Рішення

від 11.10.2019 по справі 910/9072/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2019Справа № 910/9072/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Кл. Савури, будинок 4; ідентифікаційний код 36416431)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юроп Фуд" (01001, місто Київ, вулиця Мала Житомирська , будинок 9 Б; ідентифікаційний код 39272139)

про стягнення заборгованості в розмірі 2 482,33 грн,

Без виклику (повідомлення) представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юроп Фуд" (далі - відповідач, Покупець) про стягнення заборгованості в розмірі 2 482,33 грн, з яких: 2 000,00 грн основного боргу, 446,33 грн пені та 36,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/9072/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

30.07.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що заборгованість відповідача перед позивачем сплачена в повному обсязі.

Положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Юроп Фуд" було здійснено оплату товару поставленого позивачем на підставі договору поставки №18/48 від 26.11.2018 відповідно до платіжних доручень №1019 від 26.11.2018 на суму 2 568,00 грн, №1177 від 10.01.2019 на суму 18 936,60 грн, №1369 від 13.03.2019 на суму 1000,00 грн, №1532 від 26.04.2019 на суму 1000,00 грн, №1674 від 24.06.2019 на суму 1200,00 грн, №1685 від 26.06.2019 на суму 289,64 грн, № 1767 від 12.07.2019 на суму 1000,00 грн, №1797 від 24.07.2019 на суму 1000,00 грн. Крім того, на підставі видаткової накладної (повернення) №ВП-0000001 від 31.01.2019 відповідачем було повернуто позивачу неякісний товар на суму 4 986,36 грн.

Як зазначено вище, предметом спору вказаної справи є стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №18/48 від 26.11.2018 в розмірі 2 000,00 грн, а також нарахованих 446,33 грн пені та 36,00 грн 3% річних.

Як вбачається з представлених суду документів, а саме платіжних доручень № 1767 від 12.07.2019 на суму 1000,00 грн, №1797 від 24.07.2019 на суму 1000,00 грн після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено на рахунок позивача заявлений до стягнення основний борг в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, з огляду на добровільне виконання відповідачем частини своїх зобов`язань, приймаючи до уваги відсутність будь-яких інших неврегульованих питань в межах вказаної частини позовних вимог, заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо відсутності предмета спору між сторонами по даній справі в частини позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн основного боргу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що предмет спору між сторонами в частині стягнення 2 000,00 грн основного боргу відсутній, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі № 910/9072/19 в частини позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юроп Фуд" боргу в розмірі 2 000,00 грн.

Стосовно решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 446,33 грн пені та 36,00 грн 3% річних, відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юроп Фуд" (покупець) було укладено договір поставки №18/48 від 26.11.2018 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальних зобов`язується передати товари в асортименті (надалі - товар) у власність покупцю у встановлений строк, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар, в кількості, асортименті та на умовах, які передбачені цим договором. (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору товар протягом строку дії цього договору постачається партіями. Загальна кількість товару, що постачається за цим договором не обмежена і дорівнює сумі товару поставленого в партії протягом строку дії цього договору.

Згідно пункту 2.3. договору строк поставки товару встановлюється протягом 2 днів з моменту отримання заявки, або іншого документу, що узгоджений сторонами.

За змістом пункту 2.7. прийом-передача товару оформлюється шляхом підписання накладних матеріально-відповідальними особами. Перевірка покупцем тари і упаковки, кількості товару проводиться в день приймання-передачі товару покупцем, після чого право власності на товар переходить до покупця.

У відповідності до пункту 3.1. договору, загальна сума договору дорівнює сумі вартостей товару, поставленого в кожній партії відповідно до накладних, що підписані сторонами.

Розрахунки по договору проводяться в національній валюті України шляхом безготівкового перерахунку суми вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 35 календарних днів з дати поставки товару. (пункти 3.4., 3.5. договору).

На виконання умов договору поставки №18/48 від 26.11.2018, позивачем на підставі видаткових накладних №Р-00002842 від 26.11.2018 на суму 2 568,00 грн, №Р-00000043 від 10.01.2019 на суму 13 461,00 грн, №Р-00000036 від 10.01.2019 на суму 5 475,60 грн, №Р-00000180 від 30.01.2019 на суму 10 476,00 грн, було поставлено відповідачу товар загальну суму 31 980,66 грн.

Зазначені видаткові накладні та акти приймання-передачі підписані з боку позивача та відповідача та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Проте, в обумовлений договором строк відповідачем не було здійснено в повному обсязі оплату поставленого на підставі договору №18/48 від 26.11.2018 товару.

31.01.2019 на підставі видаткової накладної (повернення) № ВП-0000001 від 31.01.2019 відповідач повернув позивачу частину товару вартістю 4986,36 грн, а також на підставі платіжних доручень №1019 від 26.11.2018 на суму 2568,00 грн, №1177 від 10.01.2019 на суму 18 936,60 грн, №1369 від 13.03.2019 на суму 1 000,00 грн, №1532 від 26.04.2019 на суму 1 000,00 грн, №1674 від 24.06.2019 на суму 1 200,00 грн, №1685 від 26.06.2019 на суму 289,64 грн оплатив частину грошових коштів за отриманий від позивача товар.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією від 21.06.2019, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки №18/48 від 26.11.2018 та нараховані штрафні санкції.

Проте, оскільки вказана вимога позивача виконана не була, грошові кошти в рахунок повного погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

При цьому, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем було здійснено оплату товару лише після звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки №18/48 від 26.11.2018 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №18/48 від 26.11.2018 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось, пунктом 3.5. договору поставки №18/48 від 26.11.2018 сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 35 календарних днів з дати поставки товару.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що товар було поставлено відповідачу на підставі видаткових накладних №Р-00002842 від 26.11.2018, №Р-00000043 від 10.01.2019, №Р-00000036 від 10.01.2019, №Р-00000180 від 30.01.2019, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару настав.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 6.3. договору поставки №18/48 від 26.11.2018 сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати товару покупцем, останній зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Здійснивши власний перерахунок пені в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є вірним, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 07.03.2019 по 04.07.2019 в загальному розмірі 446,33 грн.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних за період з 07.03.2019 по 04.07.2019 в розмірі 36,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення грошових коштів, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв`язку з чим з відповідача підлягають стягненню 36,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юроп Фуд" 446,33 грн пені та 36,00 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в частині позовних вимог про стягнення 446,33 грн пені та 36,00 грн 3% річних покладаються на відповідача.

При цьому, за приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн основного боргу внаслідок сплати зазначеного розміру заборгованості після пред`явлення відповідного позову до суду, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості на повернення позивачу з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання позивачем не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/9072/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юроп Фуд" про стягнення 2 000,00 грн основного боргу - закрити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юроп Фуд" про стягнення 446,33 грн пені та 36,00 грн 3% річних - задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юроп Фуд" (01001, місто Київ, вулиця Мала Житомирська , будинок 9 Б; ідентифікаційний код 39272139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Кл. Савури, будинок 4; ідентифікаційний код 36416431) 446,33 грн (чотириста сорок шість гривень 33 копійки) пені, 36,00 грн (тридцять шість гривень 00 копійок) 3% річних та витрати по сплаті судового збору в розмір 373,25 грн (триста сімдесят три гривні 25 копійок).

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ