Ухвала

від 02.10.2019 по справі 757/36479/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

власника майна ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.07.2019 задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, вилучене 11.07.2019 під час проведення обшуку за місцем знаходження житлового будинку директора ТОВ «АНТАР СІТІ» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone IMEI НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та зобов`язати Державне бюро розслідувань повернути йому мобільний телефон Iphone IMEI НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що обшук будинку АДРЕСА_1 органом досудового розслідування проведено незаконно. Ухвала слідчого судді від 02.07.2019 про надання дозволу на проведення обшуку помешкання апелянта не містить жодних обгрунтувань щодо неможливості отримання слідчим органом необхідних доказів шляхом витребування у відповідності до вимог ч. 2 ст. 93 КПК України. Зазначене, на переконання апелянта, свідчить по наявність підстав для відмови слідчим суддею у задоволенні клопотання слідчого про проведення обшуку.

Під час обшуку в його помешканні, апелянт добровільно надав для огляду належний йому мобільний телефон Iphone IMEI НОМЕР_1 . Під час огляду жодної інформації, яка може зацікавити слідчі органи, на місці обшуку в телефоні не виявлено, що підтверджується відеозаписом обшуку, що свідчить про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 168 КПК України, для позбавлення його права володіння належним йому майном.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,першим слідчим Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000702 від 22.05.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364КК України.

Як встановлено органом досудового розслідування, посадові особи органів ДФС України, діючи всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб - ТОВ «АНТАР СІТІ» (ЄДРПОУ 41033671), здійснюють протиправні дії, направлені на умисне ухилення ТОВ «АНТАР СІТІ» (ЄДРПОУ 41033671) від сплати податків, обов`язкових митних платежів в особливо великих розмірах, а також проведення безтоварних операцій в інтересах третіх осіб, направлених на штучне завищення ПДВ та переведення грошових коштів у готівку.

Крім того, службові особи ТОВ «АНТАР СІТІ» (код 41033671), діючи умисно, за попередньою змовою з службовими особами ТОВ «ІНВЕСТ ТОРГ 2017» (код 41479598), ТОВ «ІНВЕСТ СТЕП» (код 40040803), ТОВ «БУД СЕРВІС 2016» (код 40331527), ТОВ «БУД ТН» (код 42006832), у період 2017-2019 років, шляхом документального оформлення безтоварних фінансово-господарських операцій умисно ухилилися від сплати податків в особливо великих розмірах на загальну суму 4,6 млн. грн.

Проведеним аналізом інформації, опублікованої на офіційному сайті публічних закупівель «Prozorro» встановлено, що ТОВ «АНТАР СІТІ» у період 2017-2018 років став переможцем конкурсних торгів, оголошених Управлінням освіти і науки Броварської міської ради, відділу культури Броварської міської ради, Броварської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7 Броварської міської ради Київської області.

Відповідно до інформації, опублікованої на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів (www.spending.gov.ua), який є офіційним державним інформаційним порталом у мережі Інтернет, на якому оприлюднюється інформація про використання публічних коштів, що затверджено ЗУ «Про відкритість публічних фінансів», встановлено, що за період з липня 2017 року по грудень 2018 року ТОВ «АНТАР СІТІ» отримано грошові кошти за поточні роботи з ремонту приміщень на загальну суму 30 865 648,98 грн.

Отримані на рахунки грошові кошти ТОВ «АНТАР СІТІ» у подальшому перераховано на рахунки підконтрольних суб`єктів господарської діяльності: ТОВ «БУДТЕХ-ВОРК» (стара назва ТОВ «ІНВЕСТ ТОРГ 2017») (код 41479598), ТОВ «АВОСІЛ» (стара назва ТОВ «ІНВЕСТ СТЕП») (код 40040803), ТОВ «БУД СЕРВІС 2016» (код 40331527), ТОВ «БУД ТН» (код 42006832), які всвою чергу отримані кошти перерахували на рахунки фізичних осіб-підприємців з подальшим їх обготівкуванням. Вказані дії вчиняються ОСОБА_6 з метою заволодіння державними коштами, їх приховування від оподаткування та особистого збагачення.

Згідно висновків аналітичного дослідження №16/10-36-16-00-12/41033671 від 18.04.2019, службові особи ТОВ «АНТАР СІТІ» у період з 01.07.2018 по 31.12.2018 шляхом декларування недостовірної інформації ухилилися від сплати податків на загальну суму 4 634 782 грн.

Згідно протоколу обшуку слідчого слідчим Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 від 11.07.2019, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2019 проведено обшук у житловому приміщенні директора ТОВ «АНТАР СІТІ» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено речі та документи, у тому числі мобільний телефон Iphone IMEI НОМЕР_1 .

Постановою слідчого першого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 від 11.07.2019 мобільний телефон Iphone IMEI НОМЕР_1 , вилучений 11.07.2019 під час обшуку за місцем знаходження житлового будинку директора ТОВ «АНТАР СІТІ» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62019000000000702.

12.07.2019 прокурор третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 звернулася із клопотанням до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду міста Києва, в якому просила накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення 11.07.2029 обшуку за місцем знаходження житлового будинку директора ТОВ «АНТАР СІТІ» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільного телефону Iphone IMEI НОМЕР_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.07.2019 задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на майно, вилучене 11.07.2019 під час проведення обшуку за місцем знаходження житлового будинку директора ТОВ «АНТАР СІТІ» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone IMEI НОМЕР_1 .

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя виходив з необхідності збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики приховування, відчуження, зникнення цього майна.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на мобільний телефон Iphone IMEI НОМЕР_1 , з тих підстав, що вилучений під час обшуку мобільний телефон у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом в межах вказаного кримінального провадження № 62019000000000702 та відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може зникнути або може бути приховане чи відчужене.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені у апеляційній скарзідоводи щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді є непереконливими, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.

Посилання апелянта на те, що під час під час огляду на місці обшуку в телефоні Iphone IMEI НОМЕР_1 не виявлено жодної інформації, яка може зацікавити слідчі органи, що на думку апелянта свідчить про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 168 КПК України для позбавлення його права володіння належним йому майном, спростовуються даними постанови слідчого від 11.07.2019 про визнання мобільного телефону Iphone IMEI НОМЕР_1 речовим доказом у кримінальному провадженні № 62019000000000702, відповідно до якої, на вказаному телефоні зберігається переписка причетних до вчинення злочину осіб, у зв`язку з чим вказаний телефон відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Встановлені слідчим фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що зазначений мобільний телефон відповідає ознакам, зазначеним в ст.98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Доводи ОСОБА_6 про те, що ухвала слідчого судді від 02.07.2019 про надання дозволу на проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 органом досудового розслідування не містить жодних обгрунтувань щодо неможливості отримання слідчим органом необхідних доказів шляхом витребування у відповідності до вимог ч. 2 ст. 93 КПК України, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту. Такі доводи апелянта зводяться до незгоди із ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, що не є предметом розгляду у даному судовому провадженні.

Іншізазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.07.2019 про накладення арешту на мобільний телефон Iphone IMEI НОМЕР_1 , - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3