Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/10964/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/10964/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Буча міськбуд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Технічний центр Будівельно-інвентарна експертиза

про стягнення 109 142, 77 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Буча міськбуд звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Технічний центр Будівельно-інвентарна експертиза про стягнення заборгованості у розмірі 109 142, 77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 09/07-18 від 09.07.2018, що і стало підставою для звернення до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Дана ухвала сторонами отримана, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

09.07.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 09/07-18 на виконання робіт (надання послуг) технічної інвентаризації.

За умовами договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується у строки, визначені цим договором провести технічну інвентаризацію, за результатами якої оформити та видати технічні паспорти затвердженої форми (далі - роботи) для цілей прийняття в експлуатацію об`єкта Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими та об`єктами соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бориса Гмирі, 11, 13 у м. Буча, Київської області. V черга будівництва. Будівництво багатоквартирного житлового будинку № 5 та автостоянки (загальна площа житлового будинку - 20 898, 37 кв.м., квартир + літні приміщення - 16 140, 67 кв.м., кількість квартир 301 шт, нежитлові приміщення - 159, 80 кв.м., автостоянка - 398, 75 кв.м.) (далі - Будинок) а саме: основна технічна інвентаризація будинку з виготовленням двох технічних паспортів для здачі будинку в експлуатацію (окремо по кожному пусковому комплексу) та виготовлення технічних паспортів окремо на кожну квартиру і кладову (по пускових комплексах).

Відповідно до п. 2.1.2. Договору замовник повідомляє виконавця про готовність надати для обмірів секції відповідного пускового комплексу будинку та здійснює 50 % передоплату від орієнтованої вартості даного етапу робіт відповідно до п. 3.2.1. за яким на підставі виставленого виконавцем договору замовник здійснює передоплату в розмірі 50 % від орієнтованої вартості даного етапу робіт, яка визначається виходячи із проектної площі, по якій проводяться роботи та виготовляються технічні паспорти.

Протоколом погодження договірної ціни, що є Додатком № 1 до договору № 09/07-18 від 09.07.2018 сторони визначили вартість робіт у розмірі 123 362, 87 грн в тому числі ПДВ в розмірі 24 672, 57 грн, що становить 148 035, 44 грн.

Згідно п. 2.1.1. договору виконавець починає роботи по етапу робіт з дня, наступного за днем отримання на рахунок виконавця платежу згідно п. 2.1.1. та п. 3.2.1. цього договору, за умови надання замовником доступу для виконання робіт.

Строк виконання робіт (надання послуг) складає 20 (двадцять) робочих днів (п. 2.1.3 Договру).

Позивачем на виконання умов договору було перераховано 50 % авансу від ціни договору у розмірі 74 017, 73 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 279 від 25.07.2019 та № 282 від 26.07.2018.

Відповідач з урахуванням п. 2.1.1, п. 3.2.1 та 2.1.3 свої зобов`язання за договором повинен був виконати в строк до 23.08.2018.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, перерахованого позивачем авансового платежу за договором не повернув, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Із приписів ч. 1 ст. 177 ЦК України випливає, що об`єктом цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Згідно ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарським судом міста Києва встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було на виконання умов договору перераховано відповідачу аванс, однак відповідач в порушення умов договору не виконав роботи та не повернув предоплату здійснену позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 74 017, 73 грн підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 32 125, 04 грн пені.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Із змісту ст. 3 вищезазначеного Закону України убачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 32 125, 04 грн, яка була обрахована із суми 123 362, 87 грн за період з 03.08.2018 по 24.04.2019.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Судом було встановлено, що за умовами п. 2.1.1, п. 3.2.1 та 2.1.3 договору зобов`язання відповідача за договором повинні були бути виконані в строк до 23.08.2018, а тому суд самостійно визначив період прострочення, за який нараховується пеня (в межах періоду визначеного позивачем) та суму пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, за розрахунком суду за період прострочення з 24.08.2018 по 24.02.2019 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 22 343, 89 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати на правничу дорогу у розмірі 3000 грн.

Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наданих послуг адвоката та самої оплати ним професійної правничої допомоги, у зв`язку з чим суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача судових витрат по оплаті послуг адвоката у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи відсутні жодні докази на спростування доводів позивача.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 743, 98 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕНТАРНА ЕКСПЕРТИЗА (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 121, ідентифікаційний код 31168715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУЧА МІСЬКБУД (03061, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШЕПЕЛЄВА, будинок 5, офіс 191, ідентифікаційний код 39007176) заборгованість у розмірі 74 017 (сімдесят чотири тисячі сімнадцять) грн 73 коп., пені у розмірі 22 343 (двадцять дві тисячі триста сорок три) грн. 89 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 743 (одна тисяча сімсот сорок три) грн 98 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва