Ухвала
від 25.09.2019 по справі 911/128/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"25" вересня 2019 р. Справа № 911/128/14

за заявою Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кияновської Лариси В`ячеславівни

до 1) Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна", м. Київ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна", м. Київ

3) Фізичної особи-підприємця Фролова Дениса Олександровича, м. Бровари

4) Товариства обмеженою відповідальністю "Автосоюз", м. Київ

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобзар", м. Київ

6) Приватного підприємства "Центр інформаційних технологій", м. Бровари

7) Приватного підприємства "Аспект-Л", м. Київ

8) Фізичної особи-підприємця Лук`янюка Артура Миколайовича, м. Київ

9) Фізичної особи-підприємця Карандєєвої Ольги Борисівни, м. Київ

10) Фізичної особи-підприємця Чемес Оксани Петрівни, м. Бровари

11) Публічного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ

про стягнення 107340,90 грн.

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом удового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/128/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет", провадження в якій порушено ухвалою суду 03.02.2014 р. (суддя Скутельник П.Ф.).

Постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом приватний вищий навчальний заклад "Економіко-Технологічний Університет"; відкрито ліквідаційну процедуру приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бережного А.Г. (суддя Скутельник П.Ф.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2018 р. призначено ліквідатором Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" (код ЄДРПОУ 31785752) арбітражного керуючого Кияновську Ларису В`ячеславівну.

26.04.2019 р. ліквідатором Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" - арбітражним керуючим Кияновською Ларисою В`ячеславівною через канцелярію суду подано позовну заяву про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна", Фізичної особи-підприємця Фролова Дениса Олександровича, Товариства обмеженою відповідальністю "Автосоюз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобзар", Приватного підприємства "Центр інформаційних технологій", Приватного підприємства "Аспект-Л", Фізичної особи-підприємця Лук`янюк Артура Миколайовича, Фізичної особи-підприємця Карандєєвої Ольги Борисівни, Фізичної особи-підприємця Чемес Оксани Петрівни, Публічного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" коштів у розмірі 107340,90 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2019 р. відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі, прийнято позовну заяву Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" в особі ліквідатора про стягнення коштів до розгляду в межах провадження в справі про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет", призначено позовну заяву у підготовчому засіданні на 22.05.2019 р., зобов`язано позивача в судовому засіданні, що відбудеться 22.05.2019 р. надати суду для огляду оригінали доданих до позовної заяви документів.

11.05.2019 р. через канцелярію суду ПП "Аспект-Л" подано відзив на позовну заяву.

14.05.2019 р. на пошту адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.05.2019 р. через канцелярію суду ТОВ "Глуско-Карт Україна" подано заяву про застосування позовної давності.

16.05.2019 р. через канцелярію суду ТОВ "Автосоюз" подано відзив на позовну заяву.

17.05.2019 р. через канцелярію суду ТОВ "Глуско-Карт Україна" подано клопотання про відкладення розгляду справи.

20.05.2019 р. на поштову адресу суду від ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" надійшли відзив на позовну заяву та заява про застосування строку позовної давності.

20.05.2019 р. на поштову адресу суду від Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" надійшов відзив на позовну заяву.

20.05.2019 р. через канцелярію суду ТОВ "Глуско-Карт Україна" подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2019 р. відкладено підготовче засідання 19.06.2019 р.

27.05.2019 р. на поштову адресу суду від Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" надійшов відзив на позовну заяву.

18.06.2019 р. на поштову адресу суду від ліквідатора банкрута надійшли відповіді на відзив ПП "Аспект-Л", заяву ТОВ "Глуско-Карт Україна", заяву ТОВ "Автосоюз" та заяву ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія".

19.06.2019 р. через канцелярію суду ФОП Фроловим Д.О. подано відзив на позовну заяву.

19.06.2019 р. через канцелярію суду представником ТОВ "Глуско-Карт Україна" подана заява про розгляд справи без участі останнього.

19.06.2019 р. на офіційну електронну адресу суду від ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" надійшла заява про розгляд позовної заяви без участи представника останнього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 03.07.2019 р.

01.07.2019 р. на поштову адресу суду від ФОП Фроловим Д.О. надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

03.07.2019 р. через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив ФОП Фроловим Д.О.

03.07.2019 р. через канцелярію суду ТОВ "Автосоюз" подано заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2019 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 04.09.2019 р.

02.08.2019 р. на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про відновлення (поновлення) пропущеного строку.

20.08.2019 р. на адресу суду від відповідача-6 надійшов відзив на позовну заяву.

20.08.2019 р. через канцелярію суду відповідачем-5 подано заяву про застосування строків позовної давності.

27.08.2019 р. на поштову адресу суду від відповідача-3 надішли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

03.09.2019 р. через канцелярію суду відповідачем-10 подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.09.2019 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 25.09.2019 р.

В судове засідання з`явився лише позивач та представник відповідача-3 та відповідача-8, інші учасники у справі не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час судового засідання з розгляду даного спору по суті були повідомлені належним чином ухвалою суду від 04.09.2019 р.

Окрім наведеного, судом встановлено, що від відповідача - ФОП Карандєєвої О.Б. відзив на позов до суду не надходив. Водночас, матеріали справи містять докази направлення, в тому числі вказаній особі ухвал суду протягом всього розгляду даної справи на адресу місцезнаходження останньої, згідно відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що у відповідності до чинного законодавства є належним повідомленням. Отже, судом вчинено передбачені процесуальним законодавством заходи, з метою сприяння ФОП Карандєєвої О.Б. в реалізації нею прав, встановлених ГПК України, зокрема щодо подання відзиву на позов.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача-1, відповідача-2, відповідача-4, відповідача-5, відповідача-6, відповідача-7, відповідача-9, відповідача-10 та відповідача-11, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, та не подання відповідачем-9 відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, також врахувавши дотримання вимог процесуального законодавства, здійснення всіх заходів для сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2018 р. призначено ліквідатором Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" (код ЄДРПОУ 31785752) арбітражного керуючого Кияновську Ларису В`ячеславівну.

Ліквідатором Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" - арбітражним керуючим Кияновською Ларисою В`ячеславівною заявлено позов до ПІІ "Амік Україна", ТОВ "Глуско-Карт Україна", ФОП Фролова Д.О. , ТОВ "Автосоюз", ТОВ "Кобзар", ПП "Центр інформаційних технологій", ПП "Аспект-Л", ФОП Лук`янюка А.М. , ФОП Карандєєвої О.Б., ФОП Чемес О.П. , ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 107340,90 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивачем встановлено наявність незаконного погашення посадовими особами ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" кредиторських вимог відповідачів у період мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 03.02.2014 р. у справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та після визнання боржника банкрутом. Дані обставини було встановлено за наданою ПАТ КБ Надра інформацією про рух грошових коштів ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" (банківська виписка за період з 01.07.2014 р. по 26.10.2015 р. № НОМЕР_6 ).

Матеріали справи містять відзив ПП "Аспект-Л" на позовну заяву, поданий до суду 11.05.2019 р., в якому відповідач вказує: що про справу про банкрутство останньому стало відомо лише 07.05.2019 р. із позовної заяви Кияновської Л.В . На момент взаємовідносин університет працював, інформація про справу № 911/128/14 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" надана не була, посадові особи були на робочих місцях, студенти в аудиторіях, тому підозр незаконності дій не було. Ознак банкрутства підприємство не виявляло. .

16.05.2019 р. від ТОВ "Глуско-Карт Україна" надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач зазначає, що з доданої до позовної заяви банківської виписки випливає, що оплата здійснювалась на підставі рахунків, датованих 2014 р. та 2015 р. Дати рахунків, так само як і дати платежів, свідчать, що господарські операції здійснювались після введення мораторію, а отже заборгованість позивача мала поточний характер. Поряд з цим, відповідач вказує на те, що строк позовної давності щодо повернення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України є загальним і становить три роки, у зв`язку з чим, відносно кожної заявленої суми на момент пред`явлення позову строк позовної давності сплив, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, 16.05.2019 р. від ТОВ "Автосоюз" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав звернення до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, так як надані на виконання договору від 16.08.2014 р. № С000002147 про сервісно-технічне обслуговування послуги були оплачені в період з 17.08.2014 р. по 29.12.2014 р. включно, отже загальний строк позовної давності на такі вимоги сплив.

20.05.2019 р. також надійшов відзив і від ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", в якому відповідач зазначає, що 17.09.2014 р. ним було укладено з ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-123/000/140000191. При укладенні вказаного договору страхувальник не повідомив страховика про наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів. На виконання умов договору 23.09.2014 р. та 26.09.2014 р. ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" перераховано на рахунок страховика 4000,00 грн. та 5520,00 грн. Крім того, відповідач вказує на те, що в зв`язку з настанням за договором страхового випадку 19.01.2015 р. та 03.06.2015 р. перераховано ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" страхове відшкодування в сумі 10780,00 грн. та 44991,98 грн. Таким чином, на переконання ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", останнє в повному обсязі виконало зобов`язання за вищевказаним договором, а тому правові підстави для повернення коштів отриманих за договором відсутні.

Окрім наведеного, в вищенаведеному відзиві ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" заявлено про застосування строків позовної давності.

Крім того, заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог заявлених позивачем до відповідача - ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" подано також 20.05.2019 р., окремо від відзиву.

20.05.2019 р. ПІІ "Амік Україна" подано відзив на позов, в якому заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог заявлених до останнього.

В подальшому, 27.05.2019 р. ПІІ "Амік Україна" подано відзив, в якому відповідач зазначає, що 09.02.2006 р. між ним та ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № К1209000644. Разом з тим, вказаний договір, акти приймання-передачі, видаткові накладні, рахунки-фактури та інші документи первинного бухгалтерського обліку за 2014 р., які стосуються договору передані до архіву та знищені за закінченням терміну зберігання. Поряд з цим, зобов`язання по оплаті та поставці товару виникали не з договору, а з необхідності позивача протягом 2014 р., так як договором не було передбачено термінів поставки конкретної вартості товару і кожна заправка пальним на АЗС фактично є окремим правочином. Поряд з зазначеним, ПІІ "Амік Україна" посилаючись на приписи ЦК України, якими врегульовано порядок визначення та застосування строків позовної давності, просить відмовити в задоволенні позову.

18.06.2019 р. позивачем подано відповіді на відзиви та заяви про застосування строків позовної давності, в яких зазначено наступне:

- відносно відзиву ПП "Аспект-Л" позивач зазначає, що оголошення відносно порушення провадження у справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" було розміщено на сайті ВГСУ 04.02.2014 р., про визнання боржника банкрутом на сайті ВГСУ 29.07.2014 р. № 6777. Отже, якщо посадові особи ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" ввели в оману чи іншим чином порушили законодавство України, ПП "Аспект-Л" має право звернутись до правоохоронних органів із відповідною заявою. Разом з тим, необізнаність відповідача жодним чином не спростовує позовних вимог ліквідатора про стягнення незаконно отриманих грошових коштів у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет";

- відносно заяви ТОВ "Глуско-Карт Україна" про застосування строків позовної давності, позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- відносно заяви ТОВ "Автосоюз" про застосування строків позовної давності, позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- відносно заяви ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про застосування строків позовної давності, позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

Поряд з зазначеним, 19.06.2019 р. від ФОП Фролова Д.О. надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що з серпня по грудень 2014 року ним було надано ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" послуги з обслуговування комп`ютерів та інші послуги, на підставі договору № 27/08/2012 про обслуговування комп`ютерної техніки, програмного забезпечення, технічної підтримки інформаційних (комп`ютерних) систем від 27.08.2012 р. факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт. При надання таких послуг ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" не було повідомлено про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та про те, що відносно нього порушено справу про банкрутство. В рахунок оплати вищевказаних послуг на рахунок відповідача в період з 05.08.2014 р. по 14.01.2015 р. було перераховано кошти на суму 30500,00 грн. Окрім зазначеного, відповідач в обґрунтування заперечень посилається на те, що договір на підставі якого надавались послуги та здійснювались розрахунки за такі послуги не оскаржено, отже відсутні правові підстави для визнання його недійсним і повернення відповідних коштів. Разом з тим, відповідачем також заявлено про застосування строків позовної давності.

03.07.2019 р. позивачем, в свою чергу, подано відповідь на відзив ФОП Фролова Д.О ., в якому позивач зазначає, що до реєстру вимог кредиторів банкрута не включено грошові вимоги ФОП Фролова Д.О., отже з останнім проведено розрахунки в порушення вимог статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, відносно заяви про застосування строків позовної давності позивач вказує на те, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

03.07.2019 р. ТОВ "Автосоюз" подано заяву про застосування до позовних вимог заявлених до останнього строків позовної давності та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

02.08.2019 р. позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, посилаючись на те, що для проведення аналізу документів, оцінки незаконних дій посадових осіб банкрута та визнання розміру заподіяних збитків, ліквідатору ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" знадобився певний проміжок часу. Зокрема лист ПАТ КБ Надра від 30.11.2017 р. № 1-5-7894 про рух грошових коштів по рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" № НОМЕР_6 за період з 01.07.2014 р. по 26.10.2015 р. ліквідатор отримала 05.12.2018 р. разом з іншими документами від попереднього ліквідатора. Крім того, позивач звертає увагу, що проаналізувати потрібно було 898 аркушів документів, також потрібно було самостійно отримати та проаналізувати відповідну інформацію з ДПС та банківських установ, переоформити право підпису в банку, який використовується для здійснення ліквідаційної процедури тощо. Врахувавши зазначене, також вказуючи на незаконну бездіяльність попередніх ліквідаторів, позивач, посилаючись на дату отримання від попереднього ліквідатора Патерилова В.В. банківської виписки по рахунку банкрута (за результатами аналізу інформації в якій встановлено безпідставне перерахування коштів) - 05.12.2018 р., вважає що перебіг позовної давності закінчується 30.11.2020 р.

Крім того, 20.08.2019 р. ПП Центр інформаційних технологій подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що у серпні-вересні 2014 року були виконані в повному обсязі інформаційно-консультаційні послуги по обслуговуванню облікового програмного забезпечення бухгалтерії, на що виставлені рахунки № СФ-0000029 від 01.08.2014 р., та № СФ-0000030 від 15.09.2014 р. та акти виконаних робіт АКТ № ОУ-0000030 від 15.09.2014 р. на суму 1200,00 грн. та АКТ № ОУ-0000029 від 02.09.2014 р. на суму 1800,00 грн. Акти підписані замовником за накладенням печатки закладу. Платіж надійшов через банк 18.09.2014 р. у сумі 3000,00 грн. та просить відмовити в задоволенні позову.

20.08.2019 р. ТОВ Кобзар подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених до нього вимог та відмову в задоволенні позову.

Окрім наведеного, 27.08.2019 р. ФОП Фролова Д.О. подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву позивача, в яких відповідач зазначає, що посилання позивача на приписи статті 45 Закону, що кошти спрямовуються на задоволення кредиторських вимог є неправомірним, оскільки в зазначеній статті вказується порядок використання коштів від продажу майна, а не всіх його коштів. Відносно заперечень на заяву про застосування строку позовної давності, відповідач зазначає, що інформація про перерахування коштів у позивача була в наявності - він міг її отримати ще з початку відкриття ліквідаційної процедури у 2014 році, тому строк позовної давності в межах якого позивач має право звернутись до суду для стягнення коштів за договором вже закінчився, а сплив строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.

03.09.2019 р. ФОП Чемес О.П. подано відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що у 2014 році до нього звернулось ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" з проханням виставити рахунки-фактури для оплати скетч-карток. Оплата проводилась згідно чинного законодавства на розрахунковий рахунок ФОП Чемес О.П., скетч картки відвантажувались згідно видаткових накладних та після оплати коштів по вказаним рахункам в період з 05.08.2014 р. по 19.01.2015 р. Крім того, у відзиві відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених до нього вимог.

Крім того, присутній в судовому засіданні, що мало місце 04.09.2019 р. представник відповідача - ФОП Лук`янюк А.М. надав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що ним було на замовлення ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" для забезпечення навчального процесу, поставлено накопичувач HDD WDD 1000 GB, факт поставки товару підтверджується накладною № 444 від 20.10.2014 р. на суму 1300,00 грн. За поставлений зазначений накопичувач на рахунок відповідача було перераховано 11.11.2014 р. 1300,00 грн. На переконання відповідача, враховуючи відсутність поданої в порядку статті 10 Закону заяви про визнання правочину недійсним, відсутні підстави для визнання такого правочину недійсним та повернення сплачених за ним коштів. Поряд з зазначеним, відповідачем заявлено про застосування троку позовної давності до заявлених до нього вимог.

19.09.2019 р. позивачем подано відповідь на відзив ФОП Лук`янюка А.М., в якому позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, позивач також вказуючи на незаконну бездіяльність попередніх ліквідаторів, позивач посилаючись на дату отримання від попереднього ліквідатора Патерилова В.В. банківської виписки по рахунку банкрута (за результатами аналізу інформації в якій встановлено безпідставне перерахування коштів) - 05.12.2018 р., позивач вважає що перебіг позовної давності закінчується 30.11.2020 р.

Проаналізувавши вищенаведені обґрунтування позовних вимог, подані відповідачами заперечення, суд зазначає таке:

Відносно позовних вимог заявлених до ПІІ "Амік Україна" (відповідач-1) на суму 10050,00 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є конкурсними, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" згідно договору від 09.02.2006 р. № К1209000644 та на такі вимоги поширюється дія мораторію.

Згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ПІІ "Амік Україна", судом встановлено, що останньому було перераховано кошти на суму 10050,00 грн. з призначенням платежу: за паливо згідно договору № К1209000644 від 09.02.2006 р., в наступні періоди:

- 21.07.2014 р. - 1000,00 грн.;

- 05.08.2014 р. - 600,00 грн.;

- 08.08.2014 р. - 450,00 грн.;

- 12.08.2014 р. - 1000,00 грн.;

- 29.08.2014 р. - 1000,00 грн.;

- 23.09.2014 р. - 1000,00 грн.;

- 03.10.2014 р. - 1000,00 грн.;

- 14.10.2014 р. - 1000,00 грн.;

- 29.10.2014 р. - 1000,00 грн.;

- 11.11.2014 р. - 1000,00 грн.;

- 13.11.2014 р. - 1000,00 грн.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З аналізу вищенаведеного чинного законодавства встановлено, що кошти на суму 10050,00 грн., які було перераховано на рахунок відповідача-1, не є зобов`язаннями, що виникли до порушення провадження у справі і на які поширюється дія мораторію, введена ухвалою суду від 03.02.2014 р.

Крім того, здійснення оплати палива 21.07.2014 р. на суму 1000,00 грн. є погашенням поточних зобов`язань, що, враховуючи здійснення діяльності боржника в процедурі розпорядження майном, не заборонено Законом. Отже вимоги, на зазначену суму заявлено позивачем необґрунтовано і такі вимоги, відповідно, не підлягають стягненню з відповідача.

Поряд з цим, що стосується позовних вимог на суму 9050,00 грн. (кошти перераховані на банківський рахунок відповідача-1 в період з 05.08.2014 р. по 13.11.2014 р. включно), суд зазначає таке:

Як вже зазначалось, ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру постановою суду від 28.07.2014 р.

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже враховуючи відсутність доказів, що паливо, кошти за яке було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-1, було спожито саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ПІІ "Амік Україна" за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, тощо, здійснення перерахування коштів в розмірі 9050,00 грн. в період з 05.08.2014 р. по 13.11.2014 р. (включно) із рахунку банкрута на рахунок відповідача-1 відбулось безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням того, що у боржника після визнання його банкрутом не виникають зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (грошова винагорода ліквідатора, витрати, в тому числі на охорону майна банкрута, здійснення його оцінки та продажу, тощо), з огляду на встановлені обставини справи - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-1 в розмірі 9050,00 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" за паливо, яке не було спожито банкрутом, більше того, не є витратами пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять), що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

Поряд з зазначеним, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, в даному випадку перебіг позовної давності починається з наступного дня від дати неправомірного перерахування з рахунку банкрута на рахунок ПІІ "Амік Україна" коштів, враховуючи що 9050,00 грн. було перераховано окремими платежами в різні періоди, - відносно кожної суми окремо, з урахуванням також наступного:

ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" визнано банкрутом постановою суду від 28.07.2014 р. та призначено ліквідатором Бережного А.Г. , а приписами статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до ліквідатора переходять права керівника банкрута, крім того, він виконує повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Майно - предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб`єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов`язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них.

Таким чином, з дати призначення арбітражного керуючого Бережного А.Г. ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" останній зобов`язаний був вчиняти заходи відносно збереження майна банкрута, в тому числі грошових коштів, наявних на банківських рахунках банкрута, отже в будь-який час міг перевірити рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та вчинити відповідні дії, спрямовані на стягнення безпідставно перерахованих коштів на користь третіх осіб.

Відносно заперечень позивача щодо пропущення строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-1, слід зазначити наступне:

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, з вищенаведеним висновком позивача погодитись не можна, з огляду на таке:

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною першою статті 263 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до частини другої вказаної статті ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Згідно з приписами частини першої та частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності в даному випадку підстав зупинення перебігу позовної давності або переривання перебігу позовної давності строку, в межах якого позивач міг звернутись до суду з позовними вимогами до відповідача-1 про стягнення безпідставно набутих коштів, а посилання позивача на наявність мораторію, введеного ухвалою суду на задоволення вимог кредиторів ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" є необґрунтованим, оскільки відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється на зобов`язання боржника перед кредиторами, а не на зобов`язання третіх осіб перед боржником.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, за результатами здійсненого судом розрахунку, встановлено, що строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача-1 безпідставно отриманих коштів в сумі 9050,00 грн. сплив.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання позивача про відновлення (поновлення) пропущеного строку на подання позову, в тому числі до відповідача-1 про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що для проведення аналізу документів, оцінки незаконних дій посадових осіб банкрута та визнання розміру заподіяних збитків, ліквідатору ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" знадобився певний проміжок часу. Зокрема лист ПАТ КБ Надра від 30.11.2017 р. № 1-5-7894 про рух грошових коштів по рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" № НОМЕР_6 за період з 01.07.2014 р. по 26.10.2015 р. ліквідатор отримала 05.12.2018 р. разом з іншими документами від попереднього ліквідатора. Крім того, позивач звертає увагу, що проаналізувати потрібно було 898 аркушів документів, також потрібно було самостійно отримати та проаналізувати відповідну інформацію з ДПС та банківських установ, переоформити право підпису в банку, який використовується для здійснення ліквідаційної процедури тощо. Врахувавши зазначене, також вказуючи на незаконну бездіяльність попередніх ліквідаторів, позивач, посилаючись на дату отримання від попереднього ліквідатора Патерилова В.В. банківської виписки по рахунку банкрута (за результатами аналізу якої встановлено безпідставне перерахування коштів) - 05.12.2018 р., вважає що перебіг позовної давності закінчується 30.11.2020 р.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Правова позиція щодо застосування статті 267 ЦК України та необхідності з`ясування питання поважності чи неповажності причин пропуску позовної давності наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14гс14 та від 17.02.2016 у справі № 6-2471цс15.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий (ліквідатор) - Кияновська Л .В. звернулась до суду від імені банкрута - ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" (позивач), з метою захисту прав та інтересів останнього, тобто не в особистих інтересах.

Отже, посилання арбітражного керуючого (ліквідатора) - Кияновської Л.В. на дату отримання документів від попереднього ліквідатора, з аналізу яких останньою встановлено наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом, як на обставину, що унеможливила позивача звернутись до суду з позовом в межах строку позовної давності не є поважними причинами пропуску такого строку, оскільки відповідні документи були наявні в попереднього ліквідатора ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Патерилова В.В., що не позбавляло його можливості проаналізувати такі документи та звернутись до суду з позовом від імені ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет".

Окрім наведеного, у відповідності до приписів статті 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор банкрута виконує повноваження керівника, отже з дати призначення ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Бережного А.Г. (28.07.2014 р.), а також з дати заміни останнього на ОСОБА_10 (23.03.2016 р.) вказані особи не були позбавлені можливості отримати інформацію про рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та звернутись до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності, проте, як Бережним А.Г. так і ОСОБА_10 , які діяли від імені позивача відповідних дій вчинено не було, а їх бездіяльність не можна вважати поважною причиною для поновлення відповідного строку.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідно до приписів частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 безпідставно набутих коштів у розмірі 9050,00 грн., у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-1.

Відносно позовних вимог заявлених до ТОВ "Глуско-Карт Україна" (відповідач-2) на суму 22450,00 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є такими, що погашені в період дії мораторію, з порушенням черговості, встановленої статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки до реєстру вимог кредиторів не включені, до звіту, як витрати в ліквідаційній процедурі не віднесені.

Згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ТОВ "Глуско-Карт Україна", судом встановлено, що останньому було перераховано кошти на суму 22450,00 грн. з призначенням платежу: за паливо згідно рахунків від 28.07.2014 р. № 33509, від 01.09.2014 р. № 38871, від 22.09.2014 р. № 419229, від 23.09.2014 р. № 42170, від 29.09.2019 р. № 43197, від 13.10.2014 р. № 45440, від 17.06.2014 р. № 26709, від 12.11.2014 р. № 50325, від 01.12.2014 р. № 52893, від 09.12.2014 р. № 54249, від 24.12.2014 р. № 56643, від 18.01.2015 р. № 1194, в наступні періоди:

- 05.08.2014 р. - 800,00 грн.;

- 12.08.2014 р. - 1200,00 грн.;

- 02.09.2014 р. - 2000,00 грн.;

- 22.09.2014 р. - 750,00 грн.;

- 23.09.2014 р. - 1200,00 грн.;

- 29.09.2014 р. - 500,00 грн.;

- 15.10.2014 р. - 2000,00 грн.;

- 29.10.2014 р. - 1000,00 грн.;

- 12.11.2014 р. - 2000,00 грн.;

- 01.12.2014 р. - 2000,00 грн.;

- 09.12.2014 р. - 2000,00 грн.;

- 24.12.2014 р. - 3000,00 грн.;

- 19.01.2015 р. - 4000,00 грн.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З аналізу вищенаведеного чинного законодавства встановлено, що кошти на суму 22450,00 грн., які було перераховано на рахунок відповідача-2, не є зобов`язаннями, що виникли до порушення провадження у справі і на які поширюється дія мораторію, введена ухвалою суду від 03.02.2014 р., разом з тим, вказані кошти було перераховано на рахунок відповідача-2, згідно інформації, наявної в банківській виписці, під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та на підставі рахунків, складених після визнання ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" банкрутом (постанова від 28.07.2014 р.).

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже враховуючи відсутність доказів, що паливо, кошти за яке було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-2, було спожито саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ТОВ "Глуско-Карт Україна" за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, тощо, здійснення перерахування коштів в розмірі 22450,00 грн. в період з 05.08.2014 р. по 19.01.2015 р. (включно) із рахунку банкрута на рахунок відповідача-2 відбулось безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням того, що у боржника після визнання його банкрутом не виникають зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (грошова винагорода ліквідатора, витрати, в тому числі на охорону майна банкрута, здійснення його оцінки та продажу, тощо), з огляду на встановлені обставини справи - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-2 в розмірі 22450,00 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" за паливо, яке не було спожито банкрутом, більше того, не є витратами пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять), що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

Поряд з зазначеним, відповідачем-2 заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, в даному випадку перебіг позовної давності починається з наступного дня від дати неправомірного перерахування з рахунку банкрута на рахунок ТОВ "Глуско-Карт Україна" коштів, враховуючи що 22450,00 грн. було перераховано окремими платежами в різні періоди, - відносно кожної суми окремо, з урахуванням також наступного:

ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" визнано банкрутом постановою суду від 28.07.2014 р. та призначено ліквідатором Бережного А.Г. , а приписами статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до ліквідатора переходять права керівника банкрута, крім того, він виконує повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Майно - предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб`єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов`язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них.

Таким чином, з дати призначення арбітражного керуючого Бережного А.Г. ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" останній зобов`язаний був вчиняти заходи відносно збереження майна банкрута, в тому числі грошових коштів, наявних на банківських рахунках банкрута, отже в будь-який час міг перевірити рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та вчинити відповідні дії, спрямовані на стягнення безпідставно перерахованих коштів на користь третіх осіб.

Відносно заперечень позивача щодо пропущення строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-2, слід зазначити наступне:

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, з вищенаведеним висновком позивача погодитись не можна, з огляду на таке:

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною першою статті 263 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до частини другої вказаної статті ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Згідно з приписами частини першої та частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності в даному випадку підстав зупинення перебігу позовної давності або переривання перебігу позовної давності строку, в межах якого позивач міг звернутись до суду з позовними вимогами до відповідача-2 про стягнення безпідставно набутих коштів, а посилання позивача на наявність мораторію, введеного ухвалою суду на задоволення вимог кредиторів ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" є необґрунтованим, оскільки відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється на зобов`язання боржника перед кредиторами, а не на зобов`язання третіх осіб перед боржником.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, за результатами здійсненого судом розрахунку, встановлено, що строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача-2 безпідставно отриманих коштів в сумі 22450,00 грн. сплив.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання позивача про відновлення (поновлення) пропущеного строку на подання позову, в тому числі до відповідача-2 про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що для проведення аналізу документів, оцінки незаконних дій посадових осіб банкрута та визнання розміру заподіяних збитків, ліквідатору ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" знадобився певний проміжок часу. Зокрема лист ПАТ КБ Надра від 30.11.2017 р. № 1-5-7894 про рух грошових коштів по рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" № НОМЕР_6 за період з 01.07.2014 р. по 26.10.2015 р. ліквідатор отримала 05.12.2018 р. разом з іншими документами від попереднього ліквідатора. Крім того, позивач звертає увагу, що проаналізувати потрібно було 898 аркушів документів, також потрібно було самостійно отримати та проаналізувати відповідну інформацію з ДПС та банківських установ, переоформити право підпису в банку, який використовується для здійснення ліквідаційної процедури тощо. Врахувавши зазначене, також вказуючи на незаконну бездіяльність попередніх ліквідаторів, позивач, посилаючись на дату отримання від попереднього ліквідатора Патерилова В.В. банківської виписки по рахунку банкрута (за результатами аналізу якої встановлено безпідставне перерахування коштів) - 05.12.2018 р., вважає що перебіг позовної давності закінчується 30.11.2020 р.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Правова позиція щодо застосування статті 267 ЦК України та необхідності з`ясування питання поважності чи неповажності причин пропуску позовної давності наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14гс14 та від 17.02.2016 у справі № 6-2471цс15.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий (ліквідатор) - Кияновська Л .В. звернулась до суду від імені банкрута - ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" (позивач), з метою захисту прав та інтересів останнього, тобто не в особистих інтересах.

Отже, посилання арбітражного керуючого (ліквідатора) - Кияновської Л.В. на дату отримання документів від попереднього ліквідатора, з аналізу яких останньою встановлено наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом, як на обставину, що унеможливила позивача звернутись до суду з позовом в межах строку позовної давності не є поважними причинами пропуску такого строку, оскільки відповідні документи були наявні в попереднього ліквідатора ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Патерилова В.В., що не позбавляло його можливості проаналізувати такі документи та звернутись до суду з позовом від імені ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет".

Окрім наведеного, у відповідності до приписів статті 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор банкрута виконує повноваження керівника, отже з дати призначення ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Бережного А.Г. (28.07.2014 р.), а також з дати заміни останнього на ОСОБА_10 (23.03.2016 р.) вказані особи не були позбавлені можливості отримати інформацію про рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та звернутись до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності, проте, як Бережним А.Г. так і ОСОБА_10 , які діяли від імені позивача відповідних дій вчинено не було, а їх бездіяльність не можна вважати поважною причиною для поновлення відповідного строку.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідно до приписів частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-2 безпідставно набутих коштів у розмірі 22450,00 грн., у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-2.

Відносно позовних вимог заявлених до ФОП Фролова Д.О. (відповідач-3) на суму 30500,00 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є такими, що погашені в період дії мораторію, з порушенням черговості, встановленої статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки до реєстру вимог кредиторів не включені, до звіту, як витрати в ліквідаційній процедурі не віднесені.

Згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ФОП Фролова Д. О ., судом встановлено, що останньому було перераховано кошти на суму 30500,00 грн. з призначенням платежу: за обслуговування ПК, в наступні періоди:

- 05.08.2014 р. - 5000,00 грн.;

- 16.09.2014 р. - 5000,00 грн.;

- 08.10.2014 р. - 5000,00 грн.;

- 11.11.2014 р. - 500,00 грн.;

- 12.11.2014 р. - 5000,00 грн.;

- 01.12.2014 р. - 5000,00 грн.;

- 14.01.2015 р. - 5000,00 грн.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З аналізу вищенаведеного чинного законодавства встановлено, що кошти на суму 30500,00 грн., які було перераховано на рахунок відповідача-3, не є зобов`язаннями, що виникли до порушення провадження у справі і на які поширюється дія мораторію, введена ухвалою суду від 03.02.2014 р., разом з тим, вказані кошти було перераховано на рахунок відповідача-3, згідно інформації, наявної в банківській виписці, під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та за надані послуги після визнання ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" банкрутом (постанова від 28.07.2014 р.).

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже враховуючи відсутність доказів, що послуги, кошти за які було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-3, було спожито саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ФОП Фроловим Д.О. за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, здійснення перерахування коштів в розмірі 30500,00 грн. в період з 05.08.2014 р. по 14.01.2015 р. (включно) із рахунку банкрута на рахунок відповідача-3 відбулось безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням того, що у боржника після визнання його банкрутом не виникають зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (грошова винагорода ліквідатора, витрати, в тому числі на охорону майна банкрута, здійснення його оцінки та продажу, тощо), з огляду на встановлені обставини справи - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-3 в розмірі 30500,00 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" за послуги, які не було спожито банкрутом, більше того, не є витратами пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять), що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

Поряд з зазначеним, відповідачем-3 заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, в даному випадку перебіг позовної давності починається з наступного дня від дати неправомірного перерахування з рахунку банкрута на рахунок ФОП Фролова Д.О. коштів, враховуючи що 30500,00 грн. було перераховано окремими платежами в різні періоди, - відносно кожної суми окремо, з урахуванням також наступного:

ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" визнано банкрутом постановою суду від 28.07.2014 р. та призначено ліквідатором Бережного А.Г. , а приписами статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до ліквідатора переходять права керівника банкрута, крім того, він виконує повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Майно - предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб`єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов`язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них.

Таким чином, з дати призначення арбітражного керуючого Бережного А.Г. ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" останній зобов`язаний був вчиняти заходи відносно збереження майна банкрута, в тому числі грошових коштів, наявних на банківських рахунках банкрута, отже в будь-який час міг перевірити рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та вчинити відповідні дії, спрямовані на стягнення безпідставно перерахованих коштів на користь третіх осіб.

Відносно заперечень позивача щодо пропущення строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-3, слід зазначити наступне:

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, з вищенаведеним висновком позивача погодитись не можна, з огляду на таке:

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною першою статті 263 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до частини другої вказаної статті ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Згідно з приписами частини першої та частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності в даному випадку підстав зупинення перебігу позовної давності або переривання перебігу позовної давності строку, в межах якого позивач міг звернутись до суду з позовними вимогами до відповідача-3 про стягнення безпідставно набутих коштів, а посилання позивача на наявність мораторію, введеного ухвалою суду на задоволення вимог кредиторів ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" є необґрунтованим, оскільки відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється на зобов`язання боржника перед кредиторами, а не на зобов`язання третіх осіб перед боржником.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, за результатами здійсненого судом розрахунку, встановлено, що строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача-3 безпідставно отриманих коштів в сумі 30500,00 грн. сплив.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання позивача про відновлення (поновлення) пропущеного строку на подання позову, в тому числі до відповідача-3 про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що для проведення аналізу документів, оцінки незаконних дій посадових осіб банкрута та визнання розміру заподіяних збитків, ліквідатору ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" знадобився певний проміжок часу. Зокрема лист ПАТ КБ Надра від 30.11.2017 р. № 1-5-7894 про рух грошових коштів по рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" № НОМЕР_6 за період з 01.07.2014 р. по 26.10.2015 р. ліквідатор отримала 05.12.2018 р. разом з іншими документами від попереднього ліквідатора. Крім того, позивач звертає увагу, що проаналізувати потрібно було 898 аркушів документів, також потрібно було самостійно отримати та проаналізувати відповідну інформацію з ДПС та банківських установ, переоформити право підпису в банку, який використовується для здійснення ліквідаційної процедури тощо. Врахувавши зазначене, також вказуючи на незаконну бездіяльність попередніх ліквідаторів, позивач, посилаючись на дату отримання від попереднього ліквідатора Патерилова В.В. банківської виписки по рахунку банкрута (за результатами аналізу якої встановлено безпідставне перерахування коштів) - 05.12.2018 р., вважає що перебіг позовної давності закінчується 30.11.2020 р.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Правова позиція щодо застосування статті 267 ЦК України та необхідності з`ясування питання поважності чи неповажності причин пропуску позовної давності наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14гс14 та від 17.02.2016 у справі № 6-2471цс15.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий (ліквідатор) - Кияновська Л .В. звернулась до суду від імені банкрута - ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" (позивач), з метою захисту прав та інтересів останнього, тобто не в особистих інтересах.

Отже, посилання арбітражного керуючого (ліквідатора) - Кияновської Л.В. на дату отримання документів від попереднього ліквідатора, з аналізу яких останньою встановлено наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом, як на обставину, що унеможливила позивача звернутись до суду з позовом в межах строку позовної давності не є поважними причинами пропуску такого строку, оскільки відповідні документи були наявні в попереднього ліквідатора ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Патерилова В.В., що не позбавляло його можливості проаналізувати такі документи та звернутись до суду з позовом від імені ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет".

Окрім наведеного, у відповідності до приписів статті 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор банкрута виконує повноваження керівника, отже з дати призначення ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Бережного А.Г. (28.07.2014 р.), а також з дати заміни останнього на ОСОБА_10 (23.03.2016 р.) вказані особи не були позбавлені можливості отримати інформацію про рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та звернутись до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності, проте, як Бережним А.Г. так і ОСОБА_10 , які діяли від імені позивача відповідних дій вчинено не було, а їх бездіяльність не можна вважати поважною причиною для поновлення відповідного строку.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідно до приписів частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-3 безпідставно набутих коштів у розмірі 30500,00 грн., у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-3.

Відносно позовних вимог заявлених до ТОВ "Автосоюз" (відповідач-4) на суму 9749,82 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є такими, що погашені в період дії мораторію, з порушенням черговості, встановленої статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки до реєстру вимог кредиторів не включені, до звіту, як витрати в ліквідаційній процедурі не віднесені.

Згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ТОВ "Автосоюз", судом встановлено, що останньому було перераховано кошти на суму 9749,82 грн. з призначенням платежу: за технічне обслуговування авто згідно рахунків від 17.08.2014 р. № 110455, від 15.12.2014 р. № 121007016, від 14.12.2014 р. № 121006993, від 28.12.2014 р. № 123692/121007403, в наступні періоди:

- 18.08.2014 р. - 1331,74 грн.;

- 19.12.2014 р. - 1422,60 грн.;

- 19.12.2014 р. - 3523,90 грн.;

- 29.12.2014 р. - 3471,58 грн.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З аналізу вищенаведеного чинного законодавства встановлено, що кошти на суму 9749,82 грн., які було перераховано на рахунок відповідача-4, не є зобов`язаннями, що виникли до порушення провадження у справі і на які поширюється дія мораторію, введена ухвалою суду від 03.02.2014 р., разом з тим, вказані кошти було перераховано на рахунок відповідача-4, згідно інформації, наявної в банківській виписці, під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та за надані послуги після визнання ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" банкрутом (постанова від 28.07.2014 р.).

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже враховуючи відсутність доказів, що послуги, кошти за які було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-4, було спожито саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ТОВ "Автосоюз" за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, здійснення перерахування коштів в розмірі 9749,82 грн. в період з 18.08.2014 р. по 29.12.2014 р. (включно) із рахунку банкрута на рахунок відповідача-4 відбулось безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням того, що у боржника після визнання його банкрутом не виникають зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (грошова винагорода ліквідатора, витрати, в тому числі на охорону майна банкрута, здійснення його оцінки та продажу, тощо), з огляду на встановлені обставини справи - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-4 в розмірі 9749,82 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" за послуги, які не було спожито банкрутом, більше того, не є витратами пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять), що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

Поряд з зазначеним, відповідачем-4 заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, в даному випадку перебіг позовної давності починається з наступного дня від дати неправомірного перерахування з рахунку банкрута на рахунок ТОВ "Автосоюз" коштів, враховуючи що 9749,82 грн. було перераховано окремими платежами в різні періоди, - відносно кожної суми окремо, з урахуванням також наступного:

ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" визнано банкрутом постановою суду від 28.07.2014 р. та призначено ліквідатором Бережного А.Г. , а приписами статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до ліквідатора переходять права керівника банкрута, крім того, він виконує повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Майно - предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб`єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов`язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них.

Таким чином, з дати призначення арбітражного керуючого Бережного А.Г. ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" останній зобов`язаний був вчиняти заходи відносно збереження майна банкрута, в тому числі грошових коштів, наявних на банківських рахунках банкрута, отже в будь-який час міг перевірити рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та вчинити відповідні дії, спрямовані на стягнення безпідставно перерахованих коштів на користь третіх осіб.

Відносно заперечень позивача щодо пропущення строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-4, слід зазначити наступне:

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, з вищенаведеним висновком позивача погодитись не можна, з огляду на таке:

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною першою статті 263 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до частини другої вказаної статті ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Згідно з приписами частини першої та частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності в даному випадку підстав зупинення перебігу позовної давності або переривання перебігу позовної давності строку, в межах якого позивач міг звернутись до суду з позовними вимогами до відповідача-4 про стягнення безпідставно набутих коштів, а посилання позивача на наявність мораторію, введеного ухвалою суду на задоволення вимог кредиторів ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" є необґрунтованим, оскільки відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється на зобов`язання боржника перед кредиторами, а не на зобов`язання третіх осіб перед боржником.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, за результатами здійсненого судом розрахунку, встановлено, що строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача-4 безпідставно отриманих коштів в сумі 9749,82 грн. сплив.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання позивача про відновлення (поновлення) пропущеного строку на подання позову, в тому числі до відповідача-4 про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що для проведення аналізу документів, оцінки незаконних дій посадових осіб банкрута та визнання розміру заподіяних збитків, ліквідатору ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" знадобився певний проміжок часу. Зокрема лист ПАТ КБ Надра від 30.11.2017 р. № 1-5-7894 про рух грошових коштів по рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" № НОМЕР_6 за період з 01.07.2014 р. по 26.10.2015 р. ліквідатор отримала 05.12.2018 р. разом з іншими документами від попереднього ліквідатора. Крім того, позивач звертає увагу, що проаналізувати потрібно було 898 аркушів документів, також потрібно було самостійно отримати та проаналізувати відповідну інформацію з ДПС та банківських установ, переоформити право підпису в банку, який використовується для здійснення ліквідаційної процедури тощо. Врахувавши зазначене, також вказуючи на незаконну бездіяльність попередніх ліквідаторів, позивач, посилаючись на дату отримання від попереднього ліквідатора Патерилова В.В. банківської виписки по рахунку банкрута (за результатами аналізу якої встановлено безпідставне перерахування коштів) - 05.12.2018 р., вважає що перебіг позовної давності закінчується 30.11.2020 р.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Правова позиція щодо застосування статті 267 ЦК України та необхідності з`ясування питання поважності чи неповажності причин пропуску позовної давності наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14гс14 та від 17.02.2016 у справі № 6-2471цс15.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий (ліквідатор) - Кияновська Л .В. звернулась до суду від імені банкрута - ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" (позивач), з метою захисту прав та інтересів останнього, тобто не в особистих інтересах.

Отже, посилання арбітражного керуючого (ліквідатора) - Кияновської Л.В. на дату отримання документів від попереднього ліквідатора, з аналізу яких останньою встановлено наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом, як на обставину, що унеможливила позивача звернутись до суду з позовом в межах строку позовної давності не є поважними причинами пропуску такого строку, оскільки відповідні документи були наявні в попереднього ліквідатора ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Патерилова В.В., що не позбавляло його можливості проаналізувати такі документи та звернутись до суду з позовом від імені ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет".

Окрім наведеного, у відповідності до приписів статті 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор банкрута виконує повноваження керівника, отже з дати призначення ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Бережного А.Г. (28.07.2014 р.), а також з дати заміни останнього на ОСОБА_10 (23.03.2016 р.) вказані особи не були позбавлені можливості отримати інформацію про рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та звернутись до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності, проте, як Бережним А.Г. так і ОСОБА_10 , які діяли від імені позивача відповідних дій вчинено не було, а їх бездіяльність не можна вважати поважною причиною для поновлення відповідного строку.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідно до приписів частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-4 безпідставно набутих коштів у розмірі 9749,82 грн., у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-4.

Відносно позовних вимог заявлених до ТОВ "Кобзар" (відповідач-5) на суму 1755,36 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є такими, що погашені в період дії мораторію, з порушенням черговості, встановленої статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки до реєстру вимог кредиторів не включені, до звіту, як витрати в ліквідаційній процедурі не віднесені.

Згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ТОВ "Кобзар", судом встановлено, що останньому 05.09.2014 р. було перераховано кошти на суму 1755,36 грн. з призначенням платежу: за журнали згідно рахунку від 04.09.2014 р. № 2997.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З аналізу вищенаведеного чинного законодавства встановлено, що кошти на суму 1755,36 грн., які було перераховано на рахунок відповідача-5, не є зобов`язаннями, що виникли до порушення провадження у справі і на які поширюється дія мораторію, введена ухвалою суду від 03.02.2014 р., водночас, вказані кошти було перераховано на рахунок відповідача-5, згідно інформації, наявної в банківській виписці, під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та за надані послуги після визнання ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" банкрутом (постанова від 28.07.2014 р.).

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже враховуючи відсутність доказів, що послуги, кошти за які було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-5, було спожито саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ТОВ "Кобзар" за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, тощо, здійснення перерахування коштів 05.09.2014 р. в розмірі 1755,36 грн. із рахунку банкрута на рахунок відповідача-5 відбулось безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням того, що у боржника після визнання його банкрутом не виникають зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (грошова винагорода ліквідатора, витрати, в тому числі на охорону майна банкрута, здійснення його оцінки та продажу, тощо), з огляду на встановлені обставини справи - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-5 в розмірі 1755,36 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" за послуги, які не було спожито банкрутом, більше того, не є витратами пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять), що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

Поряд з зазначеним, відповідачем-5 заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, в даному випадку перебіг позовної давності починається з наступного дня від дати неправомірного перерахування з рахунку банкрута на рахунок ТОВ "Кобзар" коштів в сумі 1755,36 грн., з урахуванням також наступного:

ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" визнано банкрутом постановою суду від 28.07.2014 р. та призначено ліквідатором Бережного А.Г. , а приписами статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до ліквідатора переходять права керівника банкрута, крім того, він виконує повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Майно - предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб`єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов`язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них.

Таким чином, з дати призначення арбітражного керуючого Бережного А.Г. ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" останній зобов`язаний був вчиняти заходи відносно збереження майна банкрута, в тому числі грошових коштів, наявних на банківських рахунках банкрута, отже в будь-який час міг перевірити рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та вчинити відповідні дії, спрямовані на стягнення безпідставно перерахованих коштів на користь третіх осіб.

Відносно заперечень позивача щодо пропущення строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-5, слід зазначити наступне:

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, з вищенаведеним висновком позивача погодитись не можна, з огляду на таке:

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною першою статті 263 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до частини другої вказаної статті ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Згідно з приписами частини першої та частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності в даному випадку підстав зупинення перебігу позовної давності або переривання перебігу позовної давності строку, в межах якого позивач міг звернутись до суду з позовними вимогами до відповідача-5 про стягнення безпідставно набутих коштів, а посилання позивача на наявність мораторію, введеного ухвалою суду на задоволення вимог кредиторів ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" є необґрунтованим, оскільки відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється на зобов`язання боржника перед кредиторами, а не на зобов`язання третіх осіб перед боржником.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, за результатами здійсненого судом розрахунку, встановлено, що строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача-5 безпідставно отриманих коштів в сумі 1755,36 грн. сплив.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання позивача про відновлення (поновлення) пропущеного строку на подання позову, в тому числі до відповідача-5 про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що для проведення аналізу документів, оцінки незаконних дій посадових осіб банкрута та визнання розміру заподіяних збитків, ліквідатору ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" знадобився певний проміжок часу. Зокрема лист ПАТ КБ Надра від 30.11.2017 р. № 1-5-7894 про рух грошових коштів по рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" № НОМЕР_6 за період з 01.07.2014 р. по 26.10.2015 р. ліквідатор отримала 05.12.2018 р. разом з іншими документами від попереднього ліквідатора. Крім того, позивач звертає увагу, що проаналізувати потрібно було 898 аркушів документів, також потрібно було самостійно отримати та проаналізувати відповідну інформацію з ДПС та банківських установ, переоформити право підпису в банку, який використовується для здійснення ліквідаційної процедури тощо. Врахувавши зазначене, також вказуючи на незаконну бездіяльність попередніх ліквідаторів, позивач, посилаючись на дату отримання від попереднього ліквідатора Патерилова В.В. банківської виписки по рахунку банкрута (за результатами аналізу якої встановлено безпідставне перерахування коштів) - 05.12.2018 р., вважає що перебіг позовної давності закінчується 30.11.2020 р.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Правова позиція щодо застосування статті 267 ЦК України та необхідності з`ясування питання поважності чи неповажності причин пропуску позовної давності наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14гс14 та від 17.02.2016 у справі № 6-2471цс15.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий (ліквідатор) - Кияновська Л .В. звернулась до суду від імені банкрута - ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" (позивач), з метою захисту прав та інтересів останнього, тобто не в особистих інтересах.

Отже, посилання арбітражного керуючого (ліквідатора) - Кияновської Л.В. на дату отримання документів від попереднього ліквідатора, з аналізу яких останньою встановлено наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом, як на обставину, що унеможливила позивача звернутись до суду з позовом в межах строку позовної давності не є поважними причинами пропуску такого строку, оскільки відповідні документи були наявні в попереднього ліквідатора ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Патерилова В.В., що не позбавляло його можливості проаналізувати такі документи та звернутись до суду з позовом від імені ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет".

Окрім наведеного, у відповідності до приписів статті 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор банкрута виконує повноваження керівника, отже з дати призначення ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Бережного А.Г. (28.07.2014 р.), а також з дати заміни останнього на ОСОБА_10 (23.03.2016 р.) вказані особи не були позбавлені можливості отримати інформацію про рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та звернутись до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності, проте, як Бережним А.Г. так і ОСОБА_10 , які діяли від імені позивача відповідних дій вчинено не було, а їх бездіяльність не можна вважати поважною причиною для поновлення відповідного строку.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідно до приписів частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-5 безпідставно набутих коштів у розмірі 1755,36 грн., у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-5.

Відносно позовних вимог заявлених до ПП "Центр інформаційних технологій" (відповідач-6) на суму 3510,72 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є такими, що погашені в період дії мораторію, з порушенням черговості, встановленої статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки до реєстру вимог кредиторів не включені, до звіту, як витрати в ліквідаційній процедурі не віднесені.

ПП Центр інформаційних технологій подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що у серпні-вересні 2014 року були виконані в повному обсязі інформаційно-консультаційні послуги по обслуговуванню облікового програмного забезпечення бухгалтерії, на що виставлені рахунки № СФ-0000029 від 01.08.2014 р., та № СФ-0000030 від 15.09.2014 р. та акти виконаних робіт АКТ № ОУ-0000030 від 15.09.2014 р. на суму 1200,00 грн. та АКТ № ОУ-0000029 від 02.09.2014 р. на суму 1800,00 грн. Акти підписані замовником за накладенням печатки закладу. Платіж надійшов через банк 18.09.2014 р. у сумі 3000,00 грн. та просить відмовити в задоволенні позову.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ПП "Центр інформаційних технологій", останньому 18.09.2014 р. було перераховано кошти на суму 1200,00 грн. та 1800,00 грн., з призначенням платежу: за оновлення програмного забезпечення згідно з рахунками від 01.09.2014 р. № 29, від 15.09.2014 р. № 309.

Поряд з зазначеним, позивачем в порушення приписів ст. 74-79 ГПК України належними, допустимими достовірними та достатніми доказами не підтверджено здійснення перерахування з рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на рахунок відповідача-6 коштів в розмірі 510,72 грн., у зв`язку з чим, позовні вимоги в зазначеній частині заявлено необґрунтовано.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З аналізу вищенаведеного чинного законодавства встановлено, що кошти на суму 3000,00 грн., які було перераховано на рахунок відповідача-6, не є зобов`язаннями, що виникли до порушення провадження у справі і на які поширюється дія мораторію, введена ухвалою суду від 03.02.2014 р., водночас, вказані кошти було перераховано на рахунок відповідача-6, згідно інформації, наявної в банківській виписці, під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та за надані послуги після визнання ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" банкрутом (постанова від 28.07.2014 р.).

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже враховуючи відсутність доказів, що послуги, кошти за які було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-6, було спожито саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ПП Центр інформаційних технологій за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, тощо, здійснення перерахування коштів 18.09.2014 р. в розмірі 3000,00 грн. із рахунку банкрута на рахунок відповідача-6 відбулось безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням того, що у боржника після визнання його банкрутом не виникають зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (грошова винагорода ліквідатора, витрати, в тому числі на охорону майна банкрута, здійснення його оцінки та продажу, тощо), з огляду на встановлені обставини справи - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-6 в розмірі 3000,00 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" за послуги, які не було спожито банкрутом, більше того, не є витратами пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять), що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

З огляду на вищенаведене, також з урахуванням того, що відповідно до приписів частини третьої статті 267 ГПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, так як відповідачем-6 про застосування позовної давності до заявлених до нього вимог не заявлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" до ПП Центр інформаційних технологій про стягнення безпідставно набутих коштів в частині суми 3000,00 грн. підлягають задоволенню, а в частині суми 510,72 грн. - відхиленню, як необґрунтовані.

Відносно позовних вимог заявлених до ПП "Аспект-Л" (відповідач-7) на суму 2190,00 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є такими, що погашені в період дії мораторію, з порушенням черговості, встановленої статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки до реєстру вимог кредиторів не включені, до звіту, як витрати в ліквідаційній процедурі не віднесені.

Матеріали справи містять відзив ПП "Аспект-Л" на позовну заяву, поданий до суду 11.05.2019 р., в якому відповідач вказує: що про справу про банкрутство останньому стало відомо лише 07.05.2019 р. із позовної заяви Кияновської Л.В . На момент взаємовідносин університет працював, інформація про справу № 911/128/14 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" надана не була, посадові особи були на робочих місцях, студенти в аудиторіях, тому підозр незаконності дій не було. Ознак банкрутства підприємство не виявляло. .

Судом встановлено, що згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ПП "Аспект-Л", останньому 16.10.2014 р. було перераховано кошти на суму 1000,00 грн. та 29.12.2014 р. - 1190,00 грн., з призначенням платежу: за рекламу згідно рахунків від 25.09.2014 р. та від 05.12.2014 р.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З аналізу вищенаведеного чинного законодавства встановлено, що кошти на суму 2190,00 грн., які було перераховано на рахунок відповідача-7, не є зобов`язаннями, що виникли до порушення провадження у справі і на які поширюється дія мораторію, введена ухвалою суду від 03.02.2014 р., водночас, вказані кошти було перераховано на рахунок відповідача-7, згідно інформації, наявної в банківській виписці, під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та за надані послуги після визнання ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" банкрутом (постанова від 28.07.2014 р.).

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже враховуючи відсутність доказів, що послуги, кошти за які було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-7, було спожито саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ПП "Аспект-Л" за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, тощо, здійснення перерахування коштів в розмірі 2190,00 грн. із рахунку банкрута на рахунок відповідача-7 відбулось безпідставно.

З урахуванням пояснень відповідача-7, викладених у відзиві на позов, суд вважає за необхідне наголосити, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" розміщено на сайті ВГСУ 04.02.2014 р. № 777, оголошення про визнання вказаної особи банкрутом - 29.07.2014 р. за № 6777, більше того, відповідно до відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату рахунків, на підставі яких було здійснено перерахування коштів містився запис про порушення відносно ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" справи про банкрутство, отже ПП "Аспект-Л" не було позбавлене можливості отримати інформацію відносно юридичної особи, якою, як зазначено відповідачем-7, замовлено відповідні послуги. Поряд з зазначеним, відповідно до приписів статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та, зокрема виборі контрагента, отже, незважаючи, що безпідставно набуті відповідачем-7 кошти банкрута є результатом поведінки, в тому числі гр. ОСОБА_7 , яка неправомірно діяла від імені ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет", після визнання його банкрутом, наслідком чого в силу вимог ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є припинення повноважень органів управління (керівника) боржника, покладення таких обов`язків на ліквідатора, дані обставини не звільняють від відповідальності ПП "Аспект-Л" та не спростовують заявлених до нього позовних вимог.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням того, що у боржника після визнання його банкрутом не виникають зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (грошова винагорода ліквідатора, витрати, в тому числі на охорону майна банкрута, здійснення його оцінки та продажу, тощо), з огляду на встановлені обставини справи - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-7 в розмірі 2190,00 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" за послуги, які не було спожито банкрутом, більше того, не є витратами пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять), що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

З огляду на вищенаведене, також з урахуванням того, що відповідно до приписів частини третьої статті 267 ГПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, так як відповідачем-7 про застосування позовної давності до заявлених до нього вимог не заявлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" до ПП "Аспект-Л" про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 2190,00 грн. підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог заявлених до ФОП Лук`янюка А.М. (відповідач-8) на суму 1300,00 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є такими, що погашені в період дії мораторію, з порушенням черговості, встановленої статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки до реєстру вимог кредиторів не включені, до звіту, як витрати в ліквідаційній процедурі не віднесені.

Згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ФОП Лук`янюка А.М., судом встановлено, що останньому 11.11.2014 р. було перераховано кошти на суму 1300,00 грн. з призначенням платежу: за накопичувач згідно рахунку від 20.10.2014 р.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З аналізу вищенаведеного чинного законодавства встановлено, що кошти на суму 1300,00 грн., які було перераховано на рахунок відповідача-8, не є зобов`язаннями, що виникли до порушення провадження у справі і на які поширюється дія мораторію, введена ухвалою суду від 03.02.2014 р., водночас, вказані кошти було перераховано на рахунок відповідача-8, згідно інформації, наявної в банківській виписці, під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та на підставі рахунку, складеного після визнання ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" банкрутом (постанова від 28.07.2014 р.).

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже враховуючи відсутність доказів, що послуги (поставка накопичувача), кошти за які було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-8, було спожито саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ФОП Лук`янюком А.М. за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, тощо, здійснення перерахування коштів 11.11.2014 р. в розмірі 1300,00 грн. із рахунку банкрута на рахунок відповідача-8 відбулось безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням того, що у боржника після визнання його банкрутом не виникають зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (грошова винагорода ліквідатора, витрати, в тому числі на охорону майна банкрута, здійснення його оцінки та продажу, тощо), з огляду на встановлені обставини справи - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-8 в розмірі 1300,00 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" за послуги (поставка накопичувача), які не було спожито банкрутом, більше того, не є витратами пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять), що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

Поряд з зазначеним, відповідачем-8 заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, в даному випадку перебіг позовної давності починається з наступного дня від дати неправомірного перерахування з рахунку банкрута на рахунок ФОП Лук`янюка А.М. коштів в сумі 1300,00 грн., з урахуванням також наступного:

ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" визнано банкрутом постановою суду від 28.07.2014 р. та призначено ліквідатором Бережного А.Г. , а приписами статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до ліквідатора переходять права керівника банкрута, крім того, він виконує повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Майно - предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб`єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов`язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них.

Таким чином, з дати призначення арбітражного керуючого Бережного А.Г. ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" останній зобов`язаний був вчиняти заходи відносно збереження майна банкрута, в тому числі грошових коштів, наявних на банківських рахунках банкрута, отже в будь-який час міг перевірити рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та вчинити відповідні дії, спрямовані на стягнення безпідставно перерахованих коштів на користь третіх осіб.

Відносно заперечень позивача щодо пропущення строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-8, слід зазначити наступне:

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, з вищенаведеним висновком позивача погодитись не можна, з огляду на таке:

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною першою статті 263 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до частини другої вказаної статті ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Згідно з приписами частини першої та частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності в даному випадку підстав зупинення перебігу позовної давності або переривання перебігу позовної давності строку, в межах якого позивач міг звернутись до суду з позовними вимогами до відповідача-8 про стягнення безпідставно набутих коштів, а посилання позивача на наявність мораторію, введеного ухвалою суду на задоволення вимог кредиторів ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" є необґрунтованим, оскільки відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється на зобов`язання боржника перед кредиторами, а не на зобов`язання третіх осіб перед боржником.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, за результатами здійсненого судом розрахунку, встановлено, що строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача-8 безпідставно отриманих коштів в сумі 1300,00 грн. сплив.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання позивача про відновлення (поновлення) пропущеного строку на подання позову, в тому числі до відповідача-8 про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що для проведення аналізу документів, оцінки незаконних дій посадових осіб банкрута та визнання розміру заподіяних збитків, ліквідатору ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" знадобився певний проміжок часу. Зокрема лист ПАТ КБ Надра від 30.11.2017 р. № 1-5-7894 про рух грошових коштів по рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" № НОМЕР_6 за період з 01.07.2014 р. по 26.10.2015 р. ліквідатор отримала 05.12.2018 р. разом з іншими документами від попереднього ліквідатора. Крім того, позивач звертає увагу, що проаналізувати потрібно було 898 аркушів документів, також потрібно було самостійно отримати та проаналізувати відповідну інформацію з ДПС та банківських установ, переоформити право підпису в банку, який використовується для здійснення ліквідаційної процедури тощо. Врахувавши зазначене, також вказуючи на незаконну бездіяльність попередніх ліквідаторів, позивач, посилаючись на дату отримання від попереднього ліквідатора Патерилова В.В. банківської виписки по рахунку банкрута (за результатами аналізу якої встановлено безпідставне перерахування коштів) - 05.12.2018 р., вважає що перебіг позовної давності закінчується 30.11.2020 р.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Правова позиція щодо застосування статті 267 ЦК України та необхідності з`ясування питання поважності чи неповажності причин пропуску позовної давності наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14гс14 та від 17.02.2016 у справі № 6-2471цс15.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий (ліквідатор) - Кияновська Л .В. звернулась до суду від імені банкрута - ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" (позивач), з метою захисту прав та інтересів останнього, тобто не в особистих інтересах.

Отже, посилання арбітражного керуючого (ліквідатора) - Кияновської Л.В. на дату отримання документів від попереднього ліквідатора, з аналізу яких останньою встановлено наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом, як на обставину, що унеможливила позивача звернутись до суду з позовом в межах строку позовної давності не є поважними причинами пропуску такого строку, оскільки відповідні документи були наявні в попереднього ліквідатора ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Патерилова В.В., що не позбавляло його можливості проаналізувати такі документи та звернутись до суду з позовом від імені ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет".

Окрім наведеного, у відповідності до приписів статті 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор банкрута виконує повноваження керівника, отже з дати призначення ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Бережного А.Г. (28.07.2014 р.), а також з дати заміни останнього на ОСОБА_10 (23.03.2016 р.) вказані особи не були позбавлені можливості отримати інформацію про рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та звернутись до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності, проте, як Бережним А.Г. так і ОСОБА_10 , які діяли від імені позивача відповідних дій вчинено не було, а їх бездіяльність не можна вважати поважною причиною для поновлення відповідного строку.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідно до приписів частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-8 безпідставно набутих коштів у розмірі 1300,00 грн., у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-8.

Відносно позовних вимог заявлених до ФОП Карандєєвої О.Б. (відповідач-9) на суму 10000,00 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є такими, що погашені в період дії мораторію, з порушенням черговості, встановленої статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки до реєстру вимог кредиторів не включені, до звіту, як витрати в ліквідаційній процедурі не віднесені.

Водночас, від ФОП Карандєєвої О.Б. відзив на позов не надійшов, хоч останню було повідомлено про місце, дату та час розгляду даного спору, шляхом направлення ухвал суду на адресу місця реєстрації відповідача-9.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ФОП Карандєєвої О.Б. , останній 18.11.2014 р. було перераховано кошти на суму 10000,00 грн., з призначенням платежу: погашення заборгованості згідно акту звірки по договору № 1 від 01.11.2011 р.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Слід зазначити, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" розміщено на сайті ВГСУ 04.02.2014 р. за № 777, оголошення про визнання вказаної особи банкрутом - 29.07.2014 р. за № 6777, більше того, відповідно до відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату здійснення розрахунків містився запис про перебування ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" в стані припинення за судовим рішенням.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували період та сам фат надання послуг за які здійснено 18.11.2014 р. розрахунки з відповідачем-9 в сумі 10000,00 грн. Поряд з цим, якщо такі послуги було надано до порушення провадження у справі, то відносно зобов`язань боржника щодо здійснення їх оплати діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 03.02.2014 р. у справі № 911/128/14. Крім того, порядок заявлення грошових вимог, які виникли до порушення провадження у справі та, які виникли, в тому числі під час процедури розпорядження майном боржника встановлено приписами статті 23, 38 Закону, проте відповідачем-9 вимоги у встановлений законодавством спосіб до ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" заявлено не було і, відповідно, їх погашення відбулось в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, у разі ймовірного надання ФОП Карандєєвою О.Б. послуг за договором від 01.11.2011 р. № 1 після визнання боржника банкрутом, то слід зазначити, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що надані послуги (у разі їх надання), кошти за які було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-9, спожито саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ФОП Карандєєвою О.Б. за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, тощо.

За таких обставин, з огляду на те, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, враховуючи, що відповідачем-9 у встановлений Законом спосіб заявлено грошові вимоги до ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" не було, здійснення перерахування коштів в розмірі 10000,00 грн. із рахунку банкрута на рахунок відповідача-9 відбулось безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням встановлених судом обставин - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-9 в розмірі 10000,00 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет", що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

З огляду на вищенаведене, також з урахуванням того, що відповідно до приписів частини третьої статті 267 ГПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, так як відповідачем-9 про застосування позовної давності до заявлених до неї вимог не заявлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" до ФОП Карандєєвої О.Б. про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 10000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог заявлених до ФОП Чемес О.П. (відповідач-10) на суму 6315,00 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є такими, що погашені в період дії мораторію, з порушенням черговості, встановленої статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки до реєстру вимог кредиторів не включені, до звіту, як витрати в ліквідаційній процедурі не віднесені.

Згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ФОП Чемес О . П. , судом встановлено, що останній було перераховано кошти на загальну суму 6315,00 грн. з призначенням платежу: за скретч-картки, в тому числі згідно рахунків від 05.08.2014, від 07.08.2014 р., від 02.09.2014 р., від 22.09.2014 р., від 11.11.2014 р., від 09.12.2014 р., в наступні періоди:

- 05.08.2014 р. - 648,00 грн.;

- 08.08.2014 р. - 432,00 грн.;

- 02.09.2014 р. - 807,00 грн.;

- 22.09.2014 р. - 648,00 грн.;

- 11.11.2014 р. - 1080,00 грн.;

- 09.12.2014 р. - 1350,00 грн.;

- 19.01.2015 р. - 1350,00 грн.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З аналізу вищенаведеного чинного законодавства встановлено, що кошти на суму 6315,00 грн., які було перераховано на рахунок відповідача-10, не є зобов`язаннями, що виникли до порушення провадження у справі і на які поширюється дія мораторію, введена ухвалою суду від 03.02.2014 р., водночас, вказані кошти було перераховано на рахунок відповідача-10, згідно інформації, наявної в банківській виписці, під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та на підставі рахунків, складених після визнання ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" банкрутом (постанова від 28.07.2014 р.).

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже враховуючи відсутність доказів, що скетч-картки, кошти за які було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-10, було використано (як послуги - спожито) саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ФОП Чемес О.П. за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, тощо, здійснення перерахування коштів в розмірі 6315,00 грн. в період з 05.08.2014 р. по 19.01.2015 р. (включно) із рахунку банкрута на рахунок відповідача-10 відбулось безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням того, що у боржника після визнання його банкрутом не виникають зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (грошова винагорода ліквідатора, витрати, в тому числі на охорону майна банкрута, здійснення його оцінки та продажу, тощо), з огляду на встановлені обставини справи - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-10 в розмірі 6315,00 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" за скетч-картки, які не було використано (як послуги - спожито) банкрутом, більше того, не є витратами пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять), що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

Поряд з зазначеним, відповідачем-10 заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, в даному випадку перебіг позовної давності починається з наступного дня від дати неправомірного перерахування з рахунку банкрута на рахунок ФОП Чемес О.П. коштів, враховуючи що 6315,00 грн. було перераховано окремими платежами в різні періоди, - відносно кожної суми окремо, з урахуванням також наступного:

ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" визнано банкрутом постановою суду від 28.07.2014 р. та призначено ліквідатором Бережного А.Г. , а приписами статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до ліквідатора переходять права керівника банкрута, крім того, він виконує повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Майно - предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб`єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов`язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них.

Таким чином, з дати призначення арбітражного керуючого Бережного А.Г. ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" останній зобов`язаний був вчиняти заходи відносно збереження майна банкрута, в тому числі грошових коштів, наявних на банківських рахунках банкрута, отже в будь-який час міг перевірити рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та вчинити відповідні дії, спрямовані на стягнення безпідставно перерахованих коштів на користь третіх осіб.

Відносно заперечень позивача щодо пропущення строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-10, слід зазначити наступне:

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, з вищенаведеним висновком позивача погодитись не можна, з огляду на таке:

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною першою статті 263 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до частини другої вказаної статті ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Згідно з приписами частини першої та частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності в даному випадку підстав зупинення перебігу позовної давності або переривання перебігу позовної давності строку, в межах якого позивач міг звернутись до суду з позовними вимогами до відповідача-10 про стягнення безпідставно набутих коштів, а посилання позивача на наявність мораторію, введеного ухвалою суду на задоволення вимог кредиторів ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" є необґрунтованим, оскільки відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється на зобов`язання боржника перед кредиторами, а не на зобов`язання третіх осіб перед боржником.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, за результатами здійсненого судом розрахунку, встановлено, що строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача-10 безпідставно отриманих коштів в сумі 6315,00 грн. сплив.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання позивача про відновлення (поновлення) пропущеного строку на подання позову, в тому числі до відповідача-10 про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що для проведення аналізу документів, оцінки незаконних дій посадових осіб банкрута та визнання розміру заподіяних збитків, ліквідатору ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" знадобився певний проміжок часу. Зокрема лист ПАТ КБ Надра від 30.11.2017 р. № 1-5-7894 про рух грошових коштів по рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" № НОМЕР_6 за період з 01.07.2014 р. по 26.10.2015 р. ліквідатор отримала 05.12.2018 р. разом з іншими документами від попереднього ліквідатора. Крім того, позивач звертає увагу, що проаналізувати потрібно було 898 аркушів документів, також потрібно було самостійно отримати та проаналізувати відповідну інформацію з ДПС та банківських установ, переоформити право підпису в банку, який використовується для здійснення ліквідаційної процедури тощо. Врахувавши зазначене, також вказуючи на незаконну бездіяльність попередніх ліквідаторів, позивач, посилаючись на дату отримання від попереднього ліквідатора Патерилова В.В. банківської виписки по рахунку банкрута (за результатами аналізу якої встановлено безпідставне перерахування коштів) - 05.12.2018 р., вважає що перебіг позовної давності закінчується 30.11.2020 р.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Правова позиція щодо застосування статті 267 ЦК України та необхідності з`ясування питання поважності чи неповажності причин пропуску позовної давності наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14гс14 та від 17.02.2016 у справі № 6-2471цс15.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий (ліквідатор) - Кияновська Л .В. звернулась до суду від імені банкрута - ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" (позивач), з метою захисту прав та інтересів останнього, тобто не в особистих інтересах.

Отже, посилання арбітражного керуючого (ліквідатора) - Кияновської Л.В. на дату отримання документів від попереднього ліквідатора, з аналізу яких останньою встановлено наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом, як на обставину, що унеможливила позивача звернутись до суду з позовом в межах строку позовної давності не є поважними причинами пропуску такого строку, оскільки відповідні документи були наявні в попереднього ліквідатора ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Патерилова В.В., що не позбавляло його можливості проаналізувати такі документи та звернутись до суду з позовом від імені ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет".

Окрім наведеного, у відповідності до приписів статті 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор банкрута виконує повноваження керівника, отже з дати призначення ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Бережного А.Г. (28.07.2014 р.), а також з дати заміни останнього на ОСОБА_10 (23.03.2016 р.) вказані особи не були позбавлені можливості отримати інформацію про рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та звернутись до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності, проте, як Бережним А.Г. так і ОСОБА_10 , які діяли від імені позивача відповідних дій вчинено не було, а їх бездіяльність не можна вважати поважною причиною для поновлення відповідного строку.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідно до приписів частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-10 безпідставно набутих коштів у розмірі 6315,00 грн., у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-10.

Відносно позовних вимог заявлених до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (відповідач-11) на суму 9520,00 грн., слід зазначити наступне:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вищенаведені позовні вимоги є такими, що погашені в період дії мораторію, з порушенням черговості, встановленої статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки до реєстру вимог кредиторів не включені, до звіту, як витрати в ліквідаційній процедурі не віднесені.

Згідно з інформацією, наявною в банківській виписці, долученій позивачем на підтвердження безпідставного перерахування грошових коштів в тому числі на рахунок ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", судом встановлено, що останньому було перераховано кошти на загальну суму 9520,00 грн. з призначенням платежу: за страховку згідно рахунків від 15.09.2014 р., в наступні періоди:

- 19.09.2014 р. - 5520,00 грн.;

- 23.09.2014 р. - 4000,00 грн.

Судом встановлено, що провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою вказаної статті Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів ; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Приписами частини шостої вказаної норми законодавець передбачив, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З аналізу вищенаведеного чинного законодавства встановлено, що кошти на суму 9520,00 грн., які було перераховано на рахунок відповідача-11, не є зобов`язаннями, що виникли до порушення провадження у справі і на які поширюється дія мораторію, введена ухвалою суду від 03.02.2014 р., водночас, вказані кошти було перераховано на рахунок відповідача-11, згідно інформації, наявної в банківській виписці, під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та на підставі рахунків, складених після визнання ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" банкрутом (постанова від 28.07.2014 р.).

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що після визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і в нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже враховуючи відсутність доказів, що послуги страхування, кошти за які було перераховано з рахунку банкрута на рахунок відповідача-11, було спожито саме ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" під час здійснення ліквідаційної процедури, як наслідок заходів передбачених Законом в ліквідаційній процедурі, а не іншими особами, зокрема ОСОБА_7 , яка, не зважаючи на визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора, на якого Законом покладено обов`язок виконання повноважень керівника банкрута, неправомірно діяла від імені банкрута здійснюючи розрахунки з третіми особами, в тому числі ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" за рахунок коштів банкрута, у вигляді здійснення оплати наданих послуг, тощо, здійснення перерахування коштів в розмірі 9520,00 грн. в період з 19.09.2014 р. по 23.09.2014 р. (включно) із рахунку банкрута на рахунок відповідача-11 відбулось безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі - гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За результатами аналізу чинного законодавства, з урахуванням того, що у боржника після визнання його банкрутом не виникають зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (грошова винагорода ліквідатора, витрати, в тому числі на охорону майна банкрута, здійснення його оцінки та продажу, тощо), з огляду на встановлені обставини справи - безпідставне перерахування коштів з рахунку банкрута на рахунок відповідача-11 в розмірі 9520,00 грн. під час ліквідаційної процедури ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" за послуги страхування, які не було спожито банкрутом, більше того, не є витратами пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять), що призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів, визнаних ухвалою суду в справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" на задоволення їх вимог за рахунок вказаних коштів, як майна банкрута в порядку встановленому приписами статті 45 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення вказаних коштів на користь банкрута.

Поряд з зазначеним, відповідачем-11 заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, в даному випадку перебіг позовної давності починається з наступного дня від дати неправомірного перерахування з рахунку банкрута на рахунок ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" коштів, враховуючи що 9520,00 грн. було перераховано окремими платежами в різні періоди, - відносно кожної суми окремо, з урахуванням також наступного:

ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" визнано банкрутом постановою суду від 28.07.2014 р. та призначено ліквідатором Бережного А.Г. , а приписами статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до ліквідатора переходять права керівника банкрута, крім того, він виконує повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Майно - предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб`єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов`язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них.

Таким чином, з дати призначення арбітражного керуючого Бережного А.Г. ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" останній зобов`язаний був вчиняти заходи відносно збереження майна банкрута, в тому числі грошових коштів, наявних на банківських рахунках банкрута, отже в будь-який час міг перевірити рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та вчинити відповідні дії, спрямовані на стягнення безпідставно перерахованих коштів на користь третіх осіб.

Відносно заперечень позивача щодо пропущення строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-11, слід зазначити наступне:

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльність боржника, який, зокрема обмежує повноваження розпорядника майна та ліквідатора щодо розпорядження коштами боржника. Як висновок, позивач зазначає, що позиція відповідача про застосування строку позовної давності є помилковою, такою, що суперечить частині 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, з вищенаведеним висновком позивача погодитись не можна, з огляду на таке:

Відповідно до приписів частини першої ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною першою статті 263 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до частини другої вказаної статті ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Згідно з приписами частини першої та частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності в даному випадку підстав зупинення перебігу позовної давності або переривання перебігу позовної давності строку, в межах якого позивач міг звернутись до суду з позовними вимогами до відповідача-11 про стягнення безпідставно набутих коштів, а посилання позивача на наявність мораторію, введеного ухвалою суду на задоволення вимог кредиторів ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" є необґрунтованим, оскільки відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється на зобов`язання боржника перед кредиторами, а не на зобов`язання третіх осіб перед боржником.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, за результатами здійсненого судом розрахунку, встановлено, що строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача-11 безпідставно отриманих коштів в сумі 9520,00 грн. сплив.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання позивача про відновлення (поновлення) пропущеного строку на подання позову, в тому числі до відповідача-11 про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що для проведення аналізу документів, оцінки незаконних дій посадових осіб банкрута та визнання розміру заподіяних збитків, ліквідатору ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" знадобився певний проміжок часу. Зокрема лист ПАТ КБ Надра від 30.11.2017 р. № 1-5-7894 про рух грошових коштів по рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" № НОМЕР_6 за період з 01.07.2014 р. по 26.10.2015 р. ліквідатор отримала 05.12.2018 р. разом з іншими документами від попереднього ліквідатора. Крім того, позивач звертає увагу, що проаналізувати потрібно було 898 аркушів документів, також потрібно було самостійно отримати та проаналізувати відповідну інформацію з ДПС та банківських установ, переоформити право підпису в банку, який використовується для здійснення ліквідаційної процедури тощо. Врахувавши зазначене, також вказуючи на незаконну бездіяльність попередніх ліквідаторів, позивач, посилаючись на дату отримання від попереднього ліквідатора Патерилова В.В. банківської виписки по рахунку банкрута (за результатами аналізу якої встановлено безпідставне перерахування коштів) - 05.12.2018 р., вважає що перебіг позовної давності закінчується 30.11.2020 р.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Правова позиція щодо застосування статті 267 ЦК України та необхідності з`ясування питання поважності чи неповажності причин пропуску позовної давності наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14гс14 та від 17.02.2016 у справі № 6-2471цс15.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий (ліквідатор) - Кияновська Л .В. звернулась до суду від імені банкрута - ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" (позивач), з метою захисту прав та інтересів останнього, тобто не в особистих інтересах.

Отже, посилання арбітражного керуючого (ліквідатора) - Кияновської Л.В. на дату отримання документів від попереднього ліквідатора, з аналізу яких останньою встановлено наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом, як на обставину, що унеможливила позивача звернутись до суду з позовом в межах строку позовної давності не є поважними причинами пропуску такого строку, оскільки відповідні документи були наявні в попереднього ліквідатора ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Патерилова В.В., що не позбавляло його можливості проаналізувати такі документи та звернутись до суду з позовом від імені ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет".

Окрім наведеного, у відповідності до приписів статті 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор банкрута виконує повноваження керівника, отже з дати призначення ліквідатором ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" Бережного А.Г. (28.07.2014 р.), а також з дати заміни останнього на ОСОБА_10 (23.03.2016 р.) вказані особи не були позбавлені можливості отримати інформацію про рух коштів на банківському рахунку ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та звернутись до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності, проте, як Бережним А.Г. так і ОСОБА_10 , які діяли від імені позивача відповідних дій вчинено не було, а їх бездіяльність не можна вважати поважною причиною для поновлення відповідного строку.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідно до приписів частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-11 безпідставно набутих коштів у розмірі 9520,00 грн., у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-11.

Відносно витрат на сплату судового збору, суд зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 26.04.2019 р. позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що позивач обґрунтовано звернувся з позовними вимогами про стягнення з ПІІ "Амік Україна", ТОВ "Глуско-Карт Україна", ФОП Фролова Д.О. , ТОВ "Автосоюз", ТОВ "Кобзар", ПП "Центр інформаційних технологій", ПП "Аспект-Л", ФОП Лук`янюка А.М. , ФОП Карандєєвої О.Б . , ФОП Чемес О.П. , ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" безпідставно набутих коштів 107340,90 грн., з огляду, в тому числі на наступне:

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" порушено ухвалою суду від 03.02.2014 р. Даною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" розміщено на сайті ВГСУ 04.02.2014 р. за № 777, оголошення про визнання вказаної особи банкрутом - 29.07.2014 р. за № 6777, більше того, відповідно до відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату здійснення розрахунків містився запис про порушення справи про банкрутство, а в подальшому, перебування ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" в стані припинення за судовим рішенням.

Порядок заявлення грошових вимог, які виникли до порушення провадження у справі та, які виникли, в тому числі під час процедури розпорядження майном боржника встановлено приписами статті 23, 38 Закону, проте відповідачами вимоги у встановлений законодавством спосіб до ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет" заявлено не було і, відповідно, їх погашення відбулось в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи з наведеного, а також враховуючи, що відповідно до приписів статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та, зокрема виборі контрагента , отже, незважаючи, що безпідставно набуті відповідачами кошти банкрута є результатом поведінки, в тому числі гр. ОСОБА_7 , яка неправомірно діяла від імені ПВНЗ "Економіко-Технологічний Університет", після визнання його банкрутом, наслідком чого в силу вимог ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є припинення повноважень органів управління (керівника) боржника, покладення таких обов`язків на ліквідатора, дані обставини не звільняють від відповідальності відповідачів та не спростовують заявлених до них позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною п`ятою статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на встановлені в даній справі обставини - обґрунтованість позовних вимог заявлених до відповідачів, суд дійшов висновку, що судові витрати мають бути покладено на, крім відповідачів 6, 7, 9, щодо яких позовні вимоги задоволено, також на відповідачів 1, 2, 3, 4, 5, 8, 10, 11, не зважаючи на відмову, у зв`язку зі спливом строку позовної давності, в задоволенні позовних вимог заявлених до останніх.

Відповідно до частини другої ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розміри ставок судового збору встановлено ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до пп. 10 п. 2 частини другої статті 4 вказаного Закону за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі сплачується 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 р. становить 1921,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач звернувся до суду з окремими позовними вимогами щодо кожного з відповідачів, суд з урахуванням порядку здійснення сплати судового збору, у разі заявлення більше однієї вимоги, встановленого Законом, стягує з відповідачів, з кожного окремо, по 3842,00 грн. судового збору до Державного бюджету.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

ухвалив:

1. Позовну заяву Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кияновської Лариси В`ячеславівни від 20.04.2019 р. № 02-01/22/122 (вх. № 1158/19, 26.04.2019 р.) про стягнення коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Центр інформаційних технологій" (07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 6, кв. 118; код ЄДРПОУ 31463885) на користь Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2; код ЄДРПОУ 31785752) 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок безпідставно перерахованих коштів.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Аспект-Л" (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 34/51, кв. 262; код ЄДРПОУ 30312377) на користь Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2; код ЄДРПОУ 31785752) 2190 (дві тисячі сто дев`яносто) гривень 00 копійок безпідставно перерахованих коштів.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карандєєвої Ольги Борисівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2; код ЄДРПОУ 31785752) 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок безпідставно перерахованих коштів.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Аспект-Л" (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 34/51, кв. 262; код ЄДРПОУ 30312377) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Центр інформаційних технологій" (07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 6, кв. 118; код ЄДРПОУ 31463885) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карандєєвої Ольги Борисівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

8. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; код ЄДРПОУ 30603572) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11; код ЄДРПОУ 32489155) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

10. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фролова Дениса Олександровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

11. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Автосоюз" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 28; код ЄДРПОУ 30223848) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобзар" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 29, кв. 190; код ЄДРПОУ 24570127) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

13. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лук`янюка Артура Миколайовича ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

14. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чемес Оксани Петрівни ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

15. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; код ЄДРПОУ 20602681) в доход Державного бюджету 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

16. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

17. Видати накази.

Копії ухвали направити учасникам справи.

Дата підписання 15.10.2019 р.

Суддя А.В. Лопатін

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення25.09.2019
Оприлюднено15.10.2019
Номер документу84915096
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/128/14

Ухвала від 29.01.2025

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 08.01.2025

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 31.07.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 16.07.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 15.05.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 24.04.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 05.04.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 18.01.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 09.01.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 29.11.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні