Ухвала

від 10.10.2019 по справі 902/710/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"10" жовтня 2019 р. Cправа № 902/710/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Кузьменко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" (вул. Молодіжна, 1, с. Шендерів, Тиврівський район , Вінницька обл . , 23334 ; вул . Театральна 20/408, м. Вінниця)

до : Товарисва з обмеженою відповідальністю "Національна зернова компанія" (вул. Першотравнева, буд. 1А, с. Пилява, Тиврівський район, Вінницька обл., 23330)

третя особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянин ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 )

третя особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державний реєстратор Тиврівської районної державної нотаріальної контори Зданевич Світлана Анатоліївна (вул. Шевченка, буд. 5, смт. Тиврів, Тиврівський р-н. Вінницька обл., 23300).

про скасування запису № 12242093 від 26.11.2015р. про державну реєстрацію речових прав (права оренди землі)

Представники сторін:

позивача Балтак Д.О., ордер Серія ВН №112635 від 22.08.2019;

відповідача Путілін Є.В. ордер Серія ВН № 124477 від 03.09.19;

третьої особи 1 не з`явився;

третьої особи 2 не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Можайське" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна зернова компанія" про скасування запису № 12242093 від 26.11.2015р. про державну реєстрацію речових прав (права оренди землі).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та гр. ОСОБА_2 12.07.2011 укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524584000:01:002:0020 строком на 10 років, разом з тим 21.08.2019 позивачу стало відомо, що 26.11.2015 відповідачем оформлено право оренди на дану земельну ділянку строком на 7 років на підставі договору укладеного з ОСОБА_1 який набув право власності на дану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 . Таким чином, запис про державну реєстрацію речових прав (права оренди землі) за відповідачем призводить до порушення законних прав та інтересів позивача.

Ухвалою від 30.08.2019 відкрито провадження у справі № 902/710/19 за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_1 . Підготовче засідання у справі призначено на 25.09.2019.

Ухвалою від 25.09.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора Тиврівської районної державної нотаріальної контори Зданевич Світлану Анатоліївну та відкладено підготовче засідання на 10.10.2019.

Від представника відповідача 08.10.2019 до суду надійшла заява про долучення доказів.

На визначену судом дату з`явились представники позивача та відповідача. Треті особи в судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Вимогою у цій справі є скасування запису № 12242093 від 26.11.2015р. про державну реєстрацію речових прав (права оренди землі), а саме 26.11.2015р. реєстраційною службою Тиврівського РУЮ був вчинений запис № 12242093 про державну реєстрацію речових прав (права оренди землі) за Відповідачем на земельну ділянку за кадастровим номером 0524584000:01:002:0020, загальною площею 3,1169 га, на підставі якого останній набув право оренди на дану земельну ділянку строком на 7 (сім) років. Зазначене відбулося внаслідок оформлення 29.05.2015 р. Тиврівською державною нотаріальною конторою за ОСОБА_1 права власності на дану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_2 . Оскаржуваний в судовому порядку запис № 12242093 від 26.11.2015р. про державну реєстрацію речових прав (права оренди землі) був вчинений в період дії раніше укладеного договору оренди тієї ж земельної ділянки із ТОВ "Можайське", який є зареєстрований у встановленому порядку, що в свою чергу призводить до порушення законних прав та інтересів позивача по справі.

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із оренди земельної ділянки, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі вимогам ГПК України у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом та розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про скасування рішення - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку позовну вимогу про скасування рішення про реєстрацію речового права, можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права користування землею).

За змістом статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, предметом спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, та такий спір не має господарського характеру, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи власником та орендодавцем земельної ділянки, яка передавалась в оренду є фізична особа - ОСОБА_2 а після його смерті, в порядку спаткування ОСОБА_1

А тому спір в цій частині слід вважати таким, що має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням майнового приватного права і скасування рішення державного реєстратора є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди на час укладення іншого оспорюваного правочину з відповідачем та державної реєстрації права оренди за ним.

А тому спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

Отже, оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер та повинен розглядатися з огляду на суб`єктний склад сторін за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Аналочіна правова позиція викладена в постановах Великої палати Верховного суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16.

Враховуючи встановлені у справі обставини щодо власника земельної ділянки - фізичної особи ОСОБА_1 , яким вчинялися дії щодо передання земельної ділянки в оренду, рішення у даній справі про скасування рішення про державну реєстрацію права, стосується її прав та обов`язків, що робить неможливим розгляд даної справи в порядку господарського судочинства.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постанові Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 902/256/19.

Таким чином, спір у цій справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір за вказаною позовною вимогою не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Оскільки вказаний спір належить до цивільної юрисдикції, суд роз`яснює позивачеві його право звернутися із вказаною позовною вимогою до Тиврівського районного суду Вінницької області.

Частинами 3 та 4 ст. 231 ГПК України зазначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При цьому, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.

Враховуючи вищевикладене, позивач вправі подати відповідне клопотання про повернення суми судового збору, в зв`язку з закриттям провадження у справі.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, враховуючи вищевикладене, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що провадження у справі №902/710/19 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, п. 2 ч. 2 ст. 185, ст.ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі №902/756/19 закрити.

2. Копію ухвалу надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-256, пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 15.10.2019.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу ( вул. Молодіжна, 1, с. Шендерів, Тиврівський район, Вінницька обл., 23334 ; вул. Театральна 20/408, м. Вінниця )

4 - відповідачу ( вул. Першотравнева, буд. 1А, с. Пилява, Тиврівський район, Вінницька обл., 23330)