Рішення

від 02.10.2019 по справі 481/904/18

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/904/18

Провадж.№ 2/481/46/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судових засідань Філіпської Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий буг Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення спадкоємців від права на спадкування,

з участю позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Чорнобривця В.С., відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їхнього представника адвоката Сударикова Г.В.,

встановив:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким просить суд ухвалити рішення, яким усунути спадкоємців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від права на спадкування спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на майно, а саме земельну ділянку площею 5,07 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництв, та на земельну ділянку площею 1,92 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області. Спадкоємцями першої черги є позивачка та її брати - відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У встановлений законом строк вони звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та успадкували вищевказані земельні ділянки. Позивачка заперечує проти надання відповідачам права на спадкові земельні ділянки, оскільки після смерті їхнього батька ОСОБА_5 .. відповідачі вчиняли сварки, вимагаючи від матері ОСОБА_4 майно, яке належало батькові, а саме будинок який був спільною власністю батьків. Врешті мати була змушена залишити будинок і переїхати на постійне проживання до будинку позивачки. На протязі більше десяти років і до самої смерті мати проживала разом із позивачкою. В цей період мати тяжко хворіла та потребувала постійної сторонньої допомоги. Позивачка постійно дбала, утримувала, лікувала та доглядала матір, а згодом в зв`язку зі смертю матері, здійснила її поховання за власні кошти. За таких умов вважає, що виключно позивачка має право на спадкування після матері, оскільки відповідачі ухилялися від надання їй допомоги, в зв`язку з чим просить суд усунути спадкоємців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від права на спадкування спадщини.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Чорнобривець В.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представник адвокат Судариков Г.В. у судовому засіданні позовні вимоги заперечили та просили у задоволенні таких відмовити. Додатково пояснили, що за життя допомагали матері по господарству, навідувались до неї, підтримували із нею добрі стосунки.

Дослідивши наявні у справі докази, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши кожний доказ окремо та в цілому, з`ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 82 роки у с. Софіївка Новобузького району Миколаївської області, про що 01 грудня 2014 року складено актовий запис № 22 та виконавчим комітетом Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на усе її майно, у тому числі і на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9212 га, кадастровий номер 4824585000:01:000:0549, яка розташована в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України дати спадкодавця у першу чергу мають право на спадкування за законом.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми спадкодавця, відтак спадкоємцями першої черги за законом після її смерті.

В установлений законом шестимісячний строк позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, відповідно до матеріалів спадкової справи № 51/2015 року, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яким було видано свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/3 частці спадкового майна кожному.

Судом встановлено та підтверджено довідкою Софіїскьої сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 24 червня 2019 року те, що ОСОБА_4 дійсно проживала без реєстрації останні 10 років та на момент смерті зі своєю донькою ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що за життя ОСОБА_4 була непрацездатною особою, внаслідок хвороби перебувала у безпорадному стані, потребувала стороннього догляду та матеріальної допомоги на лікування, що забезпечувала лише вона, а її сини ухилялися від надання допомоги матері, оскільки не приймали участі в матеріальному утриманні матері, не надавали їй допомоги по догляду та не цікавились її здоров`ям.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному настанні указаних обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності (частина п`ята статті 1224 ЦК України).

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України.

Виходячи зі змісту ч.5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що покійна мати сторін ОСОБА_4 через свій похилий вік та стан здоров`я перебувала у безпорадному стані чи потребувала постійного стороннього догляду.

Більше того, наданими в судовому засіданні показаннями свідків як зі сторони позивача (свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) так і зі сторони відповідачів (свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) підтверджено те, що покійна мати сторін ОСОБА_4 до останнього дня свого життя не потребувала сторонньої допомоги, а сама могла себе забезпечити усіма побутовими речами, відтак не перебувала у безпорадному стані.

Крім цього, будучи допитаними у судовому засіданні, попередженими про кримінальну відповідальність та приведеними до присяги свідки зі сторони відповідачів: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , повідомили, що являються цивільними дружинами відповідачів, підтвердили, що стосунки матері із синами - відповідачами у справі були добрими. Вони спілкувалися, по мірі можливості допомагали матері по господарству. Ніколи не відмовляли матері у допомозі.

Свідок ОСОБА_7 , будучи допитаною у судовому засіданні, попередженою про кримінальну відповідальність та приведеною до присяги, повідомила, що вона є близькою сусідкою позивачки ОСОБА_1 , підтвердила, що близько 10 років покійна ОСОБА_4 проживала разом із дочкою - позичкою у справі ОСОБА_1 , у безпорадному стані не перебувала, а навпаки навіть допомагала по господарству (виконувала різні дрібну роботу), сини разом із невістками приїжджали до матері, допомагали у домашніх справах. Чи допомагали матеріально не знає та чи ухилялися від надання допомоги їй теж невідомо.

Свідок ОСОБА_6 , будучи допитаною у судовому засіданні, попередженою про кримінальну відповідальність та приведеною до присяги, повідомила, що вона є дальньою сусідкою позивачки ОСОБА_1 , та працює у сільській амбулаторії, підтвердила, що близько 10 років покійна ОСОБА_4 проживала разом із дочкою - позичкою у справі ОСОБА_1 , у безпорадному стані не перебувала, хоча часто хворіла, а її дочка ОСОБА_10 постійно привозила її на лікування. Повідомила, що сини матеріально матері не допомагали, а знає вона це зі слів людей у селі.

Судом критично оцінюються показання свідка ОСОБА_6 про те, що відповідачі матері не надавали жодної допомоги, оскільки такі відомості їй відомі зі слів сусідів, та спростовуються показами інших, допитаних у судовому засіданні свідків та поясненнями самої позивач.

Суддя вважає, що показання, надані свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , є чіткими, послідовними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються іншими зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами. Цим показанням суддя надає віру, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів.

Крім цього, судом встановлено та підтверджено поясненнями сторін, що покійна мати останніх ОСОБА_4 за життя не потребувала жодної матеріальної допомоги, оскільки отримувала дохід у вигляді: пенсії та орендної плати, якими у повній мірі користувалася та якими повністю розпоряджалася позивач ОСОБА_1

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам та аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд, виходить з відсутності сукупності обставин, які відповідно до статті 1224 ЦК України є підставою для усунення спадкоємця від спадкування, зокрема ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. Судом не встановленого ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю, оскільки як пояснювала позивач такої допомоги не потребувала сама спадкодавець, яка і не перебувала у безпорадному стані. Крім того, позивач не навела переконливих доказів на підтвердження перебування спадкодавця у безпорадному стані, та потреби її в допомозі саме відповідачів з огляду на те, що вона не потребувала такої допомоги, і таку допомогу в повному обсязі їй надавала позивач, при цьому у повній мірі розпоряджаючись доходами матері.

Відтак, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування, які при розгляді спарви в суді доведено не було.

Належних та допустимих доказів на підтвердження сукупності обставин, що мають значення для вирішення спору, позивач суду не надала, хоча за ст. 81 ЦПК України, це є його обов`язком, а самі по собі пояснення про ці обставини не дають підстав вважати їх установленими.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування відповідачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення спадкоємців від права на спадкування - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, віднести на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрвоаний за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрвоаний за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя І.І. Ціпивко