Рішення

від 09.10.2019 по справі 375/1753/19

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/1753/19

Провадження № 2/375/610/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2019 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер 176033391 від 01.08.2019.

Зазначає, що у вказаному будинку є зареєстрованими позивач та пасинок - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, останній у будинку не проживає більше ніж 15 років, а фактично проживає в АДРЕСА_1 . Також він не приймає участі в утриманні його будинку, в ремонті останнього та господарських споруд,. Добровільно знятися із реєстрації у будинку відповідач відмовляється і що змусило його звертатися до суду.

Просить визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .

Третя особа у справі - Острівська сільська рада Рокитнянського району Київської області в судове засідання свого предстанвик ане направила. Натомість подала до суду письмову заяву, якою просить розглядати справу у відсутності її представника. При винесенні рішення у справі покладається на розсуд суду.

За викладеного суд ухвалив провести судовий розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Позивач, в судовому засіданні позов підтримав за викладених у ньому обставин і підстав та просив задовольнити.

Також суду показав, що відповідач проживає окремо протгяом пятнадцяти років у своєму будинку, який йому залишили дід з бабою.

Відповідач, в судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити.

На разі, суду покзав, що він дійсно не проживає багато років у будинку позивача, а проживає у будинку АДРЕСА_1 , який йому належить. Участі в утриманні будинку позивача він не приймає. Вважає, що він має право на цей будинок, оскільки у свій час допомагав у його будівництві коштами та особистою працею.

Заслухавши сторін та дослідивши отримані у справі письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер 176033391 від 01.08.2019.

У вказаному будинку є зареєстрованими позивач та його пасинок - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області № 274 від 15.04.2019.

Членом сім`ї позивача відповідач не являється, у вказаному житловому будинку не проживає більше 15 років та не приймає участі у його утриманні, тоді як перешкод у користуванні жилим будинком позивач не чинив і не чинить. Вказана обставина підтверджуються наявним у матеріалах справи актом б/н від 14.08.2019 року.

Відповідач постійно протягом останніх багатьох років проживає у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст..12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами спору, випливають із житлових правовідносин та мають регулюватися положеннями ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України, на положення яких в обгрутування правових підстав своєї вимоги посилається позивач.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сімї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сімї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сімї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Членом сімї позивача відповідач, як встановлено судом, не являється багато років.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сімї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-709цс16.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність обставин позову та про задоволення вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Позов таким чином підлягає задоволенню.

За вимогами положень п. 10 ст. 5 ЗУ Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, а тому останній у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України має бути стягнутий на користь держави з відповідача у справі в сумі 768.40 грн..

Керуючись ст. 156 ЖК України, ст.ст. 383, 391, 450 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 06.09.2002 Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області, картка платника податків НОМЕР_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору та стягнути останній на користь держави із ОСОБА_2 в сумі 768.40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення виготовлено 11.10.2019.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили "___"