Рішення

від 10.10.2019 по справі 640/20458/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2019 року №640/20458/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00008451402, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" (02002, м. Київ, вул. Мильчакова, буд.8, кв. 72, код ЄДРПОУ 39832909) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про скасування податкового повідомлення-рішення № 00008451402 від 16.07.2018 про донарахування ТОВ "Перша газопромислова компанія" податкового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 47 988,00 грн. та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку у сумі 11 997,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладене в акті перевірки № 396/26-15-14-02-04/39832909.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним.

Також, від позивача надійшов відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що оскільки жодним судовим рішенням не встановлено фіктивності правочинів укладених між ТОВ ВАЙТЛАЙН та ТОВ Перша газопромислова компанія той твердження відповідача стосовно фіктивності укладених правочинів є його припущеннями.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" ( код ЄДРПОУ 39832909) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД (код 40222133) та із ТОВ ВАЙТЛАЙН (код 40405918) за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.06.2018 року №396/26-15-14-02-04/39832909.

Згідно висновків Акту, перевіркою товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД (код 40222133) та із ТОВ ВАЙТЛАЙН (код 40405918) встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.2, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 47 988,00 грн.;

- п.44.1, п. 44.2, ст.. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено заниження на загальну суму 13 314 грн. за липень 2016 року.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 16.07.2018 року №00008451402, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 59985,00 грн, в т. ч. за податковими зобов`язаннями на суму 47988 грн., штрафними санкціями - 11 997,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивачем було оскаржено спірне рішення податкового органу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України №31502/6/99-99-11-01-01-25 від 27.09.2018 року скарга ТОВ "Перша газопромислова компанія" залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із даним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД (код 40222133) та із ТОВ ВАЙТЛАЙН (код 40405918).

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю Перша газопромислова Компанія та товариством з обмеженою відповідальністю АКРАМ ВЕСТ ТД укладено договір поставки №1.07.16/1 , згідно з умовами якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує в строки хімічну продукцію в кількості, якості та на умовах Договору у відповідності з видатковими накладними які є невід`ємною частиною договору.

Також, між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору № №1.07.16/1 від 01.07.2016 року, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець бере на себе середній та капітальний ремонт офісного приміщення.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано копії договору та додаткової угоди до договору, акту виконаних послуг, прибуткова накладна та оборотно-сальдова відомість по рахунку.

Судом встановлено, що відомості про нарахування заробітної плати застрахованим особам за липень 2016 року до податкового органу платником податків подано з кількістю працюючих осіб 1 особа.

Окрім того, в акті перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач посилався на пояснення директора та засновника ТОВ Акрам Вест ТД ОСОБА_1 , від імені якого підписані спірні первинні документи.

Так, ОСОБА_1 повідомив, що до господарської діяльності ТОВ Акрам Вест ТД відношення не має, будь-які первинні та інші документи цього підприємства не підписував, свої дані для реєстрації підприємства надав за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності.

У зв`язку із цим, вироком Печерського районного суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №757/61785/17-к ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та вказано, що ОСОБА_1 без наміру зайняття підприємницькою діяльністю вчинив дії, направлені на придбання фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ Акрам Вест ТД , підроблення ОСОБА_1 офіційних документів ТОВ Акрам Вест ТД які посвідчуються установою і які надають права, з метою використання їх підроблювачем, дало змогу невстановленій слідством особі здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.

Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 № 21-421а11 наголосив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2017 року (по справі № 826/757/13-а) також наголошував, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таку позицію Верховного Суду України було підтримав також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а).

Великою палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також, як було зазначено позивачем, відповідно до умов договору поставки від 16.07.2016 року ТОВ Перша газопромислова компанія придбала, а ТОВ ВАЙТЛАЙН поставив хімічну речовину на загальну суму 79 884,00 грн.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано видаткову накладну, рахунок на оплату та оборотно-сальдову відомість.

При цьому, суд зауважує, що позивачем не надано копії договору укладеного між ТОВ ВАЙТЛАЙН , а також інших первинних документів, які б підтверджували виконання договору.

Згідно ІС Податковий блок ТОВ "Вайтлайн" (код 40405918) взято на податковий облік в органи державної фіскальної служби від 07.04.2016 №10291606127 до БРОВАРСЬКОЇ ОДПI (М. БРОВАРИ) ГУ ДФС У КИЇВСЬКIЙ ОБЛАСТI. Основний вид діяльності - оптова торгiвля твердим, рiдким, газоподiбним паливом i подiбними продуктами Свідоцтво платника ПДВ анульовано з 12.09.2017 (по причині - 39 - вiдсутнiсть поставок та ненадання декларацiй). Фінансова звітність та декларація з податку на прибуток підприємств не подавалась за період 2016 рік.

В акті перевірки податковий орган посилається на ухвалу по кримінальному провадженню № 42014000000000375 від 07 травня 2014 року та заначає про встановлення СПД, які задіяні в схемі мінімізації податкових зобов`язань:…ТОВ Вайтлайн (код ЄДРПОУ 40405918).. .

Зважаючи на сталу судову практику у даній категорії спорів, суд вважає за необхідне дослідити реальність господарський операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки для визначення податкових пільг, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Поряд з цим, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону Про бухгалтерський облік і фінансову звітність встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов`язкові реквізити).

Крім того, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Проаналізувавши надані позивачем документи в контексті наведених норм, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем товарів чи виконання робіт у контрагента.

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані, зокрема, на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Разом з тим, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не надано жодних доказів наявності у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи іншого обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову вигоду у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

На підставі наведеного вище, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов`язань між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, підсумовуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" (02002, м. Київ, вул. Мильчакова, буд.8, кв. 72, код ЄДРПОУ 39832909) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Вєкуа Н.Г.