Рішення

від 08.10.2019 по справі 920/858/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.2019 Справа № 920/858/19 Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/858/19 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: фермерського господарства Могрицьке (пров. Терезова, буд. 3, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 39795789),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Нова (вул. Сумська, буд. 2А, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 40045843),

про розірвання договору оренди землі та стягнення 16819,12 грн.,

представники учасників справи:

позивача: адвокат Цюпка О.В. за довіреністю б/н від 14.06.2019,

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року позивач - фермерське господарство Могрицьке звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Нова , в якій просить суд розірвати договір оренди землі № 01, укладений 19.10.2016 між сторонами щодо земельної ділянки кадастровий номер 5924784600:05:003:0421 та стягнути з відповідача на свою користь 16819,12 грн. заборгованості за договором оренди землі № 01 від 19.10.2016, з яких: 15349,07 грн. заборгованість з орендної плати, 1053,10 грн. інфляційні втрати, 416,95 грн. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди землі № 01 від 19.10.2016 в частині сплати орендних платежів відповідно до умов договору, що є істотним порушенням і підставою для розірвання цього договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/858/19 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 16.09.2019 з повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 16.09.2019 у справі № 920/858/19 судом постановлено відкласти розгляд справи на 08.10.2019, встановити відповідачу строк для надання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву до 27.09.2019, а також встановити позивачу строк для надання відповіді на відзив до 07.10.2019.

Відповідач свого представника в судове засідання 08.10.2019 не направив, відзиву на позов не подав, про місце, дату та час судового слухання справи повідомлений судом належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2019 усно зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ГПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 08.10.2019 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

19.10.2016 між сторонами у справі укладено договір оренди землі № 01 (надалі - договір), відповідно до якого позивач передав у строкове платне користування відповідачу земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,00 га ріллі розташовану на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області кадастровий номер: 5924784600:05:003:0421.

Відомості про укладення вказаного вище договору внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.10.2016, що підтверджується довідкою № 116743146 від 12.03.2018.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 63195,72 грн.

Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на сім років з урахуванням ротації культур, а пунктом 9 договору сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар (відповідач), який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. У цьому разі відповідач повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово позивача про свої наміри укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

За умовами пунктів 11, 13 договору відповідач за користування земельною ділянкою зобов`язувався щороку в строк до 30 грудня сплачувати на користь позивача орендну плату у розмірі 4423,70 грн. на рік.

Пунктом 37 договору визначено, що дію договору може бути припинено шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 46 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

За змістом частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендодавцеві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою та другою статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначені істотні умови договору, однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 зазначеного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 96 Земельного кодексу України встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею.

Ця норма Земельного кодексу України кореспондується відповідно зі статтею 24 Закону України Про оренду землі , яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Відповідно до статті 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Аналогічні положення містить пункт 35 договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого зміни та доповнення до договору є невід`ємною частиною договору та викладаються у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Приписами частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з пунктом «д» статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до вимог частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Крім того, за змістом частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз наведених положень законодавства, з урахуванням того, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, дає підстави для висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України (такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 ЦК України належать, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність.

Отже при застосуванні до спірних правовідносин положень частини другої статті 651 ЦК України з`ясуванню судом підлягають такі суттєві обставини, як наявність факту порушення відповідачем умов договору, так і наявність критерію істотності цього порушення договору.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо сплати орендної плати не виконує, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість зі сплати орендної плати за 2016-2018 роки у загальній сумі 15349,07 грн. Зазначений факт підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 19.06.2016 по 09.08.2019 та не заперечується відповідачем.

У червні 2018 року позивач звернувся до відповідача з проханням розірвати договір оренди, що підтверджується листом № 5від 14.06.2018, однак зазначені вимоги позивача відповідачем задоволено не було.

Відповідно до вимог статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на земельну ділянку, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом розірвання договору оренди землі № 01 від 19.10.2016, укладеного між сторонами у з в`язку з порушенням відповідачем істотних умов договору щодо своєчасного внесення та у повному розмірі орендної плати.

Згідно зі статтею 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань у частині своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати доведений позивачем і встановлений судом. Відсутність своєї вини відповідач, як особа, що порушила зобов`язання, суду не довів.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви обґрунтованого розрахунку, орендна плата за користування земельними ділянками станом на 13.08.2019 складає 15349,07 грн.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 15349,07 грн. на підставі договору оренди землі від 19.10.2016.

Стосовно іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення грошового зобов`язання 3 % річних в сумі 416,95 грн. та інфляційних збитків в сумі 1053,10 грн., нарахованих за загальний період з 31.12.2016 по 13.08.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви обґрунтованого розрахунку річних та інфляційних станом на 13.08.2019 (за загальний період з 31.12.2016 по 13.08.2019) сума 3 % річних складає 416,95 грн. та сума інфляційних втрат складає 1053,10 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в сумі 1053,10 грн. та 3 % річних в сумі 416,95 грн. на підставі положень частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами, які містяться в справі, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір у сумі 3842,00 грн. покладається на відповідача.

Також у позовній заяві позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви додано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 14.06.2019, квитанцію № 9 від 19.06.2019 на суму 3000,00 грн. та опис робіт від 13.08.2019 виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 14.06.2019.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 14.06.2019, адвокат зобов`язується надати позивачу правову допомогу пов`язану із розірванням договору оренди земельної ділянки кадастровий номер: 5924784600:05:003:0421, укладеного між сторонами у справі 19.10.2016 та стягнення заборгованості з орендної плати.

За змістом пункту 3 вищезазначеного договору за послуги, передбачені пунктом 1.1 договору позивач сплачує адвокату винагороду (гонорар), який розраховується наступним чином: 3000,00 грн. за підготовку позовної заяви, інших процесуальних документів, за необхідності та представництва інтересів позивача у суді першої інстанції. Гонорар адвоката сплачується позивачем шляхом авансування у день укладення договору про надання правової допомоги.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В даному випадку представником позивача надано суду в якості доказів понесення ним витрат на правничу допомогу наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 14.06.2019, квитанцію № 9 від 19.06.2019 на суму 3000,00 грн. та опис робіт від 13.08.2019 виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 14.06.2019.

Згідно опису робіт від 13.08.2019, адвокатом на виконання умов договору про надання правової допомоги здійснено наступні дії: ознайомлення з умовами договору оренди землі № 01 від 19.10.2016 та іншими документами, наданими позивачем; підготовку розрахунку заборгованості з виплати орендної плати, інфляційних втрат та 3 % річних за договором оренди та підготовку позовної заяви.

Приймаючи до уваги надання суду представником позивача на підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, у розумінні вимог статей 76-79 ГПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фермерського господарства Могрицьке (пров. Терезова, буд. 3, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 39795789) до товариства з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Нова (вул. Сумська, буд. 2А, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 40045843) задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі № 01 укладений 19.10.2016 між фермерським господарством Могрицьке (пров. Терезова, буд. 3, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 39795789) та товариством з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Нова (вул. Сумська, буд. 2А, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 40045843) щодо земельної ділянки кадастровий номер 5924784600:05:003:0421.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Нова (вул. Сумська, буд. 2А, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 40045843) на користь фермерського господарства Могрицьке (пров. Терезова, буд. 3, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 39795789) заборгованість з орендної плати в сумі 15349,07 грн., інфляційні втрати в сумі 1053,10 грн., 3 % річних в сумі 416,95 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3842,00 грн. та витрати на оплату правової допомоги в сумі 3000,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 11 жовтня 2019 року.

Суддя В.В. Яковенко