Рішення

від 10.10.2019 по справі 132/3506/19

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3506/19

Провадження № 2/132/739/19

РІШЕННЯ

Іменем України

10.10.2019 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Лисюк О.П.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Калинівського району Вінницької області про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування позову посилається на те, що вона постійно проживає в АДРЕСА_1 , в належному їй на праві власності житловому будинку. Біля належного їй будинку, на землі комунальної власності Калинівської міської ради, була побудована нежитлова будівля розміром 4,10х4,70 м. З моменту використання нежитлової будівлі, а саме з 1998 року, питання незаконного використання не піднімалося та не ставилося, а тому зазначений об`єкт немає власника.

На сьогодні позивач продовжує проживати у житловому будинку по АДРЕСА_1 , добросовісно та відкрито володіє вищевказаною нежитловою будівлею більше 20 років, проводить відповідні капітальні та поточні ремонти. В зв`язку з виниклою потребою у проведенні реконструкції нежитлової будівлі, позивач звернулася до калинівської міської ради із заявою про проведення поділу земельної ділянки, що перебуває згідно договору оренди в користуванні ПАТ Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599 .

Рішенням 32 сесії 7 скликання від 21.12.2017 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі та поділу земельних ділянок загальною площею 0,4598 га в АДРЕСА_1 . У відповідності до затвердженої технічної документації із землеустрою проведено поділ земельної ділянки та просвоєно кадастрові номери. Земельній ділянці площею 0,0053 га, на якій розташована житлова будівля, просвоєно кадастровий номер 0521610100:01:050:0160. Рішенням № 144 виконкому Калинівської міської ради від 15.05.2019 року земельній ділянці просвоєна юридична адреса АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 .

Позивач не може зареєструвати право власності на земельну ділянку та нежитлову будівлю, тому звертається до суду з даним позовом.

Представник позивачки ОСОБА_2 до розгляду справи по суті в судовому засіданні подав заяву, в якій просить розгляд по справі проводити в його відсутність, позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, однак від Калинівської міської ради надійшла заява № 02-1-1243 від 09.10.2019 року, відповідно до якої проти позовних вимог заявлених позивачем не заперечують та просять справу розглянути у відсутність їх представника.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що позивач постійно проживає в АДРЕСА_1 , в належному їй на праві власності житловому будинку. Біля належного їй будинку, на землі комунальної власності Калинівської міської ради, була побудована нежитлова будівля розміром 4,10х4,70 м. З моменту використання нежитлової будівлі, а саме з 1998 року, питання незаконного використання не піднімалося та не ставилося, а тому зазначений об`єкт немає власника.

На сьогодні позивач продовжує проживати у житловому будинку по АДРЕСА_1 , добросовісно та відкрито володіє вищевказаною нежитловою будівлею більше 20 років, проводить відповідні капітальні та поточні ремонти. В зв`язку з виниклою потребою у проведенні реконструкції нежитлової будівлі, позивач звернулася до калинівської міської ради із заявою про проведення поділу земельної ділянки, що перебуває згідно договору оренди в користуванні ПАТ Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599 .

Рішенням 32 сесії 7 скликання від 21.12.2017 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі та поділу земельних ділянок загальною площею 0,4598 га в АДРЕСА_1 . У відповідності до затвердженої технічної документації із землеустрою проведено поділ земельної ділянки та просвоєно кадастрові номери. Земельній ділянці площею 0,0053 га, на якій розташована житлова будівля, просвоєно кадастровий номер 0521610100:01:050:0160. Рішенням № 144 виконкому Калинівської міської ради від 15.05.2019 року земельній ділянці просвоєна юридична адреса АДРЕСА_1 .

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 9 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Такий спосіб виникнення права власності, як набувальна давність можливий за умови сукупності обставин, зазначених в ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Тривалість володіння передбачає, що має закінчитись визначений законом строк, який для нерухомого майна складає десять років. Відкритість та безперервність означають, що особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні, а також що протягом встановленого законом строку титульний володілець не заявляв вимог про повернення йому майна.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року роз`яснено,що при вирішенні спорів, пов`язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне: право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 01 січня 2011 року; задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності; у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та незвернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред`явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.

Суд встановив, що позивач добросовісно користується нежитловою будівлею та земельною ділянкою, на якій воа розташована більше 10 років, у зв`язку з чим отримала право на визнання за нею права власності за набувальною давністю на вказану нежитлову будівлю та земельну ділянку.

Частиною 4 статті 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Калинівського району Вінницької області про визнання права власності за набувальною давністю підлягає до задоволення.

Витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді судового збору 1050,00 грн., покласти на позивача за його згодою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16,328, 344 ЦК України, ст.ст. 13, 82, 141, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 27,3 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0053 га, кадастровий номер 0521610100:01:050:0160, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 27,3 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: