Постанова

від 23.09.2019 по справі 465/4406/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/4406/17 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/811/1791/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Провадження № 22-ц/811/1491/19

Категорія:57

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мікуш Ю.Р.

суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

секретар: Фейір К.О.

з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача Усенко М.І., представник третьої особи Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу №465/4406/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Прімоколект. Центр грошових вимог на рішення Франківського районного суду м.Львова від 03 квітня 2019 року та окрему ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 03 квітня 2019 року та за апеляційною скаргою ПАТ КБ Приватбанк на окрему ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 03 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Прімо Колект. Центр грошових вимог , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-ПАТ КБ Приватбанк про визнання поширення відомостей такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язання припинити неправомірні дії - дзвінки на телефон та листи з погрозами, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що протягом 2015 року на його мобільний телефон абонентський номер НОМЕР_1 та адресу - Тернопіль вул.Овочева 4 поступали дзвінки та СМС з погрозами від абонентів, які представлялись працівниками ТзОВ"ПрімоКолект. Центр грошових вимог" з вимогою сплатити борг по кредиту ПАТ КБ "ПриватБанк" та на вказану адресу поступали листи із незаконними вимогами, підозрою його у шахрайстві, заявами про відкриття на нього кримінальної справи. Він неодноразово пояснював представникам відповідача, що жодних заборгованостей немає та просив їх не турбувати по даному питанню та не надсилати листи з вимогами по не існуючих номерах договорів. Однак, відповіді на свої звернення він не отримав, дзвінки на його особистий телефон з вимогами та погрозами продовжувались, а з липня 2016 року вони стали щоденними. Внаслідок таких дій представників відповідача у нього погіршились стосунки з батьками, так листи надходили на адресу АДРЕСА_1 , де проживають батьки і їх це турбувало не менше аніж його. Внаслідок неправомірних дій відповідача у нього погіршився звичний ритм життя, погіршився сон. Через постійні конфлікти з працівниками ТзОВ "ПрімоКолект. Центр грошових вимог у його вагітної дружини почались стреси, підвищилась дратівливість . Він не може нормально зосередитись на роботі, значно впала його продуктивність, внаслідок чого виникли проблеми з керівництвом. Так як дзвінки поступали в робочий час, то адміністрація звільнила його з роботи, він не міг знайти гідну роботу 1,5 місяці. Вважає, що діями відповідача порушено його особисті немайнові права, нанесено шкоду його честі, гідності та діловій репутації, яку він оцінює в 50 000 грн. та моральну шкоду, яку також оцінноє в 50 000 грн. Просить позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено частково.

Зобов"язано відповідача ТзОВ Прімо Колект. Центр грошових вимог (79015, м. Львів, вул. Смаль Стоцького 1/28, код ЄДРПОУ 36992270) припинити неправомірні дії, що полягають у дзвінках на телефон НОМЕР_1 та листах на імя ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 , що містять погрози та примушування до виконання цивільно - правових зобовязань, як такі , що суперечать нормам національного законодавства.

В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю таких.

Судові витрати відповідача з розгляду даної справи задоволено частково. Стягнуто з позивача ОСОБА_1 (ІНП № НОМЕР_2 ) на користь ТзОВ Прімо Колект. Центр грошових вимог (79015, м. Львів, вул. Смаль Стоцького 1/28, код ЄДРПОУ 36992270) судові витрати в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В решті відшкодування судових витрат відповідачу відмовлено.

03.04.2019 року судом постановлено Окрему ухвалу відповідно до якої вирішено повідомити Національний банк України та Міністерство юстиції України про застосування працівниками ПАТ КБ Приватбанк філії ( Західне головне регіональне управління ) та ТОВ Прімо Колект. Центр грошових вимог ( 79015 м.Львів вул.Смаль-Стоцького 1/28, код ЄДРПОУ 36992270) заходів впливу та примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань фізичних осіб-боржників за кредитними договорами у спосіб, що суперечить нормам національного законодавства.

Повідомити прокурора Львівської області про наявність в діях працівників ПАТ КБ Приватбанк ( Західне головне регіональне управління) та ТОВ Прімо Колект . Центр грошових вимог (79015 м.Львів вул..Смаль-Стоцького 1/28, код ЄДРПОУ 36992270) ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 355 КК України.

Про вжиті заходи повідомити суд у встановлені законом строки.

Рішення суду оскаржило ТзОВ Прімоколект. Центр грошових вимог . В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що відповідач на виконання умов Агентського договору обслуговував банк виключно в період з 28.07.2016 року по 25.10.2016 року, а тому суд, поклавши обов`язок на відповідача припинити вчиняти будь-які дії щодо заборгованості, не з`ясував того, що позивач звернувся з позовом через 9 місяців після припинення обслуговування та понад 2,5 роки після того, як відповідач припинив вчиняти будь-які дії щодо заборгованості. Відтак, позивач обрав спосіб захисту, який не ґрунтується на законі. Щодо висновків про протиправність поштових повідомлень надісланих позивачу, апелянт зазначає, що суд не врахував тих обставин, що надсилаючи такі, відповідач відповідно до вимог ст.ст.19,625 ЦК України, п.п.1.2,2.2,1 Агентського договору та діючи від імені банку мав намір врегулювати спір у досудовому порядку. Звертає увагу, що оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях, оскільки позивач не надав суду жодних доказів, які підтверджують здійснення телефонних дзвінків на телефонний номер позивача. Скріншоти на які посилається суд у рішенні, не є належними , допустимими та достовірними доказами, оскільки з них неможливо встановити на чий саме телефонний номер вони надходили, жодне СМС не містить дати його написання, жоден із скріншотів не завірений належним чином, а їх відповідність не звірена з оригіналом. Висновки суду щодо погроз про порушення кримінальної справи не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки зміст листів містить виключно оціночні судження (вираження суб`єктивної думки) викладеної на підставі критичної оцінки фактичних обставин кредитної справи та дій позивача, що були спрямовані на уникнення від сплати заборгованості. Інформація наведена у листі містить відомості про законні наслідки несплати заборгованості та/або законні наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, а також виражає суб`єктивну думку та погляд підписанта листа як посадової особи. Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти звернення до органів державної влади. Отже, твердження про звернення до правоохоронних органів, не може вважатись погрозою, оскільки таке право передбачене чинним законодавством. Крім цього, суд в порушення вимог ст.ст.133,141 ЦПК України відмовив у стягненні витрат на переклад Агентського договору у сумі 2322,40 грн. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та вирішити питання судових витрат.

В апеляційній скарзі на окрему ухвалу ТзОВ Прімоколект. Центр грошових вимог зазначає, що ухвала не відповідає вимогам законодавства щодо законності та справедливості, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що позивач не надав суду жодних доказів, які підтверджують здійснення телефонних дзвінків на телефонний номер позивача. Скріншоти смс на які посилається суд є неналежними доказами, оскільки з них неможливо встановити на чий саме номер вони надходили, жодне з смс-повідомлень не мітить року його вчинення, жоден з скінштотів не засвідчений належним чином. Висновки суду про те, що у листі скерованому позивачу містяться вислови, що позивач заволодів чужими коштами шляхом шахрайства чи зловживання довірою та з такого вбачаються погрози у порушенні кримінальної справи не відповідають фактичним обставинам справи та є вирваними із загального контексту листа-претензії, який оцінювати в цілому, а не в окремих його частинах. Зміст наведеного листа є не що іншим, як оціночним судженням та виражає суб`єктивну думку підписанта листа. Твердження про звернення до правоохоронних органів не може вважатись погрозою, оскільки це право передбачене чинним законодавством та Конституцією України. Твердження суду про те, що ТзОВ Прімоколект Центр грошових вимог не мало повноважень щодо кредитного договору укладеного з позивачем, спростовується довідкою Банку про факт передачі заборгованості в опрацювання (а.с.55). Процесуальні порушення полягають у тому, що суд вирішив повідомити Міністерство юстиції України про виявлені порушення для вирішення питання про позбавлення товариства ліцензії на право зайняття агентською діяльністю з надання послуг комерційного посередництва та сприянні фінансовим установам у вирішенні питань з клієнтами по кредитних договорах, однак діяльність товариства не підлягає ліцензуванню та за час здійснення господарської діяльності відповідач не отримував жодних ліцензій в тому числі у Міністерстві юстиції України. Звертає увагу, що надсилаючи лист претензію відповідач мав намір врегулювати спір в досудовому порядку та діяв в межах Агентського договору. Крім цього, погроза конфіскації майна не є ознакою складу злочину передбаченого ст.355 КК України , а тому висновок суду про те, що в діях відповідача та Банку наявний склад злочину передбачений ст.355 КК України є безпідставним. Просить скасувати окрему ухвалу.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача АТ КБ Приватбанк в апеляційній скарзі на окрему ухвалу зазначає, що не згідний із Окремою ухвалою, вважає її незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права.

Обгрунтовуючи Окрему ухвалу від 03.04.2019 року, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки 12.09.2011 року між АТ КБ Приватбанк та ТОВ Прімоколект. Центр грошових вимог був укладений Агентський договір № ПБ-КА-04-2011 (далі Агентський договір) відповідно до змісту якого відповідач зобов`язався надати послуги зі стягнення заборгованості з боржників, то таким чином Банк та відповідач за попередньою змовою шляхом укладення агентського договору вчинили примушування ОСОБА_1 до виконання цивільно-правових зобов`язань, що містить ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 355 КК України. Висновок суду повністю не відповідає кваліфікації зазначеної статті. Як випливає із ч.2 ст. 28 КК України домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину( узгодження об`єкта злочину, його характеру місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Банк жодним чином при укладенні 12.09.2011 року Агентського договору не міг передбачити, що в майбутньому, через декілька років ОСОБА_1 звернеться до Банку з метою отримання кредиту та в подальшому буде мати заборгованість. Надані позивачем листи з погрозами не містять ані назви посади, ані прізвища, ані підпису особи, яка була б працівником АТ КБ Приватбанк , не завірені печаткою банку. Надані листи та скріншоти смс-повідомлення не містять жодних вказівок, що вони складені та направлені працівниками АТ КБ Приватбанк . Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК) прописано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Вважає, що порушення судом норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи призвели до постановлення незаконної ухвали. Просить скасувати Окрему ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 03.04.2019 року.

Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) на апеляційну скаргу ТОВ Прімо Колект. Центр грошових вимог (далі Прімо Колект ) надійшов Відзив від позивача ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 03.04.2019 року та від АТ КБ Приватбанк на окрему ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 03 квітня 2019 року.

У Відзиві позивач ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх надуманими, безпідставними, такими, що порушують його права, принижують його честь та гідність. Настоює на тому, що у нього відсутня заборгованість перед АТ КБ Приватбанк .

Представник АТ КБ Приватбанк Жарський І . Р . у Відзиві зазначає, що не погоджується з окремою ухвалою, вважає її незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права. В окремій ухвалі суд повинен вказати в чому конкретно полягають встановлені порушення закону, які саме права громадян порушено або зазначити причини й умови, що сприяли вчиненню порушення, однак судом констатовано факти, що не відповідає вимогам окремої ухвали.

Заслухавши пояснення представника відповідача Усенко М.І. та представника третьої особи Жарського І.Р. на підтримання апеляційних скарг, заперечення з приводу апеляційних скарг позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 16 ЦК визначає перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом. Одним із таких способів захисту визначених ст.16 ч.2 п.3 ЦК є припинення дії, яка порушує право, що було обрано позивачем ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача припинити неправомірні дії, дзвінки на його мобільний телефон НОМЕР_1 та припинити надсилати листи з погрозами на адресу місця його реєстрації АДРЕСА_1 що принижують його гідність, честь та ділову репутацію.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 12 вересня 2011року ТОВ Прімо Колект та ПАТ Приватбанк правонаступником якого є АК КБ Приватбанк уклали Агентський договір № ПБ - КА -04-2011 .

Відповідно до умов Договору ТОВ Прімо Колект зобов`язалося в інтересах та за плату надати послуги стягнення заборгованості з боржників. Пунктом 1.2 Агентського договору передбачено гарантію банку, що заборгованість за Кредитним договором має місце на законних підставах, не є погашеною чи прощеною.

За змістом п.2.2.1 Договору, відповідач уповноважувався здійснювати телефонні дзвінки, направляти смс повідомлення, проводити особисті зустрічі з боржниками та вчиняти інші дії спрямовані на досудове врегулювання заборгованості.

На виконання умов Агентського договору, ТОВ Прімо Колект отримало від Банку реєстр боржників, у якому, зокрема, містилася інформація про заборгованість позивача ОСОБА_1 за номером КД № L -199 від 06.05.2014 року та № 985696 від 13.04.2015.

Відповідно до Довідки ПАТ Приватбанк заборгованість позивача ОСОБА_1 обслуговувалась відповідачем виключно у період з 28 липня по 25 жовтня 2016 року. Інших даних про обслуговування поза замовленнями банку (період з 27.07.-25.10.2016 року) судом не встановлено. (а.с.55).

За час договірного періоду на адресу позивача надходили листи-претензії із зобов`язаннями погасити борг та попередженнями описати та конфіскувати майно. Зокрема, у листах містилися вислови, що позивач заволодів чужими коштами шляхом шахрайства чи зловживання довірою, попереджався про порушення кримінальної справи.

Із скріншотів смс-повідомлень із номеру НОМЕР_5 позивача звинувачували, згідно його пояснень, у шахрайстві.

Вище зазначені дії, що відобразилися у листах-претензіях, у смс-повідомленнях принизили гідність, честь позивача.

Відповідно до ст.297 ЦК кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У пункті 15 роз`ясень постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи прописано, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

-поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

-поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

-поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

За змістом ч.1 ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї (або) її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(далі Конвенція).

Відповідно до ст.10 Конвенції кожен має право на свободу висловлювання своєї думки. За змістом цієї статті це право включає не тільки свободу дотримуватися свої думки, тобто не переслідуватися за свої переконання, але також можливість вільно отримувати і поширювати інформацію про ідеї.

В суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 не заперечив, що листування, переговори та смс-повідомлення стосувалися тільки його, надходили тільки на його адресу місця реєстрації та його телефонний номер. Відтак, суд першої інстанції правильно визначив, що поширення інформації як негативної не було серед невизначеного кола осіб.

Пояснення позивача, що батьки отримували листи-претензії, оскільки проживають за місцем адресації, колегія суддів не приймає як належний доказ, так як отримувачем листів визначений ОСОБА_1 , який є повнолітнім, дієздатним та зазначений лист стосується його особисто.

Відтак, підстав вважати, що інформація була негативною, недостовірною та порушила гідність, честь позивача у суду немає.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого порушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди у здійсненні суб`єктивного права. З приводу зазначеного звертає увагу Верховний Суд України у листі від 01.04.2014 року , даючи аналіз практики застосування судами ст.16 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовною заявою 01 серпня 2017 року, тобто через 9 місяців після припинення відповідачем виконання умов Агентського договору щодо позивача по поверненню боргу.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині зобов`язати відповідача припинити неправомірні дії щодо позивача у вигляді дзвінків на його мобільний телефон, надсилання листів на його адресу, смс-повідомлень, суд першої інстанції не звернув увагу, що такі дії припинені у жовтні 2016 року за закінченням строку договору, дії відповідача не є триваючими на час звернення із позовом в суд та надалі, порушення прав позивача внаслідок дій відповідача не встановлено ні судом першої, ні апеляційної інстанції.

Особисто позивач ОСОБА_1 не довів суду належними та допустимими доказами про відсутність заборгованості, рішення суду з приводу визнання Кредитного договору № 1298099 від 06.05.2014 року та № 985696 від 13.04.2015 року , укладеного між позивачем та ПАТ Приватбанк виконаним чи підтвердження ПАТ Приватбанк з цього приводу відсутнє.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ч.1 п.п.3,4 ЦПК.

Щодо позовних вимог в частині відмови судом у стягненні моральної шкоди, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки доводи позивача про завдану йому моральну шкоду не знайшли свого підтвердження, допустимих та належних доказів на підтвердження порушення його прав позивач не надав.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із окремою ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 03.04.2019 року, яка адресована Національному Банку України та Міністерству юстиції України про застосування працівниками ПАТ КБ Приватбанк філії (Західне регіональне управління) та ТОВ Прімо Колект. Центр грошових вимог заходів впливу та примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань фізичних осіб-боржників за кредитними договорами у спосіб, що суперечать нормам національного законодавства,якою також вирішено повідомити прокурора Львівської області про наявність в діях працівників ПАТ КБ Приватбанк (Західне головне регіональне управління) та ТОВ Прімо Колект. Центр грошових вимог ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 355 КК України.

Відповідно до ч.ч.1,11 ст. 262 ЦПК суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Окрема ухвала має бути обґрунтованою і вмотивованою. Вона може бути винесена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді та містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення. Обставини, які належать до причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, підлягають всебічному, повному та об`єктивному дослідженню в судовому засіданні. За необхідності слід заслухати осіб, дії або бездіяльність яких сприяли вчиненню злочину, витребувати додаткові матеріали, призначити експертизу або здійснити інші процесуальні дії.

В окремій ухвалі суд повинен вказати, в чому конкретно полягають встановлені порушення закону, які саме права громадян порушено, або зазначити причини й умови, що сприяли вчиненню порушення.

Обгрунтовуючи окрему ухвалу від 03.04.2019 року, суд зазначив, що оскільки 12.09.2011 року між АТ КБ Приватбанк та ТОВ ПрімоКолект. Центр грошових вимог був укладений Агентський договір № ПБ-КА-04-2011 відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати послуги із стягнення заборгованості з боржників, таким чином Банк та Відповідач за попередньою змовою шляхом укладення агентського договору вчинили примушування ОСОБА_1 до виконання цивільно-правових зобов`язань, що містить ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 355 КК України.

Із матеріалів справи та пояснень учасників справи в суді апеляційної інстанції не вбачається кваліфікуючих ознак ст. 355 ч.2 КК України у діях відповідача та третьої особи.

Агентський договір, який був укладений 12.09.2011 року між відповідачем та АТ КБ Приватбанк ( на 2011 рік ПАТ КБ Приватбанк ) укладений за три роки до того, як позивач ОСОБА_1 укладав Кредитний договір із ПАТ КБ Приватбанк .

Договір ніким не визнаний не дійсним, чи нікчемним. Між сторонами договору виникли зобов`язання, які підлягають виконанню.

Стаття 627 ЦК визначає свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 6 ЦК встановлює припустимість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства. Принцип свободи договору дає можливість реалізувати приватній особі право врегулювати свої відносини за власним розсудом за допомогою договору, не передбаченого актами цивільного законодавства.

Укладення Агентського договору, його зміст не суперечать нормам національного законодавства та не є заходом неправомірного фізичного, психологічного впливу до примушування фізичних осіб до виконання цивільно-правових зобов`язань.

Колегія суддів розцінює окрему ухвалу незаконною, такою, що підлягає до скасування.

Відповідно до ст. 376 ч.1 п.3,4 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ТВ Прімо Колект. Центр грошових вимог задовольнити.

Апеляційну скаргу ПАТ КБ Приватбанк задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 03 квітня 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову до ТзОВ Прімо Колект. Центр грошових вимог , з-я особа по справі ПАТ КБ Приватбанк про визнання поширення відомостей такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язання припинити неправомірні дії у виглядів дзвінків на телефон та направлення листів.

В решті рішення суду залишити без змін.

Окрему ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 03 квітня 2019 року скасувати.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 ) в користь ТзОВ Прімо Колект.Центр грошових вимог (ЄДРПОУ 3699270) судові витрати по справі в сумі 1152,60 грн. за оплату судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) гривень за надання правової дороги.

В стягненні послуг перекладу та решту суми за надання правової допомоги відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) в користь ПАТ КБ Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) 1 921 грн.(одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) судових витрат за оплату судового збору при поданні апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2019 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк