Рішення

від 30.09.2019 по справі 640/16206/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 640/16206/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Ширяєва Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Джи Ті Констракшн доПечерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві; Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області прозобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Джи Ті Констракшн (далі- позивач/ ТОВ Джи Ті Констракшн ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві (далі - відповідач-1), Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження №58459876 та повернути ТОВ Джи Ті Констракшн виконавчий збір у розмір 22859,75 грн., стягнутий у виконавчому провадженні №58459876;

- зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві сформувати по подати до Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області подання про повернення зарахованих до бюджету коштів, примусово стягнутих під час виконавчого провадження №58459876, належних ТОВ Джи Ті Констракшн ;

- зобов`язати Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області повернути ТОВ Джи Ті Констракшн грошові кошти у розмірі 251757,30 грн., які стягнуті під час виконавчого провадження №58459876 до державного бюджету України, з яких: виконавчий збір у розмірі 22859,75 грн. та сума штрафу в розмірі 228597,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю з боку відповідачів щодо повернення виконавчого збору та безпідставно стягнутих коштів, стягнутих під час примусового виконання постанови Держпраці від 27.11.2018.

Відповідачем-1 відзиву у встановлений судом строк не подано.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що органи Державної казначейської служби не приймають рішення щодо повернення помилково або надміру сплачених коштів та інших доходів бюджетів, а лише виконують прийняте органом, що контролює справляння надходжень бюджет, рішення на підставі відповідних документів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Управління Держпраці у Чернігівській області від 27.11.2018 №25-01-104/0743/307 накладено штраф на товариство з обмеженою відповідальністю Джи Ті Констракшн в розмірі 446760 грн.

Постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві від 25.02.2019 відкрито виконавче провадження №58459876 з примусового виконання постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 27.11.2018 №25-01-104/0743/307.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі №620/4230/18 (дата набрання законної сили 10.05.2019) визнано протиправною та скасована постанова Управління Держпраці у Чернігівській області від 27.11.2018 №25-01-104/0743/307.

Згідно розпорядженням від 15.04.2019 №58459876, грошові кошти в сумі 251757,30 грн., що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №25-01-104/0743/307, виданого 27.11.2018, перераховано на користь Держави в розмірі 228598,55 грн та 22859,75 грн. виконавчого збору.

Постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві від 05.06.2019 ВП №58459876 звільнено з-під арешту майно (кошти) боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

Водночас, державним виконавцем виконавче провадження не закінчено, сплачені кошти не повернуті, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Приписами статті 56 вказаного Закону встановлено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Пунктом 10 вказаної статті також встановлено можливість закриття виконавчого провадження у випадку повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина друга статті 40 Закону України Про виконавче провадженням ).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі №620/4230/18 (дата набрання законної сили 10.05.2019) скасована постанова Управління Держпраці у Чернігівській області від 27.11.2018 №25-01-104/0743/307.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що рішення на підставі якого було відкрито виконавче провадження №58459876 наразі є скасованим, що в свою чергу відповідно до приписів статті 39 Закону України Про виконавче провадження , є підставою для закриття виконавчого провадження №58459876.

Згідно з ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно із пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Отже підставами для повернення стягнутого виконавчого збору є: 1) закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню; 2) визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, необхідно зауважити, що визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є окремою самостійною підставою для повернення стягнутого виконавчого збору.

Таким чином, законодавець не ставить вчинення органом державної виконавчої служби дій щодо повернення стягнутого виконавчого збору у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню від підстав закінчення основного виконавчого провадження.

Враховуючи, що постанова Управління Держпраці у Чернігівській області від 27.11.2018 №25-01-104/0743/307 скасована в судовому порядку, позивач має право на повернення стягнутого виконавчого збору, якому кореспондує відповідний обов`язок відповідача-1 вчинити дії, спрямовані на повернення виконавчого збору позивачу.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до пп. 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, то саме на відповідача-1 покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Натомість, оскільки виконавчий збір був зарахований на розрахунок органу ДВС, то суд приходить до висновку, що вищевказаний Порядок повернення коштів на дані правовідносини не розповсюджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов`язання Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві надіслати до Управління державної казначейської служби України в місті Чернігові Чернігівської подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Джи Ті Констракшн" суми 228597,55 (двісті двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. штрафу та стягнення з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України в місті Чернігові Чернігівської області суму 228597,55(двісті двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. штрафу, стягнення з Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві суму 22859,75грн. (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. виконавчого збору.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ті Констракшн" задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

2. Зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві (Різницька,11-б,Київ11,Центральна Частина Києва, Київ,01011, код ЄДРПОУ34979022) винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №58459876.

3. Зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві надіслати до Управління державної казначейської служби України в місті Чернігові Чернігівської області (вул. Київська б.9,Чернігів,14005, код ЄДРПОУ38054398) подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Джи Ті Констракшн" (вул.Жилянська 30/32,Київ 103,01103, код ЄДРПОУ39068836) суми 228597,55 (двісті двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. штрафу.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України в місті Чернігові Чернігівської області суму 228597,55(двісті двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. штрафу.

4. Стягнути з Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві суму 22859,75грн. (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. виконавчого збору.

5. В решті позову відмовити.

6. Витрати по сплаті судового збору в сумі 7618,36грн. відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Джи Ті Констракшн" за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 11.10.2019.

Суддя С.К. Каракашьян