Постанова

від 09.10.2019 по справі 826/3266/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3266/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Огурцов О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги представника Товариство з обмеженою відповідальністю Домобудівна компанія № 7 - Противня Сергія Леонідовича , Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 05 червня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Громадської організації Спілка Порятунку Голосіїва , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України, треті особи: Служба безпеки України, Товариство з обмеженою відповідальністю Домобудівна компанія № 7 про визнання протиправним та скасування рішення від 13.08.2015, оформлене протоколом № 4, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року, Громадська організація Спілка Порятунку Голосіїва , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України, треті особи: Служба безпеки України, Товариство з обмеженою відповідальністю Домобудівна компанія № 7 , в якому, з урахуванням заяви від 29.09.2016, просять: визнати протиправним та скасувати рішення секції Житлового будівництва, промислової та інженерно-транспортної забудови, будівельних матеріалів і виробів Науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.08.2015, оформлене протоколом № 4; визнати протиправним та скасувати остаточне рішення щодо погодження обґрунтованих відхилень від діючих державних будівельних норм у проектній документації, оформлене листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.08.2015 № 7/14-10123 за підписом заступника міністра Абрамовського Р.Р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням встановленого Мінрегіоном порядку погодження обґрунтованих відхилень від державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, а саме: не перевірено повноту та відповідність законодавству документів, поданих разом з заявою про погодження відхилень, не отримано пропозицій Базових організацій з науково-технічної діяльності, а також тим, що відхилення від державних будівельних норм призводять до порушення планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, чим порушують охоронювані законом інтереси позивачів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою, представником третьої особи та відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Під час судового засідання, 09 жовтня 2019 року представником ТОВ Домобудівна компанія №7 - Позичанюком Кузьмою Ігоровичем заявлено клопотання відкладення розгляду апеляційної скарги.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що представник заявника приймав участь лише в суді першої інстанції та недосконало знає справу, основний юрист - Колток Олексій Іванович зайнятий в іншому процесі та надано для підтвердження копію довідкового листка у справі №522/25776/16-к, копію інформації з офіційного сайту судової влади щодо призначення розгляду справи №522/25776/16-к, копію наказу №146 про відрядження Колтка О.І .

Перевіривши матеріали справи та подане клопотання по відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді передбачено ст. 223 КАС України.

При цьому даною статтею передбачено підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги або перерви в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що подане представником ТОВ Домобудівна компанія №7 - Позичанюком К.І. клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв`язку із тим, що інший представник ТОВ Домобудівна компанія №7 - Колток О.І. зайнятий в іншому процесі, не обґрунтована належним чином та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, пояснення представником ТОВ Домобудівна компанія №7 - Колтком О.І. було надано в судовому засіданні 02.10.2019 року, він приймав участь у дослідженні доказів по справі, а також до наступного судового засідання, яке відбулося 09.10.2019 надав додаткові письмові пояснення по справі з додатковими доказами.

Під час судового засідання, 09.10.2019 року присутній представник ТОВ Домобудівна компанія №7 - Позичанюк К.І.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги не має.

Судом апеляційної інстанції дотримано право ТОВ Домобудівна компанія №7 на правову допомогу.

Також, під час розгляду справи, представником ТОВ Домобудівна компанія №7 - Позичанюком Кузьмою Ігоровичем подано заяву про відвід колегії суддів.

Подана заява обґрунтована тим, що новий представник ТОВ Домобудівна компанія №7 Позичальнюк К.І. просив відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю явки адвоката Колтка О.І., який супроводжує дану справу у суді апеляційної інстанції через його зайнятість в іншому судовому засіданні.

Незважаючи на це, колегією суддів було відмовлено у задоволенні такого клопотання та внаслідок такого рішення ТОВ Домобудівна компанія №7 було позбавлено права на правову допомогу у даній справі.

Таким чином, заявник вважає, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів, що є підставою для їх відводу.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід, колегія суддів дійшла висновку про зловживанням процесуальними правами при поданні заяви про відвід, з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Обставини, з якими заявники пов`язують заявлений відвід, стосуються вчинення процесуальних дій при розгляді у справі.

Однак, дії суду при вирішенні процесуальних питань, що виникають під час розгляду справи, характер прийнятих процесуальних рішень колегією суддів не можуть вважатися обставинами, які викликають сумнів у безсторонності суддів та бути підставою для їх відводу.

Викладене вище кореспондується з положеннями ч. 4 ст. 36 КАС України, відповідно до якої, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що вказані вище доводи заявника не можуть свідчити про упередженість суддів та бути підставою для відводу, згідно вимог КАС України, не встановлено підстав, передбачених ст.ст. 36, 37 КАС України, які б перешкоджали колегії суддів брати участь у розгляді цієї справи чи свідчили про упередженість.

Відповідно до ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд, з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Окрім зазначеного, потрібно враховувати характер, обставини спірних правовідносин.

Зважаючи на те, що заява представника ТОВ Домобудівна компанія №7 - Позичанюка К.І. про відвід колегії суддів у справі №826/3266/16 безпідставна, завчасно підготовлена, тому вважає, що вона спрямована на безпідставне перешкоджання розгляду справи, оскільки представник заявника заперечує процесуальні дії суду, які не є підставою для відводу та є затягуванням процесу, тому колегія суддів приходить до висновку щодо залишення її без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Домобудівна компанія № 7 є забудовником комплексної забудови території по вулиці Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі м. Київ, замовником якої є Служба безпеки України. Під час проектування, Товариство з обмеженою відповідальністю Домобудівна компанія № 7 звернулось до Мінрегіону з заявою від 29.07.2015 № 11261/14 про погодження відхилення від чинних будівельних норм, до якої додано наступні документи: інформацію про основні технічні характеристики об`єкта будівництва; порівняльна таблиця по проектним рішенням для об`єкту, що є обґрунтованими та вимушеними відхиленнями від чинних державних будівельних норм та правил, які мають компенсаційний характер; містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 18.12.2012 №16843/0/18-1/009-12.

Зазначене звернення розглянуто 13.08.2015 на засіданні секції Житлового будівництва, промислової та інженерно-транспортної забудови, будівельних матеріалів і виробів Науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до витягу з протоколу № 4 вирішено вважати за можливе відхилення від вимог державних будівельних норм у частині:

- вимог пункту 7.50 та таблиці 7.5 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова сільських та міських поселень в частині зменшення до 25 метрів відстані від вікон об`єкта до існуючого гаражного кооперативу з кількістю гаражів більше 300;

- вимог пункту 3.7 ДБН 360-92** • в частині збільшення щільності населення кварталу з неповним комплексом закладів і підприємств місцевого значення до 1387 чол/га;

- вимог пункту 3.16 ДБН 360-92** в частині зменшення на 20-30% площ прибудинкових майданчиків від нормативної;

- вимог пункту 6.1 ДБН 360-92** в частині зменшення місткості дитячої дошкільної установи на території ділянки до 120 місць та не розташування загальноосвітньої школи;

- вимог пункту 1 таблиці 7.4а ДБН 360-92** в частині зменшення до 132 кількості парко/місць;

- вимог пунктів 5.4 ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення та пункту 6.48 ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів в частині сполучення ліфтами паркінгу та житлових поверхів будинку;

- вимог пункту 5.44 ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об`єктів будівництва в частині улаштування виходу із сходових кліток типу Н4 до загального коридору з виходом до вестибюлю, що веде назовні;

- вимог пункту 6.47 ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів в частині улаштування одного виїзду з підземного паркінгу;

- вимог пункту 6.8.1 ДБН Б.2.2-5-2011 Благоустрій територій в частині розміщення дитячих майданчиків на покрівлі напівпідземної споруди (спорткомплексу);

- вимог пункту 10.30 ДБН 360-92** в частині зменшення до 1-2 годин тривалості інсоляції житлових приміщень в будинках №№ 5, 6, 8;

- вимог пункту 3.125 ДБН В.2.2-13-2003 Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди та пункту 2.4 ДБН В.2.5-28-2006 Природне та штучне освітлення в частині зменшення коефіцієнту природного освітлення (КПО) у медичному та масажному кабінетах;

- вимог пункту 5 Додатку 3.1 (обов`язкового) ДБН 360-92** в частині зменшення до 12 метрів відстані від межі забудови до лісового масиву

під час проектування комплексної забудови (будівництво житлових будинків) території на вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі м. Києва, за умови погодження питання з відповідними уповноваженими компетентними органами та подальшою реалізацією схвалених компенсаційних заходів.

Умови, викладені у рішенні Секції, є обов`язковими до виконання. Без виконання умов Секції, прийняте рішення вважається недійсним.

Листом від 25.08.2015 № 7/14-10123 Мінрегіон, за підписом заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Абрамовського Р.Р., повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю Домобудівна компанія № 7 про погодження відхилень від державних будівельних норм.

Позивачі, не погоджуючись з вказаними рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують їх права та інтереси, як власників житла у будинках № 3 та № 5 по вулиці Потєхіна у м. Києві, що оточують місце будівництва, звернулись з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм визначені Законом України Про будівельні норми .

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України Про будівельні норми порядок розроблення, погодження, затвердження, внесення змін до будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для забезпечення гармонізації нормативної бази України з нормативною базою Європейського Союзу встановлюється період одночасної дії будівельних норм, розроблених на основі національних технологічних традицій, та будівельних норм, гармонізованих з нормативними документами Європейського Союзу (або інших будівельних норм, кодів). Порядок застосування зазначених норм визначається Кабінетом Міністрів України. Обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, можуть бути погоджені суб`єктом нормування відповідно до встановленого ним порядку.

Суб`єктів нормування у будівництві визначено частиною першою статті 5 Закону України Про будівельні норми .

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 633/2011, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства.

Отже, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України належить до суб`єктів нормування та має повноваження погоджувати обґрунтовані відхилення від будівельних норм.

Наказом Мінрегіону від 04.07.2008 №301 затверджено Порядок погодження в Міністерстві регіонального розвитку та будівництва обґрунтованих відхилень від діючих будівельних норм у проектній документації при проектуванні та внесенні змін у проектну документацію об`єктів промислової забудови та інженерно-транспортної інфраструктури.

Щодо посилання позивачів на те, що вказаний порядок не може застосовуватись у спірних правовідносинах, оскільки стосується лише об`єктів промислової забудови та інженерно-транспортної інфраструктури, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеним вище, оскільки наказом Мінрегіону від 22.07.2010 № 275 до Порядку внесено зміни, відповідно до яких у тексті вилучено слова промислової забудови та інженерно-транспортної інфраструктури , а отже на час прийняття оскаржуваних рішень Порядок застосовувався до усіх об`єктів будівництва незалежно від їх функціонального призначення.

Пунктами 2.1-2.5 Порядку визначено порядок подання звернень замовників будівництва (забудовників), проектних організацій та інвесторів будівництва щодо погодження відхилень від діючих державних будівельних норм у проектній документації при проектуванні та внесенні змін у проектну документацію об`єктів, які передбачають дотримання встановлених вимог безпеки до простору життя та життєдіяльності людини у спосіб, не передбачений державними будівельними нормами.

У разі необхідності отримання погодження обґрунтованого відхилення від чинних державних будівельних норм зацікавлені організації звертаються листом до Мінрегіонбуду, у якому детально викладаються причини та обставини, через які неможливо (значно ускладнено) виконання конкретних вимог діючих будівельних норм, та надаються обґрунтовані пропозиції щодо можливих відхилень від них.

Звернення щодо відхилення від діючих будівельних норм не розглядаються у разі зниження встановлених вимог безпеки до простору життя та життєдіяльності людини.

У листі наводяться (додаються) основні технічні характеристики Об`єкта, а також обґрунтування прийнятих проектних рішень щодо параметрів та необхідності (доцільності) такого будівництва, які забезпечують дотримання встановлених норм безпеки до простору життя та життєдіяльності людини у спосіб, не передбачений державними будівельними нормами, та попередньо погоджені в установленому порядку відповідними органами влади, на території яких передбачається таке будівництво, а також відповідними територіальними наглядовими органами.

До листа додаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта, завдання на проектування.

До звернення також можуть додаватись інші підтверджуючі документи та матеріали: передпроектні роботи, розрахунки, результати випробувань і досліджень, рішень-аналогів, технічні свідоцтва тощо.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку, Департамент житлового будівництва, будіндустрії та промисловості будівельних матеріалів, Департамент містобудування та архітектури або Управління промислової забудови відповідно до своїх повноважень, визначених Положенням, за дорученням керівництва Міністерства у термін до десяти робочих днів, із залученням, у разі необхідності, фахівців інших Департаментів або Управлінь Міністерства, розглядає матеріали звернень, перевіряє їх комплектність та відповідність Порядку, за потреби робить запит до заявника на додаткові документи з питання, що розглядається.

Відповідно до копії листа Товариства з обмеженою відповідальністю Домобудівна компанія № 7 від 29.07.2015 № 11261/14, що доданий відповідачем до матеріалів справи, заявником не було додано до заяви технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта, завдання на проектування, що прямо передбачено пунктом 2.4 Порядку.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не було надано доказів того, що заявником було додано технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта та завдання на проектування, суд приходить до висновку, що відповідач, у порушення Порядку, не перевірив належним чином комплектність та відповідність документів Порядку, а отже порушив процедуру прийняття оскаржуваних рішень, що ставить під сумнів правомірність їх прийняття.

Щодо аргументів позивача стосовно неотримання відповідачем пропозицій від Базових організацій з науково-технічної діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.2 Порядку визначено, що за результатами розгляду поданих документів та з урахуванням складності питання, що розглядається, матеріали звернення відповідним листом Мінрегіонбуду можуть бути надані на розгляд відповідним Базовим організаціям з науково-технічної діяльності відповідно до наказу Держбуду України від 20.11.2003 № 191.

Таким чином, вказане положення є факультативним та не підлягає обов`язковому застосуванню у спірних правовідносинах, а отже вказані доводи відхиляються судом.

Пунктом 3.6 Порядку передбачено, що в особливо складних випадках, за рекомендацією Секції та за рішенням заступника Міністра відповідно до розподілу обов`язків, питання може бути винесено на розгляд президії Науково-технічної ради Мінрегіонбуду.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2011 №208 утворено науково-технічну раду Мінрегіону та затверджено Положення про науково-технічну раду Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідно до якого науково-технічна рада є постійно діючим дорадчим органом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, який утворюється для професійного колегіального розгляду наукових і технічних питань, що належать до компетенції Міністерства.

Згідно з пунктом 1.3 Положення про науково-технічну раду Мінрегіону науково-технічна рада проводить свою роботу на основі колегіальності у формі колективного обговорення, обміну думками та ділової критики.

Відповідно до пунктів 3.6, 3.7 Положення про науково-технічну раду Мінрегіону у складі НТР постійно діє секція житлового будівництва, промислової та інженерно-транспортної забудови, будівельних матеріалів і виробів.

Робота секцій регламентується Положенням про секції науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженим наказом Мінрегіону від 14.06.2012 № 308.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.8 зазначеного положення визначено, що формою роботи секцій НТР є засідання. Рішення з питань, які розглядаються на засіданні секції НТР, приймаються простою більшістю голосів у присутності більше половини складу членів секції НТР.

Питання, які позитивно розглянуті на засіданні секції НТР, вносяться на розгляд засідання НТР або оформлюються рішенням НТР у робочому порядку.

Однак, відповідно до листа Мінрегіону від 02.03.2016 № 8/17-302-16, що долучений позивачем до матеріалів справи, рішення по питанню № 15 від 13.08.2015 протоколу засідання секції житлового будівництва, промислової та інженерно-транспортної забудови, будівельних матеріалів і виробів науково-технічної ради Мінрегіону на розгляд Науково-технічної ради Мінрегіону не вносилося, що є порушенням Положення про секції науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Щодо питання належного обґрунтування відхилень від державних будівельних норм, колегія суддів зазначає наступне.

Питання обґрунтованості заявлених відхилень від державних будівельних норм досліджувалося у порядку проведення судової будівельно-технічної експертизи, що призначена ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2016.

Водночас, відповідно до висновку судового експерта Київської незалежної судово-експертної установи Перекрьостова В.М. від 03.10.2017 № 2342, питання відповідності та обґрунтованості заявлених відхилень від державних будівельних норм виходить за межі спеціальних знань судового експерта та є питанням права, оскільки є оціночним.

У даному випадку Законом України Про будівельні норми передбачена можливість відхилення від будівельних норм, зокрема, у випадку, якщо можливість здійснення таких відхилень не передбачена самими будівельними нормами.

При цьому, в якості таких умов і вимог, слід розглядати умову щодо відповідності об`єкта будівництва (у разі запровадження на ньому передбачуваних відхилень) вимогам безпеки та вимогу щодо подачі заявником обґрунтування передбачуваних відхилень, яка випливає з можливості погодження суб`єктом нормування саме обґрунтованих відхилень.

На обґрунтування відхилення від державних будівельних норм надано порівняльну таблицю по проектним рішенням для об`єкту, що є обґрунтованими та вимушеними відхиленнями від чинних державних будівельних норм та правил та які мають компенсаційний характер.

Зокрема, пунктом 6 зазначеної таблиці передбачено зменшення машиномісць з 1322 до 132 машиномісць, що обґрунтовується безпосередньою близькістю розташування гаражного кооперативу з кількістю більше 300 автостоянок.

Водночас, як встановлено під час судового розгляду та підтверджується довідкою кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва Голосіївський від 12.09.2016 № 179, кількість гаражних боксів складає 420, а вільні паркувальні місця - відсутні.

Окрім того, пунктами 4, 5 передбачено зменшення місткості дитячої дошкільної установи на території ділянки до 120 місць та не розташування загальноосвітньої школи, що обґрунтовується розташуванням в межах радіусу забудови існуючих дитячих установ та загальноосвітньої школи.

Проте, як вбачається з листа Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.02.2018 №063-1664, у Голосіївському районі міста Києва функціонує 56 дошкільних навчальних закладів, які укомплектовані на 124%.

Таким чином, відповідач не перевірив достовірність викладених у порівняльній таблиці обставин, не направляв запитів до належних органів щодо достатності запропонованих компенсаційних заходів.

Щодо посилання ТОВ Домобудівна компанія №7 на те, що необхідну розрахункову потужність загальноосвітнього закладу буде збільшено за рахунок прибудови до ліцею №116 пров. Сількогосподарському 2, що знаходиться в мікрорайоні в межах пішохідної доступності 700 м, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п.19 копії наданого до суду апеляційної інстанції Невідкладних (першочергових) заходів прибудова до зазначеного ліцею №116 потужністю 160 мість, початок запланований на 2014, рік здачі в експлуатацію (орієнтовно) - 2015.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає зазначені вище посилання необґрунтованими.

Щодо посилань представника третьої особи-2 на неможливість втручання у виключні дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Водночас, у рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №. 30985/96).

Таким чином, при реалізації дискреційного повноваження орган влади повинен дотримуватися вимог до діяльності суб`єктів владних повноважень, закріплених у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно, суб`єкт владних повноважень дискреційне повноваження має використовувати з метою, з якою воно було надано, з урахуванням принципу об`єктивності (обґрунтованості), тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; має здійснюватися своєчасно, тобто протягом розумного строку; безсторонньо, неупереджено, пропорційно; з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Перелічені вище обставини у своїй сукупності свідчать, що відповідач при прийнятті рішення про можливість відступлення від діючих державних будівельних норм діяв необґрунтовано, не дотримався внутрішніх процедур прийняття рішень, не врахував відсутності належних та достатніх компенсаційних заходів дозволених відхилень та необґрунтовано не взяв до уваги та не дослідив в повній мірі негативний вплив дозволених відхилень на безпеку життєдіяльності мешканців існуючого мікрорайону, у зв`язку з чим оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо порушення оскаржуваними рішеннями прав та інтересів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у даному випадку оскаржувані рішення прийняті за результатами розгляду заяви щодо погодження відхилень від будівельних норм, є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки створюють правові наслідки для конкретних осіб, породжують у них певні права та обов`язки, є правовим актом індивідуальної дії, а отже можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Окрім того, позивачі є власниками житла у будинках № 3 та № 5 по вул. Полковника Потєхіна в м. Києві, що оточують місце будівництва. У позовній заяві зазначається, що відхилення від будівельних норм призводять до порушення планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, чим порушуються охоронювані законом інтереси власників житла у будинках, що оточують місце будівництва.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги представника Товариство з обмеженою відповідальністю Домобудівна компанія № 7 - Противня Сергія Леонідовича, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 15 жовтня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.П. Мельничук