Рішення

від 03.10.2019 по справі 926/1226/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

03 жовтня 2019 року Справа № 926/1226/19

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-прім", м. Чернівці

до Чернівецької міської ради

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державне підприємство легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» , м. Чернівці

про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва

представники:

від позивача - адвокат Василатій О.О., ордер від 14.05.2019 № 38206;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився;

І. Стислий виклад позицій сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-прім" (далі - ТОВ "Ліга-прім") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради, в якому просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю топочної літ. А, загальною площею 10,80 м. кв., розташованої по вул. Головній, 203-К в м. Чернівці.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 2006 року позивач є власником певних нежитлових приміщень загальною площею 1046,4 м. кв., які знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 203-К. У 2010 році позивач з метою забезпечення належних йому приміщень теплопостачанням збудував за тією ж адресою приміщення топочної без отримання будь-яких дозвільних документів. У свою чергу Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради у 2019 році повідомила позивачу про неможливість прийняття в експлуатацію спірного приміщення, оскільки воно відноситься до самочинно збудованих об`єктів. Відтак, з огляду на те, що приміщення топочної збудоване із дотриманням державних будівельних норм і стандартів позивач на підставі статті 376 Цивільного кодексу України звернувся до суду з даним позовом.

У відзиві на позов Чернівецька міська рада позовні вимоги не визнає з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази відповідності державним будівельним нормам спірного об`єкту нерухомого майна, між сторонами не укладено договір про пайову участь, позивачем порушено умови договору оренди земельної ділянки, на якому розташований об`єкт самочинного будівництва, будівля топочної є приналежною річчю до вже належних позивачу будівель, які зареєстровані за тією ж самою адресою.

Натомість у відповіді на відзив позивач запевняє суд, що у разі задоволення позову він укладе відповідний договір про пайову участь, оскільки це є необхідною умовою для здачі об`єкта в експлуатацію. У свою чергу доказом відповідності самочинного збудованого об`єкта є наданий позивачем звіт про проведення технічного обстеження будівлі. Крім того, спірна будівля топочної є окремою будівлею, яка знаходиться на орендованій земельній ділянці, за яку позивач вчасно та в повній мірі сплачує орендну плату.

Разом з тим, у ході розгляду справи по суті представник відповідача звернувся до суду із заявою, в якій зазначив, що позивач усунув зазначені у відзиві на позову недоліки, а тому Чернівецька міська рада не заперечує проти задоволення позову.

Державне підприємство легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» (далі - ДП Чернівцілегмаш ) в особі голови комісії з припинення ОСОБА_1 подало до суду письмові пояснення, в яких проти позову заперечує, оскільки позивач не надав докази того, що саме він здійснив самочинне будівництво, а на орендованій земельній ділянці вже зареєстровано нерухоме майно. До того ж, чинним законодавством встановлений порядок прийняття об`єктів нерухомого майна в експлуатацію, який позивачем не дотримано.

Позивач заперечує проти доводів третьої особи у зв`язку з тим, що вони підписані неуповноваженою особою, а будівництво спірної будівлі топочної жодним чином не порушує права ДП Чернівцілегмаш .

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2019 позовну заяву ТОВ "Ліга-прім" передано до провадження судді Марущака І.В. Учасники справи відводів складу суду не заявили.

Ухвалою суду від 16.05.2019 прийнято зазначену позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 06.06.2019 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

За наслідками підготовчого засідання 06.06.2019 суд постановив ухвалу, якою відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 18.06.2019 та установив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Надалі ухвалою суду від 18.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державне підприємство легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 30.07.2019.

Ухвалою від 30.07.2019 суд за клопотанням позивача відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 13.08.2019, продовжив строк підготовчого провадження, а також встановив третій особі строк для подачі письмових пояснень.

Після цього ухвалою суду від 13.08.2019 закрито підготовче провадження у справі №926/1226/19 та розпочато її розгляд по суті, судове засідання призначено на 10.09.2019.

У той же час ухвалою від 10.09.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 03.10.2019.

02 жовтня 2019 року представник відповідача подав заяву, в якій повідомляє, що позивач усунув недоліки, зазначені у відзиві на позов, а тому Чернівецька міська рада не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу за відсутності її представника.

Тоді ж, 02.10.2019, представник позивача звернувся до суду із клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи та письмовими поясненнями щодо позиції третьої особи.

Відповідач та третя особа, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, явку своїх представників у судове засідання 03.10.2019 не забезпечили, третя особа про причини неявки суд не повідомила.

У судовому засіданні позивач підтримав подані ним клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та письмові пояснення, просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк на подання доказів у зв`язку з тим, що вони створені (складені) у ході розгляду цієї справи по суті.

У даному контексті суд зазначає, що позивач просить долучити до матеріалів справи договір № 1063 від 13.09.2019 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців та лист Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 20.09.2019 № 04/01-08/1-3096. До клопотання долучено докази надіслання вказаних документів іншим учасникам справи.

За таких обставин, оскільки дійсно вказані договір укладений, а лист складений після початку розгляду справи № 926/1226/19 по суті, мають вагоме значення для правильного вирішення цього спору, суд вирішив визнати поважними причини пропуску звернення позивача із клопотанням про долучення доказів та письмовими поясненнями, а тому долучає подані документи до матеріалів справи.

По суті позовних вимог представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.

07 липня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ліга-прім та Державним підприємством легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» укладено договір про виділ частки майна, що є у спільній власності, за яким на підставі статті 364 Цивільного кодексу України позивачу виділено в натурі частка нерухомого спільного майна, а саме 44/100 ідеальних часток, нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 203-К.

При цьому, визначені 44/100 ідеальних часток, нежитлових будівель, які виділяються із спільного нерухомого майна, являють собою нежитлові приміщення загальною площею 1046,4 кв.м, та складаються з нежитлових будівель в адмінбудівлі літ. А , а саме:

- на першому поверсі: кабінет 1-3, площею 5,4 кв.м, кабінет1-4, площею 9,1 кв.м, коридор 1-5, площею 4,4 кв.м, електрощитова 1-6, площею 5,0 кв.м, кабінет 1-8, площею 29,9 кв.м, кабінет 1-9, площею 25,2 кв.м, електрощитова 1-10, площею 1,7 кв.м, коридор 1-11, площею 2,6 кв.м, кабінет 1-12, площею 22,5 кв.м, коридор 1-13, площею 50,6 кв.м, кабінет 1-14, площею 22,5 кв.м, кабінет 1-15, площею 20,8 кв.м, кабінет 1-16, площею 27,8 кв.м, вмивальник 1-17, площею 5,0 кв.м, вбиральня 1-18, площею 10,8 кв.м, коридор 1-20, площею 17,9 кв.м, коридор 1-21, площею 4,4 кв.м, кабінет 1-22, площею 34,7 кв.м., кабінет 1-23, площею 42,7 кв.м, кабінет 1-24, площею 22,4 кв.м, кабінет 1-25, площею 21,4 кв.м, кабінет 1-26, площею 20,4 кв.м, кабінет 1-27, площею 12,1 кв.м, каса 1-28, площею 7,1 кв.м, коридор 1-29, площею 9,7 кв.м, кабінет 1-30, площею 16,3 кв.м, кабінет 1-31, площею 11,5 кв.м, коридор 1-32, площею 4,9 кв.м;

- на другому поверсі: коридор 2-2, площею 23,4 кв.м., кабінет 2-3, площею 34,7 кв.м., кабінет 2-4, площею 18,2 кв.м., кабінет 2-5, площею 18,1 кв.м., коридор 2-6, площею 81,2 кв.м., кабінет 2-7, площею 37,5 кв.м., кабінет 2-8, площею 12,4 кв.м., кабеніт 2-9, площею 19,4 кв.м., зал 2-10, площею 68,8 кв.м., кабінет 2-11, площею 20,5 кв.м., кабінет 2-12, площею 20,4 кв.м., кабінет 2-13, площею 17,6 кв.м., кабінет 2-14, площею 33,7 кв.м., кабінет 2-15, площею 15,5 кв.м., кабінет 2-17, площею 36,5 кв.м., підсобне приміщення 2-18, площею 5,6 кв.м., коридор 2-19 площею 3,9 кв.м., кабінет 2-20, площею 24,9 кв.м., підсобне приміщення 2-21, площею 3,8 кв.м., підсобне приміщення 2-22, площею 6,8 кв.м., кабінет 2-23, площею 47,1 кв.м., підсобне приміщення 2-24, площею 64 кв.м., вмивальник 2-25, площею 4,9 кв.м., вбиральня 2-26, площею 6,9 кв.м., вбиральня 2-27, площею 3,4 кв.м.

Ці нежитлові приміщення є ізольованими, мають окремий вхід, відсутні місця загального користування з іншими співвласниками, що підтверджується висновком № 1478 від 05.07.2006, виданого Чернівецьким комунальним бюро технічної інвентаризації.

11 липня 2006 року Чернівецьким комунальним бюро технічної інвентаризації зареєстровано за позивачем право приватної власності на 44/100 часток нежитлової будівлі, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 , 203к.

08 грудня 2009 року МКП Чернівцітеплокомуненерго винесло позивачу припис № 3301 про термінове відключення приладів опалення від системи централізованого опалення та надання доступу для опломбування у зв`язку з встановленням факту крадіжки теплової енергії по вул. Головній, 203к.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі № 2-а-14/12/2414, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2013 (№ К/9991/45023/12) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-прім" до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача - МКМ "Чернівцітеплокомуненерго", визнано протиправним та скасовано п.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №1031/24 від 30 грудня 2008 року "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08 липня 2008 року №499/13" в частині затвердження в додатку №2 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №1031/24 від 30 грудня 2008 року "плати за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м приведеної площі щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку".

Територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради є власником земельної ділянки загальною площею 0,0210 га, яка розташована за адресою; м. Чернівці, вул. Головна, 203-К, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.11.2014 № 29119504 та не заперечується учасниками справи.

24 липня 2014 року між Чернівецькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліга-прім (орендар) укладено договір оренди землі № 9054, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0210 га, кадастровий номер 7310136600:08:004:0139, яка знаходиться у м. Чернівцях по вул. Головній, 203-К, для обслуговування нежитлової будівлі (існуючі) (пункти 1.1, 2.1, 2.2, 5.2).

Фактична передача вказаної земельної ділянки в оренду підтверджується актом від 24.07.2014 прийому-передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлової будівлі (існуючі).

Цільове призначення земельної ділянки відповідно до категорії земель: землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (пункт 5.1 договору оренди землі від 24.07.2014 № 9054).

Поряд з цим, договором оренди землі від 24.07.2014 № 9054 застережено, що орендар зобов`язаний не проводити будь-яке будівництво будівель і споруд ,та не передавати земельну ділянку в користування (суборенду) іншим юридичним та/або фізичним особам без письмової згоди орендодавця (пункт 7.4.11).

Як слідує із пункту 3.1, договір оренди землі від 24.07.2014 № 9054 укладено строком на п`ять років і діє до 24.07.2019.

У свою чергу суд констатує, що сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами письмової угоди/договору про поновлення або продовження дії договору оренди землі від 24.07.2014 № 9054 на строк після 24.07.2019.

Водночас у матеріалах справи наявні талон А2 від 13.06.2019 та опис документів до справи від 13.06.2019 № 178646, якими підтверджується, що 13.06.2019 позивач звернувся до відповідача через Центр надання адміністративних послуг із заявою про поновлення договору оренди землі. Втім станом день ухвалення цього рішення сесія Чернівецької міської ради вказану заяву позивача ще не вирішила.

Між тим, суд у межах даного предмету спору не надає оцінку обставинам наявності чи відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (стаття 33 Закону України Про оренду землі ), а виходить з того, що станом на момент звернення позивача із цим позовом до суду договір оренди землі від 24.07.2014 № 9054 був чинним, а відповідач протягом розгляду цієї справи не заперечив правомірність користування позивачем земельною ділянкою площею 0,0210 га, кадастровий номер 7310136600:08:004:0139, яка знаходиться у м. Чернівцях по вул. Головній, 203-К.

07 червня 2018 року, на замовлення позивача, Фізичною особою-підприємцем Лещишиним В.В. (кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 002001) виготовлено технічний паспорт на топочну площею 10,80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 , 203-к у АДРЕСА_1 .

Того ж дня, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Інспекції державного будівельного контролю із листом № 31/18, в якому повідомив, що за адресою АДРЕСА_1 позивачем самочинно збудована топочна літ. А площею 10,80 м. кв.

У відповідь Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради листом від 03.01.2019 № 18-01/9-849 повідомила позивача, що станом цей час механізму та умов прийняття в експлуатацію об`єктів, збудованих самочинно, чинним законодавством України не передбачено та повідомила, що відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Висновком № 18070 експертного будівельно-оціночного дослідження, складеного 17.07.2018 експертом Лещишиним В.В. (свідоцтво № 847 від 24.05.2004), визначено, що вартість нежитлової будівлі топочної літ. А, розташованої по вул. Головній, 203-К АДРЕСА_1 , без врахування вартості права користування земельною ділянкою, станом на 07.06.2018 становила 96153 грн.

У звіті № 18069/06-2018 ТО про проведення технічного обстеження, затвердженим 22.08.2018 Фізичною особою-підприємцем Лещишиним В.В. (кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єкта архітектури експерта (інженера) з технічного обстеження серії АЕ № 001774, виданого 04.03.2013 Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України), встановлено, що будівля топочної збудована у 2010 році, розташована по вул. Головній, 203-К у м. Чернівці.

При цьому, за результатами проведення технічного обстеження об`єкта: нежитлової будівлі топочної в АДРЕСА_1 вул. Головна, в будинку під номером 203-К встановлено можливість її надійної та безпечної експлуатації (в тому числі відповідності державним будівельним нормам) при періодичному нагляді.

13 вересня 2019 року між сторонами у справі укладено договір № 1063 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Чернівців, за яким позивач зобов`язався взяти участь у розвитку інфраструктури міста при здійсненні будівництва топочної літ. А на вул. Головній, 203-К (пункт 1.1).

Згідно умов пункту 7.1 договору від 13.09.2019 № 1063 в разі набрання законної сили рішення суду про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва (топочної), позивач зобов`язується сплатити кошти пайової участі в повному обсязі впродовж 30 календарних днів з моменту набрання чинності такого рішення.

Листом від 20.09.2019 № 04/01-08/1-3096 Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради проінформував позивача, що розташування нежитлової будівлі топочної літ. А площею 10,8 м. кв на вул. Головній, 203-к у м. Чернівцях відповідає вимогам державних будівельних норм України.

Учасниками справи не доведено, а у матеріалах справи відсутні судові рішення про знесення самочинно збудованої будівлі, на яку позивач просить визнати право власності у межах цього спору.

ІV. Оцінка та висновки суду.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі пов`язаний з визнанням за позивачем права власності на самочинно збудоване майно, яке здійснено ним без відповідного документа, що дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада м. Чернівців.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Згідно положень статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Також за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 328 ЦК України унормовано: «Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.»

За приписами частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, нормами статті 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Водночас відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У той же час частиною четвертою вказаної статті ЦК України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Таким чином, окрім передбачених частиною першою статті 376 умов для визнання будівництва самочинним, Цивільний кодекс України під самочинним будівництвом розуміє також здійснення будівництва на земельній ділянці, що не належить особі, яка здійснила таке будівництво.

У силу частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Зазначене положення є загальним правилом, з якого, однак, існують винятки. Зокрема, частиною третьою статті 376 ЦК України унормовано, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Пунктом 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року № 750), визначено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі - постанова ВССУ) роз`яснено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Крім того, згідно із пунктом 14 постанови ВССУ на підставі частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина 3 статті 375 Цивільного кодексу України).

Також пунктом 16 постанови ВССУ позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Як слідує із вищевикладеного, позивач у 2010 році без будь-яких дозвільних документів здійснив будівництво окремо стоячої будівлі топочної з метою забезпечення теплопостачанням належних йому приміщень загальною площею 1046,4 кв. м по АДРЕСА_1 203-К АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що послуги із централізованого теплопостачання йому на той час не були доступні.

При цьому, станом на день укладення договору оренди землі від 24.07.2014 № 9054 самочинно зведений об`єкт вже існував, що підтверджується, у тому числі, додатком до нього - кадастровим планом земельної ділянки, на якому зафіксовано контури будівлі топочної, які за місцем розташування відповідають контурам, що містяться у технічному паспорті від 07 червня 2018 року.

У той же час, оскільки умови договору оренди землі від 24.07.2014 № 9054 не мають зворотної сили у часі, то позивач не може вважатись таким, що порушив приписи пункту 7.4.11 зазначеного договору оренди землі, або таким, що використовує орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням.

У 2018 році позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради з метою прийняття в експлуатацію спірної будівлі, натоміть останній, який є компетентним органом у сфері прийняття в експлуатацію будівель та споруд, (та є структурним підрозділом Чернівецької міської ради) відмовив позивачу не через неможливість надійної та безпечної експлуатації топочної, а у зв`язку із відсутністю установленої законодавством процедури прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів.

Разом з тим, звітом від 22.08.2018 № 18069/06-2018 ТО про проведення технічного обстеження, листом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 20.09.2019 № 04/01-08/1-3096 підтверджується можливість надійної та безпечної експлуатації будівлі топочної та відповідність її розташування державним будівельним нормам.

Крім того, відповідач, як орган уповноважений територіальною громадою м. Чернівці на розпорядження землями комунальної власності, не заперечує проти задоволення позову та визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво.

У той же час спірне майно, на яке не позивач просить визнати право власності, розташоване в межах земельної ділянки площею 0,0303 га, наданої позивачу в оренду, що не спростовано учасниками справи, та підтверджується технічним паспортом від 07 червня 2018 року та звітом від 22.08.2018 № 18069/06-2018 ТО про проведення технічного обстеження.

Тим паче, позивач вже взяв на себе зобов`язання щодо сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури м. Чернівці, яке є ще однією з передумов для введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію.

Щодо заперечень третьої особи, суд зауважує наступне.

Із ухвали Господарського суду Чернівецької області (суддя Ковальчук Т.І.) від 06.06.2019 у справі № 926/1274-б/19 вбачається, що на ДП «Чернівцілегмаш» створена комісія з припинення, яка здійснює усі повноваження від імені підприємства та знаходиться за адресою: м АДРЕСА_3 . Кирпичова, 2.

При цьому, судом станом на момент залучення третьої особи до участі в справі (18.06.2019) досліджено, що згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) ОСОБА_1 . є головою комісії з припинення (витяг долучено до матеріалів справи).

Проте позивач стверджує, що ОСОБА_1 не мав права підписувати пояснення від 08.08.2019 по даній справі, оскільки ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.06.2019 у справі № 926/1274-б/19 розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Рудого А.М.

02 липня 2019 року згадану ухвалу зареєстровано в ЄДРПОУ та вилучено запис про те, що особою, яка без довіреності може представляти інтереси ДП «Чернівцілегмаш» - голову комісії з припинення ОСОБА_1

Дійсно, станом на момент ухвалення цього рішення у ЄДРПОУ, до якого мають вільний та безкоштовний доступ юридичні та фізичні особи, відсутні відомості про те, що голова комісії з припинення ОСОБА_1 має право представляти інтереси ДП «Чернівцілегмаш» без довіреності, натомість керівником і підписантом останнього вказано ОСОБА_3

Однак за змістом статей 105, 110, 111 Цивільного кодексу України процедуру з припинення юридичної особи, яка здійснюється за рішенням її учасників або уповноваженого органу, проводить призначена цими особами комісія з припинення юридичної особи (комісія з реорганізації, ліквідаційна комісія), до якої переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

При цьому, до ЄДРПОУ вноситься запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи (ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ).

Відповідно до статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до ЄДРПОУ, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в ЄДРПОУ, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Також суд зазначає, що Господарським судом Чернівецької області у справі № 926/1274-б/19 голову комісії з припинення ДП «Чернівцілегмаш» ОСОБА_1 не відсторонено від управління підприємством, не звільнено/увільнено від виконання повноважень голови з припинення третьої особи. Аналогічні за змістом рішення також не приймались Кабінетом Міністрів України (засновник ДП «Чернівцілегмаш» ) або Міністерством освіти і науки України (орган управління), докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Сам по собі факт призначення розпорядника майна та введення процедури розпорядження майном боржника не є доказом ліквідації підприємства та припинення повноважень керівника/голови ліквідаційної комісії, як про це зазначає позивач.

Отже, виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що голова комісії з припинення ДП Чернівцілегмаш Мигущенко Р.П. має повноваження представляти ДП Чернівцілегмаш без довіреності та підписувати документи від імені третьої особи.

Схожої за змістом позиції дотримується Господарський суд Чернівецької області у справі № 926/1274-б/19 (ухвали від 16.09.2019 та 30.09.2019).

Таким чином, суд вирішив надати оцінку доводам третьої особи по суті.

Так, із заперечень ДП Чернівцілегмаш проти позову не вбачається яким чином самочинне будівництво топочної порушило її права або перешкоджає виконанню чи покладає додаткові обов`язки, оскільки із матеріалів справи слідує, що належні позивачу будівлі загальною площею 1046,4 кв. м по вул. Головній, 203-К у м. Чернівці є ізольованими, мають окремий вхід, відсутні місця загального користування з іншими співвласниками, тобто третьою особою (договір про виділ частки майна від 07.07.2006).

У свою чергу самочинно збудований об`єкт призначений для обслуговування лише належних позивачу будівель, відповідає державних будівельних нормам, розташований на орендованій ним земельній ділянці, вже існував на момент укладення договору оренди землі від 24.07.2014 № 9054, є окремо стоячим (самостійним) об`єктом нерухомого майна. Жодних вимог власником/орендодавцем земельної ділянки або уповноваженим органом контролю з приводу знесення самовільно збудованого об`єкту нерухомого майна заявлено не було, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

З тих самих підстав відхиляються інші доводи ДП Чернівцілегмаш про відсутність доказів того, що саме позивач здійснив самочинне будівництво, дату будівництва, розташування у будинку по вул. АДРЕСА_1 , 203-К, а не окремим об`єктом нерухомого майна, наявність вже зареєстрованих будівель за вказаною адресою.

Враховуючи вище викладене та з огляду на те, що:

1) позивач здійснив самовільне будівництво на земельній ділянці, наданій йому в користування під уже збудоване майно;

2) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання за позивачем права власності;

3) самочинне будівництво проведено з дотриманням стандартів, які дозволяють їх надійну та безпечну експлуатацію, а також державних будівельних норм України;

4) позивач звертався до компетентного органу з метою введення в експлуатацію самочинно зведеного об`єкту, однак отримав відмову через відсутність законодавчого регулювання таких відносин;

5) самочинне будівництво не порушує права інших осіб, доказів протилежного учасниками справи не надано та такі відсутні у матеріалах справи;

6) у матеріалах справи відсутні рішення уповноважених посадових осіб або суду, якими ухвалено знести самочинно збудовані позивачем приміщення, що є предметом цього спору,

Суд дійшов висновку, що у даній справі встановлено наявність передбачених законом умов, за яких право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та спрямовані на відновлення його невизнаного права.

При цьому, суд відхиляє посилання третьої особи про порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , оскільки самочинне будівництво, як встановлено судом, проведено у 2010 році, у той час як названий закон набув чинності 12.03.2011 (газета «Голос України» , випуск № 45) та не має зворотної сили у часі.

V. Розподіл судових витрат.

Позивач не заявляє вимог щодо стягнення з відповідача судового збору за подання позову та повідомляв суд про понесення інших судових витрат.

У світлі викладеного, суд констатує, що частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 129 ГПК України у випадку задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Разом з тим, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Враховуючи, що позивач без будь-яких дозвільних документів здійснив будівництво об`єкту нерухомого майна, чим порушив законодавчо встановлений порядок будівництва будівель та споруд, суд вирішив залишити за позивачем витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 126, 135, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-прім" (58018, м.Чернівці, вул. Головна, 203 К, код 21418353) право власності на нежитлову будівлю топочної літ. А, загальною площею 10,80 м. кв., розташованої по вул. Головній, 203-К в АДРЕСА_1

3. Судові витрати залишити за позивачем.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 11 жовтня 2019 року.

Суддя І.В. Марущак