Рішення

від 10.10.2019 по справі 911/1376/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1376/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" (Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобанн" (Київська обл., м. Бориспіль) про стягнення 7511292,38 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Старостенко В.О. - довіреність від 01.07.2019;

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобанн" (далі - відповідач) 7511292,38 грн, з яких: 6375628,23 грн основного боргу, 845425,77 грн пені, 70742,70 грн 3% річних та 219495,68 грн інфляційних втрат.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач у позові посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині оплати товару та послуг з транспортування товару, поставленого на виконання умов договору № 25-09 поставки продукції від 25.09.2018.

Ухвалою від 18.06.2019 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 11.07.2019.

Ухвалою від 11.07.2019 Господарський суд Київської області продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 17.09.2019.

Протокольною ухвалою від 17.09.2019 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд спору по суті на 03.10.2019.

27.09.2019 до суду від позивача надійшло письмове пояснення по справі від 26.09.2019 вих. №175. Того ж дня Господарський суд Київської області надіслав відповідачу повідомлення про дату і час призначення справи до розгляду.

03.10.2019 Господарський суд Київської області оголосив перерву в судовому засіданні на 10.10.2019.

Після перерви представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, доказом чого є відмітка, проставлена представником відповідача на розписці суду від 03.10.2019. Правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2018 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено договір № 25-09 поставки продукції (дал - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві асфальтобетонну суміш (надалі - товар) відповідної якості, а покупець зобов`язався прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що поставка здійснюється окремими партіями товару на підставі замовлень на протязі 1 робочого дня з моменту отримання заявки покупця, що передається покупцем кожний день на наступний день на кількість, тип, марку (тел. 050 444-14-88, 465-23-50), поданої не пізніше 15.00 год.

Доставка товару здійснюється як само вивозом, так і з наданням транспортних послуг постачальника. Вартість наданих послуг визначається на підставі правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013) (п. 4.2 договору).

У відповідності до п. п. 2.2, 2.4 договору сторони погодили, що товар відпускається за ціною, яка діяла на дату подання замовлення покупцем. Замовник проводить попередню оплату в розмірі 100% проплатою у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунка-фактури. За згодою сторін розрахунки за товар можуть бути проведені в іншій формі та порядку, які не заборонені законом.

Згідно з п. 6.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині фінансових та інших зобов`язань сторін до повного їх виконання.

Як вбачається із позовної заяви, спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати товару, поставленого йому на виконання умов договору № 25-09 поставки продукції від 25.09.2018.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначено у ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунки-фактури № СФ-0944 від 03.12.2018 та № СФ-0967 від 27.12.2018.

В підтвердження поставки товару по замовленнях, які за твердженням позивача надавались відповідачем у усній формі, позивачем було додано до позовної заяви видаткову накладну №РН-0000814 від 03.12.2018 на суму 8054880,00 грн та видаткову накладну №РН-0000914 від 27.12.2018 на суму 2989308,00 грн, які підтверджують поставку відповідачу товару на загальну суму 11044188,00 грн.

Оскільки доставка товару здійснювалася із наданням відповідачу транспортних послуг, позивачем також було виписано відповідачу на оплату рахунки-фактури № СФ-0962 від 17.12.2018 та № СФ-0968 від 27.12.2018, а в подальшому складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000000357 від 17.12.2018 на суму 128590,31 грн та № ОУ-0000000358 від 27.12.2018 на суму 202849,92 грн.

Суд встановив, що як видаткові накладні, так і акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були підписані відповідачем без застережень, що свідчить про прийняття останніх відповідачем до оплати.

Як передбачено ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

З умов укладеного між сторонами договору вбачається, що сторони погодили порядок розрахунків лише за отриманий товар, оскільки умова про обов`язок здійснити попередню оплату міститься у 2 розділі договору "Ціна продукції та порядок розрахунків".

З огляду на вказане, суд зазначає, що порядок розрахунків за виконання обов`язку з доставки товару сторонами у договорі не визначено, отже строк виконання відповідачем вказаного обов`язку встановлюється днем пред`явлення вимоги позивача про його виконання.

Матеріалами господарської справи підтверджено, що із вимогою про сплату боргу за договором № 25-09 поставки продукції від 25.09.2018 позивач звернувся до відповідача 22.05.2019. Вимогу відповідач отримав представником за довіреністю 24.05.2019, звідси суд констатує, що у відповідача виник обов`язок здійснити позивачу оплату за надані транспортні послуги з доставки товару у строк до 31.05.2019 включно (24.05.2019 + 7 к.д.). Таким чином, з 01.06.2019 у відповідача виникла заборгованість за надані, однак неоплачені у строк транспортні послуги.

Позивач вказує, що з метою погашення заборгованості за договором № 25-09 поставки продукції від 25.09.2018, відповідачем було частково перераховано на рахунок позивача 5000000,00 грн, на підтвердження чого позивач надав суду виписку з банківського рахунку.

З огляду на вищевикладене, станом на день звернення до суду з даним позовом у відповідача рахується перед позивачем заборгованість за договором на суму 6375628,23 грн (11044188,00 + 128590,31 + 202849,92 - 5000000,00).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене суд вказує про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на його користь 6375628,23 грн основної заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, визначених умовами договору № 25-09 поставки продукції від 25.09.2018.

В той же час, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач додатково нарахував до стягнення на свою користь також 845425,77 грн пені, 70742,70 грн 3% річних та 219495,68 грн інфляційних втрат.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 219495,68 грн за період січень - квітень 2019 року, а також 70742,70 грн 3% річних та 845425,77 грн пені, нараховані за період з 01.01.2019 по 15.05.2019.

При перевірці вищевказаного розрахунку щодо обгрунтованості стягнення з відповідача суми річних та інфляційних, судом було встановлено, що позивачем невірно визначено суму, на яку здійснювалося їх нарахування. Враховуючи, що граничним строком оплати наданих транспортних послуг з доставки товару є 31.05.2019, а кінцевим періодом до нарахування інфляційних та річних позивачем визначено у розрахунку дату 15.05.2019, отже за період з 01.01.2019 по 15.05.2019 позивач має право на стягнення з відповідача нарахувань, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, лише на суму боргу по оплаті товару у розмірі 6044188,00 грн без врахування транспортних витрат.

Здійснивши перерахунок річних та інфляційних, суд вважає, що обгрунтовано заявленою до стягнення з відповідача є сума річних у розмірі 67065,65 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 208085,10 грн. Таким чином у частині стягнення на користь позивача 3677,05 грн річних та 11410,58 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Що стосується заявленої позивачем пені, що згідно з розрахунку останнього становить 845425,77 грн, то слід зазначити таке.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як встановлено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем передбачених договором строків оплати товару постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши правильність нарахування пені за період зазначений позивачем у виправленому розрахунку (з 01.01.2019 по 15.05.2019 включно), суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена до стягнення сума пені складає 801475,89 грн. При цьому суд встановив, що при проведенні розрахунку пені, позивачем було невірно визначено суму, на яку здійснювалося нарахування, а саме замість 6044188,00 грн позивачем вказано 6375628,23 грн. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у стягненні з відповідача 43949,88 грн пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги позивача, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.

На підставі викладеного, суд вказує про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 25-09 поставки продукції від 25.09.2018 на суму 7452254,87 грн, з яких: 6375628,23 грн основного боргу, 67065,65 грн 3% річних, 208085,10 грн інфляційних втрат та 801475,89 грн пені.

У частині стягнення з відповідача 3677,05 грн річних, 11410,58 грн інфляційних втрат та 43949,88 грн пені суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

У зв`язку з частковою відмовою в задоволені позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобанн" про стягнення 7511292,38 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобанн" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 21, офіс 9, код ЄДРПОУ 33003362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 31-А, код ЄДРПОУ 25298093) 6375628 (шість мільйонів триста сімдесят п`ять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 23 копійки основного боргу, 67065 (шістдесят сім тисяч шістдесят п`ять) гривень 65 копійок 3% річних, 208085 (двісті вісім тисяч вісімдесят п`ять) гривень 10 копійок інфляційних втрат, 801475 (вісімсот одну тисячу чотириста сімдесят п`ять) гривень 89 копійок пені та 111783 (сто одинадцять тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 83 копійки витрат зі сплаті судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 15.10.2019.

Суддя В.М. Антонова