Ухвала

від 19.09.2019 по справі 160/9038/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

19 вересня 2019 р. Справа №160/9038/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД за позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про зупинення дії постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовим особами № ДН2053/1511/НП/СПТД-ФС/447 від 07.05.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2053/1511/НП/СПТД-ФС/447 від 07.05.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД (ЄДРПОУ 20230564) у розмірі 417 300,00 (чотириста сімнадцять тисяч триста гривень 00 копійок);

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД (ЄДРПОУ 20230564) судові витрати у розмірі 5 259 грн.

Як вбачається з матеріалів справи на адресу суду позивачем подана заява про забезпечення позову, згідно якої позивач просить:

- зупинити дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовим особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2053/1511/НП/СПТД-ФС/447 від 07.05.2019 року на Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД (ЄДРПОУ 20230564) у розмірі 417 300, 00 грн. (чотириста сімнадцять тисяч триста гривень 00 копійок) до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі;

- зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області№ДН2053/1511/НП/СПТД-ФС/447 від 07.05.2019 року на Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД (ЄДРПОУ 20230564) у розмірі 417 300, 00 грн. (чотириста сімнадцять тисяч триста гривень 00 копійок).

Звернення до суду з даною заявою зумовлено запобіганню порушенню прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД та уникнення в подальшому незаконного і безпідставного накладення штрафу. Також позивач зазначив, що на даний час відкрито виконавче провадження № 59469142 про стягнення штрафу з ТОВ КОМФОРТ ЛТД на користь ГУ Держпраці у Дніпропетровській області.

Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ № 2 від 06 червня 2008 року в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Із матеріалів справи судом встановлено, що посадова особа Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області провела інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД щодо додержання вимог законодавства про працю. За результатами спроби проведення інспекційного відвідування складено акт № ДН2053/1511/НП від 22.04.2019 року про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування). На підставі висновків цього акта відповідач прийняв постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.05.2019 року № ДН2053/1511/НП/СПТД-ФС/447, згідно з якої на Товариство з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД накладено штраф у розмірі 417 300,00 (чотириста сімнадцять тисяч триста гривень 00 копійок).

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників, дані постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області пред`явлені стягувачем до примусового виконання.

Отже, в межах відкритого виконавчого провадження Довгінцівським ВДВС м. Кривий Ріг у Дніпропетровській області від 05.07.2019 року здійснюється примусове виконання постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.05.2019 року № ДН2053/1511/НП/СПТД-ФС/447, які є предметом судового оскарження у цій справі.

Згідно з пунктом 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМ України від 17.07.2013 №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № № 1404-VІІІ) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закон № № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26).

Частиною сьомою цієї статті визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Суд враховує, що правомірність постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.05.2019 року № ДН2053/1511/НП/СПТД-ФС/447 перевіряється судом в цьому судовому провадженні. Сам по собі факт оскарження постанови про накладення штрафу в судовому порядку не зупинив її виконання.

Суд вважає, що стягнення штрафу в примусовому порядку на підставі оскаржуваної постанови до прийняття судом рішення може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову.

Обираючи вид забезпечення позову, суд дійшов висновку, що співмірним та ефективним буде зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.05.2019 року № ДН2053/1511/НП/СПТД-ФС/447.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а також враховуючи необхідність ефективного захисту позивачем своїх прав та відсутність порушення будь-яких прав відповідача вжиттям такого заходу забезпечення позову, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого клопотання. Тому заяву позивача про забезпечення позову слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД про забезпечення позову - задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД (ЄДРПОУ 20230564) від 07.05.2019 року № ДН2053/1511/НП/СПТД-ФС/447 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/9038/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛТД до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови № ДН2053/1511/НП/СПТД-ФС/447.

Ухвала підлягає негайному, обов`язковому виконанню шляхом направлення її державним органам для вжиття відповідних заходів згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Пунктом 2 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасування забезпечення позову.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали судуякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділуVII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський