Ухвала

від 09.10.2019 по справі 757/47952/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47952/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017000000004297 від 17.11.2017 року.

В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2019 року, окрім іншого, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» (ЄДРПОУ 42427493) № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КIБ» (МФО 322540), адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6 та рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, в частині видатку коштів, з можливістю зарахування грошових коштів на рахунок.

Вказує, що висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту грошових коштів на рахунках товариства не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях КПК України, оскільки прокурором не надано жодних доказів на обґрунтування твердження щодо участі ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» в протиправному фінансово-економічному механізмі, який має ознаки фіктивності та/або проводили фіктивні фінансові операції. Разом з тим, ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» не є особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, а посадові особи товариства не мають статусу ні свідка, ні підозрюваного у кримінальному провадженні. Зазначає, що кошти, які містяться на арештованих рахунках, отримані товариством в результаті здійснення правомірної господарської діяльності, а в клопотанні слідчого не наведено обґрунтування та не надано належних доказів відповідності грошових коштів на рахунках ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» критеріям, встановленим ст. 98 КПК України та не доведено підстав для застосування до товариства заходів кримінально-правового характеру. Також, звертає увагу, що відомості про кримінальне провадження № 42017000000004297 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2017, тоді як ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» зареєстровано пізніше 31.08.2018 року.

Вважає, з огляду на ст. 170 КПК України, що арешт було накладено необґрунтовано та безпідставно, а вжитий захід кримінального провадження перешкоджає правомірній підприємницькій діяльності товариства, яке не має можливості роботи сплачувати податки та інші загальнодержавні обов`язкові збори та платежі, порушує права його працівників, а також створює ризик виникнення великих збитків перед контрагентами, що в цілому обумовлює необхідність його скасування.

У судове засідання директор ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» ОСОБА_3 не з`явився, повідомлявся про день, місце і час розгляду клопотання. Разом з тим, подав до суду заяву про розгляд даного клопотання за його відсутності, доводи і вимоги якого підтримав в повному обсязі.

Прокурор, за клопотанням якого накладався арешт, чи інша уповноважена особа органу досудового розслідування, у судове засідання не з`явилися, про розгляд клопотання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви або клопотання, письмові заперечення до суду не подавалися.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке 17.11.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000004297 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2019 року задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 та окрім іншого, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» (ЄДРПОУ 42427493) № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КIБ» (МФО 322540), адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6 та рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, в частині видатку коштів, з можливістю зарахування грошових коштів на рахунок.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали від 19.08.2019 року про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД», слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, а саме те, що грошові кошти на рахунках ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За вимогами ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, прокурором не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештоване майно було одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину, як і не зазначено та належним чином не обґрунтовано яким чином грошові кошти, які в безготівковій формі знаходяться на банківських рахунках можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні. При цьому, не зважаючи на те, що матеріали провадження містять постанову органу досудового розслідування про визнання грошових коштів, які знаходяться на рахунках ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» визнані речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017000000004297 від 17.11.2017 року, стороною обвинувачення під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Вказане процесуальне рішення органу досудового розслідування є передчасним, належним чином необґрунтованим та немотивованим, винесеним без належного врахування обставин вчинення скоєних кримінальних правопорушень, та є нічим іншим, як звичайною формальністю.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.

Також слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, та з матеріалів провадження вбачається, що на момент розгляду провадження відсутні дані про те, що ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» або його посадові особи причетні до вчинення вказаного кримінального провадження, в межах якого був накладений арешт, а комусь з посадових осіб повідомлено про підозру, а у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення та тривалість досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для арешту грошових коштів, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання та скасувати арешт накладений на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД».

За таких обставин, керуючись ст.ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року у справі № 757/43393/19-к у кримінальному провадженні № 42017000000004297 від 17.11.2017 року, а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «МОБКРАФТ ІНВЕСТ ЛТД» (ЄДРПОУ 42427493) № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КIБ» (МФО 322540), адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6 та рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, в частині видатку коштів, з можливістю зарахування грошових коштів на рахунок.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1