Рішення

від 11.10.2019 по справі 640/7264/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2019 року № 640/7264/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представників позивача Овчаренка О.Е., Чумака О.В., Старчука Є.В., представника відповідача Пожара В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СофтверВАН Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

24.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Компарекс Україна (ТОВ Компарекс Україна ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2019 №0004714406 та №0004694406.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 14.03.2019 №708/28-10-44-06/36273889 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ Компарекс Україна вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час здійснення господарських взаємовідносин із Приватним підприємством Ай Ті Ленд (ПП Ай Ті Ленд ).

Позивач зазначив, що правовідносини ТОВ Компарекс Україна із ПП Ай Ті Ленд є реальними, підтверджені належними та достатніми первинними документами, пов`язані із господарською діяльністю позивача та принесли йому економічний ефект. При цьому, доводи відповідача про неможливість здійснення вказаних відносин у зв`язку із відсутністю у ПП Ай Ті Ленд ресурсів необхідних для здійснення задокументованої діяльності є помилковими та необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на негативну інформацію щодо ПП Ай Ті Ленд та його контрагентів, яка міститься в матеріалах окремих кримінальних проваджень позивач зазначив, що така інформація, в тому числі без відповідних вироків, сама по собі не може розглядатись як підстава недійсності правочину.

Також позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ Компарекс Україна посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 14.03.2019 №708/28-10-44-06/36273889, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ Компарекс Україна з ПП Ай Ті Ленд . Зазначив про:

- відсутність факту (джерела) законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва вищезазначених послуг;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, економічної діяльності у в`язку з відсутність кваліфікованого технічного персоналу у ПП Ай Ті Ленд та його контрагентів;

- відсутність дозволів, сертифікатів до доступу до програмного забезпечення - власника програм, відсутність реєстрації в партнерських програмах Microsoft;

- ПП Ай Ті Ленд та його постачальники фігурують у кримінальних провадженнях,

згідно яких дані підприємства нібито зареєстровані на підставних осіб, а їх реквізити використовувалися в схемах незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат підприємств-платників податку.

В судовому засіданні 06.09.2019, суд без виходу до нарадчої кімнати задовольнив клопотання позивача про зміну його назви з ТОВ Компарекс Україна та ТОВ СофтверВАН Україна .

В ході судових засідань представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зіславшись на письмово викладену позицію та надані докази.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Відповідно до наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17.12.2018 №2372 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Компарекс Україна по фінансово-господарським відносинам з ПП Ай Ті Ленд з питань дотримання вимог податкового законодавства, податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період з 01.12.2015 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт від 14.03.2019 №708/28-10-44-06/36273889.

З урахуванням листа Офісу від 05.04.2019 №17694/10/28-10-44-06-26 про розгляд заперечень ТОВ Компарекс Україна , в ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ Компарекс Україна вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, Положення бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2010 №20, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пунктів 5, 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на 8 736 376 грн;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7 924 508 грн.

На підставі висновків акту від 14.03.2019 №708/28-10-44-06/36273889 та листа Офісу від 05.04.2019 №17694/10/28-10-44-06-26 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.04.2019:

- №0004714406, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ Компарекс Україна за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 11 886 762 грн;

- №0004694406, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ Компарекс Україна за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 12 902 289 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 10.04.2019 №0004714406 та №0004694406 та вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 ПК України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Частина 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно пункту 5 Положення бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2010 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Відповідно до пункту 6 Положення бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Встановлено, що в ході податкової перевірки Офіс здійснив перевірку господарських відносин між ТОВ Компарекс Україна та ПП Ай Ті Ленд (ідентифікаційний код 39262763) в рамках укладених:

- Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706125SP від 01.06.2017;

- Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706124SP від 23.06.2017;

- Договору про надання послуг з створення архітектури інфраструктури №1611286SP від 01.11.2016;

- Договору про надання послуг з впровадження №1612312SP від 07.11.2016;

- Агентської угоди №1650/12-14А від 16.12.2014;

- Агентської угоди №1611274А від 25.07.2016.

Згідно пункту 1.1 Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706125SP від 01.06.2017 ПП Ай Ті Ленд (Виконавець) зобов`язувалось надати ТОВ Компарекс Україна (Замовник) послуги зі створення архітектури та впровадження в сфері інформаційних технологій.

Перелік Послуг, їх вартість, План надання послуг та кінцева мета надання послуг були погоджені ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна у підписаних додатках №№1-21 до Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706125SP від 01.06.2017.

На виконання Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706125SP від 01.06.2017, ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна впродовж періоду з серпня 2017 року по лютий 2018 року підписали Акти №№1-21, згідно яких ПП Ай Ті Ленд надало на користь ТОВ Компарекс Україна послуги на загальну суму 9 189 496, 32 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 1 531 582, 72 грн. Детальний опис наданих послуг в сфері інформаційних технологій зазначений в підписаних Актах.

Згідно вказаних Актів №№1-21, підписаних згідно Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706125SP від 01.06.2017, ПП Ай Ті Ленд належним чином зареєструвало податкові накладні за здійсненими господарськими операціями.

Згідно пункту 1.1 Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706124SP від 23.06.2017 ПП Ай Ті Ленд (Виконавець) зобов`язувалось надати ТОВ Компарекс Україна (Замовник) послуги з створення архітектури та впровадження в сфері інформаційних технологій.

Перелік Послуг, їх вартість, План надання послуг та кінцева мета надання послуг були погоджені ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна у підписаних Додатку №1 від 23.06.2017 та Додатку №2 від 05.03.2018 до Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706124SP від 23.06.2017.

На виконання Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706124SP від 23.06.2017, ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна підписали:

- Акт №1 від 30.11.2017 до Додатку №1 від 23.06.2017 до Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706124SP від 23.06.2017, згідно якого ПП Ай Ті Ленд надало на користь ТОВ Компарекс Україна послуги з розробки Архітектури базових IT-сервісів для ПАТ Укрнафта на суму 2 055 000 грн, податок на додану вартість - 342 500 грн;

- Акт №2 від 27.07.2018 до Додатку №2 від 05.03.2018 до Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706124SP від 23.06.2017, згідно якого ПП Ай Ті Ленд надало на користь ТОВ Компарекс Україна послуги з впровадження базових IT-сервісів та підключення користувачів в Центральному апараті та пілотної групи користувачів в структурних підрозділах для ПАТ Укрнафта на суму 2 112 000 грн, податок на додану вартість - 352 500 грн.

Згідно вказаних Акту №1 від 30.11.2017 та Акту №2 від 27.07.2018, підписаних згідно Договору про надання послуг зі створення архітектури та впровадження №1706124SP від 23.06.2017, ПП Ай Ті Ленд належним чином зареєструвало податкові накладні за здійсненими господарськими операціями.

Згідно пункту 1.1 Договору про надання послуг з створення архітектури інфраструктури №1611286SP від 01.11.2016 ПП Ай Ті Ленд (Виконавець) зобов`язався надати ТОВ Компарекс Україна (Замовник) інформаційно-консультаційні послуги зі створення архітектури інфраструктури.

Перелік Послуг, їх вартість, План надання послуг та кінцева мета надання послуг були погоджені ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна у підписаних додатках №№1-7 до Договору про надання послуг з створення архітектури інфраструктури №1611286SP від 01.11.2016.

На виконання Договору про надання послуг з створення архітектури інфраструктури №1611286SP від 01.11.2016, ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна підписали Акти №№1-6 від 30.11.2016 та Акт №7 від 22.12.2016, згідно яких ПП Ай Ті Ленд надало на користь ТОВ Компарекс Україна послуг на загальну суму 8 370 000 грн, податок на додану вартість - 1 395 000 грн. Детальний опис наданих послуг в сфері інформаційних технологій зазначений в підписаних Актах.

Згідно вказаних Актів №№1-7, підписаних згідно Договору про надання послуг зі створення архітектури інфраструктури №1611286SP від 01.11.2016, ПП Ай Ті Ленд належним чином зареєструвало податкові накладні за здійсненими господарськими операціями (копії податкових накладних додаються).

Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання послуг з впровадження №1612312SP від 07.11.2016 ПП Ай Ті Ленд (Виконавець) зобов`язувалось надати ТОВ Компарекс Україна (Замовник) інформаційно-консультаційні послуги з впровадження архітектури та впровадження в сфері інформаційних технологій.

Перелік Послуг, їх вартість, План надання послуг та кінцева мета надання послуг були погоджені ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна у підписаних додатках №№1-4 від 07.11.2016 до Договору про надання послуг з впровадження №1612312SP від 07.11.2016.

На виконання Договору про надання послуг з впровадження №1612312SP від 07.11.2016, ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна підписали Акти №№1-4 від 22.12.2016 відповідно до Договору про надання послуг з впровадження №1612312SP від 07.11.2016, згідно яких ПП Ай Ті Ленд надало на користь ТОВ Компарекс Україна послуг на загальну суму 4 214 400 грн, податок на додану вартість - 702 400 грн. Детальний опис наданих послуг в сфері інформаційних технологій зазначений в підписаних Актах.

Згідно вказаних Актів №№1-4, підписаних згідно Договору про надання послуг з впровадження №1612312SP від 07.11.2016, ПП Ай Ті Ленд належним чином зареєструвало податкові накладні за здійсненими господарськими операціями (копії податкових накладних додаються).

Відповідно до пункту 1.1 Агентської угоди №1650/12-14А від 16.12.2014 ПП Ай Ті Ленд (як Комерційний агент) зобов`язувалось за винагороду надати ТОВ Компарекс Україна (як Принципал) послуги комерційного агента з метою укладення Принципалом договірних відносин на право користування ліцензійним програмним забезпеченням Компанії Майкрософт Оперейшенс Ірландія (Microsoft Ireland Operations Limited) з третіми особами (Контрагентами) та забезпечення належного виконання платежів за укладеними договорами між Принципалом та Контрагентами.

Згідно пункту 4.1 Агентської угоди №1650/12-14А від 16.12.2014 за виконання своїх обов`язків за цією Угодою Принципал зобов`язаний сплатити Комерційному агенту винагороду, в порядку у строк та в розмірі, що передбачені Сторонами в окремій угоді. Так, розміри винагороди Комерційного агента були погоджені ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна у підписаних Додаткових угодах №№1-27 до Агентської угоди №1650/12-14А від 16.12.2014.

На виконання Агентської угоди №1650/12-14А від 16.12.2014 ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна впродовж періоду з грудня 2015 року по липень 2018 року підписали Акти приймання-передачі наданих послуг №№1-30, згідно яких ПП Ай Ті Ленд надало на користь ТОВ Компарекс Україна послуг комерційного агента на загальну суму 15 447 624, 48 грн, податок на додану вартість - 2 574 604, 09 грн. Детальний опис наданих послуг комерційного агента зазначений в підписаних Актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно вказаних Актів приймання-передачі наданих послуг №№1-30, підписаних згідно Агентської угоди №1650/12-14А від 16.12.2014, ПП Ай Ті Ленд належним чином зареєструвало податкові накладні за здійсненими господарськими операціями.

Відповідно до пункту 1.1 Агентської угоди №1611274А від 25.07.2016 ПП Ай Ті Ленд (як Комерційний агент) зобов`язувалось в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, за винагороду надати ТОВ Компарекс Україна (як Принципал) послуги комерційного агента з метою укладення Принципалом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Вимпелком Глобал Сервісиз Україна на поставку ІТ обладнання з метою побудови ІТ архітектурних рішень, ліцензійного програмного забезпечення, надання інформаційно-консультаційних послуг з технічної підтримки надання сервісних послуг з ІТ підтримки ІТ інфраструктури, тощо, та забезпечення належного виконання платіжної дисципліни Замовником за укладеними договірними відносинами з Принципалом.

Згідно пункту 4.1 Агентської угоди №1611274А від 25.07.2016 за виконання своїх обов`язків за цією Угодою Принципал зобов`язаний сплатити Комерційному агенту винагороду, в порядку у строк та в розмірі, що передбачені Сторонами в окремій угоді. Так, розміри винагороди Комерційного агента погоджені ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна у підписаних Додаткових угодах №№1-25 до Агентської угоди №1611274А від 25.07.2016.

На виконання Агентської угоди №1611274А від 25.07.2016 ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна впродовж періоду з листопада 2016 року по березень 2018 року підписали Акти наданих послуг №№1-15, згідно яких ПП Ай Ті Ленд надало на користь ТОВ Компарекс Україна послуг комерційного агента на загальну суму 15 071 403, 50 грн, податок на додану вартість - 2 511 900, 59 грн. Детальний опис наданих послуг комерційного агента зазначений в підписаних Актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно вказаних Актів приймання-передачі наданих послуг №№1-15, підписаних згідно Агентської угоди №1611274А від 25.07.2016, ПП Ай Ті Ленд належним чином зареєструвало податкові накладні за здійсненими господарськими операціями.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах первинні документи в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна .

В обґрунтування неможливості здійснення господарських операції, задокументованих ТОВ Компарекс Україна з ПП Ай Ті Ленд , відповідач зазначає, що згідно отриманої податкової інформації від управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Офісом встановлено, що фактично ПП Ай Ті Ленд це комп`ютерний клуб. При обстежені приміщення ПП Ай Ті Ленд , встановлено - дві великі кімнати, де стоять столи з комп`ютерами, за якими відвідувачі грають в комп`ютерні ігри. Згідно штатного розпису має тільки 1-го ІТ-спеціаліста - фахівець з інформатизації.

За результатами отриманої інформації від Міжрегіонального оперативного управління Офісу, працівники ПП Ай Ті Ленд ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повідомили що ПП Ай Ті Ленд та вони особисто не надавали ніяких інформаційних послуг для ТОВ Компарекс Україна , а тільки були адміністраторами комп`ютерного залу.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до листа ПП Ай Ті Ленд від 26.08.2019, ПП Ай Ті Ленд здійснює господарську діяльність, пов`язану з розробкою програмної продукції, інтеграції програмної продукції в апаратні середовища, продажем ІТ- продуктів та комплексних рішень на території України, пошуком потенційних клієнтів для реалізації як власної програмної продукції, так і партнерської, тощо. ПП Ай Ті Ленд не здійснювало і не здійснює господарську діяльність як комп`ютерний клуб.

Відповідно до листа фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 04.09.2019, він був власником мережі комп`ютерних клубів під брендом АЙ ТІ ЛЕНД , які знаходяться за наступними адресами в м. Києві: бульвар Вернадського, 79; Оболонський проспект, 1 Б; вулиця Драйзера, 8; проспект Лісовий 23. Комп`ютерні клуби АЙ ТІ ЛЕНД , не мають жодного відношення до ПП Ай Ті Ленд код ЄДРПОУ 39262763, не є його власністю чи брендом.

Таким чином доводи відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Відтак є безпідставними й посилання відповідача на пояснення адміністраторів комп`ютерного залу АЙ ТІ ЛЕНД ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування нереальності господарських відносин ТОВ Компарекс Україна з ПП Ай Ті Ленд , на відсутність у ПП Ай Ті Ленд дозволів, сертифікатів до доступу до програмного забезпечення - власника програм, відсутність реєстрації в партнерських програмах Microsoft, то суд зазначає наступне.

Проаналізувавши зміст договорів та агентських угод, укладених ТОВ Компарекс Україна з ПП Ай Ті Ленд , суд дійшов висновку про те, що умови вказаних договорів не вимагається наявність у ПП Ай Ті Ленд дозвільної документації компанії Microsoft.

Так, у господарських відносинах з ТОВ Компарекс Україна , пов`язаних із використанням ліцензованої продукції компанії Microsoft ПП Ай Ті Ленд виступало здебільшого як комерційний агент, основна функція якого - пошук нових контрагентів, а не укладання правочинів щодо продукції компанії Microsoft.

В Акті перевірки контролюючий орган не вказує які саме положення ліцензійних чи інших договорів, укладених ТОВ Компарекс Україна щодо програмного забезпечення Microsoft, а також які приписи чинного законодавства містять вимогу згідно якої контрагент ТОВ Компарекс Україна - ПП Ай Ті Ленд , повинно мати спеціальний дозвіл, відповідні сертифікати та доступ до програмного забезпечення Microsoft. Окрім того, контролюючий орган не конкретизує, який саме дозвіл і сертифікати є необхідним, обмежуючись лише загальними фразами.

З урахуванням викладеного суд вважає, що Офіс дійшов помилкового висновку про те, що для реального здійснення задокументованих господарських операцій ПП Ай Ті Ленд повинно мати спеціальний дозвіл, відповідні сертифікати та доступ до програмного забезпечення Microsoft - власника програми, бути зареєстрованим учасником партнерської програми Microsoft.

Відповідач зазначає, що за результатами аналізу актів приймання-передачі наданих послуг встановлено, що ПП Ай Ті Ленд надав ТОВ Компарекс Україна послуги комерційного агента з метою укладення договірних відносин з ТОВ Люксофт-Україна , ПАТ Кредобанк , ПАТ Укртелеком , ТОВ АШАН Україна гіпермаркет та проведення зустрічей, надання консультаційних та роз`яснювальних робіт. Офісом направлено листи та отримано відповіді, що при укладанні договірних відносин треті особи не залучались, компанія ПП Ай Ті Ленд не відома.

Суд не вважає такі доводи відповідача доказом нереальності досліджуваних господарських операцій ПП Ай Ті Ленд з ТОВ Компарекс Україна , з огляду на те, що згідно положень укладених між ПП Ай Ті Ленд з ТОВ Компарекс Україна Агентських угод №1650/12-14А від 16.12.2014 та №1611274А від 25.07.2016 при наданні послуг у ПП Ай Ті Ленд не було обов`язку повідомляти клієнтів чи потенційних клієнтів позивача при наданні послуг за вказаними договорами про те, що ПП Ай Ті Ленд є представником ТОВ Компарекс Україна і що ПП Ай Ті Ленд від свого імені надає інформацію про продукти ТОВ Компарекс Україна , організовує проведення переговорів та зустрічей, тощо. За вказаними договорами ПП Ай Ті Ленд надавало агентські послуги на користь ТОВ Компарекс Україна від імені та за дорученням ТОВ Компарекс Україна як Принципала.

Особливу увагу в обґрунтуванні власної правової позиції відповідач приділяє відсутності у ПП Ай Ті Ленд ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій.

Проаналізувавши дані інформаційних баз контролюючих органів відповідач дійшов висновку, що на ПП Ай Ті Ленд відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю кваліфікованого технічного персоналу для виконання комплексу ІТ послуг. А виплата заробітної плати працівникам нижче середньої по галузі ставить під сумнів кваліфікацію та освіченість працівників підприємства та можливість надання ІТ-послуг для ТОВ Компарекс Україна .

Надаючи правову оцінку даним доводам відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі №811/2154/13 зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні КАС України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Тому, суд не може вважати обґрунтованими вказані висновки відповідача, адже вони базуються виключно на даних автоматизованих систем Державної фіскальної служби України.

Аналогічним чином суд розцінює посилання відповідача на Аналітичне дослідження Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ Компарекс Україна щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01.12.2015 по 31.08.2017.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товару для позивача могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Послуги, які в подальшому надані позивачу також могли отримуватись його постачальниками незаконним шляхом, про що може свідчити вказаний відповідачем розрив ланцюга постачання. При цьому, суд зазначає, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Крім того, відповідач посилається на матеріали кримінальних проваджень, згідно яких простежується інформація щодо ПП Ай Ті Ленд , яка свідчить про фіктивність діяльності даного підприємства.

Зокрема, відповідач вказує, що працівниками міжрегіонального оперативного управління Офісу опитано громадянку ОСОБА_3 , яка повідомила що є директором ПП Ай Ті Ленд та до її обов`язків входить загальне управління підприємством, підписання договорів, проведення переговорів, банківські розрахунки, подання податкової звітності та фінансової звітності. Проте, пояснення надала не змістовно та відмовилася повідомити деталі проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Компарекс Україна , зіславшись на велику кількість контрагентів компанії. Згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.12.2015 по 30.09.2018 встановлено, що ПП Ай Ті Ленд реалізувало товари на користь тільки 9 юридичних осіб платників податку на додану вартість, в тому числі ТОВ Компарекс Україна , яка становить 55,8% всієї реалізації. Тобто, директор компанії зі штатом компанії до 10 чоловік, який підписував всю первинну документацію протягом більше 3-х років, не змогла назвати специфіку фінансово-господарських відносин з основним контрагентом ТОВ Компарекс Україна .

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ПП Ай Ті Ленд та ТОВ Компарекс Україна - відсутні.

Відповідно є безпідставними посилання відповідача в цій частині.

З урахуванням наведених обставин у сукупності суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення ТОВ Компарекс Україна вимог податкового законодавства під час відображення в податковому обліку результатів господарських взаємовідносин із ПП Ай Ті Ленд та нереальність таких господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 18.04.2019 №10865, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 19 210 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СофтверВАН Україна задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 10.04.2019 №0004714406 та №0004694406.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СофтверВАН Україна судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СофтверВАН Україна (місцезнаходження юридичної особи: 03038, місто Київ, вулиця М.Грінченка, будинок 4Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 36273889).

Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження юридичної особи: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39440996).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 11.10.2019.

Суддя О.М. Чудак