Рішення

від 15.10.2019 по справі 320/5276/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року м. Київ № 320/5276/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни

про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни № 59986307 від 06.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 59986307 від 06.09.2019 як такої, що винесена з порушенням територіальності та приписів статті 24 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавчі документи прийнято до виконання не за місцезнаходженням боржника або його майна. На переконання позивача, такі дії відповідача порушують його права у виконавчому провадженні, відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання 09.10.2019 о 09:15 год.

У зв`язку із заявленим 08.10.2019 клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено на 15.10.2019.

Відповідачем позов не визнано, 10.10.2019 на електронну пошту суду надійшов відзив на позов, в якому відповідачем зазначено про правомірність дій при відкритті виконавчого провадження в межах чинного законодавства. Зокрема, відповідачем зазначено, що приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, в тому числі коштів, що знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. На підтвердження правомірності своїх дій, відповідач також посилається на лист - роз`яснення Міністерства юстиції України від 11.06.2018 №23123/16620-33-18/20.5.1 та постанову Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №905/3542/15.

У судове засідання 15.10.2019 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відтак, судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Так, частиною першою даної статті передбачено право учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, на звернення до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (частина четверта статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області 03.11.2006 .

Між позивачем та Публічно акціонерним товариством Дельта Банк 17.04.2013 укладено кредитний договір №001-29133-170413.

У подальшому між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та ТОВ РОСВЕН ІНВЕСТ Україна 09.02.2018 укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами №09/02/18 від 09.02.2018, за яким право вимоги боргу за кредитним договором №001-29133-170413 відійшло до ТОВ РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА .

06.09.2019 приватним нотаріусом БРНО Київської області Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис № 228 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА заборгованості в розмірі 25 989, 67 грн.

ТОВ РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА з метою стягнення заборгованості з позивача звернулося до приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни із заявою та виконавчим написом №2281, виданим 16.08.2019.

До даної заяви надано лист від 28.08.2019 № б/н, в якому зазначено про перехід прав вимоги за договором про відступлення прав вимоги за кредитним договором №09/02/18 від 09.02.2018, укладеного між ТОВ ФК Довіра та Гарантія та ТОВ РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА , у зв`язку з чим змінено рахунок для погашення заборгованості на рахунок у форматі IBAN НОМЕР_2 , відкритий у АТ ОТП Банк , м. Київ, що знаходиться за адресою: м. Київ,вул. Жилянська, буд.43.

06.09.2019 відповідачем, за розглядом заяви товариства з обмеженою відповідальністю РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА про примусове виконання, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №59986307 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА заборгованості у розмірі 25 989, 67 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини склалися з приводу виконання виконавчого напису нотаріуса, а відтак, при вирішенні спору суд виходив з положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), згідно статті 1 якого, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 26 Закон №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIIІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII ).

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону №1403-VIII про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються, зокрема, виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно пункту 4 частини другої статті 23 Закону №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Наявні в матеріалах справи відомості з Єдиного реєстру приватних виконавців України свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни (посвідчення №0122 від 17.11.2017) визначено місто Київ.

Обґрунтовуючи правомірність постанови про відкриття ВП №59986307, відповідач посилається на прийняття у даному випадку виконавчого документа не за місцем проживання перебування боржника - фізичної особи, а за місцезнаходженням його майна - грошових кошів на картковому рахунку у форматі IBAN UA873005280000026505455000044, відкритому у АТ ОТП Банк , м. Київ, що знаходиться за адресою: м. Київ,вул. Жилянська, буд.43, що підпадає під виконавчий округ, на території якого приватний виконавець Вольф Т.Л. здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесеніо та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Втім, суд вважає вказані доводи відповідача безпідставними з огляду на таке.

Згідно частини другої статті 25 Закону №1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1404-VIIІ, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відтак, суд дійшов висновку, що Законом України "Про виконавче провадження" визначено вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. Разом із тим, згідно частини третьої статті 25 Закону право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина шоста статті 25 Закону та абзац 2 частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Як встановлено судом, позивач проживає та працює в селі Волошинівка, Баришівського району, Київської області, рухоме майно відсутнє, нерухоме майно, а саме: земельна ділянка (кадастровий номер 3220281701:04:140:0010) площею 0,12 га, зареєстрована 23.07.2015 Управлінням Держземагенства у Баришівському районі, знаходиться за адресою: Київська область , Баришівський район, село Волошинівка, вулиця Садова , земельна ділянка 16.

Отже, місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Вольф Т.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №59986307 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання перебування боржника - фізичної особи.

Суд зазначає, що відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (зі змінами) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно статті 3 наведеного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Відтак, у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкрито рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів. Втім такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Пунктами 3.1, 3.2 статті 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Поняття картковий рахунок передбачено Постановою НБУ від 19.10.2005 Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням №137, що втратило чинність на підставі Постанови НБУ №223 від 30.04.2010.

Втім, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що картковий рахунок є майном в розумінні статті 190 ЦК України як і не передбачено й визначення місцезнаходження карткового рахунку за місцем знаходження будь-якого банку.

При цьому, наявна в матеріалах справи копія листа товариства з обмеженою відповідальністю РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА не містить інформації про наявність коштів на рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритому у АТ ОТП Банк , м. Київ. У листі лише зазначено про зміну рахунку ОСОБА_1 для погашення заборгованості. Відтак, документальне підтвердження того, що на такому рахунку обліковуються грошові кошти, належні боржнику на час відкриття виконавчого провадження, в матеріалах справи відсутнє. Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що рахунок у банку ПАТ Дельта Банк відкритий банком на виконання Кредитного договору № 001-29133-170413 та у подальшому змінений ТОВ РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА", а не боржником.

Також суд зауважує, що вказаний рахунок не є поточним, на якому акумулюються кошти вкладника, а є рахунком, на який мають надходити кошти для погашення кредитної заборгованості, тобто такі кошти не можуть вважатися майном особи.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у позивача будь-якого майна, розташованого у м. Києві.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на правовий висновок Верховного Суду, висловлений в постанові від 10.09.2018 по справі №905/3542/15, суд зазначає, що у вказаній справі надано оцінку подібним правовідносинам накладення арешту, втім, при наявності грошових коштів на банківських рахунках, у той час як у даній справі відповідачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається, наявності у приватного виконавця відомостей на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження про наявність у боржника коштів на рахунках у банках, що розташовані у м. Києві.

Щодо посилань відповідача на лист Міністерства юстиції України від 11.06.2018 №23123/16620-33-18/20.5.1, суд зазначає, що останній не має сили нормативного акту, відтак, не може регулювати спірні правовідносини. Крім того, в листі надано оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за умови знаходження грошових коштів на рахунках боржника, що також обумовлює наявність у приватного виконавця інформації про наявність таких коштів на рахунку на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання, чого в даному випадку не було зроблено.

Вказані обставини не були перевірені та враховані відповідачем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, відтак, суд дійшов висновку, що спірне рішення приватного виконавця є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем, на якого покладений обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірності та законності прийнятої спірної постанови №59986307 від 06.09.2019, а відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно наявної у матеріалах справи квитанції від 19.09.2019 №350 позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768, 40 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни (адреса місцезнаходження: 09094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, оф.15) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни від 06.09.2019 №59986307.

3. Стягнути за рахунок приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни (адреса місцезнаходження: 09094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, оф.15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 15 жовтня 2019 року.