Рішення

від 07.10.2019 по справі 910/7306/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2019Справа № 910/7306/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Клевер

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-Цукор

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Євро-Право

про стягнення 507 123, 64 грн.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 07.10.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Клевер звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-Цукор та Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Євро-Право про стягнення 507 123, 64 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договорів поставки, що призвело до заборгованості відповідачів перед позивачем.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 07.06.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Клевер залишено без руху.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.08.2019 року. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2019 розгляд справи призначено на 27.08.2019.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 27.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження та призначено розгляд справи на 09.09.2019.

Представником позивача 09.09.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2019 надав пояснення суду та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі в судове засідання 07.10.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та розгляд справи повідомлені належним чином.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду міста Києва від 09.09.2019 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідачів, що зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверти з вказаною ухвалою були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись із ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу - відповідачів.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ст. 202 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.10.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ :

27.11.2018 між TOB Івест лофт (покупець) та ТОВ Суми-цокор (постачальник) був укладений Договір поставки № 27/11/18-21Ц (далі - Договір 1).

Предметом вказаного договору є обов`язок постачальника поставити і передати у власність покупцю цукор білий кристалічний (товар) відповідно до заявок покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов даного договору. Кількість товару визначається у рахунках і видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

За приписами п. 2.3, 3.1 Договору, оплата товару здійснюється на умовах передоплати протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Розрахунок може здійснюватися в іншій формі, не забороненій чинним законодавством України. Продавець зобов`язується передати товар на умовах самовивозу зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: вул. Заводська, 26 в смт Миколаївка Білопільського району Сумської області, до 31.12.2018 за умови здійснення 100 % оплати відповідно до п. 2.1 даного договору за яким ціна товару встановлюється у рахунках та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору як вказано у позовній заяві покупцем на підставі виставленого першим відповідачем рахунку на оплату № 120 від 17.12.2018 року, було сплачено передоплату в розмірі 212 300, 88 грн.

На час звернення до суду з позовом, поставка цукру на вказану суму відповідачем один здійснена не була.

Відповідно до укладеного 04.01.2019 року Додаткового договору про заміну сторони в договорі поставки № 27/11/18-21Ц від 27.11.2018 TOB Івест Лофт (покупець) передає новому покупцю - ТОВ Торгова компанія Клевер (позивач) всі права та обов`язки, що виникли та вникатимуть за договором поставки, укладеним між постачальником та покупцем, на що ТОВ Суми-цукор (постачальник) дав свою згоду.

Згідно положень Додаткового договору, новий покупець вступає в договір поставки в якості покупця і приймає на себе всі майнові і немайнові зобов`язання покупця, погоджується виконувати зобов`язання покупця перед постачальником, які передбачені договором поставки.

Постачальник за Додатковим договором приймає на себе всі права та обов`язки за Договором поставки стосовно нового покупця.

Крім того, постачальник погоджується виконувати свої зобов`язання, що виникли у нього перед купцем та виникатимуть перед новим покупцем за договором поставки.

Заборгованість ТОВ Суми-цукор за непоставлений за Договором поставки № 27/11/18-21Ц від 27.11.2018 (Договір 1) товар перед новим покупцем за умовами Додаткового договору про заміну сторони від 04.01.2019 складає 212 300, 88 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків підписаний та скріплений відповідними печатками товариств без зауважень.

Матеріалами справи, також підтверджується, що 12.12.2018 між ТОВ Діонік (покупець) та ТОВ Суми-цукор (постачальник) був укладений Договір поставки № 12/12/18-35Ц (Договір 2).

Предметом Договору 2 є обов`язок постачальника поставити і передати у власність покупцю цукор білий кристалічний (товар) відповідно до заявок покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов даного договору. Кількість товару визначається у рахунках і видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

За приписами п. 2.3, 3.1 Договору, оплата товару здійснюється на умовах передоплати протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Розрахунок може здійснюватися в іншій формі, не забороненій чинним законодавством України. Продавець зобов`язується передати товар на умовах самовивозу зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: вул. Заводська, 26 в смт Миколаївка Білопільського району Сумської області, до 31.12.2018 за умови здійснення 100 % оплати відповідно до п. 2.1 даного договору за яким ціна товару встановлюється у рахунках та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов Договору як вказано у позовній заяві покупцем на підставі виставленого першим відповідачем рахунку на оплату № 144 від 13.12.2018 року, було сплачено передоплату в розмірі 424 600 грн, однак на день звернення до суду поставка цукру першим відповідачем на суму 212 299, 12 грн здійснена не була.

Відповідно до укладеного 04.01.2019 Додаткового договору про заміну сторони в Договорі поставки № 12/12/18-35Ц від 12.12.2018 TOB Діонік (покупець) передає новому покупцю - ТОВ Торгова компанія Клевер (позивач) всі права та обов`язки, що виникли та виникатимуть за Договором поставки, укладеним між постачальником та покупцем, на що ТОВ Суми-цукор (постачальник) дав свою згоду.

Згідно положень Додаткового договору, новий покупець вступає в договір поставки в якості покупця і приймає на себе всі майнові і немайнові зобов`язання покупця, погоджується виконувати зобов`язання покупця перед постачальником, які передбачені Договором поставки.

Постачальник за цим Додатковим договором приймає на себе всі права та обов`язки за Договором поставки стосовно нового покупця.

Постачальник погоджується виконувати свої зобов`язання, що виникли у нього перед покупцем та виникатимуть перед новим покупцем за Договором поставки.

Заборгованість ТОВ Суми-цукор за непоставлений за Договором поставки № 12/12/18-35Ц від 12.12.2018 (Договір 2) товар перед новим покупцем за умовами Додаткового договору про заміну сторони від 04.01.2019 складає 212 299, 12 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків підписаний та скріплений відповідними печатками товариств без зауважень.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Із змісту ст. 626 ЦК України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи встановлено, що постачальником (відповідачем один) не було поставлено оплачений товар покупцю за договором 1 на суму 212 300, 88 грн, за договором 2 на суму 212 299, 12 грн, факту наявності заборгованості по вказаним договорам у загальній сумі 424 600 грн. відповідач не спростував, доказів їх сплати суду не надав, у той час як розмір відповідно заявленої основної заборгованості за договорами до стягнення позивачем доведено в заявленому розмірі.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 4.2. Договорів поставки у випадку порушення строків поставки товару з вини постачальника, останній сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен календарний день прострочення протягом всього терміну прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені за договором 1 у розмірі 31 408, 90 грн, за договором 2 у розмірі 31 408, 64 грн на загальну суму 62 817, 54 грн.

Господарський суд, враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені за договорами поставки, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, у загальному розмірі 62 817, 54 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення за договорами поставки 3 % річних у загальному розмір 5269, 70 грн та у розмірі 14 436, 40 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договорами поставки, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарський суд, перевіривши розрахунки позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за договорами поставки підлягають задоволенню в загальному розмірі 14 436, 40 грн.

Дослідивши здійснені позивачем розрахунки суми 3 % річних заявлені до стягнення за договорами поставки, суд вважає їх обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у загальному розмірі 5269, 70 грн.

Розглядаючи позов в частині заявлених вимог до поручителя про солідарне стягнення заборгованості за договорами поставки, суд врахував наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Зобов`язання відповідача один за договорами поставки забезпечені договором поруки укладеного 03.01.2019 між ТОВ Торгова компанія Клевер (кредитор/позивач) та ТОВ Юридична компанія Євро-право (поручитель/другий відповідач).

Предметом договору поруки є обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ТОВ Суми-цукор (боржник/відповідач один), що виникли за Договором поставки № 27/11/18-21Ц від 27.11.2018 та Договором поставки № 12/12/18-35Ц від 12.12.2018, які були укладені між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 2.1., 3.1 Договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпечуваного зобов`язання у розмірі, що дорівнює 700 000 (сімсот тисяч) грн.

Пунктом 4.1.1. Договору поруки визначено, що при порушенні боржником зобов`язання перед кредитором за основними договорами, поручитель зобов`язується виконати за боржника зобов`язання у 5 денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Позивачем у відповідності до умов договору були направленні на адресу поручителя вимоги про виконання грошового зобов`язання за договорами поставки, які поручителем отриманні та не були задоволені.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, зважаючи на приписи чинного законодавства, умови договору поруки та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача два) виник солідарний обов`язок погасити заборгованість за договорами поставки у загальному розмірі основної заборгованості 424 600 грн, пені у розмірі 62 817, 54 грн, 3 % річних у розмірі 5269, 70 грн та інфляційних втрат у розмірі 14 436, 40 грн.

Судом встановлено, що договір поруки у встановленому законом порядку не припинений та не скасований.

За таких обставин позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача за договорами поставки підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 7606, 83 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю СУМИ-ЦУКОР (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пров. Парусний, будинок 10, квартира 92, ідентифікаційний код 40649608) та з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЄВРО-ПРАВО (02091, м. Київ, вул. Харківське Шосе, будинок 144 Літера А, ідентифікаційний код 40231347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВА КОМПАНІЯ КЛЕВЕР (04119, м. Київ, вул. Сімї`ї Хохлових, будинок 8, ідентифікаційний код 41616133) основної заборгованості за договорами у сумі 424 600 (чотириста двадцять чотири тисячі шістсот) грн 00 коп., пені у сумі 62 817 (шістдесят дві тисячі вісімсот сімнадцять) грн 54 коп., 3 % річних у сумі 5269 (п`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн 70 коп., інфляційних втрат у сумі 14 436 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 7606 (сім тисяч шістсот шість) грн 83 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва