунального підприємства "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "Київбудреконструкція" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

09.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/10019/19, залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 03.09.2019.

30.08.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наступні обставини: сума основного боргу відповідачем сплачена у повному обсязі; відповідач безпідставно нараховує пеню у період з 01.11.2018 по 31.05.2019, оскільки між позивачем відсутні договірні відносини; позивачем неправильно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. У відзиві на позов відповідач просить суд закрити провадження у справі та відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.09.2019 через канцелярію суду від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові пояснення, в яких третя особа підтримала позов КП "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "Київбудреконструкція".

У судовому засіданні 03.09.2019 суд відклад розгляд підготовчого засідання на 18.09.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 18.09.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10019/19 до судового розгляду по суті на 01.10.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 01.10.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2019 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2019 проти позову заперечив, надав пояснення по суті заперечень.

Представник третьої особи у судовому засіданні 01.10.2019 позовні вимоги підтримав.

В судовому засіданні 01.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.07.2012 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Орендодавець), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство, балансоутримувач) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (орендар) було укладено договір № 551-948-15 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) за адресою м. Київ, вул. Ахматової Ганни, буд. 15/27 загальною площею 1547,80 кв.м (далі - об`єкт оренди).

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.07.2012 орендодавець та балансоутримувач передали, а відповідач прийняв в користування приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" загальною площею 1547,80 кв.м, розташоване за адресою м. Київ, вул. Ахматової Ганни, буд. 15/27.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди за користування об`єктом оренди орендар сплачує оренду плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київради 22 вересня 2011 року №34/6250.

Згідно з п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць опублікованому у поточному місяці. Крім того, Орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якому розташований об`єкт оренди (п. 3.3 договору оренди).

Відповідно до положень п. 3.6. договору орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання або оперативного управління (балансоутримувача) починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 4.2. договору оренди орендар зобов`язаний вносити орендні платежі (орендну плату та компенсацію витрат підприємства своєчасно та у повному обсязі.

За змістом пункту 4.15 договору об`єкт оренди, повертається підприємству протягом 30 календарних днів після припинення дії договору за актом передачі-приймання.

Згідно до розпорядження №943 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2015 нежитлове приміщення за адресою: вул. Анни Ахматової, 15/27, було закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "Київбудреконструкція" (надалі - балансоутримувач).

У відповідності до акту від 01.10.2017 приймання-передачі нерухомого майна відповідач повернув, а орендодавець та позивач (КП "Київбудреконструкція") прийняли за договором з оренди нежитлові приміщення загальною площею 87,6 кв.м.

Згідно з актом обстеження нежилих приміщень від 12.02.2019 в орендному користування відповідача залишились нежилі приміщення загальною площею 834,3 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Ахматової Анни, 15/27, літера А.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що у відповідача за користування нежилими приміщеннями загальною площею 834,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ахматової Анни, 15/27, літера А у період з березень - травень 2019 року виникла заборгованість у сумі 643370,87 грн.

На підставі пункту 6.2. договору позивачем здійснено нарахування пені у сумі 8189,36 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував 3% річних у сумі 48348,56 грн та інфляційні втрати у сумі 54186,61 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов`язані із орендою комунального майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з березня - травень 2019 року відповідач користувався нежилими приміщеннями загальною площею 834,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ахматової Анни, 15/27, літера А, переданим в оренду за договором №551-948-15 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.07.2012.

Посилання відповідача на те, що між сторонами не було укладено договору оренди, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 136 Господарського кодексу України правом господарського відання є речове право суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ч. 3 ст. 136 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що акт ОЗ-1 є первинним документом, який фіксує здійснення господарської операції, і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Складення актів ОЗ-1 застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об`єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

Акти приймання-передачі основних засобів повинні відповідати типовій формі актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1), яка затверджена наказом № 352 від 29.12.1995 Міністерства статистики України.

При оформленні приймання основних засобів акт складається в одному примірнику на кожний окремий об`єкт приймальною комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації). При безоплатній передачі основних засобів іншому підприємству акт складається у двох примірниках для підприємства, що здає та приймає основні засоби.

З урахуванням наведеного, оскільки Розпорядження № 943 від 23.09.15. прийнято виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в межах його повноважень та є обов`язковим до виконання, то актом № 15 від 30.10.15. приймання-передачі основних засобів Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" передало, а Комунальне підприємство "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "Київбудреконструкція" прийняло нежилі приміщення в місті Києві за адресою вул. Ахматової Анни, 15/27, літера А, площею 1051,6 кв.м.

Згідно зі ст. 136 Господарського кодексу України позивач, який підпорядкований Київській міській державній адміністрації, зобов`язаний був прийняти на баланс об`єкт оренди та здійснювати дії по утриманню такого майна, ставши його балансоутримувачем.

З урахуванням наведених вище обставин, позивач є балансоутримувачем нежилих приміщень в місті Києві за адресою вул. Ахматової Анни, 15/27, літер А.

За розрахунком позивача за період з вересня з березня - травень 2019 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 643370,87 грн зі сплати за користування приміщеннями та компенсації витрат підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 07.08.2019 відповідач здійснив оплату заборгованості з орендної плати згідно виставлених позивачем рахунків №6 від 22.03.2019, №8 від 22.04.2019, №10 від 16.05.2019 у сумі 643370,87 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №14057 від 07.08.2019 на суму 165279,05 грн, №14039 від 07.09.2019 на суму 238005,56 грн, №14056 від 07.08.2019 на суму 240086,26 грн.

Провадження у даній справі № 910/10019/19 було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019.

При цьому, суд зазначає, що відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до відкриття провадження у справі тягне за собою відмову в позові.

Оскільки, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі (до 12.08.2019), то позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Наведене узгоджується із п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" .

З урахуванням наведеного, оскільки заявлену до стягнення позивачем суму заборгованості у розмірі 643370,87 грн відповідач сплатив 07.08.2019, тобто до відкриття провадження у справі (12.08.2019), то підстави для закриття провадження у справі відсутні, а заявлене у відзиві клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Оскільки, заборгованість у розмірі 643370,87 грн. по договору оренди №2476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2005 та по договору №69 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку від 01.03.2010 сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості у сумі 643370,87 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 54186,61 грн., 3% річних у сумі 48348,56 грн. та пені у сумі 8189,36 грн.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За системним аналізом вищенаведених положень чинного законодавства пеня може бути стягнута лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

За умовами п. 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Позивачем нарахована пеня за несплату орендних платежів за жовтня 2018 року по квітень 2019 року (заборгованість за жовтень 2018 року-лютий 2019 року встановлена рішенням суду у справі № 910/3286/19) за періоди у з 01.11.2018 по 31.05.2019, з 01.12.2018 по 31.05.2019, з 01.01.2019 по 31.05.2019, з 01.02.2019 по 31.05.2019, з 01.03.2019 по 31.05.2019, з 01.04.2019 по 31.05.2019, з 01.05.2019 по 31.05.2019.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення встановлено в ст. 631 ЦК України.

Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 9.1 з 01.04.2012 по 30.09.2012.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, зазначені дії оформляються додатковою угодою.

Докази укладення додаткового договору для продовження строку дії договору після 30.09.2012 відсутні.

Отже, договір № 551-948-15 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду припинив свою дію 01.10.2012 .

Оскільки договір припинив свою дію за винятком його п. 3.6 та 7.6, виходячи з того, що неустойка (пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, а забезпечене пенею зобов`язання припинилось, правові підстави для нарахування пені за прострочення сплати орендної плати, нарахованої після 01.10.2012 відсутні.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені у сумі 8189,36 грн суд визнає необґрунтованими та відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Нарахуванням 3% річних у сумі 48348,56 грн та інфляційних втрат у сумі 54186,61 грн. здійснені позивачем на заборгованість за жовтень 2018 року по квітень 2019 року.

Заборгованість за жовтень 2018 року-лютий 2019 року встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі № 910/3286/19 та згідно приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребує.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

В пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

З урахуванням наведеного, з огляду на встановлені строки оплати нарахування інфляційних втрат на заборгованість за жовтень 2018 року має здійснюватися з грудня 2018 року, на заборгованість за листопад 2018 року - з січня 2019 року, на заборгованість за грудень 2018 року - з лютого 2019 року, на заборгованість за січень 2019 року - з березня 2019 року, на заборгованість за лютий 2019 року - з квітня 2019 року, на заборгованість за березня 2019 року - з травня 2019 року.

Також, враховуючи визначені у договорі строки оплати нарахування 3%річних на заборгованість за жовтень 2018 року має здійснюватися з 21.11.2018, на заборгованість за листопад 2018 року - з 21.12.2018, на заборгованість за грудень 2018 року - з 22.01.2019, на заборгованість за січень 2019 року - з 21.02.2019, на заборгованість за лютий 2019 року - з 21.03.2019, на заборгованість за березень 2019 року - з 23.04.2019 та за заборгованість за квітень 2019 року - з 21.05.2019.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що сума 3% річних становить 13419,91 грн, а інфляційних втрат - 39 493,49 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "Київбудреконструкція".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40; ідентифікаційний код 01189910) на користь Комунального підприємства "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "Київбудреконструкція" (01025, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 15-А, ідентифікаційний код 37932233) 3% річних у сумі 13419,91 грн, інфляційні втрати у сумі 39 493,49 грн та судовий збір у розмірі 793,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.10.2019 .

Суддя О.В. Гулевець

Дата ухвалення рішення01.10.2019
Оприлюднено15.10.2019

Судовий реєстр по справі —910/10019/19

Рішення від 01.10.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 03.09.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 03.09.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 12.08.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 31.07.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні