Рішення

від 07.10.2019 по справі 913/384/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 жовтня 2019 року Справа № 913/384/19

Провадження № 5/913/384/19

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (а/с 98, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93406)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектний інститут Нафтогазохімії (площа Перемоги, б.2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

про стягнення 637 726 грн 56 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Бикова К.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Державне підприємство Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (далі - ДП Сєвєродонецька ТЕЦ ) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектний інститут Нафтогазохімії (далі - ТОВ НДПІ Нафтогазохімії ) про стягнення заборгованості за договором від 04.09.2013 №887 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води 637 726 грн 56 коп., в т.ч. основний борг в сумі 316 255 грн 23 коп., пеня в розмірі 275 198 грн 63 коп., втрати від інфляції в розмірі 35 607 грн 75 коп., 3% річних у розмірі 10 664 грн 95 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору від 04.09.2013 №887 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 15.07.2019 відкрито провадження у справі №913/384/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.08.2019.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 09.09.2019.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 15 днів; закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2019.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2019 відкладено розгляд справи по суті на 07.10.2019.

У судове засідання 07.10.2019 сторони не прибули, відповідач причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заявою від 30.09.2019 №06-05-87 позивач просив здійснювати розгляд справи 07.10.2019 без участі представника.

Суд вважає можливим задовольнити вказану заяву.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Поштова кореспонденція у справі надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: площа Перемоги, буд.2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93405, та поверталась на адресу суду із відміткою органу поштового зв`язку: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , та зазначенням адресат вибув .

Згідно з п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч.3 та 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Водночас суд зазначає, що за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Правова позиція з вказаного питання викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2018 у справі №3/93 та від 11.12.2018 у справі №921/6/18.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ НДПІ Нафтогазохімії користується нежилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2 701,5 кв.м на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 09.05.2013 №23.

04.09.2013 між ДП Сєвєродонецька ТЕЦ (позивач, виконавець) та ТОВ НДПІ Нафтогазохімії (відповідач, споживач) був укладений договір №887 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої воді, за умовами якого виконавець зобов`язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п.1.1 договору).

Суб`єкти користування послугами: орендар нежитлового приміщення (адміністративна будівля) (об`єкт): ТОВ НДПІ Нафтогазохімії (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору характеристика об`єкта надання послуг: опалювальна площа об`єкту 2 701,5 кв.м; адреса об`єкту: АДРЕСА_2 ; об`єм теплової енергії в межах Q рік=692,12 Гкал./рік, з максимальним тепловим навантаженням ЕQ=0,3316 Гкал./годину, згідно розрахунку максимального годинного та річного навантаження на опалення наведеного у Додатку №1 до цього договору.

Тарифи на послуги на момент укладення цього договору становлять: вартість 1 Гкал з ПДВ (20%) 1 164 грн 02 коп. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.4 договору в разі зміни тарифів на послуги з постачання теплової енергії, виконавець доводить до відома споживачів нові тарифи шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті виконавця: www.sdtec.lg.ua, а також зазначає їх у рахунках на оплату послуг.

Згідно з п.3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно рахунків, отриманих споживачем самостійно або уповноваженою ним особою (представником) до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, у відділі збуту теплової енергії виконавця, що знаходиться за адресою: вул.Федоренка, буд.37, м.Сєвєродонецьк. Неотримання або несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від обов`язку оплати послуг з постачання теплової енергії. У разі застосування авансової системи оплати послуг, платежі вносяться за один календарний місяць у розмірі нарахованої суми за місяць, що йому передував.

Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за: недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені; втручання у роботу засобів обліку теплової енергії; порушення зобов`язань, установлених законодавством і цим договором (п.5.1 договору).

Відповідно до п.9.1 договору він укладається на три роки і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Таким чином, договір продовжував свою дію на наступні періоди і є наразі діючим.

14.01.2015 між сторонами укладена додаткова угода №1, якою п.1.3 договору викладений в наступній редакції: Характеристика об`єкта надання послуг:...- об`єм теплової енергії в межах Q рік=724,56 Гкал./рік, з них теплові мережі розподілу до вузла обліку теплової енергії, згідно проекту №08-1061-УУТ-ПЗ виконаного ТОВ Науково-дослідний проектний інститут Нафтогазохімії та акту про прийняття експлуатацію вузла обліку теплової енергії, становлять Q рік=32,4332 Гкал (високосний рік Q рік=32,6462 Гкал), максимальне теплове навантаження ЕQ=0,3316 Гкал./годину, згідно розрахунку максимального годинного та річного навантаження на опалення наведеного у Додатку №1 до цього договору; п.2.1 договору в наступній: Тарифи на послуги на момент укладення цього договору становлять: - для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 455 грн 42 коп. за 1 Гкал (без ПДВ) .

Приміщення за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд.5-А, з 14.01.2015 обладнано приладом обліку теплової енергії.

Як зазначив позивач, вартість 1 Гкал теплової енергії, що поставлялась відповідачу, становила з 24.02.2017 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 792 грн 58 коп. (без ПДВ) згідно постанови НКРЕКП України від 01.02.2017 №151 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП .

Опалювальний сезон 2017-2018 років було розпочато на підставі розпорядження міського голови Сєвєродонецької міської ради від 18.10.2017 №516 Про початок опалювального сезону 2017-2018 років» з 20.10.2017.

Завершено опалювальний сезон 2017-2018 років на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 06.04.2018 №217 Про завершення опалювального періоду 2017-2018 років» 08.04.2018.

На виконання умов укладеного договору у опалювальному сезоні 2017-2018 років у період з листопада 2017 року по березень 2018 року надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 360 494 грн 11 коп., які відповідача оплатив частково у сумі 44 238 грн 88 коп. Заборгованість складає 316 255 грн 23 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України Про теплопостачання передбачена обов`язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергопостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно рахунків, отриманих споживачем самостійно або уповноваженою ним особою (представником) до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, у відділі збуту теплової енергії виконавця, що знаходиться за адресою: вул.Федоренка, буд.37, м.Сєвєродонецьк. Неотримання або несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від обов`язку оплати послуг з постачання теплової енергії. У разі застосування авансової системи оплати послуг, платежі вносяться за один календарний місяць у розмірі нарахованої суми за місяць, що йому передував.

Позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки за період листопад 2017 року - березень 2018 року (а.с.33-37), які отримані представниками ТОВ НДПІ Нафтогазохімії .

Факт поставки теплової енергії підтверджується матеріалами справи, в т.ч. актами про включення/відключення теплоустановок (а.с.44).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідачів позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості не подав.

Таким чином позивачем доведено, а відповідачем не оспорено заборгованість за договором від 04.09.2013 №887 за період листопад 2017 року - березень 2018 року в сумі 316 255 грн 23 коп. і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 26.02.2018по 25.10.2018 у сумі 275 198 грн 63 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГУ України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п.5.1 договору сторони передбачили, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, зокрема за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

Відповідно до ст.1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем пені (а.с.29), дійшов висновку, що вона нарахована правильно, відповідно до приписів законодавства, тому підлягає задоволенню повністю в сумі 275 198 грн 63 коп.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача 3% річних за період з 26.01.2018 по 30.04.2019 у сумі 10 664 грн 95 коп. (а.с.30), встановив що він є арифметично правильним, зроблений у відповідності до умов договору та даних первинних документів, з огляду на що приходить до висновку про обґрунтованість вказаної вимоги та про її задоволення.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань передбачено, що згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відносно розрахунку позивача інфляційних втрат за період з лютого 2018 по квітень 2019 року в сумі 35 607 грн 75 коп. суд зазначає, що позивачем неправильно визначені індекси інфляції за весь період прострочення та здійснено нарахування з порушенням пп.3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань .

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми Законодавство :

№ і дата рахункуСтрок оплатиСума заборгованості, в грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції, грн 877 від 31.12.2017До 25.01.2018 41056,60лютий 2018-квітень 2019 111,87825966 4876,81 877 від 31.01.2018До 25.02.2018 15607,60березень 2018-квітень 2019 110,88033663 12032,08 877 від 28.02.2018До 25.03.2018 148889,46Квітень 2018-квітень 2019 109,67392348 7872,41 877 від 31.03.2018До 25.04.2018 97645,85Травень 2018-квітень 2019 108,80349551 7327,63 Разом: 32 108,93

З огляду на викладене з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати за період з лютого 2018 по квітень 2019 року в сумі 32 108 грн 93 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектний інститут Нафтогазохімії задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектний інститут Нафтогазохімії , площа Перемоги, б.2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 36527026, на користь Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль , м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 00131050, заборгованість в сумі 316 255 грн 23 коп., пеню в сумі 275 198 грн 63 коп., інфляційні втрати в сумі 32 108 грн 93 коп., 3% річних у сумі 10 664 грн 95 коп., судовий збір у сумі 9 513 грн 42 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.10.2019.

Суддя С.В. Вінніков