Рішення

від 10.10.2019 по справі 400/1778/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 р. № 400/1778/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ІСТ ТРЕЙД", вул. Спаська, 75-А/3, оф. 304, м. Миколаїв, 54001

про:стягнення заборгованості в сумі 192 342,75 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - Фонд або позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ІСТ ТРЕЙД (надалі - відповідач) заборгованості в сумі 192342,75грн., з яких 185982,12 грн. - сума адміністративно-господарських санкцій, 6360,63 грн. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2018 року відповідач не працевлаштував осіб з інвалідністю відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач надав відзив проти адміністративного позову, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач вживав усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Так, відповідачем 20.12.2017 року для забезпечення необхідної кількості робочих місць для осіб з інвалідністю до центру зайнятості надавався звіт про наявність вакансій та інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН. Також відповідачем самостійно здійснено всі інші доступні та залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю: а саме розміщення оголошень про вакансії для інвалідів на інтернет-сайтах з пошуку роботи тощо.

В судовому засіданні 07.10.2019 сторони не заперечували про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Актом за результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення № 14-807/0010 від 10.04.2019, проведеного Управлінням Держпраці у Миколаївській області встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ІСТ ТРЕЙД за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 та за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 станом на дату перевірки не були працевлаштовані працівники, яким встановлено група інвалідності, чим порушено вимоги ч.1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні . Також відповідно до ч.9 ст.19 Закону України № 875 підприємства, які використовують найману працю щороку подають до Фонду соціального захисту інвалідів за місцем державної реєстрації звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. ТОВ АГРО ІСТ ТРЕЙД до Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017,2018 роки не подавався.

Відповідно до ч.8 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні N 875-XII від 21.03.1991 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Відтак, до Закону № 875 були внесені зміни, та повноваження щодо проведення перевірок стосовно виконання нормативу робочих місць було покладено на органи Держпраці.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні N 875-XII від 21.03.1991підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством,

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю,

- і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №5067-VI передбачено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

При цьому, у зв`язку з прийняттям даного Закону відмінено норму щодо обов`язкової щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць.

Відповідно до пункту 5 Розділу І Порядку «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 (у редакції від 07.02.2017 року), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» , затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42, форма №10-ПІ (річна)«Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» , що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Згідно зі статтею 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відтак, законодавством передбачено обов`язок для роботодавця, у якого середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом ( для відповідача це 1 особа - 4% від 30 працюючих) щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до п.2-4 Постанови Кабінету Міністрів України Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" N 70 від 31.01.2007 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Відтак, відповідач повинен був самостійно сплатити до 15 квітня адміністративно-господарську санкцію, оскільки з 15.04. у відповідача виникає обов`язок сплатити не тільки адміністративно-господарську санкцію, а ще й пеню. У відзиві відповідач зазначає, що обов`язок щодо виділення та створювання робочих місць для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця ним виконано, що підтверджується наказом № 116 від 18.12.2017 Про внесення змін до штатного розпису , якою передбачено введення посади бригадир на ділянці основного виробництва з інвалідністю.

Також Законом № 875 передбачений обов`язок підприємств повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування. Звіт форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником. Відповідач надав суду звіт форми 3-ПН, який ним був поданий, як він зазначив у відзиві до Миколаївського міського центру зайнятості 20.12.2017, який був отриманий ОСОБА_1 . Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що Миколаївський міський центр зайнятості був створений на базі Інгульського, Центрального, Заводського, Корабельного центу зайнятості лише 18.10.2018 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також позивач надав суду листи Миколаївського міського центру зайнятості ( арк.с.123-124), в яких зазначено, що ТОВ АГРО ІСТ ТРЕЙД форми звітності 3-ПН у 2017-2018 роках не подавало.

У запереченнях відповідач зазначив, що звіт форми 3-ПН від 20.12.2017 був поданий до Центрального центру зайнятості, який особисто прийняв директор установи ОСОБА_1 , що підтверджується його особистим підписом та надав витяг з ЄДР, який підтверджує, що станом на 20.12.2017 директором Центрального центру зайнятості м. Миколаєва був ОСОБА_1 .

З метою усунення розбіжностей в наданих сторонами письмових доказах, суд ухвалою від 10.09.2019 витребував у Миколаївського обласного центру зайнятості та Миколаївського міського центру зайнятості інформацію стосовно надання відповідачем звіту форми 3-ПН від 20.12.2017.

Миколаївський міський центр зайнятості повідомив суд, що ТОВ АГРО ІСТ ТРЕЙД не подавало звіт форми 3ПН від 20.12.2017 ні до Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва, ні до інших центрів зайнятості м. Миколаєва, правонаступником яких є Миколаївський центр зайнятості.

Відповідачем надана суду форма звіту3ПН в редакції наказу Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2016, яка була змінена наказом Міністерства соціальної політики № 1476 від 05.12.2016 та затверджена зовсім інша форма звіту 3-ПН.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що посадова особа центру зайнятості не могла прийняти звіт за застарілою формою.

Відповідач ніяких пояснень стосовно форми звіту суду не надав.

Оцінив докази, які наявні в матеріалах справи, стосовно подання або неподання відповідачем до центру зайнятості звіту форми 3-ПН від 20.12.2017, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем звіт форми 3ПН не надавався центру зайнятості, оскільки Миколаївський центр зайнятості не підтверджує надання відповідачем цього звіту. Відповідач у наданих суду заявах по суті справи (відзиві та запереченнях) змінює назву установу, до якої надавався звіт ( то до Миколаївського міського центру зайнятості, то до Центрального районного центру зайнятості). Крім того, до посадових обов`язків директора центру зайнятості не відноситься прийняття звітності від роботодавців, звіт поданий за формою, яка вже не існувала, що унеможливлює його прийняття посадовою особою центру зайнятості .

Відповідно до ст.18 Законом № 875 на роботодавця-відповідача по справі покладається ще один обов`язок щодо звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 70 від 31.01.2007 передбачено, що звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів подається до 1 березня відділенням Фонду.

Відповідачем не надано звіти форми №10ПІ до Фонду соціального захисту інвалідів, ні у 2017, ні у 2018 році.

Відповідач пояснив це тім, що помилково забули подати звіт і у 2017, і у 2018 роках. І що неподання звітів є підставою для притягнення керівника до адміністративної відповідальності, а не стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач зазначає, що відповідно до ст.20 Закону України № 875 передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Оскільки згідно бухгалтерської довідки та фінансової звітності підприємство у 2018 році було збитковим, то у нього відсутні кошти, з яких можливо сплатити адміністративно-господарську санкцію.

Суд не погоджується з доводами відповідача, оскільки Закон №875 не містить застережень стосовно того, що в разі відсутності у підприємства прибутку, то він звільняється від сплати адміністративно-господарської санкції та постановою Кабінету Міністрів України Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" N 70 від 31.01.2007 передбачено, що у разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.

Також відповідач зазначає, що позивачем невірно розрахована сума адміністративно-господарської санкції, оскільки не надано до матеріалів справи жодного належного, допустимого, достовірного, достатнього доказу, який би підтверджував припущення, що середньомісячний фонд заробітної плати відповідача складає 464955 грн. Відповідач зазначає, що згідно довідки товариства середньомісячний фонд заробітної плати штатних працівників за 2018 рік складає 4402479,62/12= 366873,30 грн. Отже позивачем завищено суму адміністративно-господарських санкцій на 32232,80 грн.

Позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій на підставі інформації наданої ГУ ПФУ в Миколаївській області, яка ґрунтується на Звітах щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наданих відповідачем. У листі ПФУ зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за 2018 складає 30 осіб, середньомісячний фонд заробітної плати складає 464955,30грн.

Оскільки відповідач не надав суду достатніх доказів на спростування суми зазначеної позивачем, а саме щомісячні звіти, які надавались підприємством в 2018 році ПФУ, суд дійшов висновку, що позивачем сума адміністративно-господарської санкції розрахована вірно.

Відповідно до ч.2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Посилання відповідача на те, що ним вживались всі заходи, що звільняє його від відповідальності не приймаються судом до уваги, оскільки для вирішення питання наявності складу правопорушення , за яке позивач нарахував адміністративно-господарську санкцію необхідно визначитись з об`єктивною стороною правопорушення , яка в даному випадку полягає у бездіяльності відповідача стосовно невиконання покладених на нього статтею 18 Закону України №875 обов`язку - подати звіт 3ПН до центру зайнятості, подати звіт форми 10ПІ до Фонду соціального захисту інвалідів.

Таким чином, відповідач не довів суду, що не вчиняв правопорушення у сфері господарювання (як того вимагають приписи статті 218 Господарського кодексу України), що є підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки не виконав покладених на нього обов`язків.

За таких обставин позов належить задовольнити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ІСТ ТРЕЙД" (вул. Спаська, 75-А/3, оф. 304, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 37031778) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ІСТ ТРЕЙД" (вул. Спаська, 75-А/3, оф. 304, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 37031778) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) заборгованість у сумі 192342,75 грн. (сто дев`яносто дві тисячі триста сорок дві гривні 75 коп.) зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко