Рішення

від 10.10.2019 по справі 922/2787/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2787/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36000, м. Полтава, вул.Монастирська, 12) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст-УТН" (61038, м.Харків, Салтівське шосе, буд. 43) про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-УТН" про стягнення коштів у розмірі 9380,81 грн., з яких: 6856,34 грн. - сума боргу, 2011,09 грн. інфляційні втрати та 513,38 грн. 3% річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів № НП-0212 від 03.02.2016 в частині своєчасної оплати за поставлені нафтопродукти.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2787/19 з повідомленням сторін; призначено судове засідання на 24.09.2019 о 11:30 год.

В судове засідання 24.09.2019 позивач свого представника не направив. До канцелярії суду надійшло від позивача клопотання (вх. № 22521 від 20.09.2019) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача також не з`явився в призначене судове засідання. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ухвали господарського суду Харківської області від 02.09.2019 про відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2019 року судове засідання було відкладено на 10.10.2019 року о 12:30.

В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про час та дату наступного судового засідання.

В призначене судове засідання 10.10.2019 року представник позивача не з`явився, проте до канцелярії суду надав клопотання (вх.№24204), якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить здіснювати розгляд справи за відсутності його представника. Надане клопотання було долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача повернулась на адресу суду з позначкою " за закінченням терміну зберігання".

Судом було здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань та встановлено, що станом на момент винесення рішення ТОВ „ТРАСТ-УТН" не є припиненим підприємством.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2016 у справі № 922/4478/16 прийнято заяву ТОВ „ТРАСТ-УТН" про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2017 затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу ТОВ „ТРАСТ-УТН", провадження у справі припинено.

Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.08.2017 у справі № 922/4478/16.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 922/4478/16 апеляційну скаргу Київської ОДПІ м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 23.08.2017 скасовано, провадження у справі про банкрутство закрито.

Отже, підприємство згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань знаходиться за адресою, на яку направлялись ухвали суду, а тому відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд враховує також, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство „Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" є учасником Договору № 99 „Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997, що укладений з Компанією „Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд."

Згідно з пунктом 3 Додатку № 4 до Договору № 999/97 про спільну діяльність ПАТ „Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу (філії) - Нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз" є Управляючим спільною діяльністю, тобто, особою уповноваженою учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ, в тому числі, на укладення цивільних правочинів.

03.02.2016 року між TOB „ТРАСТ-УТН" та НГВУ „Полтаванафтогаз" ПАТ „Укрнафта", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну діяльність було укладено договір поставки нафтопродуктів № НП-0212.

Відповідно до пунктів 1.1.,1.2. даного договору Постачальник (НГВУ„Полтаванафтогаз" ПАТ „Укрнафта" відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну діяльність) зобов`язується передати у власність покупця (ТОВ „ТРАСТ-УТН") нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору.

Номенклатура, кількість та ціна товару визначається сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1. договорів визначено, що поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами додаткової угоди до договору протягом місяця з дати підписання даної додаткової угоди.

Відповідно до пункту 5.1. договору покупець здійснює оплату за Товар шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31 грудня 2016 року.

03.02.2016 між Сторонами Договору № НП-0212 від 03.02.2016 була укладена додаткова угода № 1, за умовами якої постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW - (резервуари нафтобаз ПАТ „Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз", що належать ПАТ „Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти наступні види товарів: паливо дизельне підвищеної якості Евро марки С виду II код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710194710 у кількості 0,857 тон на загальну суму 6856,34 грн. з ПДВ.

Відповідно до Акту № 1 від 29.02.2016 приймання - передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0212 від 03.02.2016, який підписаний та скріплений печатками сторонами договору, постачальником передано, а покупцем прийнято паливо дизельне підвищеної якості Евро марки С виду II код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710194710 у кількості 0,857 тон на загальну суму 6856,34 грн. з ПДВ.

Отже, постачальник виконав свої зобов`язання за договором № НП-0212 від 03.02.2016 року в повному обсязі, передав покупцю нафтопродуктів на загальну суму 6856,34 грн. з ПДВ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 174 Господарського кодексу встановлює підстави виникнення господарських зобов`язань, а саме безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 712 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що дійсно продавець поставив, а покупець не провів розрахунки за отриманий товар (нафтопродукти) у встановлений строк, тобто зобов`язання взяті за договором не виконав, тому має заборгованість перед постачальником за поставлені нафтопродукти у розмірі 6856,34 гри. з ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги не надання відповідачем доказів на спростування обставин доведених позивачем, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача стягнення коштів у розмірі 9380,81 грн., з яких: 6856,34 грн. - сума боргу, 2011,09 грн. інфляційні втрати та 513,38 грн. 3% річних. є законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, а саме судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін, тому витрати по сплаті судового збіру покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАСТ-УТН (65122, м. Харків, Салтівське шосе, буд. кімната, 12, код ЄДРПОУ 37227482) на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код за ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз (36000, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код за ЄДРПОУ 22525915) суму позову в розмірі 9380.81 грн в тому числі, суму боргу в розмірі 6856,34; інфляційні в сумі 2011.09, 3 % річних в сумі 513.38 грн. та 1921,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено "10" жовтня 2019 р.

Суддя В.В. Суслова

справа №922/2787/19