Рішення

від 01.10.2019 по справі 910/10838/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2019Справа № 910/10838/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Трейдинг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сіяч

про стягнення 358 992, 67 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Капустинська Н.П.,

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мрія Трейдинг (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сіяч (надалі - відповідач) про стягнення 358 992, 67 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки насіння № 42417 від 16.02.2018 та Податкового кодексу України, в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов`язання на цю суму. З огляду на викладене, у цьому випадку, за твердженням позивача, є прямий причинно-наслідковий зв`язок між порушенням відповідача при виконанні визначеного законом обов`язку щодо складання податкової накладної та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10838/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2019.

20.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло повернуте об`єктом поштового зв`язку поштове відправлення, яке направлялося на адресу відповідача з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019, з відміткою не знаходяться .

В підготовче засідання 11.09.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

17.09.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В підготовче засідання 18.09.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання 18.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019, враховуючи, що в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, позивачем було надано суду всі наявні у нього докази та пояснення по справі, а відповідач своїми правами та обов`язками в порядку ст. 42, 46 ГПК України не скористався, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.10.2019

У судовому засіданні 01.10.2019 представник позивача надала пояснення по суті позовних вимог, позов просила задовольнити

Представники відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини своєї неявки не повідомив.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Із залучених до матеріалів справи листів, у якому відповідачу направлялись копії ухвал, убачається, що дані листи, направлені за офіційною адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, були повернуті суду поштою.

Інших адрес відповідач суду не повідомляв та у ЄДР інші адреси відсутні, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 01.10.2019 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2018 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір поставки насіння №42417(надалі - договір), на виконання умов якого, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - насіння ячменю ярого, згідно специфікації №1 від 16.02.2018 до договору.

Строк дії договору до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п.9.2 договору).

Ціна товару та строки розрахунку за нього визначаються в додатках до договору (п.5.1, 5.3).

Оплата за товар здійснюється в порядку, визначеному п.3 специфікації до договору, зокрема: 50% вартості товару протягом 5 днів з дати підписання сторонами договору і 50% - по факту поставки окремої партії товару (п. 3 специфікації).

На виконання умов договору, відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар (насіння ячменю ярого) всього на загальну суму 6 525 456,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 087 576,00 грн, що підтверджується підписаними в двосторонньому порядку наступними видатковими накладними: №12 від 28.02.2018 на суму 170 348,00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 28 391,33 грн), №17 від 03.03.2018 на суму 200 100,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 33 350,00 грн), №18 від 06.03.2018 на суму 1 087 652,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 181 275,33 грн), №19 від 13.03.2018 на суму 134 250,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 22 375,00 грн), №27 від 19.03.2018 на суму 165 750,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 27 625,00 грн), №28 від 20.03.2018 на суму 560 830,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 93 471,67 грн), №29 від 21.03.2018 на суму 281 025,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 46 837,50 грн), №31 від 22.03.2018 на суму 55 200,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 9 200,00 грн), №32 від 26.03.2018 на сумі 849 830,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 141 638,33 грн), №33 від 23.03.2018 на суму 329 475,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 54 912,50 грн), №39 від 29.03.2018 на суму 304 500,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 50 750,00 грн), №40 від 24.03.2018 на суму 264 306,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 44 051,00 грн), №41 від 31.03.2018 на суму 1 052 700,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 175 450,00 грн), №42 від 05.04.2018 на суму 919 490,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 153 248,33 грн), №45 від 10.04.2018 на суму 150 000,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 25 000,00 грн).

Оплата за поставлений товар була проведена позивачем в повному обсязі у розмірі 6 525 456, 00 грн, що підтверджується копіями наступних платіжних доручень: №1807 від 22.02.2018 на суму 1 162 500, 00 грн, №2323 від 23.02.2018 на суму 2 220 000, 00 грн, №266874 від 23.03.2018 на суму 150 000, 00 грн, №2666875 від 23.03.2018 на суму 620 500, 00 грн, №1200 від 27.03.2018 на суму 989 000, 00 грн, №1199 від 02.04.2018 на суму 966 000, 00 грн, №19 від 06.04.2018 на суму 180 000, 00 грн, №1301 від 12.04.2018 на суму 150 000, 00 грн, №1302 від 12.04.2018 на суму 87 456, 00 грн.

Також, відповідно до п. 5.8 договору постачальник зобов`язаний своєчасно надати покупцю в електронному вигляді за допомогою системи "M.E.Doc IS" накладну (і), належним чином зареєстровану (і) в єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до чинних норм податкового законодавства.

У разі, якщо протягом дії договору, а також протягом 2 (двох) років після закінчення терміну його дії, контролюючим органом покупцеві будуть зменшені суми податкового кредиту з ПДВ, та / або донараховано податкові зобов`язання з ПДВ, та / або застосовані штрафні санкції у зв`язку з порушенням постачальником норм Податкового кодексу України, з тому числі, в разі порушення порядку складання та реєстрації електронної податкової накладної з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних, недійсності електронного цифрового підпису постачальника, позбавлення постачальника статусу платника ПДВ, постачальник зобов`язаний відшкодувати такі збитки покупця протягом 10 банківських днів з моменту отримання претензії покупця із зазначенням розміру таких збитків (п.5.9)

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту на загальну суму 358 992, 67 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

22.02.2018 позивачем на користь відповідача було здійснення перерахування коштів у сумі 1 162 500,00 грн (платіжне доручення №1807 від 22.02.2018 на суму 1 162 500,00 грн) за наслідками зарахування яких відповідачем складено та зареєстровано податкову накладну №17 від 22.02.2018 року на суму 1 162 500,00 грн, оскільки перша подія , яка виникла в ході виконання умов договору, на дату якої виникли податкові зобов`язання у відповідача, стало зарахування від позивача вказаного авансового платежу.

23.02.2018 позивач зарахував на користь відповідача наступний авансовий платіж в сумі 2 220 000,00 грн (платіжне доручення №2323 від 23.02.2018 на суму 2 220 000,00 грн). Оскільки попередній авансовий платіж не закритий поставками товару (обліковується переплата), зарахування коштів 23.02.2018 є першою подіє в розумінні п. 187.1 ст.187 ПК України, відповідно, відповідачем складено та зареєстровано податкову накладну №18 від 23.02.2018 на суму 2 220 000,00 грн.

Відтак, станом на 23.02.2018 загальна сума попередньої оплати позивача на користь відповідача склала 3 382 500,00 грн.

В подальшому відповідачем здійснено відвантаження товару, зокрема: 28.02.2018 на суму 170 348,00 грн, 03.03.2018 року на суму 200 100,00 грн, 06.03.2018 на суму 1 087 652,00 грн, 13.03.2018 на суму 134 250,00 грн, 19.03.2018 на суму 165 750,00 грн, 20.03.2018 на суму 560 830,00 грн, 21.03.2018 року на суму 281 025,00 грн, 22.03.2018 року на суму 55 200,00 грн.

Таким чином, загальна сума поставки товару склала 2 655 155,00 грн, а залишок невикористаних авансів в свою чергу зменшився та склав 727 345,00 грн (3 382 500,00 грн -1 655 155,00 грн). Оскільки різниця поставленого товару не перевищила суми сплачених авансових платежів, перша подія на дати відвантаження товару не виникає, відповідно, податкові накладні не складаються.

23.03.2018 позивачем проведено чергове зарахування коштів на суму 150 000,00 грн (платіжне доручення №266 874 від 23.03.2018). Оскільки станом на 22.03.2018 у позивача рахується переплата, відповідно на дату зарахування коштів 23.03.2018 виникає перша подія , яка породжує обов`язок у відповідача скласти та зареєструвати податкову накладну від 23.03.2018 на суму 150 000,00 грн. Проте, відповідач свій обов`язок, визначений п.201.1 ст.201 ПК Україна, не виконав, податкову накладну складено не було.

23.03.2018 позивачем проведено чергову оплату на суму 620 500,00 грн (платіжне доручення №266 875 від 23.03.2018). На дату зарахування коштів 23.03.2018 виникає перша подія , яка породжує обов`язок у відповідача скласти та зареєструвати податкову накладну від 23.03.2018 на суму 620 500,00 грн. Проте, відповідач свій обов`язок, визначений п.201.1 ст.201 ПК України знову не виконав.

Таким чином, станом на 23.03.2018 року загальна сума попередньої оплати позивача на користь відповідача склала 1 497 845,00 грн (727 345,00 грн (залишок використаних коштів) + 620 500,00 грн (аванс) + 150 000,00 грн (аванс)).

В подальшому відповідачем здійснено відвантаження товару, зокрема: 23.08.2018 на суму 329 475,00 грн, 24.03.2018 на суму 264 306,00 грн, 26.03.2018 на суму 849 830,00 грн.

Відтак, загальна сума поставки товару склала 1 443 611, 00 грн, залишок невикористаних авансів зменшився на суму допоставки та склав 54 234,00 грн (1 497 845,00 грн - 1 443 611,00 грн). Оскільки вартість поставленого товару не перевищила суми сплачених авансових платежів, перша подія на дати відвантаження товару не виникає, відповідно, податкові накладні на дати поставок не складаються.

27.03.2018 позивачем проведено чергове зарахування коштів на суму 989 000, 00 грн (платіжне доручення №1200 від 27.03.2018).

Оскільки станом на 27.03.2018 у позивача рахується переплата, відповідно на дату зарахування коштів 27.03.2018 виникає перша подія , яка породжує обов`язок у відповідача скласти та зареєструвати податкову накладну. 27.03.2018 відповідачем належним чином складено та зареєстровано податкову накладну №36 на суму 989 000,00 грн.

Станом на 27.03.2018 переплата позивача склала 1 043 234,00 грн (989 000,00 грн + 54 234,00 грн).

29.03.2018 відповідачем поставлено товар на суму 304 500,00 грн. Залишок невикористаних авансів склав - 738 734,00 грн (переплата).

02.04.2018 позивачем проведено зарахування коштів на користь відповідача в сумі 966 000,00 грн (платіжне доручення №1199 від 02.04.2018).

Оскільки станом на 02.04.2018 року у позивача рахувалася переплата, відповідно на дату зарахування коштів 02.04.2018 виникає перша подія , яка породжує обов`язок у відповідача скласти та зареєструвати податкову накладну від 02.04.2018 на суму 966 000,00 грн. Проте, відповідач свій обов`язок не виконав, чим порушив вимоги п.201.1 ст.201 ПК України.

Станом на 03.04.2018 переплата позивача склала 1 704 734,00 грн (966 000,00 грн + 738 734,00 грн).

В хронології подій по договору 03.04.2018 відбулася наступна поставка товару відповідачем на суму 1 052 700,00 грн. Залишок невикористаних авансів склав - 652 034,00 грн (переплата), відповідно податкова накладна на дату відвантаження товару не складається.

05.04.2018 відповідачем поставлено товару на суму 919 490,00 грн. Враховуючи, що поставка товару 05.04.2018 перевищила суму переплат, то на різницю між сумою фактичного відвантаження товару та сумою переплат відповідач мав скласти податкову накладну від 05.04.2018 на суму 267 456,00 грн (919 490,00 грн - 652 034,00 грн). Проте, останній свій обов`язок не виконав, чим порушив вимоги п.201.1 ст.201 ПК України.

Станом на 06.04.2018 у позивача рахувалася заборгованість за поставлений та неоплачений товар на суму 267 456,00 грн.

06.04.2018 позивач здійснив оплату на суму 180 000,00 грн (платіжне доручення №19 від 06.04.2018). Відтак, залишок поставленого та неоплаченого товару складав 87 456,00 грн, в такому випадку податкова накладна не складається.

10.04.2018 відповідачем здійснено поставку товару на суму 150 000,00 грн. Оскільки станом на 10.04.2018 у позивача рахувалася заборгованість за поставлений товар, відповідно на дату відвантаження товару 10.04.2018 виникає перша подія , яка породжує обов`язок у відповідача скласти та зареєструвати податкову накладну від 10.04.2018 на суму 150 000,00 грн. Проте, відповідач свій обов`язок не виконав, чим порушив вимоги п.201.1 ст.201 ПК України.

Станом на 11.04.2018 залишок поставленого та неоплаченого товару збільшився та склав 237 456,00 грн.

12.04.2018 позивачем проведено зарахування коштів в сумі 150 000,00 грн (платіжне доручення №1301 від 12.04.2018) та на суму 87 456,00 грн (платіжне доручення №1302 від 12.04.2018). На дату зарахування коштів 12.04.2018 податкові накладні не складаються, оскільки дані оплати є кінцевим розрахунком за вже поставлений відповідачем товар.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за результатами виконання господарських операцій з поставки товару договору, на виконання вимог п.201.1 ст.201 ПК України, відповідачем належним чином складено та зареєстровано податкові накладні: №17 від 22.02.2018 на суму 1 162 500,00 грн, №18 від 23.02.2018 на суму 2 220 000,00 грн, №36 від 27.03.2018 на суму 989 000,00 грн.

Суми податку на додану вартість по складеним та зареєстрованим податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість: за лютий 2018 року в сумі 563 750,00 грн (193 750,00 грн + 370 000,00 грн), за березень 2018 року на суму 164 833,33 грн.

Проте, відповідачем не складено та не здійснено реєстрацію на дату першої події наступні податкові накладні: від 23.03.2018 на суму 150 000,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 25 000,00 грн), від 23.03.2018 на суму 620 500,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 103 416,67 грн), від 02.04.2018 на суму 966 000 грн (в т.ч. ПДВ на суму 161 000,00 грн), від 05.04.2018 на суму 267 456,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 44 576,00 грн), від 10.04.2018 року на суму 150 000,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 25 000,00 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Судом встановлено, що відповідач встановленого ПК України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних від 23.03.2018 на суму 150 000,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 25 000,00 грн), від 23.03.2018 на суму 620 500,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 103 416,67 грн), від 02.04.2018 на суму 966 000 грн (в т.ч. ПДВ на суму 161 000,00 грн), від 05.04.2018 на суму 267 456,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 44 576,00 грн), від 10.04.2018 року на суму 150 000,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 25 000,00 грн) не виконав.

З наведених вище норм вбачається, що таке порушення відповідача позбавило позивача права включити суми ПДВ у загальному розмірі 358 992, 67 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, тобто позивач поніс збитки.

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним відповідачем порушенням вимог ПК України щодо своєчасного складення та реєстрації податкових накладних та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Таким чином, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, а тому суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача щодо відшкодування на його користь збитків у розмірі 358 992, 67 грн за рахунок відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та від 03.12.2018 у справі № 908/76/18.

Враховуючи вище викладене та те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сіяч (01054, місто Київ, вулиця Тургенівська, будинок 26, офіс 333, ідентифікаційний код 40164061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Трейдинг (47602, Тернопільська область, Козівський район, селище міського типу Козова, вулиця І.Богуна, будинок, 8, ідентифікаційний код 39675472) 358 992 (триста п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яності дві) грн 67 коп. збитків та 5 385 (п`ять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2019.

Суддя Я.А.Карабань