Ухвала

від 07.10.2019 по справі 552/2152/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2152/19 Номер провадження 11-кп/814/920/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.187 КК . Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене доЄРДР за № 12018170020003171, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м.Полтави від 20 травня 2019 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Полтави,громадянина України,який зареєстрованийта фактичнопроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,одруженого,офіційно непрацюючого,раніше судимоговироком Київськогорайонного судум.Полтави від06.10.2016за ч.2ст.185,ст.71КК Українидо 3років 1місяця позбавленняволі,умовно-достроковозвільненийвідвідбування покарання 03.10.2018 на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.09.2018 (невідбутий строк: 9 місяців 8 днів)

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.187 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

У відповідностідо положеньст.71КК України,за сукупністювироків,шляхом приєднаннядо покарання,призначеного зацим вирокомневідбутої частинипокарання згідновироку Київськогорайонного судум.Полтави від06.10.2016,остаточно призначено ОСОБА_7 на 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в особі бюджетно фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення 2210 грн. 49 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 8689 грн. 65 коп., відшкодування витрат на лікування завданої фізичної шкоди в розмірі 12030 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертних досліджень в сумі 572 грн.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно з вироком суду, 21.12.2018 приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_7 , йдучи вулицею Сінною повз будівлю готелю «Київ» в м. Полтаві, звернув увагу на раніше незнайому йому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, тримаючи в лівій руці жіночу сумку, рухалася попереду нього та, прямуючи до себе додому, звернула у внутрішній двір будинку АДРЕСА_2 .

Оцінивши вік та фізичний стан жінки, відсутність поблизу інших перехожих як сприятливі обставини для реалізації щойно виниклої мети особистого збагачення за рахунок іншої особи, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 , використовуючи абсолютну перевагу в фізичній силі та ефект раптовості, 21.12.2018 в період часу із 20 год. 00 хв. до 20 год. 04 хв. неподалік входу до першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , напав на ОСОБА_8 , зненацька нанісши їй із-за правого плеча кулаком правої руки один сильний удар в голову, від якого остання впала додолу на лівий бік та втратила свідомість.

Спричинивши таким чином потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з параорбітальною гематомою справа та набряку м`яких тканин з саднами верхньої губи, травматичним пошкодженням верхніх різців з подальшим розвитком травматичного пульпіту, що в сукупності кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_7 , зняв із вух непритомної ОСОБА_8 пару оздоблених напівкоштовним камінням рожевого кольору сережок із золота 583 проби загальною вагою 7,45 г вартістю 8289 грн. 65 коп., та забрав належну їй прикрашену кантом коричневого кольору жіночу сумку чорного кольору марки Weilisidan із штучної шкіри вартістю 250 грн. 00 коп., в якій знаходилися: мобільний телефон марки Nokia 1208 RH-105 IMEI НОМЕР_1 вартістю 150 грн. 00 коп. із SIM-картою на абонентський номер НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 15.09.1998 на ім`я потерпілої паспорт громадянина України НОМЕР_3 та окуляри. Тим самим ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду в загальному розмірі 8689 грн. 65 коп.

Швидко перебігши проїжджу частину вулиці Сінної, ОСОБА_7 , вивчив вміст викраденої сумки після чого залишив її під ялинкою.

Викрадені сережки ОСОБА_7 того ж дня близько 21 год. 00 хв. заклав до відділення Повного товариства «Ломбард партнер» Вівенко і Компанія» за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 38, в забезпечення договору фінансового кредиту, отримавши позику в розмірі 3580 грн.

Не погоджуючись з вироком суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся обвинувачений.

Просить призначити покарання більш м`яке ніж позбавлення волі, а саме обмеження волі, оскільки хоче змінити своє життя, щиро кається, визнає вину, його дружина перебуває на 7-му місяці вагітності. Має постійне місце проживання і перебуваючи на запобіжному заході у вигляді домашнього арешту не порушував покладені на нього обов`язки.

Також, просить застосувати положення ч.5 ст.72 КК України, оскільки покарання призначено за правилами ст..71 КК України, шляхом приєднання вироку Київського районного суду м.Полтави від 06.10.2016.

Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржували.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 187 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і обвинуваченим у поданій апеляційній скарзі не оспорювалися.

Поміж тим, обвинувачений вважає, що призначене йому покарання є надто суворим та існують підстави для його пом`якшення.

Як вбачається з положень ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд врахував обставини, що пом`якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; обтяжуючу покарання обставину вчинення злочину щодо особи похилого віку; ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким; дані про особу обвинуваченого та вчинення злочину в період невідбутого покарання за попереднім вироком.

Таким чином суд дійшов вірного висновку про призначення покарання ОСОБА_7 як за ч. 1 ст. 187 КК України, так і за сукупністю вироків, яке за видом та розміром в повній мірі відповідає його меті.

Безпідставними є вимоги обвинуваченого щодо застосування до нього положень ст. 69 КК України, оскільки відповідно до ч. 1 вказаної статті, призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією статті Особливої частини Кодексу за злочин, можливе за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Так, хоча обвинувачений і посилається на щире каяття, визнання вини, перебування на його утриманні дружини, яка перебуває у стані вагітності, проте такі обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1ст.187 КК України та не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив злочин в період невідбутого покарання за попереднім вироком, суд обґрунтовано призначив остаточне покарання за правиламич.1 ст.71 КК України.

Згідно ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

З урахуванням вказаних вимог закону, суд першої інстанції і визначив остаточне покарання за сукупністю вироків.

Слід звернути увагу, що з огляду на вчинення ОСОБА_7 нового злочину проти власності через 3 місяців після його умовно-дострокового звільнення, застосування ст. 69 КК України не буде сприяти виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Також не підлягають задоволенню і вимоги обвинуваченого щодо застосування положень ч.5 ст.72 КК України, оскільки за правилами ст..71 КК України районним судом приєднано не відбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м.Полтави від 06.10.2016, яка становила 9 місяців 8 днів, з яких судом приєднано лише 1 місяць. Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишитибез задоволення,а вирокКиївського районногосуду м.Полтави від 20травня 2019року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою в той самий строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3