Постанова

від 02.10.2019 по справі 914/1850/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р. Справа №914/1850/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.,

секретар судового засідання Федорів Н.В.

явка учасників справи:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б.

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" б/н від 26.06.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2019, суддя: Пазичев В.М., м. Львів, повний текст рішення складено - 07.06.2019

за позовом Заступника прокурора Львівської області, в інтересах держави в особі Східницької селищної ради, смт. Східниця, Львівської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій", смт. Східниця, Львівської області

про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2018 року заступник військового прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Східницької селищної ради звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" про розірвання договору оренди землі №04.08.439.00007 від 15.01.2008 та повернення в розпорядження Східницької селищної ради переданої за цим договором земельної ділянки, кадастровий номер 4610345400:03:021:0002, площею 7 га, розташованої в курортному комплексі Смерекове , який знаходиться в смт. Східниця, Львівської обл.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протягом 2016-2018 років систематично не сплачував орендні платежі на виконання зобов`язань за договором оренди землі №04.08.439.00007 від 15.01.2008, що порушує права орендодавця, та є достатньою підставою для розірвання договору оренди. Зокрема, посилається на те, що пунктом 38 договору оренди та ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору та з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 6, 526, 651, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 96, 141, 206 Земельного кодексу України та ст. ст. 1, 15, 21, 24, 31, 32 Закону України Про оренду землі .

Заявлений позов прокурором обґрунтовано ч. 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , ч. 4 ст. 53 ГПК України, оскільки позивач не вживав самостійно заходів, спрямованих на захист інтересів держави шляхом пред`явлення позовних вимог до відповідача, в зв`язку з відсутністю в нього коштів для сплати судового збору, однак звернувся до прокуратури з відповідним листом про здійснення представництва його інтересів. Захист економічних та суспільних інтересів держави обґрунтовує тим, що неналежне здійснення Східницькою селищною радою захисту інтересів держави може призвести до подальшого невиконання орендарем зобов`язань за договором оренди землі та може сприяти систематичній несплаті орендної плати за землю до місцевого бюджету, що як наслідок порушує майнові інтереси територіальної громади смт. Східниця.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.05.2019 позовні вимоги задоволено та розірвано договір оренди землі № 04.08.439.00007 від 15.01.2008, укладений між Східницькою селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій", зареєстрований 15.01.2018 у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 04.08.439.00007 та 11.07.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Повернуто з користування товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" в розпорядження Східницької селищної ради земельну ділянку за кадастровим номером 4610345400:03:021:0002, площею 7 га, розташовану в курортному комплексі "Смерекове", смт. Східниця Східницькій селищній раді.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що прокуратура уповноважена в інтересах держави в особі Східницької селищної ради звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, з тих підстав, що орган місцевого самоврядування протягом тривалого часу проявляє бездіяльність та не звертається до суду про стягнення орендних платежів з відповідача, внаслідок чого місцевий бюджет селищної ради зазнає втрат та наявне звернення позивача про звернення до суду з позовом прокуратури із-за відсутності необхідних коштів для сплати судового збору.

Наявними доказами по справі підтверджується, що з 31.12.2015 відповідач не виконує обов`язків за договором оренди по сплаті орендної плати, тобто, несплата орендних платежів триває понад три місяці та є систематичною.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене рішення та позов залишити без розгляду, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач вважає, що суд помилково трактував положення ст.ст. 129, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , зокрема, на думку апелянта, звернення позивача до прокуратури із листом про здійснення представництва його інтересів чи відсутність у позивача 3524,00 грн. для сплати судового збору не створюють підстав для виникнення у прокурора процесуальної дієздатності на звернення із позовом у цій справі.

Апелянт стверджує, що суд не з`ясував фактичний стан правовідносин між сторонами спору. Не звернення позивача з позовом протягом тривалого періоду не може свідчити про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави, тому самого лише посилання прокурора на такі обставини в позові недостатньо і вони повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами по справі.

Апелянт вважає, що на підставі ст. 226 ГПК України позов прокурора підлягав залишенню без розгляду як поданий особою, що не має процесуальної дієздатності.

Узагальнені доводи та заперечення прокуратури.

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Львівської області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Представництво прокурором у суді здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Зазначає, що у спірних правовідносинах інтереси держави та інтереси органу місцевого самоврядування, повністю збігаються. Втручання держави в право на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного і публічного інтересів. Спірні правовідносини пов`язані з використанням земельної ділянки, що є у комунальній власності територіальної громади, відповідно становлять "суспільний", "публічний" інтерес. Систематичне невиконання умов договору оренди в частині сплати орендних платежів протягом більше як 3 років підряд призводить до ненадходження в місцевий бюджет грошових коштів та відповідно неефективне використання земельної ділянки. Східницька селищна рада звернулася до прокуратури з метою вжиття відповідних заходів реагування на виявлені порушення умов договору, оскільки сама не може їх вчинити через обмежений бюджет сільської ради та відсутність коштів щодо сплати судового збору за подання відповідного позову до суду. А тому невжиття заходів прокуратурою призвело б до подальшого порушення договору відповідачем та бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Крім того, відповідальність за дії/бездіяльність органів місцевого самоврядування несе держава-відповідач, що вбачається з рішення ЄСПЛ від 28.08.2009 у справі "Шилкін і Побережний проти України".

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 ГПК України прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив у чому саме полягає таке порушення, правильно визначив орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В судове засідання з`явився прокурор, представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому в порядку п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін, за наявними в справі доказами.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Східницької селищної ради, а позовні вимоги аргументовано тим, що порушення вимог законодавства про належне та своєчасне справляння ТОВ Обрій орендної плати прямо порушує державний інтерес, оскільки внаслідок таких дій місцевий бюджет селищної ради зазнає втрат від систематичної несплати коштів за використання земельної ділянки, а позивач не здійснює захист цих інтересів шляхом звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки в розпорядження селищної ради, тому прокурор має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів.

Державним інтересом для звернення прокурора з позовом до суду є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення орендарем договору шляхом його розірвання, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.

Суд першої інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, а також визначивши закон, який їх регулює, дійшов до правильного висновку, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі уповноваженого органу, а саме Східницької селищної ради, тобто з дотримання вимог норм процесуального так і матеріального права.

Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду першої інстанції про визначення характеру спірних правовідносин та застосування до них норм матеріального права, зокрема, в частині: (1)виникнення між позивачем та відповідачем орендних правовідносин на підставі договору оренди землі №04.08.439.00007 від 15.01.2008; (2)перебування земельної ділянки, переданої за цим договором, у користуванні відповідача на момент пред`явлення позову, оскільки договір укладено строком на 25 років; (3)розміру орендної плати та факту її несплати в період з 01.01.2015 по 01.10.2018, а також кваліфікацію такої заборгованості відповідача як систематичної та тривалої - є правильними.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які полягають у незгоді відповідача з висновками суду першої інстанції про наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави та пред`явлення з метою їх захисту відповідного позову, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз.1-3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наведені висновки Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках, в тому числі

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17.

Судами встановлено, що Східницькою селищною радою з часу виникнення заборгованості по орендній платі, протягом 2016-2018 років, не вживалися визначені чинним законодавством ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів органу місцевого самоврядування шляхом звернення з позовом до суду щодо розірвання договору оренди з орендарем, який не вносить орендну плату.

Позивач обмежився лише зверненням до прокуратури з проханням ініціювати захист інтересів селищної ради, що свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Зазначені обставини свідчить про те, що Східницька селищна рада зверталась за захистом свого порушеного права до неналежного органу, а тому правильними є висновки суду першої інстанції що позивачем у даній справі неналежно здійснювався захист своїх інтересів.

Відповідно, правильними є й висновки місцевого господарського суду про те, що подана позовна заява є заходом прокурорського реагування та направлена на захист економічних та суспільних інтересів держави, оскільки неналежне здійснення Східницькою селищною радою захисту інтересів держави призводить до подальшого невиконання орендарем зобов`язань за договором оренди землі та сприяє систематичній несплаті орендної плати за землю до місцевого бюджету, що в свою чергу порушує інтереси територіальної громади смт. Східниця.

Відповідно до ст.ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Так, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (ч.1,3 ст.10).

Згідно зі ст.181 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Враховуючи наведене вище, встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з твердженням суду судом першої інстанції, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Оскільки прокурор, обґрунтовував позовні вимоги тим, що Східницька селищна рада самостійно тривалий час не вживала заходів щодо розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності від 15.01.2008, через те, що місцевий бюджет селищної ради зазнає втрат від систематичної несплати коштів за використання земельних ділянок, та у зв`язку з відсутністю у селищної ради передбачених коштів на сплату судового збору, то не вжиття відповідних заходів радою негативно впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків держави, крім того на ефективність використання земельної ділянки, і як наслідок порушує інтереси держави, тому господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності в прокурора права на звернення у суд із позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного рішення колегія суддів не вбачає.

Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 в справі №4/166"Б".

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, беручи до уваги те, що прокурор при подані позову до суду правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах у цій справі, обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, а також наведено обставини нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції як такого, що ухвалене з дотриманням вимог законодавства та з повним дослідженням обставин та матеріалів, які мають значення для справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на наведене, аргументи, викладені прокурором у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2019 - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала предявлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 5763,00 грн., який сплачений згідно з квитанцією за № 160 від 27.06.2019.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" б/н від 26.06.2019 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2019 в справі №914/1850/18 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 5763,00 грн. залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

Матущак О.І.

Повний текст постанови підписано 08.10.2019