Рішення

від 08.10.2019 по справі 920/780/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.2019 Справа № 920/780/19

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/780/19 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» в особі Сумської районної філії товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» (42320, Сумська область, Сумський район, с. Писарівка, вул.. Лісова, 20, ідентифікаційний код 37413583)

до відповідача: дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» (40020, м. Суми, вул.. Комарова, 2, ідентифікаційний код 30991664)

про стягнення 141710,81 грн.,

представники сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - адвокат Капустін Д.О. (довіреність б/н від 09.09.2019).

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовом до відповідача, у якому просить суд стягнути 141710,81 грн. заборгованості за договором на прийом та захоронення відходів ливарного виробництва та будівельних відходів від 13.03.2019, з яких: 129153,13 грн. основний борг, 975,95 грн. 3% річних, 11581,73 грн. пеня, а також стягнути судові витрати з відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 10.09.2019 з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 10.09.2019 відкладено судове засідання на 08.10.2019.

08.10.2019 відповідач подав заяву, в якій просить суд долучити до матеріалів справи докази часткової сплати боргу.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

13.03.2019 між Сумською районною філією Товариства з обмеженою відповідальністю Рекультивація (позивач - підрядник) та дочірнім підприємством Завод обважених бурильних та ведучих труб (відповідач - замовник) укладено договір про прийом та захоронення відходів ливарного виробництва та будівельних відходів.

Відповідно до п. 1.1. договору з метою проведення технічної рекультивації земель відпрацьованого кар`єру суглинків на території Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області з використанням нетоксичних промислових та будівельних відходів 4-го класу небезпеки, замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по прийому та захороненню нетоксичних промислових (відходів ливарного виробництва) та будівельних відходів, а також відходів, які можуть бути прирівняні до таких, але виключно 4-го класу небезпеки відповідно до розробленого та погодженого робочого проекту.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що вартість прийому та захоронення одного кубічного метра відходів узгоджується у Протоколі погодження договірної ціни .

Оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури, який виставляється замовнику щомісячно згідно фактичного обсягу вивезених відходів протягом десяти днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Платежі в розмірі, визначеному актами, здійснюються замовником на розрахунковий рахунок виконавця. Вказані кошти замовник зобов`язується перерахувати виконавцю в строк не пізніше 15 діб після підписання актів та отримання рахунків (п. 2.3. договору).

Згідно з п. 2.4. договору датою платежу вважається дата надходження коштів на поточний рахунок підрядника.

19.04.2019 між сторонами даного спору складений акт № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг), яким відповідач з позивачем підтвердили, що згідно договору, позивачем були проведені роботи по рахунку № СФ-0000006 від 19.04.2019на загальну вартість 199153 грн. 13 коп.

Оплата повинна була бути здійснена відповідачем до 04.05.2019. Відповідач частково здійснив оплату з порушенням строків на загальну суму 70000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 23.05.2019 на суму 20000,00 грн., від 30.05.2019 на суму 20000,00 грн., від 03.07.2019 на суму 20000,00 грн. та від 12.07.2019 на суму 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору свої зобов`язання належним чином не виконав і за надані послуги у повному обсязі вчасно не розрахувався, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за договором становить 129153,13 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у розмірі 129153,13 грн. була заявлена правомірно.

При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 70000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 653 від 23.09.2019 на суму 30000,00 грн., № 526 від 17.09.2019 на суму 20000,00 грн., № 335 від 04.09.2019 на суму 20000,00 грн.

За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач частково сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 70000,00 грн., провадження у справі в цій частині стягнення суми основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 11581 грн. 73 коп. пені за період з 05.05.2019 по 17.07.2019 відповідно до доданого до позову розрахунку.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у разі виникнення кредиторської заборгованості, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день затримки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 05.05.2019 по 17.07.2019 і становить 11581 грн. 73 коп. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати послуг за договором, суд визнає зазначені вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 11581 грн. 73 коп.

Крім того позивач нарахував відповідачу 975 грн. 95 коп. 3 % річних за період з 05.05.2019 по 17.07.2019, відповідно до доданих до позову розрахунку.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем зобов`язання по договору встановлений судом, - вимога позивача про стягнення з відповідача 975 грн. 95 коп. 3 % річних за період з 05.05.2019 по 17.07.2019 є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення 59153,13 грн. основного боргу, 975,95 грн. 3% річних, 11581,73 грн. пені. В частині позовних вимог про стягнення 70000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2125,66 грн.

За приписами ст.. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст.. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У ході судового провадження у справі представник позивача на обґрунтування судових витрат на професійну правничу допомогу надав суду копію договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Джус Д.В. та ТОВ Рекультивація в особі Сумської районної філії ТОВ Рекультивація від 12.07.2019, за умовами якого адвокат зобов`язався надати товариству правову допомогу у даній господарській справі, а товариство зобов`язалося сплатити адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 50000 грн., копію ордеру серії КС № 578530 від 12.07.2019, рахунку на оплату послуг №12-07-01/2019 від 12.07.2019 на суму 5000,00 грн., платіжного доручення №309 від 15.07.2019 на суму 5000,00 грн. (оплата за послуги адвоката згідно рахунку № 12-07-01/2019 від 12.07.2019), акту приймання-передачі наданих послуг № 05-09-01/19 до договору про надання правової допомоги № 12-07/2019 від 12.07.2019.

Отже, матеріалами справи підтверджено витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи на суму 5000,00 грн. Разом з тим, враховуючи недодержання представником позивача вимог, встановлених ст. 164, 170 ГПК України, незначну складність справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, та стягнення такої з відповідача в сумі 3000,00 грн., в іншій частині відмовити.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» (40020, м. Суми, вул.. Комарова, 2, ідентифікаційний код 30991664) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» в особі Сумської районної філії товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» (42320, Сумська область, Сумський район, с. Писарівка, вул.. Лісова, 20, ідентифікаційний код 37413583) 59153 грн. 13 коп. основного боргу, 975 грн. 95 коп. 3% річних, 11581 грн. 73 коп. пені, 2125 грн. 66 коп. судового збору, 3000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У частині стягнення 70000 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі закрити.

4. У частині стягнення 2000 грн. 00 коп. на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11.10.2019.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко