Постанова

від 10.10.2019 по справі 2а/0570/17771/2012 (сндо/808/18/14)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №2а/0570/17771/2012 (СНДО/808/18/14)

адміністративне провадження №К/9901/26567/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року (суддя Нестеренко Л.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року (колегія у складі суддів: Туркіної Л.П., Дурасової Ю.В., Коршуна А.О.) у справі № 2а/0570/17771/2012 (СНДО/808/18/14) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВХ Базис до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю СВХ Базис (надалі позивач, Товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Калініському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (після заміни правонаступником Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області) (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, за платежем податок на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що факт невиконання ПП Техно КМП своїх договірних зобов`язань з оплати вартості реалізованого товару не може слугувати підставою для висновку про безоплатність наданих товарів.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 вересня 2014 року.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 20 листопада 2014 року позов задовольнив. Скасував податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0004021542, № 0004031542, № 0004041542 винесені Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю СВХ Базис .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що показники податкової та фінансової звітності Товариства, сформовані на підставі господарських операцій з ПП Техно КМП , підтверджено належними доказами, якими є документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції. Позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0004041542 у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення № 0004031542 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3 801 500,50 грн (3 101 237 грн основного боргу, 700 263, 50 грн фінансові санкції). У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що діяльність та документообіг ПП Техно КМП здійснювались невстановленими особами, доказів на підтвердження повноважень яких до суду не надано. В свою чергу, враховуючи, що з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, згідно пункту 2 розділу ХІХ якого з 1 січня 2011 року втратив чинність Закон України Про податок на додану вартість , суд апеляційної інстанції вважає помилковим застосування податковою інспекцією положень Закону України Про податок на додану вартість починаючи з 1 січня 2011 року.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП Техно КМП за період з 1 вересня 2009 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 2 серпня 2012 року №2480/22-4/34705564.

Висновками акта встановлено порушення:

- пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартали 2009 року на суму 775 244,00 грн;

- пункту 4.1, пункту 4.2. статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.5, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 3 409 184,00 грн, у тому числі:

- у листопаді 2010 року у сумі 307 946,00 грн,

- у березні 2011 року у сумі 230 313,00 грн,

- у квітні 2011 року у сумі 29 681,00 грн,

- у травні 2011 року у сумі 27 964,00 грн,

- у червні 2011 року у сумі 12 248,00 грн,

- у жовтні 2011 року у сумі 2 608 010,00 грн,

- у листопаді 2011 року у сумі 117 358,00 грн,

- у грудні 2011 року у сумі 69 115,00 грн,

- у травні 2012 року у сумі 6 548 грн;

завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1 868,00 грн, у тому числі у червні 2012 року у сумі 1 868,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 23 серпня 2012 року:

- № 0004021542, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибутку у загальній сумі 969 055,00 грн, з якої основний платіж 775 244,00 грн та штрафна санкція у розмірі 193 811,00 грн;

- № 0004031542, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4 186 433,00 грн, з якої основний платіж 3 409 183,00 грн та штрафна санкція у розмірі 777 250,00 грн;

- № 0004041542, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 868,00 грн.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що правочин, укладений позивачем з ПП Техно КМП , є нікчемним, товари передано названій особі безоплатно.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції вже скасовано судом апеляційної інстанції, Суд переглядає рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем (комітент) та Приватним підприємством Техно КМП (комісіонер) укладено договір комісії №10/09-К/2009 від 10 вересня 2009 року.

Предметом договору є зобов`язання комісіонера за дорученням комітента укласти від свого імені один чи декілька договорів купівлі-продажу товару комітента, а комітент зобов`язаний сплатити комісійну винагороду в розмірі 2500,00 грн за тонну проданого товару. Комітент передає комісіонеру металопрокат (далі товар) в кількості, асортименті та на умовах, викладених в додатках (специфікаціях) до цього договору. Передача товару комітентом комісіонеру здійснюється в кількості та асортименті, узгодженим сторонами в додатках (специфікаціях) протягом 20 днів з моменту підписання додатку (специфікації). Факт приймання товару комісіонером від комітента підтверджується актом приймання-передачі, який підписується сторонами цього договору.

В додаткових угодах № 1 від 21 вересня 2009 року та № 2 від 15 січня 2010 року сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 4.1 договору в наступній редакції: При виконанні доручення у відповідності з умовами цього договору, комітент сплачує комісіонеру комісійну винагороду в сумі 2500,00 грн за тону проданого товару (з урахуванням ПДВ 20%) при місячному обсязі не більш чи рівному 500 тон або в сумі 2 350,00 грн за тону проданого товару (з урахуванням ПДВ 20%) при місячному обсязі продажу більш 500 тон. Розрахунок розміру комісійної винагороди відображується у звіті комісіонеру та узгоджується сторонами в акті виконаних робіт; та доповнення розділу 4 пунктом 4.5: При сплаті комісійної винагороди допускається вексельна чи інша форма розрахунків, яка не суперечить діючому законодавству України.

На виконання умов договору комісії оформлені специфікації, акти приймання-передачі, податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт виконаних робіт (наданих послуг); акт приймання-передачі векселя від 15 січня 2010 року №1 на суму 1 261 808,54 грн; звіт комісіонера; акти про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно звітів комісіонера товар, переданий за договором комісії, продано в повному обсязі. Сума комісійної винагороди склала 3 721 174,10 грн.

На суму комісійної винагороди ПП Техно КМП на адресу позивача виписані податкові накладні та акти приймання-надання робіт.

Сума ПДВ за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, розрахунки між сторонами проведені на суму 3 721 174,10 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року припинено юридичну особу ПП Техно КМП . При цьому судом встановлено, що ПП Техно КМП з березня 2010 року не надає до податкового органу документи бухгалтерської та податкової звітності.

Суди попередніх інстанцій встановили, що засновником та керівником ПП Техно КМП зареєстровано ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду підприємства складає 100 грн.

Податковим органом у Ленінському районі м. Запоріжжя отримано пояснення у громадянина ОСОБА_1 , який пояснив, що йому було запропоновано гроші, за те щоб він підписав кілька паперів, суті яких він не розумів, він погодився, бо мав скрутне фінансове матеріальне становище, у подальшому від співробітників податкової міліції дізнався, що він обліковується директором ПП Техно КМП , також пояснив, що ніякого відношення до діяльності підприємства не має, фінансових операцій не здійснював. Названа особа також пояснила, що ніяких документів первинного бухгалтерського обліку він не підписував.

Будь-яких доказів на спростування відомостей, встановлених під час перевірки ПП Техно КМП , позивач не навів. Пояснень стосовно того, з яких причин Товариство не вимагало від комісіонера ПП Техно КМП розрахунку за реалізований товар, матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що діяльність та документообіг ПП Техно КМП здійснювались невстановленими особами, доказів на підтвердження повноважень яких до суду не надано. Інформація на паперових носіях, яка містить підпис ОСОБА_1 та надана позивачем в обґрунтування податкового обліку, не може вважатися документами первинного бухгалтерського обліку у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками податкового органу стосовно того, що у 2009-2010 роках позивачем допущено порушення норм пункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , що згідно акту перевірки призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартали 2009 року на суму 775 244,00 грн та до заниження ПДВ за листопад 2010 року у сумі 307946 грн.

Проте, з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, згідно пункту 2 розділу ХІХ якого з 1 січня 2011 року втратив чинність Закон України Про податок на додану вартість . Враховуючи зазначене, суду апеляційної інстанції визнав помилковим застосування податковим органом положень Закону України Про податок на додану вартість починаючи з 1 січня 2011 року.

Доводи касаційної скарги податкового органу дослівно повторюють доводи апеляційної скарги та зводяться до визначення договору комісії №10/09-К/2009 від 10 вересня 2009 року нікчемним.

Податковий орган не звернув уваги, що суд апеляційної інстанції погодився з доводом податкового органу та не визнав документи, підписані ОСОБА_1 первинними, та відповідно, підставою для податкового обліку.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив виключно з того, що за податкові періоди, в яких вже діяв Податковий кодекс України неможливо визначати порушення та нараховувати податкові зобов`язання керуючись нормами Закону України Про податок на додану вартість , який втратив чинність.

Щодо таких висновків суду апеляційної інстанції касаційна скарга податкового органу не містить жодного доводу.

Уважаючи зазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про помилковість застосування податковим органом положень Закону України Про податок на додану вартість починаючи з 1 січня 2011 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі № 2а/0570/17771/2012 (СНДО/808/18/14) залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду