Рішення

від 10.10.2019 по справі 185/2254/19

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/2254/19

Провадження № 2/185/2290/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання - Кучеренко Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОРСКОМІНВЕСТ про визнання розірваним безстрокового трудового договору,

в с т а н о в и в:

14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ТОВ МОТОРСКОМІНВЕСТ , у якому просить визнати розірваним трудовий договір, укладений між сторонами, на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 20 листопада 2018 року.

В обґрунтування позову покликається на те, що 01 липня 2018 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю МОТОРСКОМІНВЕСТ було укладено трудовий договір, вона була прийнята на посаду менеджера з надання консультативних послуг та фактично працювала у місті Дніпро. У вересні 2018 року відповідач фактично припинив господарську діяльність, припинила виплачувати заробітну плату позивачу. 09 листопада 2018 року позивач на адресу відповідача направив поштою заяву про звільнення за власним бажанням з 20 листопада 2018 року, проте вказаний лист не було вручено у зв`язку з відсутністю отримувача. Тому позивач просить поновити його порушене право шляхом визнання трудового договору розірваним.

18 березня 2019 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, наполягав на задоволенні позову, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив, відзиву та жодних заяв не подав.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного.

Суд установив, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем з 01 липня 2018 року, отримував за це заробітну плату, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 92 від 21.01.2019 щодо ОСОБА_1 за період 1-3 квартал 2018 року, з якої вбачаєть, що ОСОБА_1 отримувала заробітну плату з ТОВ МОТОРСКОМІНВЕСТ в третьому кварталі 2018 року, дата прийняття на роботу 04.07.2018 . (а.с.5, 6)

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України з вересня 2018 року позивачу перестали виплачувати заробітну плату. (а.с. 6)

09 листопада 2018 року позивач на адресу ТОВ МОТОРСКОМІНВЕСТ : вул. Вернадського, 20, м. Харків, 61010, яка відповідає місцезнаходженню юридичної особи, зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направив поштою заяву про звільнення за власним бажанням з 20 листопада 2018 року, проте вказаний лист не було вручено у зв`язку з відсутністю отримувача. (а.с. 8, 9-11)

Відтак, між сторонами виникли спірні правовідносини з питання припинення трудових відносин, які регулюються нормами трудового законодавства.

Згідно з ст. 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації .

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно положеньст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Аналогічне положення містить у ст. 28 цього Кодексу. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Таким чином, суд прийшов переконання, що позивач виконав вимогу закону щодо повідомлення власника про розірвання безстрокового трудового договору за власним бажанням за два тижні з 20 листопада 2018 року направивши відповідну заяву. Крім того, відповідач з вересня 2018 року по листопад 2018 року не виплачував позивачу заробітної плати, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову, адже трудові відносини фактично припинені, а тому необхідно визнати розірваним трудовий договір укладений між сторонами оскільки власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, тобто за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Суд застосовує спеціальні норми законодавства, які містяться у ст. 21, 38 Кодексу законів про працю України та регулюють спірні правовідносини, на які вірно посилався позивач у позовні заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду із позовом звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ. Таким чином, з відповідача в доход держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОРСКОМІНВЕСТ про визнання розірваним безстрокового трудового договору - задовольнити повністю.

Визнати розірваним трудовий договір, укладений 04 липня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю МОТОРСКОМІНВЕСТ , за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 20 листопада 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОРСКОМІНВЕСТ в дохід держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю МОТОРСКОМІНВЕСТ , місцезнаходження: м. Харків, вул. Вернадського, 20, код ЄДРПОУ 42215499.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко