Рішення

від 30.09.2019 по справі 417/5824/18

МАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 417/5824/18

Провадження № 2/417/10/19

РІШЕННЯ

Іменем україни

"30" вересня 2019 р. cмт Марківка

Марківський районний суд Луганської області

у складі:

головуючого судді Чернік А.П.

за участю секретаря Кузьмич А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом служби у справах дітей Марківської районної державної адміністрації Луганської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи: Марківська селищна рада Луганської області, Марківський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, завідувач комунальним дошкільним навчальним закладом № 3 Колосок ,

в с т а н о в и в:

18.06.2018 року позивач звернувся до Марківського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно доньки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26.07.2016 року сім`я ОСОБА_2 була взята на профілактичний облік, оскільки ОСОБА_2 як мати систематично не виконує батьківські обов`язки відносно своєї доньки ОСОБА_1 . Під час проведення обстежень житлово-побутових умов проживання сім`ї 08.09.2016 року та 17.11.2016 року було встановлено, що в будинку брудно, речі розкидані, від ОСОБА_2 та її співмешканця ОСОБА_3 чутно запах алкоголю та тютюну. У зв`язку з цим службою були направлені подання до Марківського відділу поліції ГУНП в Луганській області про вжиття мір в межах компетенції за невиконання батьківських обов`язків. Обстеження житлово-побутових умов проживання проводились 21.03.2017 року, 24.04.2017 року, 10.05.2017 року, 24.05.2017 року, 07.07.2017 року, 18.08.2017 року, 11.04.2018 року. 24.05.2017 року повторно направлялось подання до Марківського відділу поліції ГУНП в Луганській області про вжиття мір в межах компетенції за невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків. 21.05.2018 року, під час перевірки житлово-побутових умов проживання родини відповідача було вирішено вилучити дитину із несприятливого середовища, оскільки мати та її співмешканець ОСОБА_3 знаходилися в нетверезому стані. Дитина була брудна, голодна, запасів продуктів харчування не було, приготованої їжі також не було. Наказом служби у справах дітей Марківської райдержадміністрації від 21.05.2018 року № 33 дитину було тимчасово влаштовано до рідної тітки - ОСОБА_4 . Після вилучення дитини мати лише через два дні звернулась до служби.

ОСОБА_2 проживає на території Марківської селищної ради, ніде не працює і не має бажання працювати, веденням домашнього господарства не займається, схильна до вживання алкогольних напоїв. Вона самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток доньки, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Помешкання, в якому мешкає родина, потребує прибирання, куточок для проведення дозвілля дитини відсутній, іграшки в малій кількості та не відповідають віку дитини. Умови для купання дитини відсутні, немає засобів особистої гігієни. Продуктів харчування та всього необхідного для проживання немає. ОСОБА_2 , згідно з наданою депутатом селищної ради характеристикою, зловживає спиртними напоями, не працює, веде аморальний спосіб життя.

Позивач вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, тому просить суд позбавити її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 .

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнала, просила не позбавляти її батьківських прав, але ніяких заперечень на позов суду не надала.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, просили розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

Відповідно до свідоцтва про народження дитини та витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини записані за вказівкою матері.

Відповідач з донькою проживає в АДРЕСА_1 .

Після проведених позивачем обстежень житлово- побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 та складення відповідних актів, а саме 11.01.2016 року та 26.07.2016 року, відповідач поставлена на профілактичний облік як мати, що систематично не виконує батьківські обов`язки. Як убачається із цих актів та актів по результатах проведених обстежень від 08.09.2016 року, 17.11.2016 року, 21.03.2017 року, 24.04.2017 року, 10.05.2017 року, 24.05.2017 року, 07.07.2017 року, 18.08.2017 року, 11.04.2018 року та 21.05.2018 року, відповідач не виконує батьківські обов`язки по вихованню дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини.

Згідно з наказом служби у справах дітей Марківської райдержадміністрації від 21.05.2018 року № 33 дитину було тимчасово влаштовано до її рідної тітки - ОСОБА_4 . На даний час дитина влаштована в прийомну сім`ю ОСОБА_6 . ОСОБА_6 , яка була допитана як свідок, пояснила, що відповідач долею доньки не цікавиться, не відвідує її.

Відповідно до характеристики, наданої депутатом Марківської селищної ради, та довідки про склад сім`ї, відповідач проживає з двома доньками та онукою. Разом з ОСОБА_3 , який мешкає також з ними, зловживають алкогольними напоями, ніде не працюють, ведуть аморальний спосіб життя, діти проживають в жахливих умовах.

Із висновку органу опіки та піклування Марківської райдержадміністрації про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав убачається, що ОСОБА_2 не може належним чином піклуватися про фізичний, розумовий та духовний розвиток дитини, виховувати її належним чином та забезпечити всім необхідним для повноцінного життя.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. У ст.164 СК України зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Як роз`яснювалось у п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Поняття ухилення від виконання обов`язку і невиконання обов`язку не є тотожними. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони свідомо та умисно піклуються про розвиток дитини, хоча мають реальну можливість для цього. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.

Цивільний процесуальний кодекс містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд вважає, що позивачем надані докази, які у своїй сукупності є достатніми, щоб дійти висновку про наявність обставин, які вказують на ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та їх свідоме нехтування.

Суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав буде найкращим чином відповідати інтересам дитини, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 7, 150, 164-166 СК України, ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов служби у справах дітей Марківської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 34280653, місце знаходження: вул.. Центральна, 18, смт Марківка, Марківський район, Луганська область) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1

до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав, треті особи: Марківська селищна рада Луганської області, Марківський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, завідувач комунальним дошкільним навчальним закладом № 3 Колосок , - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне судове рішення складене 10.10.2019 року.

Суддя: А.П. Чернік