Ухвала

від 25.09.2019 по справі 757/45027/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_1.,

суддів - ОСОБА_2., ОСОБА_3.,

секретаря - ОСОБА_4.,

за участю:

адвоката, яка діє

в інтересах заявників

ТОВ «ВІКТІНІУМ»,

ТОВ «ВЕРТУ ІНВЕСТ»,

ТОВ «МАРУМАЙН»,

ТОВ «ЮНІРАН ТРЕЙД»,

ТОВ «ТАМАНІТА ПЛЮС»,

ТОВ «НК ТРЕЙД.»,

ТОВ «КВАНТУМ ТОРГ»,

ТОВ «СОРТ ІМПОРТ»,

ТОВ «ЗЕГРИС» - ОСОБА_5.,

адвоката, яка діє

в інтересах заявників

ТОВ «ВАНРІСТОР»,

ТОВ «КОНТУР ЗБУТ»,

ТОВ «БИАНОР» - ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційними скаргами адвоката, яка діє в інтересах заявників ТОВ «ВІКТІНІУМ», ТОВ «ВЕРТУ ІНВЕСТ», ТОВ «МАРУМАЙН», ТОВ «ЮНІРАН ТРЕЙД», ТОВ «ТАМАНІТА ПЛЮС», ТОВ «НК ТРЕЙД.», ТОВ «КВАНТУМ ТОРГ», ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», ТОВ «ЗЕГРИС» - ОСОБА_5., адвоката, яка діє в інтересах заявників ТОВ «ВАНРІСТОР», ТОВ «КОНТУР ЗБУТ», ТОВ «БИАНОР» - ОСОБА_6., на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року, якою накладено арешт на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) в рамках кримінального провадження №42014000000000869 від 26.08.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

23 серпня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7. про накладення арешту на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) в рамках кримінального провадження №42014000000000869 від 26.08.2014 рокуза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «ВІКТІНІУМ», ТОВ «ВЕРТУ ІНВЕСТ», ТОВ «МАРУМАЙН», ТОВ «ЮНІРАН ТРЕЙД», ТОВ «ТАМАНІТА ПЛЮС», ТОВ «НК ТРЕЙД.», ТОВ «КВАНТУМ ТОРГ», ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», ТОВ «ЗЕГРИС», ТОВ «ВАНРІСТОР», ТОВ «КОНТУР ЗБУТ», ТОВ «БИАНОР», із забороною службовим особам вказаних підприємств або їхнім представникам використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що суми ПДВ, розміщені в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) на рахунках підприємств відповідають критеріям ст.98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, визнані речовим доказом у кримінальному провадженні та метою накладення арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

На вказану ухвалу слідчого судді адвокат, яка діє в інтересах заявників ТОВ «ВІКТІНІУМ», ТОВ «ВЕРТУ ІНВЕСТ», ТОВ «МАРУМАЙН», ТОВ «ЮНІРАН ТРЕЙД», ТОВ «ТАМАНІТА ПЛЮС», ТОВ «НК ТРЕЙД.», ТОВ «КВАНТУМ ТОРГ», ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», ТОВ «ЗЕГРИС» - ОСОБА_5., адвокат, яка діє в інтересах заявників ТОВ «ВАНРІСТОР», ТОВ «КОНТУР ЗБУТ», ТОВ «БИАНОР» - ОСОБА_6., подали апеляційні скарги, в яких не погоджуються з ухвалою, вважають її незаконною.

Адвокат ОСОБА_5. в своїй апеляційній скарзі зазначає, що ліміти ПДВ в системі електронного адміністрування є елементом податкових правовідносин, вони не є грошовими коштами і в цілому не є майном підприємств та не можуть бути доказом, відповідно до ст.98 КПК України. Вважає, що накладенням арешту не може бути досягнута жодна мета такого арешту, оскільки суми ліміту ПДВ взагалі не являють собою майно в розумінні ч.10 ст.170 КПК України, на яке можливо накласти арешт. Також вказує, що підприємства не мають права власності на суми ліміту ПДВ та з початку їх нарахування становлять власність держави, а платник податків, який реєструє податкові накладні в разі арешту майна, стає обмеженим у праві на виконання власного податкового обов'язку, що спричиняє збитки державі. Крім того, звертає увагу, що протягом часу здійснення досудового розслідування посадові особи жодного з підприємств не викликались для проведення будь-яких слідчих дій за їх участі. Тому, просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ «ВІКТІНІУМ», ТОВ «ВЕРТУ ІНВЕСТ», ТОВ «МАРУМАЙН», ТОВ «ЮНІРАН ТРЕЙД», ТОВ «ТАМАНІТА ПЛЮС», ТОВ «НК ТРЕЙД.», ТОВ «КВАНТУМ ТОРГ», ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», ТОВ «ЗЕГРИС» та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на кошти-суми ПДВ.

25 вересня 2019 року адвокат ОСОБА_5. подала уточнення до апеляційної скарги в якому просить виключити з первісної апеляційної скарги вимоги щодо скасування ухвали Печерського районного суду м.Києва від 23.08.2019 року в частини накладення арешту на ліміти ПДВ по ТОВ «МАРУМАЙН», ТОВ «ЮНІРАН ТРЕЙД», ТОВ «ВІКТІНІУМ», оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 20.09.2019 року скасовано арешт з ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування щодо зазначених підприємств.

Також, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, пославшись на те, що ухвалу постановлено без повідомлення представників вказаних підприємств а про накладення арешту на майно стало відомо 09.09.2019 року, після отримання копії зазначеної ухвали.

Адвокат ОСОБА_6. в своїй апеляційній скарзі зазначає, що вказані підприємства не мають права власності на ліміт ПДВ, оскільки за своєю суттю такий ліміт - це здійснення господарської операції та не є грошовими коштами або електронними грошима. Сума ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, як і суми коштів ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ та видаткові операції, які обліковуються на банківських рахунках електронного адміністрування ПДВ, що відкриті та обслуговуються в Державній казначейській службі України, не є майно підприємств та не може бути доказом відповідно до ст.8 КПК України, його неможливо конфіскувати, здійснити його відчуження або спрямувати на погашення цивільного позову. Тому, враховуючи, що в клопотанні прокурора відсутні посилання на будь-яку правову підставу, передбачену ст.170 КПК України, просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ «ВАНРІСТОР», ТОВ «КОНТУР ЗБУТ», ТОВ «БИАНОР» та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту.

25 вересня 2019 року адвокат ОСОБА_6. подала уточнення до апеляційної скарги в якому просить виключити з первісної апеляційної скарги вимоги щодо скасування ухвали Печерського районного суду м.Києва від 23.08.2019 року в частини накладення арешту на ліміти ПДВ по ТОВ «ВАНРІСТОР», оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 20.09.2019 року скасовано арешт з ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування щодо зазначеного підприємства.

Також, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, пославшись на те, що ухвалу постановлено без повідомлення представників вказаних підприємств а про накладення арешту на майно стало відомо 09.09.2019 року, після отримання копії зазначеної ухвали.

Прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7. подав заперечення на апеляційні скарги, в якому просить залишити без змін ухвалу слідчого судді від 23.08.2019 року, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- адвоката ОСОБА_5., яка просила задовольнити її уточнену апеляційну скаргу, з приводу апеляційної скарги інших заявників не заперечувала;

- адвоката ОСОБА_6., яка просила задовольнити її уточнену апеляційну скаргу, з приводу апеляційної скарги інших заявників не заперечувала;

- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Разом з цим встановлено, що ухвалу постановлено без виклику представників ТОВ «ВЕРТУ ІНВЕСТ», ТОВ «ТАМАНІТА ПЛЮС», ТОВ «НК ТРЕЙД.», ТОВ «КВАНТУМ ТОРГ», ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», ТОВ «ЗЕГРИС», ТОВ «КОНТУР ЗБУТ», ТОВ «БИАНОР», а про накладення арешту стало відомо 09.09.2019 року після отримання копій ухвали. З апеляційними скаргами представники заявників звернулися до суду 13.09.2019 року, що підтверджується відміткою штампу на апеляційних скаргах.

Тобто апеляційні скарги подано в межах визначеного законом п'ятиденного строку, і таким чином строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв'язку з чим він поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, Департаментом організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42014000000000869 від 26.08.2014 року за фактом скоєння службовими особами Державного агентства «Укравтодор», Міністерства інфраструктури України, ДП «Українські дорожні інвестиції», ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.5 ст.191 КК України, а також за фактом скоєння службовими особами ДП «Харківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33», ТОВ «Нікопром Трейд», ТОВ «Мостстройком» та іншими невстановленими особами кримінального правопрушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яке розслідується слідчими Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

20 липня 2019 року постановою прокурора визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42014000000000869 суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) підприємств ТОВ «ВІКТІНІУМ», ТОВ «ВЕРТУ ІНВЕСТ», ТОВ «МАРУМАЙН», ТОВ «ЮНІРАН ТРЕЙД», ТОВ «ТАМАНІТА ПЛЮС», ТОВ «НК ТРЕЙД.», ТОВ «КВАНТУМ ТОРГ», ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», ТОВ «ЗЕГРИС», ТОВ «ВАНРІСТОР», ТОВ «КОНТУР ЗБУТ», ТОВ «БИАНОР».

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року задоволено клопотання прокурора про арешт майна в рамках кримінального провадження №42014000000000869 та накладено арешт на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по вищевказаним підприємствам, із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Разом з тим, постановляючи ухвалу, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Так, ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, ще встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, речовими доказами є саме матеріальні об'єкти.

Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: 1) суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; 2) суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; 3) суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; 4) суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; 5) інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Таким чином, арешт накладається виключно на майно (матеріальні об'єкти) у передбачених випадках, а ліміт ПДВ не може бути речовим доказом, відповідно до положень ст.98 КПК України, його неможливо конфіскувати, здійснити його відчуження, та спрямувати на погашення цивільного позову, оскільки підприємство не має права власності на ліміт ПДВ.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що надані матеріали провадження містять постанову органу досудового розслідування від 04.05.2019 року про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №42014000000000869, проте апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5., яка діє в інтересах заявників ТОВ «ВЕРТУ ІНВЕСТ», ТОВ «ТАМАНІТА ПЛЮС», ТОВ «НК ТРЕЙД.», ТОВ «КВАНТУМ ТОРГ», ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», ТОВ «ЗЕГРИС», та адвоката ОСОБА_6., яка діє в інтересах заявників ТОВ «КОНТУР ЗБУТ», ТОВ «БИАНОР», задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року, якою накладено арешт на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) по ТОВ «ВЕРТУ ІНВЕСТ», ТОВ «ТАМАНІТА ПЛЮС», ТОВ «НК ТРЕЙД.», ТОВ «КВАНТУМ ТОРГ», ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», ТОВ «ЗЕГРИС», ТОВ «КОНТУР ЗБУТ», ТОВ «БИАНОР», в рамках кримінального провадження №42014000000000869 від 26.08.2014 року, скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7. про накладення арешту на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) по ТОВ «ВЕРТУ ІНВЕСТ», ТОВ «ТАМАНІТА ПЛЮС», ТОВ «НК ТРЕЙД.», ТОВ «КВАНТУМ ТОРГ», ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», ТОВ «ЗЕГРИС», ТОВ «КОНТУР ЗБУТ», ТОВ «БИАНОР», в рамках кримінального провадження №42014000000000869 від 26.08.2014 року, відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3