Постанова

від 12.09.2019 по справі 910/153/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/153/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-ТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 (повний текст складено 09.04.2019)

у справі №910/153/19 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпол"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " СПЕКТР-ТРАНС"

про стягнення 298 287,39 грн.

В судовому засіданні 12.09.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестпол" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-ТРАНС" про стягнення 298 287,39 грн., з яких: 272965,63 грн. основний борг, 9428, 86 грн. 3% річних та 15892, 90 грн. збитків від інфляції.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем належним чином своїх зобов`язань за договором поставки в частини повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/153/19 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр - Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпол" 272965,63 грн. основного боргу, 9428,86 грн. - 3% річних, 15892,90 грн. збитків від інфляції, 4474,32 грн. судового збору.

Рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 10.05.2019 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю оскаржуваного рішення фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що позивачем до позову не додано жодного доказу, в тому числі обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, банківських первинних бухгалтерських документів у відповідності до вимог ч. 5 ст. 91 ГПК України, що порушує вимоги ч. 2 ст. 91 ГПК України.

Скаржник зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не доведено погодження між сторонами істотних умов договору поставки, а судом не прийнято до уваги текст претензії позивача, в якій останній посилається на укладений договір №11/20-2016 від 20.11.2016, пункти договору, видаткові накладні, додаток до договору у вигляді специфікації про встановлення виду товару (щебінь гранітний 5-20 з ж.д.), наявність податкових накладних, тощо, що прямо свідчить на укладання між сторонами письмового договору, умови якого суд не вивчив та не дослідив жодних доказів.

Одночасно, скаржник посилається на ненадання позивачем документів, що підтверджують факт здійснення поставки товару та здійснення відповідачем оплати за поставлений товар.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 28.05.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі №910/153/19 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку.

27.06.2019 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої, зокрема, надано оригінал платіжного доручення №325 від 27.06.2019 про доплату судового збору в розмірі 4474,31 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.09.2019.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 12.09.2019 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений усний договір поставки товару (щебінь гранітний 5-20 з ж. д. тарифом).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар щебінь гранітний 5-20 у кількості 1017,0000 тон на загальну суму 378324,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами накладною від 16.01.2018 № 3.

Натомість, відповідач поставлений товар оплатив лише частково, внаслідок чого у останнього виникло 272965,63 грн. заборгованості.

20.07.2018 на адресу відповідача була направлена вимога щодо оплати поставленого товару, яка була залишена відповідачем без відповіді, поставлений товар не оплачений.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, останньому нараховано 9428, 86 грн. 3% річних та 15892, 90 грн. інфляційних збитків.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

В свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене, між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо підписання видаткової накладної № 3 від 16.01.2018 та здійснення періодичної оплати відповідачем вартості поставленого товару засвідчують його волю для настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Відтак обов`язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 272965,63 грн. основного боргу.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позивачем періодів вважає, що він виконаний арифметично вірно, відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9 428,86 грн. 3% річних та 15 892,90 грн. інфляційних втрат.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Твердження скаржника про те, що позивачем до позову не додано жодного доказу, в тому числі обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, є безпідставними, оскільки в позовній заяві позивачем викладено детальні розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат із зазначенням періодів їх нарахування.

Натомість, відповідач в суді першої інстанції не надав змістовних заперечень по суті спору або контррозрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, в той час, як ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 було надано відповідачу строк для подання відзиву на позов до 28.02.2019.

Матеріли апеляційної скарги також не містять відповідного розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

Посилання апелянта на недослідження судом умов договору поставки №11/20-2016 від 20.11.2016 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки матеріали справи не містять такого договору, а згідно видаткової накладної №3 від 16.01.2018 товар поставляється не на умовах вказаного вище договору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-ТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/153/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-ТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/153/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/153/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/153/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 15.10.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська