Рішення

від 30.09.2019 по справі 914/1024/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 справа № 914/1024/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-3 , с. Верхівськ, Рівненська область,

до відповідача: Малого приватного підприємства Калина , смт. Щирець, Львівська область,

про: стягнення заборгованості за договором поставки.

Суддя Синчука М.М.

За участю секретаря судового засідання

Корольчук О.В.

Представники учасників справи:

позивач: не з`явився;

відповідач: Бердар С.В. - представник.

Представникам сторін, що з`явились в судове засідання, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1024/19 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк-3 до Малого приватного підприємства Калина про стягнення заборгованості за договором поставки.

Ухвалою суду від 30.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.06.2019 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Зміст та підстави вимог позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки №33 від 16.06.2016 р. прострочив терміни оплати товару, внаслідок чого виникла основна заборгованість в розмірі 45 000,01 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 69 453,97 грн пені, 6 368,14 грн - 3% річних, 19 736,60 грн інфляційні втрати та 30% штрафу в розмірі 331 943,25 грн.

До канцелярії Господарського суду Львівської області, 18.06.2019 р., від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині основного боргу в розмірі 45 000,00 грн, у зв`язку з оплатою заборгованості в цій частині відповідачем, в решті позовні вимоги підтримав.

Зміст та підстави заперечень відповідача.

Відповідач, скориставшись процесуальним правом, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України та на виконання вимог ухвали суду від 30.05.2019р., подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачем 11.06.2019 р. сплачено основну заборгованість в розмірі 45 000,00 грн, щодо вимоги про стягнення пені та штрафу, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги заперечив та вважає їх недоведеними та документально необґрунтованими.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

16 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк-3 (надалі - Позивач) та Малим приватним підприємством Калина (надалі - Відповідач), було укладено Договір поставки № 33 (надалі - Договір). Термін дії якого пролонговано Сторонами, зокрема, укладенням Додаткової угоди за №1 від 28 грудня 2017 року до 31 грудня 2019 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач, зобов`язувався поставити, а Відповідач - прийняти та оплатити Товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товаротранспортних або товарних), що виписується на кожну партію Товару.

Згідно п. 2.1. Договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію Товару вказується в накладних на кожну партію Товару і містить податок на додану вартість.

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата Товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на умовах попередньої оплати в обсязі 100 (сто) % від суми вказаної в рахунку-фактурі отриманої Покупцем для оплати.

Згідно п. 2.2.1. Договору згідно усної домовленості між Сторонами. Покупцю може бути поставлено Товар без урахування оплати зазначеної в п.2.2. цього Договору, а Покупець, у разі такої поставки, зобов`язується оплатити поставлений товар протягом одного дня з дати поставки.

Відповідно до п. 3.1. Договору Товар поставляється партіями згідно до замовлень Покупця, в якому зазначається асортимент, кількість Товару, строк та умови поставки.

На виконання взятих на себе за умовами цього Договору зобов`язань, Позивач здійснив поставку Товару за видатковими накладними:

1) видатковою накладною №РН-001137 від 16.06.2016р. на суму 95720,00 грн;

2) видатковою накладною №РН-001176 від 13.07.2016р. на суму 81750,00 грн;

3) видатковою накладною №РН-001236 від 29.07.2016р. на суму 205995,00 грн;

4) видатковою накладною №РН-001276 від 05.08.2016р. на суму 54000,00 грн;

5) видатковою накладною №РН-001325 від 12.08.2016р. на суму 99000,00 грн;

6) видатковою накладною №РН-001343 від 16.08.2016р. на суму 106230000 грн.;

7) видатковою накладною №РН-001362 від 26.08.2016р. на суму 54442050 грн;

8) видатковою накладною №РН-001377 від 31.08.2016р. на суму 58500,00 грн;

9) видатковою накладною №РН-001498 від 0 5 .10.2016р. на суму 126000,00 грн;

10) видатковою накладною №РН-001565 від 13.10.2016р. на суму 144500,00 грн;

11) видатковою накладною №РН-001611 від 21.10.2016р. на суму 65535,00 грн;

12) видатковою накладною №РН-001646 від 01.12.2016р. на суму 225225,00 грн;

13) видатковою накладною №РН-000206 від 21.03.2017р. на суму 255950,00грн;

14) видатковою накладною №РН-000311 від 04.04.2017р. на суму 18500,00 грн;

15) видатковою накладною №РН-001021 від 18.05.2017р. на суму 213750,00 грн;

16) видатковою накладною №РН-001505 від 26.05.2017р. на суму 163487,50 грн;

17) видатковою накладною №РН-003512 від 17.07.2017р. на суму 44500,00 грн;

18) видатковою накладною №РН-004329 від 03.08.2017р. на суму 289900,00 грн;

19) видатковою накладною №РН-006076 від 22.09.2017р. на суму 48000,00 грн;

20) видатковою накладною №РН-006340 від 29.09.2017р. на суму 45500,00 грн;

21) видатковою накладною №РН-007067 від 20.10.2017р. на суму 149850,00 грн;

22) видатковою накладною №РН-007546 від 02.11.2017р. на суму 204995,00 грн;

23) видатковою накладною №РН-008239 від 22.11.2017р. на суму 238690,00 грн;

24) видатковою накладною №РН-009154 від 26.12.2017р. на суму 204795,00 грн;

23) видатковою накладною №973 від 25.01.2018р. на суму 308147,50 грн.

Заборгованість відповідача виникла з поставки Товару за наступними видатковими накладними: №РН-007067 від 20.10.2017р., №РН-007546 від 02.11.2017р., №РН-008239 від 22.11.2017р., №РН-009154 від 26.12.2017р., №973 від 25.01.2018р.

Свої зобов`язання по Договору Позивач виконав в повному обсязі, проте взяті на себе зобов`язання з оплати отриманого Товару Відповідач порушив, внаслідок чого утворилась заборгованість за отриманий Товар в розмірі 45 000,01 грн.

Згідно платіжного доручення №347 від 11.06.2019 р. відповідачем сплачено заборгованість в сумі 45 000,00 грн. згідно Договору поставки № 33 від 16.06.2016 р.

18.06.2019 р., від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині основного боргу в розмірі 45 000,00 грн, у зв`язку з оплатою заборгованості в цій частині відповідачем, в решті позовні вимоги підтримав. Оплата основного боргу в розмірі 45 000,00 грн. підтверджується копією банківської виписки за 11.06.2019р., доданою до заяви про закриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, у зв`язку із порушенням відповідачем термінів оплати Товару, позивач просить стягнути з відповідача 0,01 грн. основного боргу, 69453,97 грн. пені, 6368,14 грн. процентів, 19736,23 грн. інфляційних та 30% штрафу від несвоєчасно сплаченої суми за Товар, що складає 331 943,25 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оплата за поставлений Товар згідно видаткової накладної №РН-007067 від 20.10.2017р., повинна була бути здійснена 21.10.2017р. Оскільки Відповідач не здійснив оплату за Товар у визначені строки, пеня, проценти та інфляційні нараховуються з 24.10.2017р., згідно видаткової накладної №РН-007546 від 02.11.2017р. нарахування сум заборгованості та штрафних санкцій починається з 04.11.2017р., згідно видаткової накладної №РН-008239 від 22.11.2017р. з 24.11.2017р., згідно видаткової накладної№РН-009154 від 26.12.2017р. з 28.12.2017р., видаткової накладної №973 від 25.01.2018р. з 27.01.2018р.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що за прострочення оплати Товару, за цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов`язання Покупцем по оплаті Товару - до повного погашення .

Згідно п. 6.4. Договору у разі ж неналежного виконання Покупцем своїх обов`язків по оплаті за поставлений Товар, він крім пені, що передбачена п. 6.3 цього Договору зобов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі 30% від несвоєчасно сплаченої суми за Товар. Сплата штрафу не звільняє Покупця від відповідальності за несвоєчасну оплату, шо передбачено для нього п.6.3 Договору.

З наданих банківських виписок вбачається, що Відповідач здійснював часткову оплату згідно з Договором №33 від 16.06.2016 року, без вказівки, що оплата здійснюється відповідно до конкретної накладної.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до вимог п. 3.3 Постанови пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10, умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов`язань не є умовою про збільшення, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №І4 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане: законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду: від 22.11.2018 по справі №903/962/17 (№ в ЄДРСР 78182024); від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17 (№ в ЄДРСР 74670453); від 23.05.2018 по справі № 910/15492/17 (№ в ЄДРСР 74221196).

Відповідачем подано заяву про застосування до позовних вимог про стягнення пені та штрафу, строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України , в один рік.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив Верховний Суд України у своїх постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15 та від 30 вересня 2015 року у справі № 3-374гс15, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, шо є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, шо стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії : пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ). Виходячи з наведеного, боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикцій вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У той же час, відповідно до Інформаційного листа ВГСУ Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, у вирішенні питань, пов`язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Відповідно до п.4.2. Постанови пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10, зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Таким чином, строк нарахування штрафних санкції починає свій відлік та закінчується наступним чином: згідно видаткової накладної №РН-007067 від 20.10.2017р. починає свій відлік із 23.10.2017 року та закінчується 24.04.2017 року; згідно видаткової накладної №РН-007546 від 02.11.2017р. починає свій відлік із 04.11.2017 року та закінчується 05.05.2017 року; згідно видаткової накладної №РН-008239 від 22.11.2017р. починає свій відлік із 24.11.2017 року та закінчується 25.05.2018 року; згідно видаткової накладної №РН-009154 від 26.12.2017р. починає свій відлік із 28.12.2017р. та закінчується 29.06.2017 року; згідно видаткової накладної №973 від 25.01.2018р. починає свій відлік із 27.01.2018р. та закінчується 28.07.2018 року.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 16 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк-3 та Малим приватним підприємством Калина було укладено Договір поставки № 33. На виконання взятих на себе за умовами цього Договору зобов`язань, Позивач здійснив поставку Товару за видатковими накладними долученими до матеріалів справи, проте відповідач допустив заборгованість в частині повної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 45 000,01 грн.

Згідно платіжного доручення №347 від 11.06.2019 р. відповідачем, після відкриття провадження у даній справі, сплачено заборгованість в сумі 45 000,00 грн згідно Договору поставки № 33 від 16.06.2016 р.

З наданих банківських виписок вбачається, що Відповідач здійснював часткову оплату згідно з Договором №33 від 16.06.2016 року, без вказівки, що оплата здійснюється відповідно до конкретної накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України ).

Згідно з ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Провадження у справі №914/1024/19 в частині стягнення з відповідача 45 000,00 основного боргу суд закриває на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України , за відсутністю предмету спору.

Вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 0,01 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що за прострочення оплати Товару, за цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов`язання Покупцем по оплаті Товару - до повного погашення.

Згідно п. 6.4. Договору у разі неналежного виконання Покупцем своїх обов`язків по оплаті за поставлений Товар, він крім пені, що передбачена п. 6.3 цього Договору зобов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі 30% від несвоєчасно сплаченої суми за Товар. Сплата штрафу не звільняє Покупця від відповідальності за несвоєчасну оплату, шо передбачено для нього п.6.3 Договору.

Як встановлено судом, оплата за поставлений Товар згідно видаткової накладної №РН-007067 від 20.10.2017р., повинна була бути здійснена 21.10.2017р. Оскільки Відповідач не здійснив оплату за Товар у визначені строки, пеня, проценти та інфляційні нараховуються з 24.10.2017р., згідно видаткової накладної №РН-007546 від 02.11.2017р. нарахування сум заборгованості та штрафних санкцій починається з 04.11.2017р., згідно видаткової накладної №РН-008239 від 22.11.2017р. з 24.11.2017р,: згідно видаткової накладної№РН-009154 від 26.12.2017р. з 28. 12.2017р.: видаткової накладної №973 від 25.01.2018р. з 27.01.2018р.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями. тижнями, днями або годинами.

Відповідно до вимог п. 3.3 Постанови пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10, умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов`язань не є умовою про збільшення, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №І4 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане: законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду: від 22.11.2018 по справі №903/962/17 (№ в ЄДРСР 78182024); від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17 (№ в ЄДРСР 74670453); від 23.05.2018 по справі № 910/15492/17 (№ в ЄДРСР 74221196).

Таким чином, строк нарахування штрафних санкції починає свій відлік та закінчується наступним чином: згідно видаткової накладної №РН-007067 від 20.10.2017р. починає свій відлік із 23.10.2017 року та закінчується 24.04.2017 року; згідно видаткової накладної №РН-007546 від 02.11.2017р. починає свій відлік із 04.11.2017 року та закінчується 05.05.2017 року; згідно видаткової накладної №РН-008239 від 22.11.2017р. починає свій відлік із 24.11.2017 року та закінчується 25.05.2018 року; згідно видаткової накладної №РН-009154 від 26.12.2017р. починає свій відлік із 28.12.2017р. та закінчується 29.06.2017 року; згідно видаткової накладної №973 від 25.01.2018р. починає свій відлік із 27.01.2018р. та закінчується 28.07.2018 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив Верховний Суд України у своїх постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15 та від 30 вересня 2015 року у справі № 3-374гс15, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, шо позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, шо є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, шо стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії : пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ). Виходячи з наведеного, боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикцій вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У той же час, відповідно до Інформаційного листа ВГСУ Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, у вирішенні питань, пов`язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Судом встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності на пред`явлення штрафних вимог по видатковим накладним: №РН-007067 від 20.10.2017р., №РН-007546 від 02.11.2017р., №РН-008239 від 22.11.2017р., №РН-009154 від 26.12.2017р., №973 від 25.01.2018р.

Умова п. 6.3 Договору про те, що: При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов`язання Покупцем по оплаті Товару до повного погашення не є умовою про збільшення періоду нарахування пені, не відповідає вимогами закону, а відтак не підлягає застосуванню.

Відповідачем подано заяву про застосування до позовних вимог про стягнення пені та штрафу, строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України , в один рік.

Відповідно до ст. 256 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За умовами ст. 258 ЦК України , для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України ). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до п.4.2. Постанови пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10, зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

З врахуванням наведених норм та заяви відповідача, суд зазначає про наявність підстав для застосування строку позовної давності в один рік до вимог позивача про стягнення пені в розмірі 69453,97 грн. та 30% штрафу від несвоєчасно сплаченої суми за Товар, що складає 331 943,25 грн., що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 69453,97 грн. та 30% штрафу в розмірі 331 943,25 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга". Згідно проведеного судом перерахунку, 3% річних в розмірі 6368,14 грн та інфляційні нарахування в розмірі 19736,23 грн нараховані правомірно, а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем за подання даного позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 7 087,52 грн, згідно платіжного доручення від 24.05.2019 № 1278.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Щодо решти суми сплаченого позивачем судового збору суд зазначає, що відповідно до ст. 129 ГПК України , такий підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2 , 13 , 74 , 76 , 77 , 78 , 86 , 129 , 231 , 236-241 , 327 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 914/1024/19 в частині стягнення з Малого приватного підприємства «КИЛИНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-З» 45 000,00 грн основного боргу.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «КИЛИНА» ( 81160, Львівська область Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. Острівська, 195, ідентифікаційний код 22418800 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-З» ( 35336, Рівненська область Рівненський район, с. Верхівськ, вул. Шевченка, 81, ідентифікаційний код 33521351 ) - 0,01 грн. основного боргу, 6 368,14 грн. процентів річних, 19736,23 грн. індексу інфляції.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства «КИЛИНА» ( 81160, Львівська область Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. Острівська, 195, ідентифікаційний код 22418800 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-З» ( 35336, Рівненська область Рівненський район, с. Верхівськ, вул. Шевченка, 81, ідентифікаційний код 33521351 ) - 6 412.52 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Застосувати строк позовної давності до позовних вимог в частині стягнення 69 453,97 грн. пені та 331 943,25 грн. штрафу. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Малого Приватного підприємства «КИЛИНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-З» 69 453,97 грн. пені та 331 943,25 грн. штрафу.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 10.10.2019р.

Суддя Синчук М.М.