Вирок

від 15.10.2019 по справі 344/17625/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/17625/19

Провадження № 1-кп/344/849/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого фахівцем відділу охорони АТ «Фармак», РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.425 КК України (в редакції Закону від 21.02.2014)-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив недбале ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Так, полковник ОСОБА_5 під час проходження військової служби на посаді начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 , тимчасово виконуючи в період із 02.09.2014 до 05.09.2014 обов`язки командира цієї військової частини та, будучи військовою службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, не передбачаючи суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча, як виконувач обов`язків командира військової частини НОМЕР_2 , повинен був і міг їх передбачити, у порушення вимог ст.ст. 77, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п.п. 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997, п. 2.3, 3.1.3 наказу МО України №300 від 16.07.1997 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» 03.09.2014, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 , по АДРЕСА_3 , за відсутності згоди Міністра оборони України та рішення Кабінету Міністрів України, не перевіривши дійсні межі земельної ділянки військової частини НОМЕР_2 та, не переконавшись, що земельна ділянка площею 0,3175 га знаходиться в межах земельної ділянки, закріпленої за військовою частиною НОМЕР_2 , погодив межі земельної ділянки площею 0,3175 га (кадастровий номер 2610100000:25:009:0162) в натурі, яка фактично знаходиться в межах земельної ділянки, на якій розташована військова частина НОМЕР_2 , а також особисто підписав акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, скріпивши свої підписи відтиском гербової печатки військової частини НОМЕР_2 , таким чином протиправно та добровільно відмовившись від права користування земельною ділянкою площею 0,3175 га, внаслідок чого рішенням Івано-Франківської міської ради №1589-50 від 03.12.2014 затверджено проект землеустрою та передано вказану земельну ділянку в постійне користування військовій частині НОМЕР_3 для влаштування автопарку, що завдало державі в особі Міністерства оборони України шкоду на суму 1008936 (один мільйон вісім тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєному визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, обвинувачений суду показав, що з 2011 до 2016 року виконував обов`язки начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 , та в період із 02.09.2014 до 05.09.2014 тимчасово виконував обов`язки командира цієї військової частини та згідно посадових обов`язків погоджував документи, які надходили до військової частини НОМЕР_2 . Серед погоджених ним документів була технічна документація на земельну ділянку, а також акт прийому-передачі межових знаків. Підписав та скріпив гербовою печаткою ці документи, оскільки вони були завізовані відповідальними працівниками, а сам як начальник штабу не володів достатніми знаннями з земельних питань та на той час не знав, що на здійснення таких дій повинна бути згода Міністра оборони України та рішення Кабінету Міністрів України. Вчинив даний злочин з необережності, не мав умислу на відчуження військового майна та завдання шкоди державним інтересам. На даний час матеріальна шкода відшкодована у повному обсязі. У вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв досудовому розслідуванню, повідомляючи усі обставини справи. Зазначив, що сумлінно ніс військову службу понад 30 років, жодного разу не притягувався до відповідальності будь-якого виду. На даний час здійснює догляд за особою похилого віку - батьком ОСОБА_5 , 1947 р.н., а також його дружина ОСОБА_6 , 1971 р.н., є інвалідом ІІ групи. Просив суд суворо його не карати та звільнити від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» брав безпосередньо участь в антитерористичній операції та має статус учасника бойових дій. Наслідки звільнення від відбування покарання за таких підстав йому роз`яснені та зрозумілі.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.2 ст.425 КК України (в редакції Закону від 21.02.2014) як недбале ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, брав безпосередньо участь в антитерористичній операції, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 02.11.2015, відповідно до якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій; з особової справи вбачається, що за час військової служби з 1993 до 2018 року характеризувався позитивно, проходив періодичні атестації, стягнення не застосовувалися, звільнений з військової служби у запас 19.09.2018 у званні полковника; в період з 08.12.2011 до 24.06.2016 проходив військову службу на посаді начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 ; на даний час працює фахівцем відділу охорони АТ «Фармак», одружений, має на утриманні особу похилого віку - батька ОСОБА_5 , 1947 р.н., а також його дружина ОСОБА_6 , 1971 р.н., є інвалідом ІІ групи; обвинувачений за місцем проживання та місцем роботи позитивно характеризується, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває; щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні як обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З огляду на викладене, враховуючи особу обвинуваченого, його послужний список, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання за вчинений злочин у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та не заперечив щодо застосування ЗУ «Про амністію у 2016 році» та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання; позицію обвинуваченого та захисника, що просили суворо не карати обвинуваченого та застосувати щодо нього Закон України Про амністію у 2016 році, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 мінімальне покарання в межах санкції ч.2 ст.425 КК України (в редакції Закону від 21.02.2014) у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 брав безпосередню участь в антитерористичній операції та забезпеченні її проведення, захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 02.11.2015, відповідно до якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. Злочин, інкримінований обвинуваченому ОСОБА_5 (ч.2 ст.425 КК України) є тяжким та не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи відповідно до ст.12 КК України. Таким чином, на обвинуваченого ОСОБА_5 поширюється дія Закону України Про амністію у 2016 році. Також в судовому засіданні ОСОБА_5 вказав, що просить звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він брав безпосередньо участь в антитерористичній операції та отримав статус учасника бойових дій. Перешкод для застосування амністії та звільнення від відбування призначеного покарання з цих підстав ОСОБА_5 - судом не встановлено. За таких обставин, відповідно до ст.86 КК України, на підставі ст.2 Закону України Про амністію у 2016 році ОСОБА_5 слід звільнити від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов не заявлявся. Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.425 КК України (в редакції Закону від 21.02.2014), та призначити йому покарання - позбавлення волі на строк три роки.

Відповідно до ст.86 КК України, на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного цим вироком покарання.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави із зарахуванням на рахунок UA318999980000031118115009002, отримувач: УК у м.Івано-Франківську /м.Івано-Франківськ/24060300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження» - 17 584 грн 72 коп процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз: №КСЕ-19/109/30-41ЗТ/19 від 16.08.2019; №СЕ-19/109/09-123ТД/19 від 26.06.2019, №СЕ-19/109/09-124ПЧ/19 від 26.06.2019; №1261/19-28 від 21.08.2019.

Речові докази згідно постанови від 23.09.2019: витяг з Держаного земельного кадастру та оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки- зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя ОСОБА_7