Рішення

від 09.10.2019 по справі 160/7812/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Справа № 160/7812/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засіданняКонєвої С.О. Зіненко А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишнівського селищного голови П`ятихатського району Дніпропетровської області Васильковської Тетяни Василівни , третя особа: Вишнівська селищна рада П`ятихатського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

09.08.2019р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Вишнівського селищного голови П`ятихатського району Дніпропетровської області Васильковської Тетяни Василівни , третя особа Вишнівська селищна рада П`ятихатського району Дніпропетровської області та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення заяви позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати відповідача внести заяву позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.06.2019р. вона подала заяву на ім`я відповідача щодо надання дозволу на безоплатну передачу у власність земельної ділянки розміром 2 га за рахунок земельної ділянки із кадастровим номером 1224583000:01:003:0114 розташованої в с.Лозуватка, П`ятихатського району, Дніпропетровської області, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності територіальної громади Вишневської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, проте, листом №615 від 18.07.2019р. відповідач відмовив позивачеві у задоволенні такої заяви у зв`язку з тим, що наведена земельна ділянка, відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради №176-8/VІІ від 24.03.2017р. Про затвердження проекту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області , знаходиться в районі розташування території, зарезервованої під подальше створення заповідного об`єкту Суханівський та зазначені землі розорювати заборонено відповідно до законодавства. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду її заяви протиправною, оскільки, відповідно до чинного законодавства, рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, проте, як зазначає позивача, її заява про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на пленарному засіданні Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області не розглядалася. Окрім того, позивач зазначає, що будь-які документи, які могли б підтвердити віднесення земельної ділянки, яку позивач просить відвести для ведення особистого селянського господарства, до земель природно-заповідного фонду відсутні. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на постанови Верховного Суду України від 10.12.2013р. у справі №21-358а13 та Вищого адміністративного Суду України від 14.08.2014р. у справі №372/2913/13-а. Додатково, у письмових поясненнях від 27.09.2019р., позивач зазначає, що тільки після розгляду її заяви на сесії селищної ради у неї буде можливість вирішувати таке питання у законному порядку, при цьому, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі №821/3514/15-а, за висновками якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав (а.с.46,48).

07.10.2019р. засобами поштового зв`язку на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, у якій позивач позовні вимоги підтримала і просила задовольнити в повному обсязі (а.с.45,47).

Відповідач в судове засідання 09.10.2019р. не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином 13.09.2019р. та 17.09.2019р., що підтверджується електронним повідомленням, довідкою секретаря судового засідання та поштовим повідомленням, наявними у справі (а.с.40-42).

Також, відповідачем у строк, встановлений ухвалою суду від 19.08.2019р. відзиву на позов надано не було без поважної причини, що підтверджується матеріалами справи.

Третя особа свого представника для участі у судовому засіданні 09.10.2019р. не направила, причини неявки представника не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином 13.09.2019р. та 17.09.2019р., що підтверджується електронним повідомленням, довідкою секретаря судового засідання та поштовим повідомленням, наявними у справі (а.с.40-41,43).

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, з урахуванням наданої позивачем заяви про розгляд справи без її участі, належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце судового засідання, строки розгляду справи, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні, відповідно до вимог ч.3 ст.194, п.1 ч.3, ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 19.08.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судовий розгляд справи призначений на 11.09.2019р. (а.с.2).

У судовому засіданні 11.09.2019р. було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи до 09.10.2019р., що підтверджується протоколом судового засідання від 11.09.2019р. (а.с.33,34).

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 звернулася до голови Вишнівської селищної громади із заявою від 11.06.2019р. про надання їй безоплатно у власність земельну ділянку розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, в існуючих межах села, яка знаходиться за кадастровим номером 1224583000:01 :003: 0114, що підтверджується її копією (а.с.11,15,16).

Листом №615 від 18.07.2019р. Виконавчий комітет Вишнівської селищної ради повідомив позивача про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 1224583000:01:001:0114, яка зазначена позивачем у поданих картографічних матеріалах, відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради №176-8/VІІ від 24.03.2017р. Про затвердження проекту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області , знаходиться в районі розташування території, зарезервованої під подальше створення заповідного об`єкту Суханівський та по законодавству зазначені землі розорювати заборонено (а.с.12-14).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з бездіяльністю відповідача щодо не внесення її заяви від 11.06.2019р. про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, у зв`язку з чим просить захистити її порушені права шляхом визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача внести заяву позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, оскільки відповідно до чинного законодавства, рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до п.8 ч.4 ст.42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що клопотання громадян про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, при цьому, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади та лише на пленарних засіданнях селищної ради.

Разом з тим, як встановлено судом із наявних матеріалів справи, заява позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га відповідачем на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області не вносилась, а, відповідно, рішення органу місцевого самоврядування по ній не приймалося, в порушення вимог вищенаведених норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що не внісши заяву позивача від 11.06.2019р. на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка не відповідає та суперечить вищенаведеним нормам Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач без поважних причин у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав та не направив жодних доказів, які б свідчили про правомірність бездіяльності відповідача щодо не внесення заяви позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин справи, встановлених судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не внесення заяви позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, суд приходить до висновку, що, не внісши заяву позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення відповідачем такою бездіяльністю прав та інтересів позивача, що підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною такої бездіяльності відповідача щодо не внесення заяви позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області у зв`язку з чим позовні вимого позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом відхиляються посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі №821/3514/15-а, за висновками якої суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, оскільки позивач із відповідним клопотанням про вихід за межі її позовних вимог до суду не зверталася, а тому у суду відсутні обґрунтовані підстави для виходу за межі позовних вимог за приписами ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести заяву позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо щодо не внесення заяви позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача щодо не внесення заяви позивача від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Зазначена позиція, щодо обраного способу захисту порушеного права позивача, узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною у його постанові від 18.09.2019р. у справі №520/11598/18, яка є обов`язкову для застосування адміністративними судами у відповідності до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Вишнівської селищної ради П`тихатського району Дніпропетровської області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №24 від 09.08.2019р. у розмірі 768 грн. 40 коп. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вишнівського селищного голови П`ятихатського району Дніпропетровської області Васильковської Тетяни Василівни , третя особа Вишнівська селищна рада П`ятихатського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Вишнівського селищного голови П`ятихатського району Дніпропетровської області Васильковської Тетяни Василівни щодо не внесення заяви ОСОБА_1 від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Зобов`язати Вишнівського селищного голову П`ятихатського району Дніпропетровської області Васильковську Тетяну Василівну ( АДРЕСА_1 ) внести заяву ОСОБА_1 від 11.06.2019р. про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га на розгляд чергової сесії Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вишнівської селищної ради П`тихатського району Дніпропетровської області (52151, Дніпропетровська обл., П`ятихатський р-н, смт. Вишневе, вул. Центральна, буд. 47, код ЄДРПОУ 41059569) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва