Постанова

від 01.10.2019 по справі 910/227/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. Справа№ 910/227/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Майданевич Г.А. За участю представників учасників процесу: згідно із протоколом судового засідання від 01.10.2019.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вусо" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 (суддя Паламар П.І., м. Київ)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна"

до приватного акціонерного товариства "Вусо"

про відшкодування шкоди, ціна позову 36 053,25 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що позивач як страховик згідно із платіжним дорученням № 000046967 від 01.11.2016 виплатив власнику пошкодженого автомобіля "БМВ" відповідно до умов укладеного з ним договору страхування автотранспорту цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків № CAS0032880 від 01.07.2016 страхове відшкодування в розмірі 82 316,51 грн., що обчислене виходячи з характеру пошкоджень та стану транспортного засобу. Відповідач, як страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, відшкодував позивачу частину заподіяної шкоди в розмірі 46 263,26 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 23171 від 17.10.2017. Доказів сплати відповідачем позивачу суми страхового відшкодування у повному обсязі суду не надано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство "Вусо" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило призначити судову авто товарознавчу експертизу, на вирішення експерту поставити наступне питання: визначити вартість відновлювального ремонту автомобіля БМВ, д.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на момент ДТП 05.11.2016; рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення 36 053,25 грн. страхового відшкодування та 1 762,00 грн. судового збору - відмовити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує, що діяв відповідно до Методики та правомірно застосував коефіцієнт фізичного зносу у розмірі 0,54, отже скаржник платив всю суму страхового відшкодування передбачену законодавством.

На думку скаржника, виконавець оцінки зробив значні помилки - а саме він розраховує коефіцієнт фізичного зносу для певних деталей, хоча є всі необхідні дані, та пряма вимога Методики щодо здійснення розрахунку коефіцієнту фізичного зносу автомобіля.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі № 910/227/19 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вусо" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 - залишено без руху.

03.07.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від приватного акціонерного товариства "Вусо" надійшов супровідний лист № 3878 від 01.07.2019 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі № 910/227/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 у справі № 910/227/19 задоволено клопотання приватного акціонерного товариства "Вусо" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Вусо" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 призначено на 05.08.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 910/227/19 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вусо" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Вусо" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 призначено на 18.09.2019.

18.09.2019 в судове засідання не з`явився представник позивача, який повідомлявся завчасно та належним чином про час, місце та дату судового засідання, про причини нез`явлення суд не повідомив.

Враховуючи те, що позивач не забезпечив явку свого представника, для надання вказаній особі можливості скористатись своїми процесуальними правами з метою повного, всебічного, об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, забезпечення дотримання принципу пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства, особливості конкретних обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про наявність підстав для відкладення розгляду справи.

На підставі ст.ст. 216, 270 ГПК України ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Вусо" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 відкладено на 01.10.2019.

01.10.2019 представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлявся завчасно та належним чином про час, місце та дату судового засідання, про причини нез`явлення суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2019 просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності інших учасників справи, які у судове засідання не з`явились.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996, № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 05.11.2016 по вул. Амурській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів БМВ, д.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та "Сітроєн", д.н. Республіки Польща НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3

Зазначене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції у м. Києві № 3016313334079392 від 05.11.2016 та постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 752/19296/16-п.

Згідно із ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Унаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль БМВ, д.н. НОМЕР_1 , та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 82 316,51 грн., розмір якої визначено на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу № 118-11-16 від 10.11.2016, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Тех Сервіс".

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, є належним доказом розміру шкоди, визначеного з урахуванням характеру заподіяних унаслідок ДТП пошкоджень, стану транспортного засобу на час спірної ДТП і відповідає вимогам чинного законодавства, у т.ч. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, тому підстави для призначення судової автотоварознавчої експертизи відсутні.

Відповідно до ст. 25 Закону № 85/96-ВР здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В подальшому, позивач, як страховик виплатив власнику пошкодженого автомобіля "БМВ" відповідно до умов укладеного з ним договору страхування автотранспорту цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків № CAS0032880 від 01.07.2016 страхове відшкодування в розмірі 82 316,51 грн.

Статтею 27 Закону № 85/96-ВР встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Така ж норма закріплена і у ст. 993 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 752/19296/16-п винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_3 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961).

Згідно із ст. 22 Закону № 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961 у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як володільця автомобіля "Сітроєн", д.н. Республіки Польща НОМЕР_3 , була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9916379 на підставі Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідачем.

Таким чином, відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 , є особою, зобов`язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону № 1961, встановлених полісом № АЕ/9916379.

Пунктом 36.4. ст. 36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування автотранспорту цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків № CAS0032880 від 01.07.2016 перейшло право вимоги, яке гр. ОСОБА_1 мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідач, як страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, сплатив частину у розмірі 46 263,26 грн. понесених позивачем витрат, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 23171 від 17.10.2017, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість зі відшкодування страхової виплати перед позивачем на суму у розмірі 36 053,25 грн.

Докази сплати відповідачем позивачу суми страхового відшкодування у повному обсязі у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у зв`язку із частковим виконанням відповідачем зобов`язання зі сплати страхового відшкодування, позовна вимога про стягнення з останнього на користь позивача відповідно до вимог п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхового відшкодування у розмірі 36 053,25 грн. є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем при визначенні розміру збитків, завданих автомобілю, не враховано коефіцієнт фізичного зносу, оскільки попередній ремонт транспортного засобу, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для застосування в подальших розрахунках щодо такого автомобіля коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, слід зазначити, що як вбачається зі змісту звіту № 118-11-16 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, коефіцієнт фізичного зносу КТЗ прийнято рівним 0,4942, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, та розраховувався для визначення вартості заднього бампера та накладки правого водостічного жолоба зі зносом, оскільки деталі мають сліди відновлювального ремонту.

Крім того, в п. 7.40 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, якщо під час відновлення були використані нові складними іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Слід зазначити, що виплачена позивачем вартість відновлювального ремонту транспортного засобу не перевищує вартість відновлювального ремонту зазначену у звіті № 118-11-16 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, який розрахований з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ, оскільки деталі мають сліди відновлювального ремонту.

Таким чином, твердження відповідача про розрахунок вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу є безпідставним та не відповідає матеріалам справи.

Враховуючи викладене, також є безпідставним посилання скаржника на рішення Господарського суду міста Києва та постанови Північного апеляційного господарського суду.

Скаржником не надано суду першої інстанції доказів, що мають юридичну силу, неправильного визначення розміру збитку, що підлягає відшкодування. Коефіцієнт фізичного зносу 0,46, на який посилається скаржник в апеляційній скарзі, розрахований фахівцем відповідача, що є зацікавленою особою, тому такий розрахунок не має сили доказу у даній справі.

Твердження скаржника про необхідність розраховувати коефіцієнт фізичного зносу до всього автомобіля є необґрунтованим, враховуючи локальність відновлювального ремонту та те, що коефіцієнт застосовується виключно до вартості пошкоджених деталей та які підлягають заміні.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 та для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Вусо", відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вусо" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/227/19 залишити без змін.

3. Справу № 910/227/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний - 15.10.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова