Постанова

від 08.10.2019 по справі 915/1138/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/1138/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну фізичної особи-підприємця Стрільчука Валерія Григоровича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2019 (суддя Алексєєв А. П.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 (Богатир К. В. - головуючий, судді Аленін О. Ю., Поліщук Л. В.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Стрільчука Валерія Григоровича

до Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Громадська організація "Новий Світанок",

про визнання недійсним договору підряду від 11.07.2017 № 1289.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У жовтні 2018 року фізична особа - підприємець Стрільчук Валерій Григорович (далі - ФОП Стрільчук В. Г.) звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (далі - сільрада) про визнання недійсними 6 договорів підряду: від 11.07.2017 № 1289, від 13.07.2017 № 1293, від 18.07.2017 № 1309, від 18.09.2017 № 0018, від 18.09.2017 № 0019, від 11.10.2017 № 0028 .

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані правочини укладено під впливом обману (оскільки відповідач не повідомив позивачеві про наявність балансоутримувача майна), від замовника їх підписала особа, яка не мала відповідних повноважень на укладання цих договорів (не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності).

3. Ухвалою судді Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2018 № 915/1138/18 позовну заяву ФОП Стрільчука В. Г. повернуто позивачеві на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2018 у справі № 915/1138/18 скасовано, а матеріали позовної заяви направлено до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.

5. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання на 01.03.2019.

6. У подальшому ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2019 позовні вимоги роз`єднано та виділено у самостійне провадження позовні вимоги про визнання недійсним договору підряду від 11.07.2017 № 1289 (далі - спірний договір), вирішено розглядати у справі № 915/1138/18.

7. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2019, зокрема, залучено Громадську організацію "Новий Світанок" (далі - ГО "Новий Світанок") до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2019 у справі № 915/1138/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.

9. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що сторони спірного договору погодили всі істотні умови правочину, а згодом підрядник виконав роботи та отримав передбачену договором плату. Сільрада відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади села. За змістом пункту 16 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Таким чином, як зазначив суд першої інстанції, голова сільради Назар І. В. під час укладення спірного договору діяв на підставі норм чинного законодавства України.

10. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зауважив, що позивач у справі не довів належними та допустимими доказами наявності умислу в діях іншої сторони за спірним договором стосовно введення його в оману щодо наявності балансоутримувача, природи правочину, прав та обов`язків сторін правочину, будь-яких властивостей водопроводу, який є предметом ремонту згідно з правочином, окрім того, не доведено неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину із відповідачем, як і того, як саме наведене вплинуло на ФОП Стрільчука В. Г. волевиявлення при укладанні та виконанні правочину.

Дослідивши та проаналізувавши умови спірного договору, апеляційний господарський суд установив, що при укладенні спірного договору сторони дотрималися загальних вимог щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, передбачених цивільним і господарським законодавством.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звернула увагу, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильне його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним, у зв`язку з чим погодилась із висновками місцевого господарського суду, що позивач під час розгляду справи не довів шляхом надання відповідних доказів обставин порушення його прав у зв`язку з укладенням спірного договору із поточного ремонту водопроводу безпосередньо із сільрадою як представником територіальної громади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2019 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у справі № 915/1138/18, ФОП Стрільчук В. Г. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Підставами для скасування рішення та постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 92, 203, 215, 229, 230, 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 8, 24 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 19, 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 1, 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", положення Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 № 154, та порушили вимоги статті 269 ГПК України щодо перегляду справи за наявними у ній і додатково поданими доказами, а також перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, статті 236 ГПК України щодо ґрунтовності судового рішення на засадах верховенства права, його законності та обґрунтованості, відповідності завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом.

13. Заявник касаційної скарги зазначає про неправомірність роз`єднання позовної заяви ФОП Стрільчука В. Г. і безпідставність відмови у задоволенні клопотання про об`єднання цих вимог, зауважуючи, що такі дії місцевого господарського суду суперечать завданням господарського судочинства, спрямовані на безпідставне затягування вирішення позовних вимог, підривають авторитет правосуддя. Крім того, роз`єднання позовних вимог прямо суперечить висновкам апеляційного господарського суду викладеним у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у цій справі № 915/1138/18, щодо доцільності розгляду наведених позовних вимог в одному провадженні.

14. Крім цього, скаржник висловлює сумнів у неупередженості судді Алексєєва А. П. під час розгляду цієї справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.07.2017 між сільрадою, яка є правонаступником прав та обов`язків Прибузької сільської ради Вітовського району Миколаївської області згідно з рішенням сільради від 05.01.2017 № 4, як замовником і ФОП Стрільчуком В. Г . як підрядником укладено договір підряду № 1289 , за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з поточного ремонту водопроводу по вул. Пушкіна в с. Прибузькому Вітовського району Миколаївської області .

17. Відповідно до пункту 1.3 спірного договору для виконання робіт, зазначених у цьому договорі, підрядник складає калькуляцію.

18. Згідно з пунктом 2.1 спірного договору його ціна становить 104 104,00 грн.

19. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 спірного договору оплата за виконану роботу здійснюється замовником шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника згідно з виставленим рахунком та актом виконаних робіт. Розрахунок за виконані роботи проводиться на підставі акта приймання виконаних робіт після підписання вище вказаного документа.

20. У пунктах 5.1, 5.3 спірного договору передбачено, що прийняття і оцінка виконаних робіт проводиться уповноваженим представником замовника згідно з попередньою калькуляцією. Здача-приймання виконаних робіт оформляється актами приймання-передачі, що підписані сторонами.

21. Відповідно до пункту 8.1 спірного договору цей договір діє до 31.12.2017.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

22. Крім того, як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.07.2017 сторони підпили акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 104 104,00 грн.

23. 17.07.2017 сільрада оплатила виконані роботи, що підтверджується платіжним дорученням від 14.07.2017.

24. Суди попередніх інстанцій також установили, що 13.03.2015 Прибузька сільська рада Жовтневого району Миколаївської області прийняла рішення № 1 "Про утримання та подальшу експлуатацію водонапірної мережі, артсвердловин та башт Рожновського сіл Прибузьке та Степова Долина", згідно з яким надано згоду на передачу комунального майна - водопровідних мереж, артсвердловин та башт Рожновського села Прибузького в обслуговування для забезпечення централізованого водопостачання на території населених пунктів сільської ради ГО "Новий Світанок".

25. 13.03.2015 між Прибузькою сільською радою (сторона - 1) і ГО "Новий Світанок" (сторона - 2) укладено договір (далі - договір від 13.05.2015), за умовами якого сторона - 1 передає в безоплатне тимчасове користування стороні - 2 для забезпечення суспільних прав жителів сіл Прибузького і Степової Долини на якісне водопостачання водонапірні башти та мережі згідно з актом приймання-передачі.

26. Відповідно до пункту 1.2 договору від 13.03.2015, зазначене у пункті 1.1 цього договору майно є комунальною власністю територіальної громади Прибузької сільської ради.

27. За змістом пунктів 2.2.2, 2.3.2 договору від 13.03.2015 сторона - 1 (Прибузька сільська рада) має право вносити будь-які поліпшення до майна, яке передається у користування, без обмежень .

Сторона - 2 (ГО "Новий Світанок") зобов`язується підтримувати майно у належному стані, у тому числі здійснюючи його поточний ремонт.

28. У пункті 3.1 договору від 13.03.2015 передбачено, що майно надається Стороні 2 (ГО "Новий Світанок") на строк, що становить 2 роки 11 місяців із моменту підписання акта-прийому передачі, а саме до 13.02.2019.

29. Відповідно до пункту 3.3 договору від 13.03.2015 строк користування майном може бути подовжено за згодою сторін. В разі відсутності заперечень у сторін, договір автоматично продовжується на той же строк на тих же умовах.

30. На виконання умов договору від 13.03.2015 між Прибузькою сільською радою та ГО "Новий Світанок" 13.03.2015 підписано акт приймання-передачі водопровідних мереж, свердловин та башт Рожновського сіл Прибузького та Степової Долини Жовтневого (Вітовського) району Миколаївської області.

31. Відповідно до адресованого представникові позивача повідомлення в.о. старости сіл Прибузького та Степової Долини Карунського В . М.(вих. від 14.09.2018 № 98), у липні-жовтні 2017 року водопровід, зокрема по вул . Ювілейна та вул. Кошового у с. Прибузькому Вітовського району Миколаївської області, перебував на балансі та належав до основних засобів ГО "Новий Світанок", яка здійснює діяльність із забору та постачання води.

32. За змістом адресованого представникові позивача повідомлення голови ГО "Новий Світанок" від 03.09.2018 № 347 водонапірні башти та мережі сіл Прибузького та Степової Долини перебувають на балансі громадської організації.

33. Згідно з рішенням сільради від 05.01.2017 № 4 "Про реорганізацію Лиманівської, Прибузької, Українківської сільських рад" сільрада є правонаступником прав та обов`язків Прибузької сільської ради, тобто до неї перейшли всі права та обов`язки за укладеними Прибузькою сільською радою договорами, у тому числі й за договором від 13.03.2015, укладеним між Прибузькою сільською радою та ГО "Новий Світанок".

34. Звертаючись до господарського суду із позовною заявою у цій справі, позивач вважає, що спірний договір є недійсним, оскільки відповідач - сільрада в особі голови сільради Назара І. В. - ввів в оману позивача щодо наявності в об`єктів, на яких мав здійснюватися поточний ремонт, іншого аніж замовник балансоутримувача, приховавши наявність ГО "Новий Світанок" як балансоутримувача та обслуговувача водопроводів, до основних засобів якого належать ці водопроводи.

Позиція Верховного Суду

35. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

36. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

38. Як зазначалося, спір у справі стосується наявності (відсутності) підстав для визнання недійсним спірного договору, укладеного сторонами спору. При цьому в обґрунтування підстав для визнання спірного договору недійсним позивач наголосив, що правочин укладено внаслідок обману, оскільки відповідач не повідомив позивачеві про наявність балансоутримувача майна (яким є ГО "Новий Світанок"), договір від замовника підписала особа, яка не мала відповідних повноважень укладати такий правочин (не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності).

39. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із договору.

40. Частиною 1 статті 626 цього Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

41. Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

42. За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

43. Частинами 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

44. Із викладеного убачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, а в разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

45. Положеннями статей 203, 215, 229, 230 ЦК України передбачено недійсність правочинів із вадами волі, коли волевиявлення учасника правочину не відповідає його внутрішній волі, у тому числі якщо внутрішня воля сторони сформувалася неправильно під впливом обману. Суд ураховує, що йдеться про обман, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

46. Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справ № 910/49/24/18 та від 23.09.2019 у справі № 915/186/19.

47. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

48. Як установив під час розгляду справи суд апеляційної інстанції, при укладанні спірного договору сторони дотрималися загальних вимог щодо свободи волевиявлення, форми правочину, наявності істотних умов, що передбачені цивільним та господарським законодавством; позивач не довів умислу відповідача на введення позивача в оману щодо наявності балансоутримувача майна, природи правочину, прав та обов`язків сторін правочину, будь-яких властивостей щодо водопроводу, який є предметом ремонту згідно з правочином; не довів неправильності сприйняття позивачем фактичних обставин спірного договору, укладеного із відповідачем, а також того, як саме ці обставини вплинули би на волевиявлення позивача при укладанні та виконанні спірного договору.

49. Суди попередніх інстанцій також установили, що сільрада відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади села.

50. Згідно з положеннями статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування .

51. Спірне майно за договором (водопровід) було передано у користування ГО "Новий Світанок", при цьому згідно з умовами договору від 13.03.2015 сільрада залишила за собою право вносити будь-які поліпшення до комунального майна, переданого у користування ГО "Новий Світанок", без обмежень.

52. Таким чином, сільрада в особі її голови мала необхідний обсяг повноважень для укладення оспорюваного правочину щодо поточного ремонту водопроводу.

53. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій, установивши недоведеність позивачем наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

54. Аргументи скаржника стосовно того, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 92, 203, 215, 229, 230, 237 ЦК України, статей 8, 24 ГК України, статей 19, 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 1, 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", положення Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, не отримали підтвердження під час розгляду касаційної скарги ФОП Стрільчука В. Г.

55. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції порушив положення статті 269 ГПК України щодо перегляду справи за наявними у ній і додатково поданими доказами, а також перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та статті 236 ГПК України щодо ґрунтовності судового рішення на засадах верховенства права, його законності іта обґрунтованості, відповідності завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, здійсненням повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи як місцевим, так і апеляційним господарськими судами.

56. Аргументи скаржника щодо незаконного роз`єднання позовних вимог на шість окремих проваджень, яке (роз`єднання) скаржник вважає незаконним та необґрунтованим, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки, як зазначено у постанові суду апеляційної інстанції, роз`єднання позовних вимог шляхом виділення однієї або декількох об`єднаних вимог у самостійне провадження є правом суду, якщо це сприятиме завданню господарського судочинства; таке роз`єднання позовних вимог не призвело до прийняття місцевим господарським судом неправильного судового рішення по суті спору.

57. Стосовно інших доводів, наведених у касаційній скарзі, варто зауважити, що вони спрямовані на переоцінку доказів у справі, а це виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

58. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, "Нєлюбін проти Російської Федерації" від 02.11.2006) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цій справі суд касаційної інстанції не виявив.

59. За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані рішення і постанову у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

61. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

62. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

63. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Стрільчука Валерія Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у справі № 915/1138/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ