Рішення

від 27.09.2019 по справі 616/470/18

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 616/470/18

Провадження № 2/616/8/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„27" вересня 2019 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДИ В.М.

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_10 ,

Справа № 616/470/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації речового права на земельну ділянку, повернення земельної ділянки власнику,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у якому просить визнати недійсним договір оренди землі від 03 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 та орендарем ОСОБА_5 щодо передачі в оренду земельної ділянки, площею 6,1638 га, кадастровий номер 6321481100:02:000:0139, розташованої на території Гнилицької Першої сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, право оренди, скасувати його державну реєстрацію та зобов`язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 6,1638 га, кадастровий номер: 6321481100:02:000:0139, розташовану на території Гнилицької Першої сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати в сумі 2 555 грн 60к.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є власником земельної ділянки, розташованої на території Гнилицької Першої сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер: 6321481100:02:000:0139, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,1638 га, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, який зареєстровано 15 лютого 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 39.

Після перенесеної позивачем тяжкої хвороби у вересні 2010 року до нього прийшов ОСОБА_4 та, посилаючись на розуміння стану здоров`я, запропонував йому свою допомогу з вищевказаною земельною ділянкою. 28 вересня 2010 року позивачем було видано довіреність, якою він уповноважив ОСОБА_4 , бути його представником, з терміном дії довіреності 20 років, отже термін дії довіреності до 28 вересня 2030 року. Разом з довіреністю позивач передав ОСОБА_4 оригінал Державного акта на належну на праві власності земельну ділянку.

Після видачі довіреності, у 2010 році ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 8 000 грн 00 к., пояснивши, що це річна плата за користування земельною ділянкою. У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 з вимогою про повернення земельної ділянки, оскільки як з`ясувалося, відповідач сам її обробляє, не погодивши це з позивачем. Проте ОСОБА_4 заявив, що земельну ділянку він купив у позивача за 8 000 грн 00 к. та може розпоряджатися нею на власний розсуд.

18 квітня 2014 року позивач звернувся до державного нотаріуса Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н.І., яка посвідчувала вказану вище довіреність, із заявою про її скасування. Внаслідок скасування довіреності в Єдиному реєстрі довіреностей було зареєстровано відомості про припинення довіреності.

В липні 2014 року позивач, з метою впорядкування документації на земельну ділянку та приведення її у відповідність до вимог діючого законодавства України, звернувся до Державного кадастрового реєстратора з питання проведення державної реєстрації належної йому на праві власності земельної ділянки, а також звернувся до директора МПП Великобурлуцький земельний кадастр із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

21 липня 2014 року комплекс робіт по складанню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) був виконаний. В цей же день було проведено державну реєстрацію належної позивачу на праві власності земельної ділянки. 13 серпня 2014 року було проведено державну реєстрацію речових прав на зазначену вище земельну ділянку та зареєстровано право власності. 15 серпня 2014 року було видано позивачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

В жовтні 2017 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області із запитом щодо надання йому інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, оскільки вирішив здати земельну ділянку в оренду. На запит отримав інформацію, що 12 жовтня 2015 року державним реєстратором Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області було здійснено державну реєстрацію права оренди, належної йому на праві власності земельної ділянки, ОСОБА_5 на підставі договору оренди землі б/н, виданого 03 березня 2014 року строком дії 40 років. Таким чином, про існування договору оренди від 03 березня 2014 року позивачу стало відомо лише 24 жовтня 2017 року. Договір оренди від 03 березня 2014 року укладено від імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від 08.09.2010 року та ОСОБА_7 Акт приймання-передачі земельної ділянки від 03 березня 2014 року, підписаний ОСОБА_4 (від імені позивача, на підставі довіреності від 08.09.2010) та ОСОБА_5 . Позивач стверджує, що 08 вересня 2010 року не видавав на ім`я ОСОБА_4 жодних довіреностей. Просить визнати договір оренди землі недійсним.

Не погоджуючись з позовом, відповідачем ОСОБА_4 було направлено до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що 28 вересня 2010 року позивач видав на його ім`я довіреність № 211 , яка посвідчена державним нотаріусом державної нотаріально контори Харківської області Марченко Н.І. , з усіма необхідними повноваженнями з питань володіння, користування та розпорядження належного позивачу на праві приватної власності нерухомого майна, з чого б воно і складалося і де б воно не знаходилося, визначаючи в усіх випадках суми, терміни інші умови на власний розсуд. Зазначена довіреність передбачала також ряд супутніх повноважень. З довіреністю позивач надав йому копію Державного акта на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6321481100:01:00:073, площею 6,1638га, яка знаходиться на території Гнилицької Першої сільської ради Великобурлуцького району Харківської області та належала на праві приватної власності ОСОБА_3 Маючи наведенні вище повноваження, наприкінці лютого 2014 року, діючи за довіреністю від імені ОСОБА_3 відповідач здійснив письмову пропозицію на адресу ОСОБА_9 щодо укладення договору оренди земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 Пропозиція містила наступні істотні умови: орендна плата - 3% від нормативно - грошової оцінки на рік; строк дії договору оренди - 40 років. 03 березня 2014 року ОСОБА_5 погодив пропозицію по всім запропонованим істотним умовам та надав письмову відповідь про безумовне прийняття пропозиції.

Оскільки, прийняття пропозиції ОСОБА_4 на укладення договору оренди ОСОБА_5 відбулося 03.03.2014 року, тому з цією датою пов`язує момент укладення договору. Наслідком погодження істотних умов, стало укладення двостороннього договору від 03.03.2014 року. ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 , що у зв`язку із відсутністю оригіналу Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ще у 2002 році та необхідністю внесення відомостей про дану земельну ділянку до державного реєстру речових прав на нерухоме майно можливі зміни у характеристиках, що ідентифікують об`єкт оренди. У липні 2014 року, після закінчення робіт щодо внесення відомостей про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельній ділянці був присвоєний новий кадастровий номер 6321481100:02:000:0139. Після реєстрації земельної ділянки за новим кадастровим номером 6321481100:02:000:0139, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійшли згоди, внести зміни до раніше укладеного договору оренди землі, в частині кадастрового номеру земельної ділянки. В інші частині договір оренди зміні не підлягав.

Оскільки, договір оренди ще не був зареєстрований, сторони обрали спосіб внесення змін до договору оренди викладення його у новій редакції. Датою укладення договору необхідно вважати коли сторони дійшли згоди за всіма істотними умовами, тобто 03 березня 2014 року. Позивач вважає, що оскільки 18 квітня 2014 року скасував довіреність № 2116 від 28.09.2010 року то на момент внесення змін до спірного договору оренди землі від 03.03.2014 року, у ОСОБА_4 , як у повіреного від імені Орендодавця не було повноважень на внесення таких змін до договору оренди землі, у зв`язку з тим, що відомості про кадастровий номер 6321481100:02:000:0139 з`явилися після 21 липня 2014 року. Однак, відповідач у відзиві зазначає, що самих юридичних змін у договорі оренди землі від 03.03.2014 року по суті не відбулося, а тому просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 також подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що у лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до нього з пропозицією щодо укладення договору оренди земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 Пропозиція ОСОБА_4 містила наступні умови: предмет - земельна ділянка , кадастровий номер 6321481100:00:073, площею 6,1638 га, яка знаходиться в адміністративних межах Гнилицької Першої сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, орендна плата - 3% від нормативно - грошової оцінки на рік; строк дії договору оренди - 40 років. Умови виявились прийнятними, обсяг повноважень ОСОБА_4 був достатній, а тому 03 березня 2014 року ним було прийнято пропозицію та в цей же день було укладено двосторонній договір. Після реєстрації земельної ділянки за новим кадастровим номером 6321481100 :02:000 :0139 , сторони, відповідно до ст.651 ЦК України , дійшли згоди внести зміни до раніше укладеного договору оренди землі в частині кадастрового номеру земельної ділянки. Оскільки сторони дійшли згоди за всіма істотними умовами 03 березня 2014 року то датою укладення договору необхідно вважати саме цю дату.

Позивачем до суду направлено відповідь на відзив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому він зазначив, що він почав процедуру реєстрації земельної ділянки у липні 2014 року, тобто за спливом більше 4-х місяців після скасування довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_4 . Про ці обставини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не могло бути відомо. Державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була здійснена 13 серпня 2014 року, свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку було видано 15 серпня 2014 року. Відтак посилання ОСОБА_4 на те, що у липні 2014 року були закінчені роботи щодо внесення відомостей про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що він повідомив ОСОБА_5 є недійсними. ОСОБА_4 мав можливість отримати дані про новий кадастровий номер на спірну земельну ділянку не раніше 13 серпня 2014 року, лише шляхом отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через Електронний кабінет Державного підприємства Національні інформаційні системи .

Право оренди даної земельної ділянки за орендарем ОСОБА_5 було зареєстровано 12.10.2015 року, однак відповідно до акту приймання-передачі спірної земельної ділянки, останній датований 03 березня 2014 року. З зазначеного вбачається, що ОСОБА_4 , в порушення вимог ст.17 ЗУ Про оренду землі та умов п.19 договору оренди землі передав земельну ділянку орендарю за 1 рік та більше 7 місяців до дати державної реєстрації такого права. В акті прийому-передачі від 03.03.2014 року вказано кадастровий номер 6321481100:02:000:0139, який був їй присвоєний тільки 21 липня 2014 року.

За умовами оспорюваного договору оренди землі від 03.03.2014 року (в якому зазначений кадастровий номер земельної ділянки 6321481100:02:000:0139 від 21 липня 2014 року), погоджено, що невід`ємною частиною договору є: копія державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, акт приймання-передачі об`єкта оренди. Однак, 28 червня 2014 року у примірнику регіонального друкованого засобу масової інформації СЛОБІДСЬКИЙ КРАЙ , за заявою позивача було опубліковано оголошення про втрату Державного акта на право власності на земельну ділянку серія Р2 № 736519, виданого 15.02.2002 року, виданого Першою Гнилицькою сільською радою народних депутатів Великобурлуцького району Харківської області, в зв`язку з чим, вказаний Державний акт на право приватної власності на землю втратив свою чинність. На його заміну позивачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Посилання ОСОБА_4 на те, що в липні 2014 року вони з ОСОБА_5 погодили нові істотні умови договору оренди та виклали такий договір у новій редакції є намаганням ввести суд в оману щодо дійсних обставин укладення такого договору.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_10 , яка діє на підставі ордеру серія ХВ № 000023, підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Також позивач зазначив, що видавши на ОСОБА_4 довіреність, довіряв останньому та навіть не допускав, що він буде вчиняти правочини від його імені у свої власних інтересах. ОСОБА_4 , скориставшись станом здоров`я позивача, вважаючи останнього людиною неосвіченою, отримав від нього довіреність на управління та розпорядження належним ОСОБА_3 , на праві приватної власності, нерухомим майном. Оригінал довіреності та оригінал Державного акта ОСОБА_4 йому так і не повернув. 09 листопада 2017 року позивач звернувся до прокурора Харківської області Данильченка Ю.Б. із заявою про відкриття кримінального провадження за фактом заволодіння сторонніми особами без законних підстав належною йому на праві приватної власності ділянкою.

15 листопада 2017 року слідчим Великобурлуцького відділення поліції Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Ткачовим О.А. було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вказане вище кримінальне правопорушення та розпочато досудове розслідування за кримінальним провадженням № 42017221440000079, відкритим за ч.4 ст.358 КК України, яке на теперішній час триває. Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження він вперше побачив договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки, який він не укладав та акт приймання-передачі земельної ділянки від 03 березня 2014 року. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_4 , подаючи відзив на позовну заяву, прохав розгляд справи здійснювати у його відсутність (т.1 а.с.91-93).

Відповідач ОСОБА_5 в судові засідання не з`являється, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи (т.2 а.с.07, 26-29, 39, 49, 84, 87-88, 93, 97-98, 106, 119, 121, 136-137, 147). 15 лютого 2019 року ОСОБА_5 особисто був присутнім в судовому засіданні (т.2 а.с.45-46). Крім того, 19.11.2018 р. відповідач ОСОБА_5 уклав договір на надання адвокатських послуг з адвокатом Городинець Ю.А. (т.2 а.с.08-10), який і представляє його інтереси по вказаній справі.

Представник відповідача ОСОБА_5 - Городинець Ю.А. , який діє на підставі договору про надання правової допомоги, ордер серії ХВ № 000006 (т.2 а.с.08-09), в судових засіданнях просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиву відповідача ОСОБА_5 27 вересня 2019 року в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, судову повістку отримано особисто 23 серпня 2019 року (т.2 а.с.144). Суд вважає можливим продовжити розгляд справи у відсутності відповідачів та представника відповідача Городинця Ю.А.

З`ясувавши вищенаведену позицію позивача, представників сторін, вислухавши пояснення свідка, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 2 ч.1 Закону України Про оренду землі передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 було отримано право власності на земельну ділянку, загальною площею 6,1638 га, кадастровий номер 6321481100:01:00:073 на підставі рішення виконавчого комітету Першої Гнилицької сільської ради народних депутатів від 20 березня 2001 року № 11, що вбачається з копії Державного акта серія Р2 № 736519 на право приватної на землю, виданого 15 лютого 2002 року (т.1 а.с.25-26).

28 вересня 2010 року ОСОБА_3 , було видано довіреність, яка була посвідчена державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н.І. та якою він уповноважив ОСОБА_4 , бути його представником. Термін дії довіреності - 20 років, тобто до 28 вересня 2030 року (т.1 а.с.21).

Як вбачається з заяви ОСОБА_3 , поданою ним 18 квітня 2014 року до державного нотаріуса Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н.І., яка посвідчувала вказану вище довіреність, остання була скасована 18 квітня 2014 року (т.1 а.с.23). Внаслідок скасування довіреності, державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н.І в Єдиному реєстрі довіреностей було зареєстровано відомості про припинення довіреності, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 26662802 від 18.04.2014 р. (т.1 а.с.24).

Як пояснив позивач в судовому засіданні, Державний акт на право власності на земельну ділянку серія Р2 № 736519 він віддав ОСОБА_4 разом з оригіналом довіреності, який вказані документи так і не повернув позивачу, а тому 28 червня 2014 року у примірнику регіонального друкованого засобу масової інформації СЛОБІДСЬКИЙ КРАЙ , серія та номер 77(22041) було зроблено оголошення про його втрату, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.08.2014 року (т.1 а.с.30).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6305731842018 від 14 березня 2016 року, 21 липня 2014 року відділом Держземагентства у Великобурлуцькому районі Харківської області, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), було проведено державну реєстрацію належної позивачу на праві власності земельної ділянки, розташованої на території Гнилицької Першої сільської ради Великобурлуцького району Харківської області вже за новим кадастровим номером: 6321481100:02:000: 0139 , за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,1638 га (т.1 а.с.38-40).

На заміну втраченого Державного акта 15 серпня 2014 року позивачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 на земельну ділянку, площею 6,1638 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6321481100:000:0139 (т.1 а.с.31).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.10.2015 року серії ЕКВ 345959, індексний номер витягу - 45492476, державна реєстрація оренди земельної ділянки загальною площею 6,1638 га, яка знаходиться на території Гнилицької Першої сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер: 6321481100:02:000:0139, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та яка належить на праві власності ОСОБА_14 , 12 жовтня 2015 року було зареєстровано право оренди даної земельної ділянки за орендарем ОСОБА_5 (т.1 а.с.20).

Як вбачається з договору оренди землі б/н від 03 березня 2014 року, наявного в матеріалах справи, останній укладено від імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 , на підставі довіреності від 08.09.2010 року, посвідченої державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н.І., зареєстрованої в реєстрі за № 2116, та ОСОБА_5 (т.1 а.с.17-18). Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 03 березня 2014 року ОСОБА_4 , діючи від імені позивача на підставі довіреності від 08.09.2010 року, передає, а ОСОБА_5 приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер: 6321481100:02:000:0139, площею 6,1638 га (т.1 а.с.19).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24 жовтня 2017 року вбачається, що договір оренди землі, серія та номер: б/н. виданого 03.03.2014 року укладено на строк дії 40 років, орендар ОСОБА_5 (т.1 а.с.36-37).

Позивач в судовому засіданні стверджував, що про існування договору оренди від 03 березня 2014 року йому стало відомо лише 24 жовтня 2017 року, після чого він написав заяву до прокурора та поліції та 15 листопада 2017 року слідчим Великобурлуцького відділення поліції Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Ткачовим О.А. було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вказане вище кримінальне правопорушення та розпочато досудове розслідування за кримінальним провадженням № 42017221440000079, відкритим за ч.4 ст.358 КК України, яке на теперішній час триває, що підтверджується витягом з ЄРДР (т.1 а.с.34).

Крім того, позивач зазначає, що не давав згоди на укладення договору оренди землі з ОСОБА_5 , окрім того взагалі не знав щодо укладення Договору оренди землі від 03 березня 2014 року.

За клопотанням позивача у судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_15 , яка пояснила, що позивач є її братом. У 2010 році останній переніс тяжку хворобу. Місцевий житель с. Гнилиця Великобурлуцького району Харківської області ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_3 взяти в нього в оренду належну йому земельну ділянку, за користування якої ОСОБА_4 буде сплачувати орендну плату, однак зазначив, що для цього ОСОБА_3 необхідно надати на ім`я ОСОБА_4 довіреність. Через тяжку хворобу, на лікування необхідно було багато коштів, тому позивач погодився та видав у 2010 році довіреність на ім`я ОСОБА_4 , а також віддав Державний акт на право на земельну ділянку. Після чого останній дав позивачу 8 000 грн 00 к. та сказав, що це орендна плата за один рік користування земельною ділянкою. До 2014 році відповідач ОСОБА_4 сплачував позивачу орендну плату, видаючи продукти олію, цукор. Коли ОСОБА_3 попросив у ОСОБА_4 віддати йому оригінали документів, а саме: оригінал Державного акта та оригінал довіреності, ОСОБА_4 відповів, що вказану земельну ділянку він в нього викупив. Після такої розмови ОСОБА_3 у квітні 2014 року скасував довіреність, надану ОСОБА_4 у 2010 року. Державний акт відповідач позивачу не повернув, а тому вона, як рідна сестра, допомагала здійснювати належне оформлення земельної ділянки. ОСОБА_3 подав оголошення в газету про втрату Державного акта. Після реєстрації земельної ділянки позивач отримав свідоцтво на право власності. Оскільки позивачу необхідно були кошти на лікування він мав намір здати її в оренду, однак звернувшись до центру адміністративних послуг, дізнався, що належна йому земельна ділянка використовується орендарем ОСОБА_5 , якого він жодного разу не бачив. Після цього позивач написав заяву до прокуратури, поліції, після чого було відкрито кримінальне провадження. З 2014 року по 2017 рік ОСОБА_3 орендну плату не отримував.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.207, п.2 ч.1 ст.208 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, які можуть вчинятися усно.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов 'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 14 Закону України Про оренду землі визначає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з положеннями ст.17 ЗУ Про оренду землі передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання -передачі.

Пунктом 19 Розділу Умов і строків передачі земельної ділянки в оренду Договору оренди землі б/н від 03 березня 2014 року, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Як було встановлено право оренди даної земельної ділянки за орендарем ОСОБА_5 було зареєстровано 12 жовтня 2015 року.

Однак, відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 03 березня 2014 року, ОСОБА_4 , діючи від імені позивача, передав орендарю ОСОБА_5 , який прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер: 6321481100:02:000:0139, площею 6,1638 га, в порушення положень ст.17 Закону України Про оренду землі та п.19 Договору оренди землі б/н від 03 березня 2014 року.

Відповідно ст.16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно зі ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1-3 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та двo- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень свого прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України в главі 29 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчиненню нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено факту та не надано доказів того, що ОСОБА_3 уповноважував ОСОБА_4 на підписання оспорюваного Договору оренди земельної ділянки б/н від 03 березня 2014 року .

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 08 вересня 2010 року не видавав на ім`я ОСОБА_4 довіреності. Довіреність позивачем було видано 28 вересня 2010 року, якою він уповноважив ОСОБА_4 , бути його представником з терміном дії довіреності 20 років. Однак, з договору оренди землі б/н від 03 березня 2014 року вбачається, що його укладено від імені позивача ОСОБА_4 на підставі довіреності від 08.09.2010 року, посвідченої державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н.І., з одного боку, та ОСОБА_5 , з другого боку. Крім того, відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 03 березня 2014 року, ОСОБА_4 , діючи від імені позивача на підставі довіреності від 08.09.2010 року, посвідченої державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н.І. передав, а ОСОБА_5 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер: 6321481100:02:000:0139, площею 6,1638 га. Отже, вказані правочини були вчинені ОСОБА_4 на підставі не існуючої довіреності, оскільки стороною не надано довіреності від 08.09.2010 року.

Крім того, відповідачем ОСОБА_4 не надано належного та допустимого доказу на підтвердження обставин зазначення в Договорі оренди землі б/н від 03 березня 2014 року нового кадастрового номеру земельної ділянки 6321481100 : 02 : 000 :0139 , який, як було встановлено та підтверджено наявними у цивільній справі доказами присвоєно вказаній земельній ділянці тільки 21 липня 2014 року. З встановлених в судовому засіданні обставин вбачається, що договір оренди землі було укладено та підписано вже після присвоєння земельній ділянку кадастрового номеру, тобто після 21 липня 2014 року. Станом на 21 липня 2014 року ОСОБА_4 вже не мав повноважень на підписання зазначених правочинів.

Таким чином, суд вважає, що при укладенні Договору оренди землі від 03 березня 2014 року не були дотримані вимоги ст.203 ЦК України, а саме вільне волевиявлення позивача ОСОБА_3 . Крім того, з огляду на те, що станом на дату укладення договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_5 право володіння та користування даною земельною ділянкою належало позивачу ОСОБА_3 , тобто відповідач ОСОБА_4 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення такого договору, що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним згідно ч.2 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

З врахуванням цього, суд, оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.212 ЦПК України), приходить до висновку про те, що оскільки позивач не підписував спірні договори оренди землі, відтак не проявив своєї волі на вчинення правочинів, то їх можливо визнати недійсними із зазначених позивачем підстав, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим позов в цій частині вимог слід задовольнити.

Відповідно до ст.236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Крім того, як передбачено статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України цивільне право є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року , частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року , Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину

недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його

недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених

законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи

про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки

недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК ( 435-15 ) та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК ( 1618-15 ). Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання

сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише

для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання

правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є

таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша

статті 216 ЦК ( 435-15 )).

Відтак, спірне майно, а саме: земельну ділянку належну на праві власності ОСОБА_3 необхідно повернути у його власність. Отже, на ОСОБА_5 необхідно покласти обов`язком повернути ОСОБА_3 спірну земельну ділянку.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки оспорюваний договір є недійсними, то наявні правові підстави для скасування державної реєстрації зазначеного договору оренди земельної ділянки.

Суд також приходить до висновку, що слід стягнути, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у відшкодування сплаченого судового збору по 1 277 грн 80 к. з кожного.

Керуючись ст.ст. 7, 12 , 13 , 76 , 81 , 89 , 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України , районний суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації речового права на земельну ділянку, повернення земельної ділянки власнику - задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 03 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Веселе Великобурлуцького району Харківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності від 08 вересня 2010 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка, загальною площею 6,1638 га, кадастровий номер 6321481100:02:000:0139, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативно-грошовою оцінкою 114 600 грн 00 к., розташованої на території Гнилицької Першої сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, право оренди земельної ділянки за яким зареєстровано державним реєстратором Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Марченко Іллею Леонідовичем, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25211882 від 12 жовтня 2015 року.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № б/н від 03 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності від 08 вересня 2010 року та ОСОБА_5 , вчиненого державним реєстратором Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Марченком Іллею Леонідовичем, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25211882 від 12 жовтня 2015 року.

Зобов`язати ОСОБА_5 повернути у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, розміром 6,1638 га, що належать йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно , серія НОМЕР_3 , індексний номер 25633017, виданий 15 серпня 2014 року, кадастровий номер земельної ділянки 6321481100:02:000:0139, яка розташована на території Гнилицької Першої сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору по 1 277 грн 80 к. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Веселе, Великобурлуцького району, Харківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , паспорт серія НОМЕР_7 , виданий Великобурлуцьким РВУМВС України в Харківській області 21 листопада 2001 року, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , паспорт серія НОМЕР_9 виданий Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області 11 липня 2002 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , паспорт серія НОМЕР_10 виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 10 червня 1996 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Судове рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 27 вересня 2019 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 жовтня 2019 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ