Рішення

від 15.10.2019 по справі 540/1900/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1900/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Павлівської сільської ради (далі-відповідач), в якому просить визнати дії відповідача щодо відмови у задоволенні запиту позивача на отримання публічної інформації від 15.05.2019 р. протиправними та зобов`язати Павлівську сільську раду надати відповідь на запит позивача від 15.05.2019 р. щодо отримання публічної інформації, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії всіх рішень Павлівської сільської ради та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що 15 травня 2019 року він звернувся до Павлівської сільської ради із запитом на отримання публічної інформації, який було направлено рекомендованим поштовим відправленням 17 травня 2019 року. В запиті позивач просив надати копії всіх рішень Павлівської сільської ради та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 по 30.11.2018. Листом від 27 травня 2019 року відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації, оскільки позивачем не зазначено загальний опис інформації, що запитується, а у запиті не підкреслено вид пошти, на яку необхідно надіслати відповідь на запит. З посиланням на норми Закону України Про доступ до публічної інформації обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 16.09.2019 року провадження у даній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10 жовтня 2019 року відповідачем подано відзив, в якому останній позовні вимоги не визнає з таких підстав. 15 травня 2019 року позивач звернувся до Павлівської сільської ради з запитом на отримання публічної інформації. 27 травня 2019 року Павлівська сільська рада листом №02/07-48 відмовила заявнику у наданні запитуваної інформації, оскільки запит не відповідав ч. 5 ст. 19 ЗУ Про доступ до публічної інформації . У випадку не дотримання вимог до запиту розпорядник інформації має право відмовити в задоволені запиту п. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ Про доступ до публічної інформації , у разі, якщо запит, не містить: загального опису інформації, що запитується; не підкреслено вид пошти на яку направляти/надати інформацію. Все це, на думку відповідача, є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

15 травня 2019 року ОСОБА_1 склав запит на отримання публічної інформації у розпорядника інформації - Павлівської сільської ради Генічеського району Херсонської області про отримання копій всіх рішень Павлівської сільської ради та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018по 31.12.2018, в якому просив надати відповідь на електронну пошту : ІНФОРМАЦІЯ_1

Запит було направлено на адресу відповідача 17 травня 2019 року, що підтверджується фіскальним чеком про відправку рекомендованого листа 6100141389528 та, згідно з даними офіційного сайту ПАТ Укрпошта , вручено адресату 24 травня 2019 року.

У відповідь, відповідач листом №02/07-48 від 27 травня 2019 року повідомив, що письмовий запит, який надійшов від позивача не містить загального опису запитуваної інформації, а також в запиті не підкреслено вид пошти за якою необхідно надати інформацію. Наведене стало підставою для повної в задоволенні запиту від 15 травня 2019 року.

Інших підстав для відмови в задоволенні запиту позивача відповідач не наводить.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні справи по суті, суд виходить з наступного.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.1 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.3 Закону України Про доступ до публічної інформації , право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Як передбачає п.1 ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до публічної інформації , доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч.4 ст.13 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч.1 ст.19 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Письмовий запит подається в довільній формі (ч.4 ст.19 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (ч.5 ст.19 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Позиція відповідача щодо обов`язковості зазначення окремо і загального опису інформації і виду документів, щодо яких зроблено запит не приймається судом до уваги та не відповідає чинному законодавству. Законодавець використовує вираз загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа , що вказує на необхідність зазначити один з двох варіантів, а не обидва.

Суд дослідив запит ОСОБА_1 та встановив, що він містить найменування, поштову адресу та адресу електронної пошти запитувача; містить найменування та поштову адресу розпорядника інформації; містить загальний види документів, які запитуються; запит підписаний заявником із зазначенням дати підпису; в запиті міститься позначка про направлення відповіді на адресу електронної пошти із зазначенням адреси електронної пошти.

Таким чином, суд не встановив тих недоліків, які відповідач вказав у листі № 02/07-48 від 27 травня 2019 року, в якості підстав для відмови в задоволенні запиту щодо надання публічної інформації від 15 травня 2019 року.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста (ч.1 ст.11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з п.20 ч.4 ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради (ч.1 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні (ч.16 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

З урахуванням викладеного сільський голова та сільська рада є двома окремими розпорядниками інформації для цілей Закону України Про доступ до публічної інформації , зокрема, сільський голова стосовно розпоряджень сільського голови, а сільська рада стосовно рішень сільської ради.

Втім, позивач не звертався до Павлівського сільського голови, як розпорядника інформації стосовно розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позиції суду направленої на зобов`язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, задовольнити запит на отримання публічної інформації або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, а суд вправі зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

В даному випадку суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов`язання відповідача надати запитувану позивачем інформацію, розпорядником якої є Павлівська сільська рада.

До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність частини своїх вимог.

Судові витрати в справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Генічеського району Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Павлівської сільської ради Генічеського району Херсонської області (75510, Херсонська область, Генічеський район, с. Павлівка, вул. Кірова, буд.118-Б, код ЄДРПОУ 34895566) щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на отримання публічної інформації від 15.05.2019 року, в частині надання копій всіх рішень Павлівської сільської ради за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - протиправними.

Зобов`язати Павлівську сільську раду Генічеського району Херсонської області (75510, Херсонська область, Генічеський район, с. Павлівка, вул. Кірова, буд.118-Б, код ЄДРПОУ 34895566) надати відповідь на запит ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 15.05.2019 р. щодо отримання публічної інформації, в частині надання копій всіх рішень Павлівської сільської ради за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) копії всіх рішень Павлівської сільської ради за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 102020000