Рішення

від 02.10.2019 по справі 925/1026/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1026/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючої судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В. за участю

представника позивача Атамась І.М., адвокат,

розглянув у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного підприємства Біакс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дарксайд

про стягнення 30028 грн 56 коп,

Приватне підприємство Біакс звернулося з позовом до суду, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дарксайд заборгованість з орендної плати у сумі 30028 грн 56 коп з яких: 26070 грн 90 коп основного боргу, 114 грн 09 коп інфляційних втрат, 272 грн 94 коп три відсотки річних, 3180 грн 63 коп пені та 390 грн 00 коп штрафу, обґрунтувавши позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №1-45 від 01.08.2018 в частині сплати орендної плати. Судові витрати понесені позивачем при подачі позову до суду, позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 27.08.2019 суд прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову та заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (у разі їх наявності) протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, у встановлені судом строки, відзив на позов та заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суду не надав. Ухвала суду від 27.08.2019 направлялась відповідачу за місцем його держаної реєстрації, однак повернулась до суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання . Про обізнаність відповідача з розглядом цієї справи свідчить ознайомлення представником відповідача з матеріалами справи 20.09.2019. Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами

У судове засідання відповідач (його представник) не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Приватним підприємством Біакс (орендодавець - позивач у справі), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю Дарксайд (орендар - відповідач у справі), з іншої сторони, було укладено договір оренди нерухомого майна №1-45 (далі - договір), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення, площею 35 кв м, яке розміщені за адресою: м.Черкаси, вул.Гетьмана Сагайдачного ,12/7.

Відповідно до пункту 3.1 договору термін оренди складає один рік з моменту прийняття приміщень за актом здачі-приймання, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору орендна плата за користування приміщенням становить 3000 грн у т.ч. ПДВ на місяць. Плата розпочинається з моменту підписання акту передачі, сплачується наперед не пізніше 3-го числа кожного місяця. А відповідно до пункту 5.5 договору орендар, не пізніше 30 числа кожного місяця зобов`язаний сплачувати витрати на утримання приміщення.

У пункті 7.2 договору, сторони серед іншого встановити, що орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати за оренду та витрати на утримання приміщень.

У випадку заборгованості з орендних платежів та утримання приміщення та інших передбачених договором платежів орендар сплачує пеню у розмірі 3% від розміру невчасно сплачених платежів за кожний день прострочення, до повного виконання орендарем простроченого зобов`язання (пункт 9.2 договору). А за порушення обов`язків, які передбачених пунктом 7.2 договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від розміру щомісячної орендної плати, передбаченої пунктом 5.1 договору (пункт 9.5 договору).

Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.08.2018, який підписаний сторонами за договором та скріплений їх печатками зазначені у договорі приміщення були передані орендарю.

01.11.2018 між сторонами договору була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої орендна плата за користування приміщенням що орендується збільшена до 3900 грн у т.ч. ПДВ на місяць.

Орендар належним чином не сплачував за користування орендованим приміщенням, останній платіж здійсненний ним 10.02.2019 і станом на 01.08.2019 заборгованість з орендної плати та витрат на утримання приміщення становить 26070 грн 90 коп.

31.07.2019 позивач направив відповідачу листа, у якому повідомив орендаря, що 01.08.2019 закінчується термін дії договору на який його було укладено і позивач не має наміру продовжувати його дію, а тому просив забезпечити передачу орендованого приміщення у термін визначений договором та сплатити заборгованість з орендної плати та витрат на утримання приміщення, яка становить 26070 грн 90 коп.

Відповідач на вказаний лист не відповів заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача у примусовому порядку 26070 грн 90 коп заборгованості зі сплати орендних платежів та витрат на утримання приміщення, а також нарахованих позивачем штрафних санкцій штрафу, пені, а також інфляційні та річні.

Як встановлено в судовому засіданні, підставою для виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір оренди нежитлового приміщення, який укладений між позивачем та відповідачем 01.08.2018, за яким орендар отримав у користування нежитлові приміщення позивача.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором оренди та відповідає вимогам статті 283 Господарського процесуального кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (стаття 763 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, орендар зобов`язався сплачувати орендну плата наперед, не пізніше третього числа щомісячно, а сплату витрат на утримання приміщення - не пізніше 30 числа кожного місяця. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, у лютому, березні 2019 року позивачем нараховано 3207 грн 40 коп та 7263 грн 50 коп платежів, які складаються, як безпосередньо з орендних платежів так і витрат на утримання приміщень, а починаючи з квітня тільки з орендної плати у розмірі 3900 грн 00 коп, а всього 26070 грн 90 коп, за період з лютого до липня 2019 року. Оскільки борг зі сплати орендної плати та витрат на утримання приміщення, відповідачем не сплачений, то строк оплати цих платежів на день розгляду справи в суді настав. Відповідачем не спростовано розрахунку позивача та не надано належних доказів на підтвердження оплати за користування майном позивача, отже, заборгованість у розмірі 26070 грн 90 коп є обґрунтованою та відповідає вимогам законодавства та договору, тому вимога про її стягнення підлягає до задоволення.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 цього Кодексу встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до умов договору за несвоєчасну сплату орендних платежів, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 10% від розміру щомісячної орендної плати, що становить 390 грн та пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 04.02.2019 до 21.08.2019 у сумі 3180 грн 63 коп у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахована позивачем сума штрафу 390 грн за порушення зобов`язань за договором оренди нарахована позивачем у відповідності з умовами договору, фактичними обставинами його виконання сторонами, вимогами чинного законодавства, тобто нарахована правильно, а тому підлягає до задоволення в заявленій позивачем сумі. Щодо нарахування пені, то цій частині вимог суд задовольняє їх частково з наступних підстав. Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем до позовної заяви, останнім не вірно визначено строк нарахування пені, оскільки до суми, на яку позивачем нарахована пеня за лютий, березень 2019 року включені як орендна плата так і витрати на утримання приміщень, які мають різні строки їх сплати. Оскільки встановити, яку частину складають орендні платежі та витрати на утримання не має можливості, суд відмовляє позивачу у стягненні пені за ці місяці. Отже, розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача становить 1379 грн 42 коп за період з 04.04.2019 до 21.08.2019.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних вимог закону за прострочення виконання зобов`язань за договором, позивачем нараховані відповідачу 114 грн 09 коп інфляційних втрат, 272 грн 94 коп три відсотки річних за період з 04.02.2019 до 21.08.2019. Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що період за який стягуються ці нарахування також включають лютий та березень місяць, заборгованість за які позивачем не поділена за платежами, що унеможливлює провести правильний розрахунок. За розрахунками суду до задоволення підлягає до стягнення 23 грн 06 коп інфляційних втрат та 119 грн 25 коп три відсотки річних за період з 04.04.2019 до 21.08.2019. В іншій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем всупереч частини 1 статті 74, статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди нежитлового приміщення, розрахунку з позивачем за орендовані приміщення. Отже, суд прийшов до висновку, що до стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку підлягає заборгованість у розмірі 26070 грн 90 коп, 23 грн 06 коп інфляційних втрат, 119 грн 25 коп три відсотки річних, 1379 грн 42 коп пені та 390 грн 00 коп штрафу .

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 9 статті передбачено право суду покласти на сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору якщо спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони. З огляд у на наведену норму, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача 1921,00 грн судового збору.

У статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач вказав орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, яка складає 3500,00 грн та вказав, що її розмір залежатиме від обсягу наданої допомоги, що буде визначена в акті наданих послуг, заявив до завершення судових дебатів у справі про їх надання протягом 5 днів. Отже, відшкодування цих судових витрат буде вирішене судом після надання відповідних доказів позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дарксайд (бул.Шевченка, буд.100, м.Черкаси, код ЄДРПОУ 39900051) на користь Приватного підприємства Біакс (вул.Гетьмана Сагайдачного, буд.12/7, м.Черкаси, код ЄДРПОУ 31701185) 26070 грн 90 коп заборгованості, 23 грн 06 коп інфляційних втрат, 119 грн 25 коп три відсотки річних, 1379 грн 42 коп пені, 390 грн 00 коп штрафу та 1921,00 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 15.10.2019.

Суддя О.І.Кучеренко