Рішення

від 15.10.2019 по справі 420/3721/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3721/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Слободянюка К.С.,

представника позивача: Лук`янової С.В.,

представників відповідача: Авентюка С.В., Банкової Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енко Ентерпрайз» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2019 року № 0026461405, 0026451405, 0026441405, 0026431405, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енко Ентерпрайз» до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2019 року № 0026461405, 0026451405, 0026441405, 0026431405.

Ухвалою від 27.06.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

16.07.2019 року (вх. № 25564/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

17.07.2019 року (вх. № 25731/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

23.07.2019 року (вх. № 26524/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою від 24.07.2019 року Одеським окружним адміністративним судом продовжено строк підготовчого провадження.

24.07.2019 року (вх. № 26694/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою від 04.09.2019 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

25.09.2019 року (вх. № 34834/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

01.10.2019 року (вх. № 35559/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

02.10.2019 року (вх. № 35806/19) представником відповідача до канцелярії суду подані письмові пояснення.

02.10.2019 року (вх. № 35867/19) представником позивача до канцелярії суду подані письмові пояснення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Енко Ентерпрайз» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема, посилаючись на акт проведеної перевірки, та вказує, що первинні документи під час здійснення перевірки надані не у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енко Ентерпрайз» Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з акту перевірки, Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ст. 77, п. 82.2 ст. 82 ПК України плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 1 квартал 2019 року, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 07.02.2019р. № 836, проведена планова виїзна документальна перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Енко Ентерпрайз з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р., валютного законодавства за період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р., відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За наслідками перевірки складено акт № 466/15-32-14-05/37009150 від 25.03.2019р. (т.1 а.с. 17-42), відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема:

п. 44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, п.137.1, п.137.3 ст. 137 ПК України, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , п.4, п.7 норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , пп. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі за період 2017 рік на суму 514149 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 39116 грн., за 2 квартал 2018 року на суму 182159 грн., за 3 квартал 2018 року на суму 69870 грн.;

п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. а) п. 186.1 ст. 186, пп. а) п. 187.1, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 50.1, п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, пункту 2 Розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 147627 грн., в тому числі: за червень 2017 року у сумі 105045 грн., липень 2017 року у сумі 42582 грн., завищення рядку 21 Декларацій Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 32002 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2018 року у сумі 32002 грн.;

п. 187.8 статті 187, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 52471 грн. у т.ч. по періодах: за квітень 2017 року - 24333 грн., за червень 2017 року - 17500 грн., липень 2017 року у сумі 10638 грн.;

ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України та в порушення Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , до податкових розрахунків І-ІV кВ. 2017 року не включені відомості про суми виплачених (нарахованих) доходів у вигляді поворотної фінансової допомоги повернутої за ознакою доходу 153 по фізичним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не у повному обсязі відображені нараховані (виплачені) доходи фізичним особам - підприємцям ознакою доходу 157 ; до податкових розрахунків І-ІІІ кв. 2017 року включені недостовірні дані, щодо податкового номера (номеру паспорту) платника податку за ознакою 127 , а саме НОМЕР_1 замість НОМЕР_2 ; у Розділі ІІ Оподаткування процентів, виграшів (призів) у лотерею та військовий збір не відображено у рядку Військовий збір за ІІ кв. 2017 року відомості про доходи громадян, нараховані (виплачені) на користь фізичної особи орендодавця та нарахований (перерахований) збір, а саме сума доходу від надання в оренду рухомого майна.

Не погоджуючись з висновками акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ Енко Ентерпрайз подало заперечення на зазначений акт перевірки разом із первинною бухгалтерською документацією (т.1 .а.с. 67-86).

Так, за результатами поданих заперечень відповідачем призначено позапланову виїзну перевірку з питань правильності висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 25.03.2019 року № 466/15-32-14-05/37009/150.

10.05.2019 року складено акт про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ Енко Ентерпрайз № 900/15-32-14-05/37009150 (т.2 а.с. 82-100), відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема:

п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1, п. 137.1, п. 137.3 ст. 137 ПК України, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , п. 4, п. 7 норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , пп. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 636613 грн., у т.ч. за період 2017 рік на суму 428508 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 29358 грн., за 2 квартал 2018 року на суму 107167 грн., за 3 квартал 2018 року на суму 71580 грн.;

п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. а) п. 186.1 ст. 186, пп. а) п. 187.1, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 50.1 ст. 50, п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, пункту 2 Розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплати до бюджету у загальній сумі 41833 грн., в тому числі за червень 2017 року у сумі 9889 грн., липень 2017 року у сумі 31944 грн., завищення рядку 21 Декларацій Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 32002 грн. в т.ч. по періодах: вересень 2018 року у сумі 32002 грн.;

п. 187.8 ст. 187, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 п. 201.10 ст. 201 ПК України, не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 41833 грн. у т.ч. по періодах: за квітень 2017 року - 24333 грн., за червень 2017 року - 17500 грн.

За результатами перевірки Головним управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 06.06.2019 року № 0026461405, яким застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 20917,00 грн.;

від 06.06.2019 року № 0026451405, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 41833,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 20917,00 грн.;

від 06.06.2019 року № 0026451405, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32002,00 грн.;

від 06.06.2019 року № 0026431405, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 954920,00 грн., з яких сума основного грошового зобов`язання становить 636613,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 318307,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Перевіряючи правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 06.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 954 920,00 грн., з яких сума основного грошового зобов`язання становить 636 613,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 318 307,00 грн., суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки від 10.05.2019 року, під час проведення перевірки перевіряючими зазначено, що перевіркою відображених у рядку 01 декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку показників за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із продажу піску, щебеню, відсіву, цементу, паливних палетів з деревини, надання послуг ведення бухгалтерського обліку, надання послуг по організації перевезення вантажів та інше.

Так, перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ Енко Ентерпрайз показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р. встановлено їх заниження на суму 428 084,00 грн., в тому числі в наступних податкових періодах:

2 квартал 2018 року у сумі - 310 286,00 грн.;

3 квартал 2018 року у сумі - 106 896 грн.;

9 місяців 2018 року у сумі - 10902 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно наданих до перевірки первинних документів та аналітичних регістрів бухгалтерського обліку по рахунку бухгалтерського обліку № 70, № 361 дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за період щ 01.01.2018р. по 30.09.2018р., складає 49361119,00 грн., в той час коли згідно рядка 2000 Звіту про фінансові результати (ф. №2) за цей же період - 48955100 грн. Розбіжність складає 426537,00 грн.

Зокрема, контролюючим органом зазначено, що зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток платника податків за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018р. складає 38002 грн., в той самий, коли згідно рядка 2110 Звіту про фінансові результати за цей період складає 27100,00 грн.

Згідно п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами п.135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно положень п.137.1, п.137.3 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1 -1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства.

Згідно п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.4, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат. Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до форми 2 за 2017 р. витрати (рядок 2285) складають 38787200 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку, зокрема обліку класу 9 оборотно-сальдової відомості за 2017 р. та підтверджується копіями первинних документів, наданих на підтвердження фактів здійснення господарських операцій (акти виконаних робіт, накладні тощо). Відтак, дохід від продажу товарів, робіт, послуг, який складає 39050200 грн. було зменшено на 38787200 грн. обґрунтовано.

Відповідно до форми 2 за квартал І 2018 року витрати (рядок 2285) складають 8550400 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку, зокрема класу 9 оборотно-сальдової відомості за І квартал 2018 року та підтверджується первинними документами, відтак дохід від продажу товарів, робіт, послуг, що становить 8575 00 грн. зменшено на суму 8550400 обґрунтовано.

Об`єкт оподаткування (дохід згідно рядка 3380) корегується (зменшується) на суму витрат (рядок 2285), а не тільки на собівартість (рядок 2050), про що зазначено в акті перевірки.

Згідно п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати ).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатку 6 до акту перевірки, у ньому відображено відхилення, які фактично і вплинули на виявлені порушення а саме виникли питання щодо собівартості. Проте позивачем до собівартості реалізації продукції віднесено крім іншого ще й витрати на оплату праці та ЄСВ. Відтак, у першому кварталі 2018 р. контролюючим органом виявлено відхилення на суму 164072,13 грн. З аналізу додатку № 6 вбачається, що податковим органом відносяться до адміністративних витрат заробітна плата. У другому та третьому кварталах 2018 р. платник податку має переплату.

Контролюючим органом з посиланням на приписи чинного законодавства не доведено порушення у частині не ведення рахунку 97 Витрати та виявлені відхилення у розмірі 47300 грн. за перший квартал 2018 р. та відображення у рядку 2270 Інші витрати , оскільки чинним законодавством не передбачено неврахування витрат по класу 9 .

Щодо посилання відповідача на порушення у 2017 р. на суму 2281400 грн., то аналіз дебіту рахунку 90 та кредиту рахунку 23 відображає суму витрат у розмірі 10035299,15 грн., з яких 2281400 грн. було віднесено на оренду у розділі Інші витрати , що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Твердження контролюючого органу щодо не надання TOB Енко-Ентерпрайз до перевірки первинних документів та даних бухгалтерського обліку за результатами перевірки, в зв`язку з чим не підтверджено витрати по рядку 180 Звіту про фінансові результати за період 01.01.2017-30.09.2018 Інші операційні витрати суперечить фактичним обставинам справи, оскільки контролюючим органом не зазначено, які саме операції не підтверджуються документально, які саме документи відсутні, які витрати не підтверджено та у які періоди виявлено порушення.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р. ТОВ Енко Ентерпрайз задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ на суму 16892789 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р. встановлено їх заниження на суму 52471 грн., у т.ч. по періодах: за квітень 2017 р. -24333 грн., за червень 2017р. - 17500 грн., липень 2017 р. - 10638 грн.

За період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р. ТОВ Енко Ентерпрайз задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 22246019 грн.

Перевіркою правомірності його визначення встановлено завищення у сумі 32002 грн., у т.ч. по періодах за серпень 2018р.

Перевіркою відображених у рядку 16.1.Декларацій Коригування податкового кредиту / Коригування податкового кредиту згідно зі ст. 192 ПК України за період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р. у сумі - 509736 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив проведення коригування на підставі кількісних і вартісних показників до податкової накладної, пов`язаних зі зміною обсягу послуг, кількості товару, номенклатури.

Згідно акта перевірки, за період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р. ТОВ Енко Ентерпрайз задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 258416 грн.

Задекларовано суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду, які зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника податків за період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р. у сумі 5611646 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2017р. по 30.09.2018р. встановлено його заниження всього в сумі 41833 грн., в тому числі за червень 2017 року у сумі 9889 грн., липень 2017 р. у сумі 31944 грн.; завищення рядка 21 Декларацій Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 32002 грн., в т.ч. за вересень 2018р. у сумі 32002 грн. у результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено у п.3.1.1.5 розділу ІІІ акту перевірки.

Враховуючи висновки суду щодо необґрунтованості зафіксованих контролюючим органом порушень податкового законодавства, відображених у п.3.1.1.5 розділу ІІІ акту перевірки Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку , відповідно податкове повідомлення-рішення від 06.06.2019 року № 0026451405, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32002,00 грн., також є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що в межах своєї господарської діяльності ТОВ Енко Ентерпрайз були укладені наступні договори: від 31.12.2017р. № 31/12/17, від 27.12.2017р. № 22, від 27.12.2017р. № 22/1, від 26.12.2017р., від 22.12.2017р. № Б 18, від 18.12.2017р. № 18/1-17, від 13.12.2017р. № 195663, від 04.12.2017р. № 1688/2017, від 06.12.2017р. № 68, від 01.12.2017р. № 16/17, від 29.11.2017р. № 291117, від 24.11.2017р. № 2/24/11, від 23.11.2017р. № 1015, від 21.11.2017р. № 1/21/11, від 20.11.2017р. № 201117, від 20.11.2017р. № 201117, від 20.11.2017р. № 201117, від 14.11.2017р. № 14-11-17, від 10.11.2017р. № 1011/2, від 10.11.2017р. № 10-11/12, від 06.11.2017р. № 6112017, від 25.102017р. № 25/10-01 ПП, від 32.10.2017р. № 12, від 17.10.2017р. № 146268, від 17.10.2017р. № 171017, від 04.10.2017р. № 59, від 02.10.2017р. № 021017, від 02.10.2017р. № 362017, від 29.09.2017р. № 56/17, від 26.09.2017р. № 44-Щ, від 19.09.2017р., від 14.09.2017р. № 60-П-17, від 07.09.2017р. № 070917, від 05.09.2017р. № 05/09-2017, від 29.08.2017р. № 290817, від 01.09.2017р. № 17139, від 29.08.2017р. № 290817, від 30.08.2017р. № 152-07 ОЛГ ОРУ, від 14.08.2017р. № 04-08/17, від 10.08.2017р. № 10/17, від 09.08.2017р. № 09-08/17, від 08.08.2017р. № 08-08/17, від 01.08.2017р. № 010817, від 01.08.2017р. № 21, від.01.08.2017р. № 010817, від 26.07.2017р. № ОД_МС_17_2-186, від 01.08.2017р. № 28, від 01.08.2017р. № 01-08/17, від 24.07.2017р. № 24-07/2017, від 24.07.2017р. № ІФ01-07/17, від 20.07.2017р. № 20-07/17, від 03.07.2017р. № 03-07/2017р., від 03.07.2017р. № 03-07/2017р., від 03.07.2017р. № 03-07/2017р., від 01.07.2017р. № 01, від 17.07.2016р. №1172961, від 22.06.2017р. № 22-06/17, від 22.06.2017р. № 4538, від 20.06.2017р. № 20-06/17, від 19.06.2017р. № 19/06-2017р., від 08.06.2017р. № 89, від 05.06.2017р. № 05-06-2017р., від 01.06.2017р. № 1, від 01.06.2017р. № 01-07/2017р., від 01.06.2017р. № 01, від 17.05.2017р. № 1705-17, від 16.05.2017р. № ВИС-303/17, від 15.05.2017р. № 3, від 15.05.2017п. № 1, від 12.05.2017р. № 12-05/17р., від 05.05.2017р. № 289, від 05.05.2017р. № 289, від 05.05.2017р. № 05/05/17, від 04.05.2017р. № 04-05-17, від 03.05.2017р. № 03/05/17, від 03.05.2017р. № 03-17-05, від 28.04.2017р. № 28-04-17, від 27.04.2017р. № 01/17, від 27.04.2017р. № 04-27-17, від 27.04.2017р. № 01/17, від 27.04.2017р. № 7815580, від 25.04.2017р., від 24.04.2017р. № 24-04-17, від 13.04.2017р., від 13.04.2017р., від 13.04.2017р., від 05.04.2017р. № К0504/17, від 03.04.2017р. № 03-04/2017, від 01.04.2017р. № 0104/2017-1, від 01.04.2018р. № 0104/2017, від 01.04.2018р. № 0104/2017-1, від 31.03.2017р. № 31-03/17, від 31.03.2017р. № ТД-1955, від 30.03.2017р. № 30-03.17, від 30.03.2017р. № 30/03-2017-1, від 25.03.2017р., від 30.03.2017р. № 30/03-2017-1, від 22.03.2017р. № Д_24682, від 22.03.2017р. № 22-03/17, від 21.03.2017р. № 21-03/17, від 17.03.2017р. № 17/03-3 ПП, від 15.03.2017р. № 15/03/17, від 15.03.2017р. № 15-03/2017р., від 10.03.2017р. № 10-03/16, від 06.03.2017р. № 06-03/17, від 01.03.2017р. № 45/17, від 01.03.2017р., від 01.03.2017р. № 01-03/17, від 28.02.2017р. № 88-07 ОЛГ ОРУ, від 27.02.2017р. № 2702 ПМП, від 22.02.2017р. № 22/02-2017р., від 09.02.2017р. № 9-02/17, від 09.02.2017р. № КЛ-178/09-02, від 07.02.2017р. № 326, від 06.02.2017р. № 0602/17-02, від 06.02.2017р. № 06-02/17, від 19.01.2017р. № 66-07 ОЛГ ОРУ, від 10.01.2017р. № 10/01, від 10.01.2017р. № 6-Ж, від 01.03.2017р., від 01.03.2017р., від 22.12.2017р., від 01.01.2017р. № 01/01, від 12.07.2017р., від 25.04.2017р., від 28.04.2017р., від 07.07.2017р., від 26.01.2017р., від 15.03.2017р., від 01.02.2017р., від 14.04.2017р., від 20.12.2017р., від 07.07.2017р., від 26.12.2017р., від 28.12.2018р. № 28-12-2018, від 19.12.2018р. № 1912-18, від 06.12.2018р. № 7489, від 01.12.2018р., від 20.11.2018р. № 12, від 16.11.2018р. № 16/11-2018, від 12.11.2018р. № 1211/18-1, від 30.10.2018р. № 30/10-18, від 29.10.2018р. № 29-10/18, від 26.10.2018р. № 26/10-2018, від 25.10.2018р. № 25-10/2018, від 24.10.2018р. № 03-10/2018, від 23.10.2018р. № 15, від 22.10.2018р. № 22-10/18, від 18.10.2018р. № 18-10, від 11.10.2018р. № 11-10/2018, від 10.10.2018р. № 232, від 09.10.2018р. № 09-108-ЕК, від 08.10.2018р. № 0810-2018, від 02.10.2018р., від 01.10.2018р. № 0110/2018, від 01.10.2018р. № 01-10/18, від 27.09.2018р. № 2709/18, від 25.09.2018р. № 14, від 20.09.2018р. № 20/2018, від 14.09.2018р. № 14-09/2018, від 14.09.2018р. № 1409-2018, від 12.09.2018р. № 12/09(П)-2018, від 10.09.2018р. № 10/09, від 06.09.2018р. № 6/09-18, від 01.09.2018р. № 01, від 31.08.2018р. № 21, від 30.08.2018р. № 30/08-2018, від 20.08.2018р. № 20-08/18, від 17.08.2018р. № 17/08-2018, від 16.08.2018р. № 1608/18, від 15.08.2018р. № 62/08-2018, від 15.08.2019р. № 1508-18, від 14.08.2018р. № 14-08-18, від 13.08.2018р. № 180813/02, від 10.08.2018р. № 10/08-2018, від 08.08.2018р. № 08-08/2018, від 08.08.2018р. № 0808-18, від 01.08.2018р. № 01/08-2018, від 01.08.2018р. № 01/08-2018, від 01.08.2018р. № 01/08-18, від 01.08.2018р. № 22, від 26.07.2018р. № 26/18, від 25.07.2018р. № 2507-18, від 25.07.2018р. № 25-1-07/18, від 20.07.2018р. № 20/07/18, від 18.07.2018р. № 18/07-2018, від 12.07.2018р. № 1207/18, від 11.07.2018р. № 10/07-2018, від 11.07.2018р. № 10/07-2018, від 10.07.2018р. № 249, від 09.07.2018р. № 09/0718, від 05.07.2018р. № ВИС-533/18, від 03.07.2018р. № 03-07/18, від 03.07.2018р. № 03072018, від 03.07.2018р. № 48/18, від 19.06.2018р. № 20/06-2018, від 14.06.2018р. № 1406-18, від 13.06.2018р. № 01/13/06/2018, від 12.06.2018р. № 12-06/18, від 11.06.2018р. № 05/06-2018, від 01.02.2018р. № 05/06-2018, від 11.06.2018р. № 11/06-2018, від 01.06.2018р., від 30.05.2018р. № 30-ПТ/05, від 29.05.2018р. № 8288383, від 25.05.2018р. № 11499313000, від 23.05.2018р. № 3, від 23.05.2018р. № 04/18-ЖДТ/O, від 23.05.2018р. № МДог-26-18/09, від 22.05.2018р. № 22-05-2018р., від 18.05.2018р. № 2, від 22.05.2018р. № 001М4-18-262, від 08.05.2018р. № 08-05/2018, від 03.05.2018р. № 0305-18, від 27.04.2018р. № ЛП-27-04/18, від 27.04.2018р. № 27/04/18, від 26.04.2018р. № 26-04/18, від 26.04.2018р. № 2604-18, від 23.04.2018р. № 230418, від 20.04.2018р. № 2004-18, від 19.04.2018р. № 19-П/04, від 10.04.2018р. № 10-04/2018р., від 06.04.2018р. № 06-04/2018р., від 05.04.2018р. № 2, від 04.04.2018р. № 16-04/18, від 04.04.2018р. № 04-04/18, від 03.04.2018р. № 0304/2018р., від 30.03.2018р. № 3003/18, від 28.03.2018р. № 2803-18, від 25.05.2018р. № 20-Ж, від 12.03.2018р. № 12/03/18, від 19.02.2018р. № 11169/ОД-2018, від 19.02.2018р. № 19-02/18, від 16.02.2018р. № 16-02/18, від 12.02.2018р. № 32/18, від 01.02.2018р., від .01.02.2018р. № 01/02, від 31.01.2018р. № 1103, від 26.01.2018р. № 26/01-18, від 23.01.2018р. № ТД 07-18, від 17.01.2018р. № ЦТА/ОД/-0902-2018, від 15.01.2018р. № 2, від 11.01.2018р. № 11-01/18, від 10.01.2018р. № 10/01-18-01, від 03.01.2018р., від 03.01.2018р., від 03.01.2018р. № 21/01-2018, від 01.01.2018р. № 1/15, від 01.01.2018р. № 05/01-18, від 01.01.2018р. № 01/01/18 (т.36 а.с. 1-209, т.37 а.с. 1-250, т.38 а.с. 1-318).

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано акти звірки взаємних розрахунків, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), накладні, акти звірки, акти виконаних робіт, Звіти експедитора про оренду вагонів, звіти експедитора про обсяг наданих транспортно-експедиційних послуг, акти приймання-здачі виконаних робіт, акти наданих послуг, розшифровки наданих послуг по підкодам, виписки з особового рахунку, сальдо з урахуванням пені, видаткові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, акти про використану електричну енергію, гарантійні талони, акти надання послуг, відомості про вантаж, виписки по рахунках, митні декларації, інвойси, реєстри, акти реалізації, карточки рахунків, довіреності, акти прийому-передачі товару, переліки, подорожні листи, розрахунки на попередню оплату за електроенергію, акти перетікання реактивної енергії, відомості плати за користування вагонами, особисті рахунки, паспорта (т.3 а.с. 1-274, т.4 а.с. 1-175, т.5 а.с. 1-246, т.6 а.с. 1-273, т.7 а.с. 1-182, т.8 а.с. 1-281, т.9 а.с. 1-192, т.10 а.с. 1-169, т. 11 а.с. 1-345, т.12 а.с. 1-324, т.13 а.с. 1-180, т. 14, а.с. 1-181, т.15 а.с. 1-212, т.16 а.с. 1-230, т.17 а.с. 1-336, т.18 а.с. 1-203, т.19 а.с. 1-192, т.20 а.с. 1-207, т.21 а.с. 1-257, т. 22 а.с. 1-317, т.23 а.с. 1-287, т.24 а.с. 1-306, т.25 а.с. 1-224, т.26 а.с. 1-229, т.27 а.с. 1-258, т.28 а.с. 1-160, т. 29 а.с. 1-180, т.30 а.с. 1-264, т.31 а.с. 1-209, т.32 а.с. 1-249, т.33 а.с. 1-259, т.34 а.с. 1-196, т.35 а.с. 1-171, т. 39 а.с. 1-322, т.40 а.с. 1-315, т. 41 а.с. 1-302, т.42 а.с. 1-243, т.43 а.с. 1-205, т.44 а.с. 1-188, т.45 а.с. 1-334, т.46 а.с. 1-287, т.47 а.с. 1-184, т. 48 а.с. 1-193, т.49 а.с. 1-276, т.50 а.с. 1-275, т.51 а.с. 1-220, т.52 а.с. 1-295, т.53 а.с. 1-178, т.54 а.с. 1-203, т.55 а.с. 1-233, т.56 а.с. 1-265, т.57 а.с. 1-240, т.58 а.с. 1-154, т.59 а.с. 1-237, т.60 а.с. 1-204, т.61 а.с. 1-193, т.62 а.с. 1-187, т.63 а.с. 1-245, т.64 а.с. 1-199, т.65 а.с. 1-194, т.66 а.с. 1-180, т.67 а.с. 1-160, т.68 а.с. 1-183, т.69 а.с. 1-179, т.70 а.с. 1-319, т.71 а.с. 1-331, т.72 а.с. 1-140, т.73 а.с. 1-192, т.74 а.с. 1-243).

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» , зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.06.2019 року № 0026461405, 0026451405 (т.1, а.с. 227-228), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.06.2019 року 0026451405 зазначено п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. а) п. 186.1 ст. 186, пп. а) п. 187.1, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 50.1 ст. 50, п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, пункту 2 Розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. № 21, у зв`язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 62752 грн.

Згідно п. 14.1.191 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За приписами пп. а п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пп. а) п. 186.1 ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту).

Згідно з пп. а) п. 187.1, п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної ( п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України).

Згідно з п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно податкового повідомлення-рішення від 06.06.2019 року № 0026461405 до позивача застосовано штраф у розмірі 20917 грн.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що на підставі акту № 900/15-32-14-05/37009150/12 від 10.05.2019 р. встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму 41833 грн.

Згідно матеріалів справи, ТОВ Енко Ентерпрайз до складу податкових зобов`язань та доходів за червень 2017 року не включено вартість реалізованого товару - відсів ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 105 000 грн. У ході проведення перевірки встановлено, що згідно виписки банку за 20.06.2017р. підприємству здійснено оплату за товар згідно рахунку №348 від 16.06.2017р. платіжним дорученням № 5 від 20.06.2017р. на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 17500 та виписано видаткову накладну на відвантаження товару №3838 від 02.10.2017р. на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 17500 грн.

Проте податкова накладна на суму ПДВ 17500 грн. не виписувалась та не реєструвалась у ЄРПН.

Крім того, ТОВ Енко Ентерпрайз до складу податкових зобов`язань та доходів за квітень 2017 року не включено вартість реалізованого товару - щебінь ТОВ Спец-М (код ЄДРПОУ 39005760) на суму 146000 грн. в т.ч. ПДВ 24333 грн. У ході проведення перевірки встановлено, що згідно виписки банку за 25.04.2017р. підприємству здійснено оплату за товар платіжним дорученням №10 від 25.04.2017р. на загальну суму 14600 грн., у т.ч. ПДВ 2433 грн. та виписано видаткову накладну на відвантаження товару № 840 від 25.04.2017р. на загальну суму 14600 грн., у т.ч. ПДВ 2433 грн.

Згідно виписки банку за 28.04.2017р. підприємству здійснено сплату за товар- щебінь платіжним дорученням № 14 від 28.04.2017р. на загальну суму 131400 грн., в т.ч. ПДВ 21900 грн. та виписано видаткові накладні на відвантаження товару № 841 від 28.04.2017р. на загальну суму 43800 грн., у т.ч. ПДВ 7300 грн., №896 від 03.05.2017р. на загальну суму 43800 грн., в т.ч. ПДВ 7300 грн.

Проте податкові накладні на суму ПДВ 2433 грн. та на суму 21900 грн. не виписувались та не реєструвались в ЄРПН.

Зазначених обставин не спростовувалось під час судового розгляду та протилежного не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами.

За приписами п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суд не бере до уваги твердження позивача про протиправність вказаних податкових повідомлень-рішень внаслідок технічних неточностей з боку відповідача, оскільки позивачем було порушено норми законодавства через відсутність відповідної реєстрації податкової накладної.

Таким чином, суд погоджується з висновком контролюючого органу щодо порушення позивачем п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. а) п. 186.1 ст. 186, пп. а) п. 187.1, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість податок на додану вартість у розмірі 41833 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 06.06.2019 року № 0026461405, 0026451405 та відсутності підстав для їх скасування, у зв`язку з чим суд відмовляє в зазначеній частині позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 9869,22 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енко Ентерпрайз» (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 5, офіс, 1; код ЄДРПОУ 37009150) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2019 року № 0026461405, 0026451405, 0026441405, 0026431405 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС в Одеській області від 06.06.2019 року №0026441405, №0026431405.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енко Ентерпрайз» (код ЄДРПОУ 37009150) судові витрати у розмірі 9869,22 грн. (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять грн. 22 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2019р.

Суддя О.М. Тарасишина

.