Постанова

від 11.09.2019 по справі 120/616/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/616/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

11 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року (повний текст виготовлено 07 травня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМС-ЕЛЕГАНТ" (далі - позивач) до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач 21.02.2019 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 14.12.2018 №UA401000/2018/000086/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.12.2018 № UA401010/2018/00130;

- зобов`язати Вінницьку митницю вчинити дії щодо повернення надмірно сплачених митних платежів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2019 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14.12.2018 №UA401000/2018/000086/1.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.12.2018 № UA401010/2018/00130.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМС-ЕЛЕГАНТ" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2561,33 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивачем не надано митному органу всіх документів, що вимагалися. Митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту), щодо товарів, які імпортують (вартість операції) відповідно до вимог ст. 58 МК України, в зв`язку з тим, що подані документи для митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

06.11.2018 між ТОВ "ЕМС-ЕЛЕГАНТ" (далі - Покупець) та компанією Gumarny Zubri, akciova spolecnost (Чеська Республіка) (далі - Продавець) було укладено рамковий договір купівлі А117/2018, відповідно до умов якого Продавець зобов`язаний здійснити продаж товару по договірній ціні відповідно до прейскуранта, в порядку та на умовах, обумовлених в договорі. Покупець, згідно з договором, отримав товар та сплатив його вартість належним чином і вчасно. Валюта контракту євро, ціна товару за домовленістю сторін складає - 6699,00 євро, чим фактично визначено митну вартість товару. В рамках договору Продавець здійснив продаж Покупцю товару, а саме виробів з вулканізованої, не пористої, не твердої гуми, килимів для легкових та вантажопасажирських автомобілів. В рамках договору Продавець здійснив продаж Покупцю товару, а саме виробів з вулканізованої, не пористої, не твердої гуми, килимів для легкових та вантажопасажирських автомобілів.

З метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до Вінницької митниці була через приватне підприємство "БРОК ГРУП" подана електронна митна декларація UА 401010/2018/044562. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларантом надані митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактура (інвойс), автотранспортна накладна, сертифікат з перевезення (походження) товару EURI, платіжне доручення, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), договір (контракт) про перевезення, копія митної декларації країни відправлення.

14.12.2018 Вінницькою митницею ухвалено рішення UА401000/2018/000086/1 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, відповідно до вимог 58 Митного кодексу України, у зв`язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, про складові митної вартості товарів. А також, відсутність відомостей про транспортну накладну, вантаж та інші товаротранспортні документи. У зв`язку з цим, митний орган не зміг однозначно встановити належність зазначеної довідки про задекларовану партію товару та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості на суму 9554,59 євро.

Не погодившись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Положенням частини другої вказаної статті зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Положенням ч. 3 ст. 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Отже, з наведених норм слідує, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно матеріалів справи, митний орган вказує на те, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту), щодо товарів які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог ст. 58 МК України, в зв`язку з тим, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 та 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного органу на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларантом надані митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактура (інвойс), автотранспортна накладна, сертифікат з перевезення (походження) товару EURI, платіжне доручення, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), договір (контракт) про перевезення, копія митної декларації країни відправлення.

Надані позивачем документи містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару.

При цьому, експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати № 0034 від 13.12.2018 було підтверджено, що ціни на Товар, поставлений Покупцю згідно з рамковим договором купівлі за № АА117/2018 від 06.11.2018 відповідають цінам Продавця.

Отже, з наведеного слідує, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України, на підставі яких можливо встановити митну вартість товару за ціною договору.

При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні щодо коригування митної вартості товару, відповідач не спростував договірну ціну товару та не вказав обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, суд першої інстанції доречно посилався на позицію Верховного Суду викладену, зокрема у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.