Рішення

від 08.10.2019 по справі 922/2333/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2333/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Приватного підприємства "Шахіня і Ко", м. Київ про стягнення 216360,06 грн. за участю представників:

позивача - Волинської Я.І., довіреність №08-21/3495/2-18 від 20.12.2018 року;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Приватного підприємство "Шахіня і Ко" заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 216360,06 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди землі від 21.11.2005 року, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель за №69198/05. Судовий збір позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2333/19, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.08.2019 року на 12:00 год.

У судовому засіданні 19.08.2019 року оголошено перерву до 10.09.2019 року до 11:50 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2019 року підготовче засідання відкладено на 23.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2019 року на 11:50 год.

Представник позивача у судовому засіданні 08.10.2019 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 08.10.2019 року не з`явився, письмовий відзив не надав.

Ухвала господарського суду Харківської області від 29.07.2019 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) повернулась на адресу суду без вручення з довідкою поштового відділення: "інші причини, які на дали змогу вручити відправлення".

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/2333/19 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані ним докази, суд встановив такі обставини.

На підставі рішення Харківської міської ради від 27.04.2005 року № 78/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів", між Харківською міською радою (позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "Шахіня і Ко" (відповідач, орендар) укладено договір оренди землі від 21.11.2005 року, зареєстрований за №69198/05 (надалі - Договір; а.с. 19-21), відповідно до умов якого, позивачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0502 га по вул. Плеханівській, ріг вул . Нехаєнка у м. Харкові для будівництва торгівельно-побутового центру (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та її подальшої експлуатації до 31.12.2030 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2014 року у справі №922/4764/14 внесено зміни до Договору у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Вищезазначене рішення набрало законної сили 06.01.2015 року.

Відповідно до п. 5 Договору (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/4764/14), нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 612 від 17.10.2013 становить 1018227 грн. (один мільйон вісімнадцять тисяч двісті двадцять сім гривень). При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 581/14 від 14.11.2013 року на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 57020,71 грн., або в місяць - 4751,73 грн. (пункт 9 Договору в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/4764/14).

Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з п. 13 Договору (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/4764/14), розмір орендної плати переглядається у разі:

а) зміни умов господарювання, передбачених договором;

б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

в) зміни нормативної грошової оцінки;

г) внаслідок інфляції - щорічно;

д) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

е) в інших випадках, передбачених законом.

Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка протягом тривалого строку використовується відповідачем без належної сплати орендної плати у повному обсязі, а саме без урахування рішення суду яким внесено зміни до Договору, а тому Харківська міська рада змушена звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за Договором за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.

Як вже було зазначено, в п. 9 Договору (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/4764/14) зазначено, що розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 581/14 від 14.11.2013 року на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 57020,71 грн., або в місяць - 4751,73 грн.

Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до умов Договору (п. 31 п.п. "б"), орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановленими цим договором.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 11 Договору).

З аналізу вищевикладених умов Договору вбачається, що відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць (з урахуванням індексу інфляції) протягом наступного місяця.

На підставі викладеного, при розрахунку розміру орендної плати, яку мав сплатити відповідач за спірний період, треба виходити з щомісячного розміру орендної плати (4751,73 грн.) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця. Наприклад, індекс інфляції у січні 2017 року складав 101,1, отже, відповідач мав сплатити за вказаний місяць орендну плату в розмірі 4804,00 грн.

Таким чином, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року відповідач мав сплатити 115101,13 грн.

Згідно даних ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 25-26), відповідач на протязі 2017-2018 роках орендну плату за Договором не сплачував.

Враховуючи вищевикладене, розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за Договором за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року становить 115101,13 грн.

Щодо тверджень позивача про необхідність застосуванням щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, суд зазначає наступне.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з п. 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

З наведених положень Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому, саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини 1 статті 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В той же час, згідно з п. 13 Договору (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/4764/14), розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів та в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (п. 36 Договору).

Таким чином, зміна коефіцієнтів індексації, визначених законодавством є підставою для перегляду орендної плати та має здійснюватись у письмовій формі за взаємною згодою сторін. В разі ж ухилення орендаря від перерахунку орендної плати при настанні умов, передбачених п. 13 договору, орендодавець має право звернутися до суду для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в зміненій редакції.

Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до Договору в частині розміру орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель в 2016 - 2018 роках.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що позивач безпідставно здійснив нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30.03.2018 року у справі № 916/3236/16 та від 01.10.2018 року у справі №916/3233/16, останній виходив з того, що позивач залишив поза увагою, що його правовідносини з відповідачем є договірними, а не контролюючими, не навів доводів та доказів на підтвердження існування у відповідача згідно з умовами договору обов`язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі. Стосовно доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №5009/3430/12, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що правовий висновок Верховного Суду України, викладений у зазначеній постанові щодо виникнення у орендаря обов`язку сплачувати орендну плату відповідно до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ґрунтується на з`ясованих судами попередніх інстанцій умовах договору оренди землі, за якими орендар зобов`язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, та що орендар неналежним чином виконав свій обов`язок щодо розрахунку розміру орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

В даному випадку договором оренди земельної ділянки не передбачено обов`язку орендаря самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.07.2018 у справі № 813/3819/17, зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 07.10.2019 року у справі №922/3321/18 вказав (п. 41), що за умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено внесення орендної плати із урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, за встановленими обставинами орендна плата має вноситись відповідачем відповідно до умов договору із урахуванням індексації інфляції, тому посилання скаржника на сплату відповідачем орендної плати не у повному обсязі (без урахування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки) є необґрунтованим.

Верховний суд також зазначив (п. 44), що посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що висновки судів попередніх інстанцій про необхідність сплати у даних правовідносинах орендної плати без урахування коефіцієнту індексації суперечать висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі №916/3235/16 Судом не приймаються, оскільки безпосередньо у самій цій постанові від 18.05.2018 року у справі № 916/3235/16 не міститься чітко та прямо викладеного правового висновку Верховного Суду щодо існування у відповідача обов`язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі і за умови відсутності в договорі такого чітко встановленого обов`язку. Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17. Так, предметом спору у вищезазначеній цивільній справі була вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки, яка знаходилась у приватній власності, в той час як у господарській справі № 922/3321/18 предметом спору є стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності. Отже, правовідносини і предмет позову у даних справах не є подібними.

Вищезазначені правові позиції Верховного Суду спростовують твердження позивача про те, що відповідач мав сплачувати орендну плату за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, за відсутності внесення відповідних змін до спірного договору оренди землі.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати (з урахуванням індексів інфляції) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року в сумі 115101,13 грн.

В решті позовних вимог має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст.129, 144 Конституції України, ст.ст. 2, 13, 14, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.93 Земельного кодексу України, ст.288 Податкового кодексу України, ст.ст. 6, 626, 628, 632, 648, 651, 792 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Шахіня і Ко" (01032, м.Київ, вул.Жилянська, буд.75, код 33206144) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н.Конституції, буд.7, код 04059243) заборгованість в сумі 115101,13 грн. та 1726,52 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 101258,93 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.10.2019 року.

Суддя О.В. Смірнова